Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методика проведення дослідів по живій та неживій природі.

Навчальний дослід — це елементарний експеримент. Він, як і спостереження є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду.

Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних.

Якщо у процесі спостереження сприймаються тільки зовнішні ознаки й властивості предметів та явиш, то за допомогою дослідів відбувається більш глибоке пізнання. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо.

Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що діти мають недостатній чуттєвий досвід, а більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Зокрема:

Ознак і властивостей об'єктів, які безпосередньо чуттєво не сприймаються. Наприклад, скільки діти не спостерігали б за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи ні, тоне у воді чи плаває, для цього необхідно її розламати, підпалити, вкинути у воду, тобто провести дослід.

Причннно-наслідкових зв'язків між об'єктами та функціональних залежностей між їх величинами. Наприклад, залежність об'єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини і т. ін. Ці зв'язки і зхлежності визначаються зіставленням кількісних і якісних характеристик.

Дослід, як метод навчання, є способом взаємозв'язаної діяльності вчителя і учнів: учитель управляє (організовує, планує, контролює. стнмулнх;, коригує, аналізує й оцінює) діяльністю учнів, спрямовує на вивчення предметів і явиш природи у спеціально створених умовах шляхом зміни об'єктів або умов їх існування (протікання) з використанням відповідних приладів і матеріалів.

Дослід— це складний метод навчання. Адже процесуальний компонент досліду як виду пізнавальної діяльності, якою управляє учитель, нключає три основні види дій: мнслитсльні. практичні, перцептивні.

Методика використання досліду

Слід пам'ятати, що в процесі використання досліду молодші школярі повинні оволодіти не тільки знаннями про предмети і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності (власне предметний результат досліду), а й про спосіб його виконання (які практичні дії і в якій послідовності здійснюються), про прилади і матеріали та їх призначення. Отже, об'єктом спостереження, осмислення і запам'ятовування в досліді стають предмети і явища природи та діяльність, спрямована на них. Застосування цих знань, тобто формування відповідних умінь, відбувається під час залучення дітей до виконання дослідів. Такий підхід забезпечує пропедевтичну основу для оволодіння експериментальними уміннями та одним із найважливіших методів пізнання природи — експериментом у середніх і старших класах. Крім того, дослід мас велике значення у розвитку і вихованні особистості учня.

З раннього дитинства у повсякденному житті діти зустрічаються з багатьма явищами і предметами природи. Проте в них не розвинені увага і спостережливість, діти не розуміють значення природи в житті людини. Це призводить до зневажливого ставлення до природи, до неправильного розуміння предметів і явищ, а деякі об’єкти викликають навіть огиду. Отже, з перших днів перебування дітей у школі вчитель повинен допомагати дітям пізнавати навколишнє середовище, навчати любити й оберігати природу, у доступній для розуміння дитини формі розкривати складну систему взаємозв’язку предметів і явищ, формувати матеріалістичний світогляд, атеїстичний погляд на природу, навчити розуміти красу природи, розвивати логічне мислення. Досягти мети можна тільки завдяки організації систематичних спостережень за предметами і явищами природи під керівництвом учителя.

К.Д. Ушинський зазначав, що основа розуміння суто людської мови полягає в правильному логічному мисленні, а правильна логіка мислення виникає з правильних і точних спостережень [8].

З перших днів занять у школі вчитель повинен організувати систематичні, цілеспрямовані спостереження за погодою, сезонними змінами в рослинному, тваринному світі та в праці людей. На спостереження не відводяться навчальні години, вчитель планує цю роботу щоденно.

Щодня в ті самі години на одному з уроків певний час відводиться на бесіду про спостереження, які учні проводять самостійно. Основні дані спостережень учні фіксують у щоденниках, а черговий занотовує в класний календар природи і праці людей. Самостійні спостереження учнів залишати без уваги і контролю вчителя не можна. Увага учнів початкових класів нестійка, і тому вони можуть забути про спостереження.

З перших днів навчання у І класі діти дістають безліч нових вражень. Щоб запобігти перевантаженню їх, у перші дні вересня щоденні спостереження організовувати недоцільно. До цієї роботи першокласників залучають поступово.

