Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Вiдповiдальнiсть за порушення норм мiжнародного гуманiтарного права.

Вiдповiдальнiсть за порушення норм мiжнародного гуманiтарного права можна розглядати, як колективну вiдповiдальнiсть або, як iндивiдуальну відповiдальнiсть конкретних правопорушникiв.

Обидвi форми вiдповiдальностi знайшли своє вiдображення в iснуючiй сукупностi правових норм.

Колективна вiдповiдальнiсть сторiн за порушення права збройного конфлiкту може мати рiзнi форми. В першу чергу вона настає тодi, коли одна з сторiн, що знаходяться у конфлiктi виявивши факт порушення певної норми Права або сукупностi норм, не вважає себе бiльш зобов’язаною поважати цю норму або сукупність норм. Подiбна реакцiя рiвнозначна жорсткому дотриманню принципу негативної взаємностi. Автори Женевських конвенцiй 1949 р. поклали заборону дiї цього грубого принципу, встановивши в загальнiй статті 1, що сторони зобов’язанi дотримуватися положень Конвенцiй за будь-яких обставин.

В той час, коли стовiдсоткова дієвість цього положення викличе сумнів навiть в контекстi права Женеви, тодi як у правi Гааги про це взагалi не може бути i мови. Гаазькi домовленостi не мiстять положення, яке виключало б принципи негативної взаємності. Сумнів є особливо виправданим у тих випадках, коли порушення певних норм може забезпечити виннiй сторонi реальну вiйськову перевагу. Дiйсно, важко погодитися з тим, що воююча сторона повинна буде змиритися з негативними наслiдками, якi можуть наступити для неї пiсля застосування противником хiмiчної зброї, в той час, як вона має потенціал адекватного вiдповiдного удару i може таким чином встановити вiйськову рiвновагу.

Однак, хоча принцип взаємностi дуже поганий, в нього є i позитивний аспект. Наприклад, повага до норм права з однiєї сторони тягне за собою таке ж саме ставлення до права з iншого боку. Цей позитивний аспект принципу взаємностi можна, як i його негативний аспект, проілюструвати на прикладi хiмiчної зброї. Хоча пiд час Другої свiтової вiйни хiмiчну зброю мали обидві сторони, жодна з них фактично не застосовувала її.

Репресалiї або вiдповiднi заходи воюючих сторiн - другий прояв принципу колективної вiдповiдальностi.

Репресалiї- це свiдоме порушення певної норми права збройного конфлiкту, здiйснене однiєю із сторiн, що знаходиться у конфлiктi з метою примусити владу супротивної сторони припинити полiтику порушення тiєi ж самої або iншої норми того ж закону.

Згiдно з звичаєвим правом збройного конфлiкту, репресалiї, якi застосовуються воюючими сторонами, належали до офiцiйно визнаних заходiв з забезнечення дотримання законностi.

Однак цi заходи нерiдко призводили до ескалацiї конфлiкту, та, крiм того, завжди iснувала можливiсть того, що вони торкнуться не справжнiх винних в порушеннi осiб, а зовсiм сторонніх. Тому право воюючих сторiн застосовувати репресалiї стало пiддаватися все бiльшим обмеженням. Так, репресалії стосовно до осiб та майна пiд покровительством, забороненi у всiх чотирьох Женевських конвенцiях 1949 року та в Гаазькiй конвенцiї 1954 р. про захист культурних цiнностей.

Третiй вид колективної вiдповiдальностi у вузькому, технiко-правовому розумiннi полягає у фiнансовiй вiдповiдальностi держави за шкоду, яку вона заподiяла неправомiрними дiями.

У 1907 роцi цей вид вiдповiдальностi держав був офiцiйно включений до Гаазької конвенцii про закони та звичаї вiйни на сушi, як передбачено статтею 3, воююча сторона, вiдповiдальна за порушення правил, встановлених Положенням, “повинна буде вiдшкодувати збитки, якщо є для цього пiдстави”. В статтi записано, що подiбну вiдповiдальнiсть вона несе, зокрема, за всi дії, скоєні особами, що входять до складу її збройних сил.

На практицi iдея фiнансової вiдповiдальності держави за порушення норм права збройного конфлiкту рiдко призводить до будь-яких значних результатiв. У крайньому випадку, мирна угода може покласти на програвшу сторону обов’язок виплатити переможцю велику суму, як репарацiю за фiнансовi витрати, якi сталися внаслiдок вiйни. Ясно, що обсяг репарацiй буде значно менше сукупних фiнансових витрат, якi понесла ця сторона. В довершення всього, зазнавши поразку, сторона може бути примушена не тiльки зректися будь-яких претензiй по вiдшкодуванню збиткiв, якi вона могла б мати до переможця, але буде вимушена прийняти будь якi претензії, якi її громадяни могли б мати до переможця, на свiй рахунок.

Основнi значення рiзних видiв державної вiдповiдальностi полягають в їх стримуючому впливi. Усвiдомлення того, що будь-яке порушення права збройного конфлiкту веде до вiдповiдальностi держави, може стати для влади додатковим стимулом для того, щоб дотримуватись та примушувати дотримуватись цих законiв. Зрозуміло, що тиск на владу ззовнi може значно посилити цей вплив.




Переглядів: 1214

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.