Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Методи та моделі прийняття управлінських рішень.

Удосконалення процесу розробки та прийняття управлінських рішень в діяльності готельних підприємств досягається внаслідок застосування наукових інструментів і методів. Цій проблемі присвячені напрацювання у сфері економіки підприємств, математики, кібернетики, психології і т.п. Найефективнішими методами розроблення якісних рішень є матриця експертної оцінки наслідків реалізації рішення, метод теорії ігор, «дерева рішень», аналітично-систематизаційний, метод ділових ігор. Математичні методи дослідження операцій застосовують стосовно рішень, зміст яких формалізований і які піддаються оптимізації.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми, наведеної на рис. 3.

 

5. Реалізація рішення  
Гіпотеза правильна  
1. Збір інформації (внутрішньої та зовнішньої)  
2. Аналіз інформації  
3. Формування гіпотези (механізмів впливу, інструментів реалізації)  
4. Перевірка гіпотези шляхом підтвердження достовірності  
Рис. 3. Схема використання наукового методу рішень в процесі прийняття управлінських рішень в готельному підприємстві

Матриця оцінки наслідків реалізації рішення – це простий, але наочний метод вибору кращого рішення. Полягає він у тому, що у матрицю заносять усі можливі наслідки (позитивні та негативні) реалізації рішення (події). Ефективність розраховують множенням ймовірності настання події на її значення у складі всіх подій, що можуть відбутися внаслідок реалізації рішення. Ця матриця не гарантує, що відібраний варіант рішення буде високоякісним, оскільки при її складанні можливі помилки в оцінюванні важливості події чи ймовірності її настання. Однак, корисність складання матриці безсумнівна, оскільки під час цього фіксують письмово, систематизують і аналізують численні варіанти наслідків рішення.

Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності готельного підприємства. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.

Модель – це відображення у схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкта, який досліджується. Вона є спрощеною конкретною управлінською ситуацією, іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо.

Виділяють такі моделі:

1) Фізичні (вони відображають збільшене або зменшене описання об’єкта);

2) Аналогові (ці моделі поводять себе так, як реальні об’єкти, але зовнішньо вони не схожі на них);

3) Математичні чи символічні (для опису властивостей або характеристик об’єкта використовують символи).

Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:

1. Теорія ігор є математичною теорією конфліктних ситуацій, що виникають при зіткненні інтересів двох чи більше сторін, які переслідують різні цілі. Вона розглядає задачі, типові для військової справи, конкурентної боротьби та ін. Суть ігрового прийняття рішення полягає передбаченні можливих дій сторін, які беруть участь у ситуації (конфліктів). При цьому конфліктом вважають будь-яке не збігання інтересів сторін.

На вибір рішення (стратегії поведінки) впливають: можливий варіант дій суперника; ймовірніший результат (виграш, програш), який зумовить певна сукупність ходів, ризик. Стратегію, що забезпечить найрезультативніший виграш у грі з урахуванням можливих дій суперника, приймають як рішення. Вибір стратегії значною мірою залежить від особистості гравця.

Математичний підхід до вибору оптимальної стратегії передбачає побудову складних матриць. Тому теорію ігор майже не можливо застосувати при вирішенні проблем. Однак це не означає, що менеджеру не доводиться приймати рішення, враховуючи рішення свого конкурента.

2. Теорія черг.Визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування). Використовується для визначення оптимального числа місць обслуговування споживачів або клієнтів щодо потреби у них щоб не допускати черг і втрат часу на чекання обслуговування.

3. Моделювання управління запасами.Визначає розміщення замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі, а також рівень необхідних товарних запасів, щоб уникнути затримок у постачанні товарів або їх збуті.

4. Лінійне програмування.Забезпечує оптимальний спосіб розгляду ресурсів при наявності конкретних потреб. Може визначити, яку кількість продукції треба виробляти і якого асортименту, коли відомі запаси продукції і потужності обладнання. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.

5. Імітаційне моделювання.Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.

6. Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких рішення стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

7. Балансові методи, які базуються на побудові балансу витрат, прибутків, бюджетів тощо.

8. Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати оптимальне рішення. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

9. “Дерево рішень”є схематичним відображенням дій у менеджменті із урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив. “Дерево рішень” є досить ефективним методом, який дає змогу з’ясувати розгалуження проблем та рішень і краще оцінити наявність та кількість альтернатив.