На одному з перших уроків учитель в бесіді виявляє ступінь розвитку спостережливості у дітей. Учні розповідають, що вони бачили влітку в лісі, у саду, на луках, у полі, на річці або морі, що бачать на вулиці, йдучи до школи і додому. Здебільшого діти бачать не все, що відбувається або знаходиться навколо них. Одне з перших завдань учителя - розвинути спостережливість і довільну увагу учнів, навчити не тільки бачити, а й уміти розповісти про бачене.

У II класі спостереження стають різноманітнішими. Учні вчаться аналізувати дані своїх спостережень, підбивати підсумки, виявляти причинні зв’язки між явищами природи, а також між ними і практичною діяльністю людини. Другокласники помічають менш яскраві і менш помітні явища природи, проводять більш точну деталізацію їх, ніж першокласники. Наприклад, діти спостерігають за сходом і заходом Сонця, за його висотою над горизонтом у різні пори року і протягом дня. Починають розрізняти силу вітру, розуміють причини утворення туману, інею, помічають поступове похолодання восени і потепління навесні; виявляють, що взимку при похмурій погоді теплішає, а сонячно буває у морозні дні.

У II класі діти не тільки спостерігають за працею людей на полях, а й самі працюють на ділянках, стежать за розвитком посаджених рослин.

Під час канікул діти самостійно ведуть спостереження.

У ІІІ-IV класах спостереження за природою поглиблюються: учні починають користуватися деякими приладами, складнішим стає і характер обробки результатів спостережень. Разом з тим учні систематично ведуть спостереження за погодою. Вони відмічають стан неба, опади, температуру повітря і напрямок вітру. Для цього діти повинні навчатись користуватися компасом, флюгером.

Можна вимірювати опади опадоміром (за наявністю достатньої матеріальної бази школи), висоту снігового покрову визначають снігомірною рейкою, лінійкою. Такі дослідження з використанням приладів в ІV набувають конкретнішого характеру.

Спостереження за неживою природою треба поєднувати з спостереженнями за змінами в рослинному і тваринному світі, а також звертати увагу на тісний природний взаємозв’язок між живою і неживою природою. Наприклад, з приходом весни Сонце піднімається над горизонтом вище, день стає довшим, теплішає повітря, тане сніг, прогрівається ґрунт, пробуджуються рослини і комахи, які живляться рослинами. Пробудження комах зумовлює приліт птахів, які ними живляться, пробуджуються й інші тварини (жаби, ящірки, їжаки та ін). Праця людей також залежить від погодних умов і має сезонний характер - сівба починається тільки тоді, коли ґрунт прогрівається до відповідної температури.

На початку кожного сезону учні одержують завдання перевіряти певні народні прикмети щодо погоди. Наприклад, восени: якщо свійські гуси або качки стають на одну ногу, а голову ховають під крило, буде холодно; якщо галки та ворони сідають на верхівках гілок, слід чекати ясну погоду, а сідають на нижні гілки (в крону) - на вітер. Взимку: якщо дерева вкриті інеєм - на потепління; закружляли у повітрі лапаті сніжинки - буде відлига. Навесні: якщо вранці з’являються темні хмари - вдень чекай дощу; якщо сонце сідає в хмари - чекай дощу завтра. Влітку: якщо вранці трава рясно вкрита росою - дощу не сподівайся; якщо роси мало або зовсім відсутня - вдень чекай дощу; ввечері тепліше, ніж уранці, чекай негоди та ін. Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи, якомога більше дізнаватися про вже відоме.

З учнями IV класу організовують фенологічні спостереження за рослинами і тваринами. Щоб зацікавити учнів цією роботою, вчитель розповідає про велике значення фенологічних спостережень у народному господарстві. За фенологічними спостереженнями розробляють графіки польових робіт, прогнозують кількість і час появи шкідників, що дає можливість вести планомірну боротьбу з ними. Від досконалості планування залежить підвищення врожайності. Це допомагає радянським людям здійснювати плани, намічені Комуністичною партією щодо раціонального використання природних багатств, підвищення ефективності праці.

