Архітектура, скульптура, живопис України в XIX ст.

На початку XIX ст. розпочався новий етап розвитку українського образотворчого мистецтва. Цьому сприяли новаторські пошуки майстрів, потяг до зображення народного життя, вихід на перший план професійного світського мистецтва.

Першими українськими художниками, у творчості яких з'явилися риси нового романтичного стилю, стали І.Сошенко, К. Павлов, Г. Васько.Творчий доробок І. Сошенка склали портретні та пейзажні твори, побутові картини. Г. Васькоздобув визнання як портретист насамперед завдяки портретам тогочасних українських видатних особистостей.

На той час було створено перші об'єднання художників, зокрема, Товариство південноруських художників в Одесі, Київське товариство художніх виставок, Товариство розвитку руського мистецтва у Львові.

Отже, для образотворчого мистецтва України XIX ст. визначальними виявилися романтична спрямованість, увага до історичної, побутової тематики, відтворення моральних цінностей українського народу, віддзеркалення народних уявлень про красу.

XIX ст. було досить складним періодом у розвитку української скульптури.

Відомим скульптором-українцем (який працював здебільшого в Російській імперії) був І. Мартос - автор численних мармурових надгробків (у Петербурзі, Москві, Києві, Батурині), пам'ятників (Катерині II у Катеринославі, Г. Потьомкіну в Херсоні та генерал-губернатору Новоросії, герцогу де Рішельє в Одесі).

На той час в Україні працювало багато іноземних митців. Так, у Києві за проектом росіян В. Демут-Малиновського і К Тона було зведено пам'ятник князю Володимиру, за проектом М. Микешина й архітектора В. Ніколаєва - пам'ятник гетьману Б. Хмельницькому. Розвиток скульптури на західноукраїнських землях пов'язаний із творчістю австрійських майстрів династії Шімзерів та П Вітвера (автора чотирьох фонтанів на площі Ринок у Львові, надгробків на Личаківському кладовищі тощо).

Українська архітектурарозвивалася наприкінці XVIII - першій половині XIX ст. переважно під впливом класицизму, який цілком відповідав імперській політиці. Це позначилося у тому, що будівництво всіх споруд регламентувалося за єдиним зразком. Царський уряд заборонив будувати в Україні храми в "малоросійському стилі". У храмовому будівництві припинилося спорудження дерев'яних храмів, за винятком західноукраїнських земель. У містах споруджувалися хрестово-купольні або круглі храми з трапезною і дзвіницею, великі собори з простими прямокутними формами, увінчані сферичним куполом.

Таким чином, в українському мистецтві XIX ст. відбивається характер духовних процесів, втілюються ідеї і виявляються тенденції) які характеризують українську культуру цього часу

Українське професійне мистецтво демонструвало втілення ідеї національної самобутності, інтенсивний діалог з мистецтвом Європи і Росії та зв'язок з народною творчістю; характеризувалося наявністю класицизму, романтизму, реалізму і критичного реалізму, символізму, модерну; відзначалося розширенням жанрової системи, підвищеною увагою до соціальних проблем, історичної, побутової тематики, відтворення моральних цінностей українського народу. Відбувалося формування митця нового типу, який має активну громадянську позицію, втручається в соціальні процеси, живе життям свого народу, намагається поліпшити його становище. Українське мистецтво цього часу розвивалося за відчутної підтримки українських меценатів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток театрального і музичного мистецтва України в XIX ст.	\|	Особливості національного стилю в українському образотворчому мистецтві та архітектурі кінця XIX - початку XX ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.