“Дерево рішень” може бути одно- і багатоступеневим. При побудові одноступеневого “дерева рішень” розраховують математичне очікування для кожної події множенням значення події на ймовірності її здійснення. Сума математичних очікувань усіх подій однієї стратегії дає математичне очікування стратегій. Коли йдеться про багатоступеневі “дерева рішень” (де друга подія може відбутися, якщо здійснилася перша), всі показники математичного очікування одержують множенням показника математичного очікування на добуток попередньої ймовірності настання події і наступної, зумовленої ймовірністю, події.

10. Прогнозування,тобто моделювання управлінських ситуацій. Прогнозування – це різновид планування, при якому використовується накопичений в минулому досвід та поточні припущення з метою визначення майбутнього.

Аналітично – систематизаційний метод є ефективним знаряддям удосконалення процесу розроблення управлінських рішень. Передбачає аналіз ситуації, аналіз проблем, аналіз рішення.

Застосування методу ділових ігор ефективне при розробленні рішень, пов’язаних із прогнозуванням господарських процесів на перспективу (15-20 років), коли необхідно знайти точне, аргументоване оптимальне рішення.

Ділова гра – імітаційна гра, яка за змістом та способом проведення імітує діяльність керівників та фахівців і дає змогу проаналізувати (передбачити) комплекс причин (явищ, чинників), що зумовлюють зміни господарських ситуацій.

Ділова гра, на відміну від економіко-математичного моделювання, не забезпечує “доказовості” оптимального рішення. Проте вона дає змогу врахувати в процесі розроблення управлінського рішення різноманітні, у тому числі неформалізовані, залежності. Основою ділової гри є взаємозв’язок ресурсів та знань про можливості, які виникають у результаті використання цих ресурсів. Конструктивними її елементами є: учасники гри – носії модельних інтересів; правила, які обмежують і спрямовують вияв інтересів згідно з уявленнями конструктора гри про модельований об’єкт; інформаційний масив, який відображає стан, рух ресурсів модельованої господарської системи та стимулює інтерес гравців.

Застосування ділових ігор в управлінні готельним підприємством дає змогу моделювати майбутні дії, психологічно готуватися до поведінки у ймовірних і конфліктних ситуаціях. Під час гри перевіряють та раціоналізують потоки інформації прямого і зворотного зв’язку, розробляють рекомендації щодо вдосконалення функцій та структур системи менеджменту, перевіряють та підвищують рівень правових знань.

Отже, ми розглянули сутність управлінських рішень, які можуть прийматися керівниками, їх види та виділили основі вимоги, які ставляться до рішень. Було також проаналізовано особливості процесу розробки та прийняття управлінських рішень в готельних підприємствах, вплив управлінських рішень на ефективність діяльності підприємств. Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює розвиток готелю. Рішення слабке, прийняте передчасно або із запізненням, знижує результативність праці колективу та окремих виконавців.

 

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Розкрийте роль та значення процесу управління.

2. Опишіть основні складові процесу управління та дайте їм коротку характеристику.

3. Що таке управлінське рішення?

4. Вкажіть, якого типу управлінські завдання вирішуються на різних рівнях управління.

5. Проаналізуйте переваги та недоліки індивідуального і групового прийняття рішень.

6. Що таке критерії вибору рішень і як їх визначають?

7. Опишіть основні вимоги до управлінських рішень

8. Охарактеризуйте методи прийняття управлінських рішень.

9. Зобразіть схематично технологічну модель управлінського циклу.

10. Охарактеризуйте загальнонаукові підходи до прийняття управлінських рішень.

11. Охарактеризуйте основні етапи розробки та прийняття управлінських рішень.

12. Які моделі розробки управлінських рішень Ви знаєте?

 

 

Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту

ПЛАН

1. Сутність та значення планування як функції менеджменту

2. Економіко-організаційний зміст планування в менеджменті

3. Принципи планування

4. Зміст та послідовність стратегічного, тактичного та оперативного планування

5. Місце та роль бізнес-плану в системі управління підприємством (організацією)

1. Сутність та значення планування як функції менеджменту

Функція “Планування” знаходиться в логічній послідовності після функцiї “Визначення цілей”. Зміст функцiї менеджменту “Планування” не обмежується лише розробкою системи показників плану фінансово-господарської дiяльностi та соціального розвитку підприємства.

Пiд плануванням у менеджментi слiд розумiти як конкретизацiю цiлей у системi показникiв соцiально-господарської дiяльностi пiдприємства, так i розробку стратегiї і тактики виробничої та управлiнської дiяльностi, орiєнтованої на досягнення цiлей менеджменту i виконання розроблених планiв.

Звiдси витiкають чотири сфери планування в менеджментi організації: економiчна, соцiальна, технічна та органiзацiйна. Схема складових частин функцiї планування в організації подана на рис. 3, а загальна класифiкацiя планiв організацій, наведена у табл. 4.