Для спостережень беруть ті види рослин, які вивчаються за програмою з природознавства (є пріоритетними в тій чи іншій місцевості). Результати спостережень учні занотовують у таблиці, які будуть одночасно своєрідним планом ведення спостережень за найбільш характерними змінами в розвитку рослин, комах, птахів.

Результати спостережень діти занотовують у таблиці.

Провадять спостереження як за зимуючими, так і за перелітними птахами. Можна організувати спостереження за синицями, горобцями, сороками, шпаками, ластівками, граками та ін. Спостерігаючи за горобцями, діти переконуються, що вони знищують велику кількість комах і їхніх личинок, особливо лугового метелика, і цим приносять велику користь. Результати спостережень діти занотовують у таблиці.

Спостереження за птахами становить для дітей великий інтерес, що є однією з умов виховання в них свідомого і дбайливого ставлення до пернатих друзів.

Щоб розкрити типові ознаки кожної пори року, треба чітко уявляти специфіку місяця. Тому підсумки спостережень проводять щомісяця. Це допоможе учням навчитись аналізувати дані своїх спостережень, що має велике значення для формування матеріалістичного світогляду, атеїстичного виховання, розвиває у дітей логічне мислення, мову, вміння порівнювати, узагальнювати, робити висновки.

Для проведення узагальнюючих уроків потрібні "Щоденники спостережень" учнів, класний "Календар природи і праці людей", який ведуть учні, та календарі минулих років за відповідний місяць, картини пір року, колекції, гербарії, ілюстрації та малюнки, прислів’я, загадки та ін.

Розпочинають урок бесідою, в ході якої вчитель оголошує тему і завдання уроку, виявляють погодні особливості відповідного дня. Звертається увага на тривалість дня, шлях сонця на небозводі, температуру повітря, стан рослин і поведінку тварин (птахів, комах), працю людей на полях та ін.

Учитель пропонує підрахувати за таблицею спостережень кількість днів (ясних, хмарних), днів з опадами - дощем, снігом, кількість днів з температурою повітря: вищою за 0°, нижчою за 0°, і визначити середньомісячну температуру повітря. У IV класі визначають, звідки найчастіше дмуть вітри, аналізують, як впливає напрямок вітру на стан погоди. Учням дається завдання: користуючись умовними записами, прочитати, яка була погода, наприклад 1,2...10 квітня. Учні читають стан погоди в таблиці спостережень за 10 днів. Порівнюють дані відповідного дня з погодою інших днів місяця, відмічають, які зміни відбулися в природі порівняно з першими днями місяця. Великий інтерес до цієї роботи виявляють учні, коли порівнюють дані про погоду поточного місяця з даними окремих місяців минулих років.

На підставі своїх спостережень і спостережень за минулі роки діти роблять висновок, якій порі року відповідає погода у поточному місяці, порівнюють, чи збігаються календарні дні пір року з даними їхніх спостережень, проведеними в певній місцевості.

Щоб систематизувати знання учнів III-IV класів, складають таблиці на дошці і в зошитах.

Наприкінці уроку розглядають картини та інші ілюстрації, з’ясовують, якої пори року типові ознаки зображені на них, який це місяць, за якими ознаками його визначати, що доповнити, яку ще типову картину можна намалювати. Можна запропонувати учням у найкоротшому творі описати пору року.

На заключному етапі уроку вчитель робить підсумок і оцінює знання учнів, дає домашнє завдання з спостережень на наступний місяць, показує деякі прийоми роботи.

Спостереження мають ключове значення для учнів початкових класів у пізнанні навколишнього світу. У їх проведенні слід керуватися поетапністю виконання та, передусім, доцільністю та тому чи іншому уроці. Необхідно також, щоб і самі діти розуміли потребу таких спостережень, проявляли ініціативу тощо. Слід також проводити систематично підсумки спостережень, оформлення результатів спостережень.

12.Навчальне обладнання і його використання в процесі вивчення природознавства.

Останнім часом зростає роль природничих наук. Сьогодні перед початковою школою стоїть завдання не лише домогтися, щоб діти засвоїли природничі знання, а й могли вільно оперувати ними, застосовувати ці знання для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення та поглиблення свого пізнавального досвіду. Тому формування нових підходів до викладання природознавства має величезне значення.

Педагогічна наука і шкільна практика сьогодні, перебуваючи у пошуках оптимальних шляхів демократизації, гуманізації, індивідуалізації якісної освіти, закономірно звертається до вивчення і використання спадщини вітчизняних педагогів, діячів освіти й культури минулого.

Як свідчить аналіз наукових джерел, в історичному аспекті питанням організації екскурсій та практичних занять приділяли велику увагу такі вчені, як В.Половцев, К.Ягодовський, Б.Райков, В.Герд, Л.Никонов, І.Полянський та ін.; організація та проведенням фенологічних спостережень - Д.Кайгородов, Б.Райков, І.Полянський, М.Смирнов, Б.Всехсвятський, М.Щербиновський та ін. .

Класифікація засобів наочності, що використовуються на уроках природознавства. Їх характеристика

Традиційно наочність розглядається у взаємозв'язку з чутливістю, з можливостями спостерігати за предметами і явищами або їх зображеннями, тобто з тим, що сприймається органами чуття дитини. Розуміння наочності тільки як безпосереднього чуттєвого пізнання об'єктів до цього часу поширене серед методистів та учителів. Такий підхід звужує можливості використання наочності у процесі навчання природознавства.

Насамперед слід чітко розрізняти чуттєвість ознак і властивостей та їх наочність. Розглянемо, у чому їх суть. Чим вони відрізняються? Як проявляються у процесі навчання і впливають на його організацію?

Чуттєвість ознак і властивостей об'єкта - це можливість пізнання їх суб'єктом безпосереднього сприймання органами чуття.

Потрібно наголосити, що не всі ознаки і властивості можуть бути пізнані простим спостереженням. Вони для свого виявлення вимагають певних дій з об'єктами. Тому одні такі ознаки і властивості виявляються під час практичних робіт, а інші - під час проведення дослідів. Отже, у процесі навчання безпосереднє чуттєве пізнання дітей здійснюється як шляхом спостережень, так і в процесі дослідів, практичних робіт, як передумови цілеспрямованого сприймання.

Безпосереднє чуттєве сприймання об'єктів навколишнього світу обмежене різними причинами. Зокрема, можливостями органів чуття людини, які мають певний діапазон відчуття. Також віддаленістю предметів, явищ, подій у просторі і часі. У зв'язку з цим виникає необхідність в опосередкованому чуттєвому пізнанні. Воно може здійснюватися за допомогою:

а) відповідних приладів, які розширюють можливості відчуття людини (у природознавстві - це термометр, компас, гномон та ін.);

б) кінофільмів, звукозаписів, телепередач, фотографій, картин, які дозволяють сприймати об'єкти, що віддалені у часі й просторі;

в) моделей, що відображають зв'язки й відносини у природі, які чуттєво не сприймаються

На відміну від чуттєвості, яка є якістю реального об'єкта, наочність - це особливість образу, створеного у свідомості суб'єкта. Наочність є показником того психічного образу, який створений суб'єктом у результаті процесів відчуття і сприймання. Тому образ реально існуючого об'єкта може бути не наочним і, навпаки, цілком наочним буває образ предмета або явища, який реально не існує.

Якщо чуттєвість об'єкта не залежить від суб'єктивних особливостей учня, то наочність образу визначається: рівнем усвідомлення мети сприймання, рівнем знань, умінь і навичок та пізнавальними здібностями, інтересами, а також потребами і бажаннями бачити, чути, відчувати. Наочний образ може створюватися тільки у процесі активної цілеспрямованої діяльності школярів.

Реалізовувати принцип наочності у процесі навчання природознавства - означає створювати нові, доповнювати, збагачувати й розширювати існуючі у свідомості дітей чуттєві образи й уявлення об'єктів навколишнього світу шляхом цілеспрямованого безпосереднього і опосередкованого чуттєвого пізнання

Реалізація цього принципу пов'язана із засобами наочності. Вони об'єктивно визначаються чуттєвістю ознак і властивостей об'єктів природи, часовим і просторовим розміщенням їх у навколишньому світі, часовою зміною стану предметів і явищ (зміна пір року і т. ін.) та змістом процесу навчання природознавства у початкових класах.

Головна турбота вчителя повинна бути про те, щоб на уроці почалася змістовна, цікава й активна робота, що дає відчутні результати праці хлопців, що стала б паростком того потрібного, що допоможе розвити постійний інтерес до природи, потреба в знаннях про неї.

У роботі повинні правильно сполучатися різні методи: словесне повідомлення вчителя учнів з демонстрацією натуральних або образотворчих наочних приладів, із суспільно корисними справами дітей, спрямованими на формування практичних умінь і навичок, спостереження й досвіди й ін.

Одне з найважливіших завдань, яке стоїть перед школою й учителем, - навчити дітей працювати із книгою взагалі й з підручником зокрема. Кожен підручник забезпечує дітям певний мінімум знань і служить для закріплення отриманих на уроці відомостей, учить застосовувати отримані знання на практиці. Видний методист проф. В. П. Буданов писав: "Без підручника викладання губить точність і визначеність. Підручник забезпечує певний рівень знань"

У вивченні природознавства значне місце відведене роботі з підручником як у класі, так і вдома. Учителю необхідно пам'ятати, що підручник не заміняє спостереження дітей у природі, а тільки направляє їхню увагу на певні об'єкти, сприяє узагальненню спостережуваних явищ й їхньої систематизації. Діти за допомогою підручника (статей, завдань, питань, ілюстрацій) вчаться виділяти основне в спостережуваних явищах, узагальнювати їх і на цій основі створювати уявлення й елементарні поняття.

Підручник допомагає школярам освоїти виділені програмою увлення про живу й неживу природу, їхню взаємодію й вплив на працю людини.

"Знати карту - значить опанувати можливо краще й повніше картографічною грамотою... тобто, користуючись її абеткою, навчитися вільно читати карту" [17, 42]. Опанувати картографічною грамотою - значить зрозуміти умовну символіку карти, а для цього необхідно послідовно знайомити учнів з умовною мовою спочатку найпростішого креслення (схеми) місцевості, плану а потім карти. Поступове, послідовне вивчення плану й карти в 3 класі готує школярів до роботи з картою в старших класах. Спочатку діти повинні зрозуміти зміст і значення умовних знаків плану й карти (її легенди, масштабу зображення напрямків на плані й карті).

У початкових класах на уроках природознавства вчителі широко застосовують натуральні наочні приладдя (зразки ґрунтів, колекції корисних копалин з роздавальним матеріалом, гербарії культурних і дикоростучих рослин, живі рослини, принесені з екскурсії, колекції корисних і шкідливих комах, опудала тварин і т.п. Ці засоби, які показують предмети природи в натуральному виді, важливі й необхідні на уроках природознавства, робота з ними захоплює школярів і допомагає в набутті знаннь.

Часто учні не мають можливості спостерігати багато об'єктів й явищ безпосередньо в природі. Для знайомства з ними на уроках природознавства вчителі використовують друковані наочні приладдя: картини, таблиці, фотографії, листівки, ілюстрації. Навчальні таблиці й картини в сполученні з іншими посібниками створюють в учнів образне уявлення про багато природних об'єктів й явищ.

Методика використань таблиць має наступні основні моменти: розглядання таблиці, вивчення й виділення окремих об'єктів, встановлення зв'язків між ними, порівняння об'єкта з іншими й визначення його місця в природі. Шляхом питань учитель з'ясовує, що учні знають про показаний об'єкт, направляє їхню увагу на найбільш характерні ознаки. Із цією метою можна додатково використати натуральні об'єкти: гербарії, опудала, моделі.

Таблиці, картини, малюнки в підручниках, створюючи загальне враження про природне явище або об'єкт, не завжди можуть показати їхні деталі, наочно пояснити причини даного явища. У таких випадках на допомогу приходять картинки, деталізуючі схеми, креслення й малюнки на дошці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.