Таблиця 4

Класифікація планів організацій

Класифікаційна ознака Види планів
1. Підсистеми підприємства 1.1 Економічні 1.2 Соціальні 1.3 Організаційні 1.4 Техніко-технологічні
2. Предмет 2.1 Плани процесів 2.2 Плани використання засобів
3. Терміни 3.1 Довготермінові (стратегічні) (більше 3 - 5 років) 3.2 Середньотермінові (0.5 - 1 рік - 3.5 років) 3.3 Короткотермінові (до 0.5 - 1 року) 3.4 Оперативні (день, декада,місяць,квартал)
4. Масштаби 4.1 Загальні плани 4.2 Плани галузей діяльності 4.3 Проекти (завдання) 4.4 Бізнес-плани
5. Види діяльності 5.1 Фінансові 5.2 Плани виробництва 5.3 Плани маркетингової діяльності

 

 
Економічні
Соціальні
Технічні
Організаційні
Плани
Цілі
Стратегічні
Поточні
Оперативні
Підприємства в цілому  
Окремих працівників та їх груп

 


Рис. 3. Схема формування планів організацій та їхніх працівників

 

2.Економіко-організаційний зміст планування в менеджменті

Усю різноманітність планів, розроблюваних в організаціях, можна класифікувати за наступними ознаками.

За предметом планування: планування цілей; планування засобів; планування процесів; планування робіт.

Залежно від планових горизонтів: довгострокове планування (більше ніж на 5 років); середньострокове (від 1 до 5 років); короткострокове (до 1 року); оперативне (на день, декаду, місяць, квартал).

За масштабами планування: загальне планування діяльності підприємства (організації); планування по галузях діяльності; планування проектів (завдань); бізнес-планування.

За сферами планування: фінансове планування; планування виробничої діяльності; планування робочої сили та ін.

У менеджменті розрізняють два види планування – економічне й організаційне.

Економічне планування полягає в розробці планів господарської діяльності, виражених певним переліком економічних показників. В умовах ринку кожне підприємство самостійно встановлює для себе перелік планів господарської діяльності, виходячи зі своїх цілей та потреб управління власною діяльністю.

Специфіка власне управлінського планування полягає в тому, що воно має організаційний характер.

Організаційне планування полягає в розробці планів організаційної роботи працівників менеджменту. Воно має свої прийоми та методи, які відрізняють його від економічного планування. До методів організаційного планування відносять: метод послідовного опису операцій; графіки виконання; метод мережевого планування й управління; метод робочого календаря.

Метод послідовного опису операцій. Суть цього методу полягає у складанні плану послідовного виконання робіт, у якому кожна з них описується з необхідним ступенем деталізації. План може бути складений у вигляді послідовного опису операцій, у вигляді схеми чи таблиці.

Графіки виконання передбачають, що, коли і ким повинне бути зроблене у межах певних стоків виконання (початок і закінчення роботи):

Метод мережевого планування й управління. Процес мережевого планування і управління полягає у будові таблиці робіт, у якій указуються параметри, що характеризують тривалість їх, та мережевого графіка, де зазначено послідовність робіт.

Метод робочого календаря.Робочий календар – це план роботи керівника чи фахівця на певний відрізок часу (рік, квартал, місяць, декаду, тиждень, день).

У практиці управлінської діяльності розглянуті методи застосовуються в комплексі.

3. Принципи планування

Для того, щоб функцiя “Планування” вiдповiдала своєму мiсцю в процесi управлiння, вона повинна базуватися на рядi принципiв: повноти, точностi, економiчностi, гнучкостi, безперервностi, участi виконавцiв у розробцi планiв.

Принцип повноти означає, що якщо прийняте рішення планувати галузь (сферу) чи певну складну діяльність, то планування повинне охоплювати всі параметри чи дії у цій сфері.

Принцип точності. При комплексному плануванні неточності проявляються найсильніше, притому настільки, що можна поставити питання: яка взагалі точність достовірність результату із-за відхилень даних. Звичайно ж, принцип точності конкурує з іншими принципом – з економічністю планування.

Принцип економічності. Планування не може бути самоціллю. Якщо витрати на процес планування складуть 100 тис. грн., а очікуваний результат – 1 млн. грн., то зрозуміло, що такі витрати невиправдані. Про економічний аспект не можна забувати перш за все при одержанні інформації.

Принцип безперервності. Планування у жодному випадку не повинне бути разовим.

Принцип гнучкості. Якщо плани виявилися нездійсненними, то їх необхідно переглянути. На користь гнучкості планування свідчить і кризове планування. В момент кризи багато керівників бажають мати підготований на цей випадок план.

Принцип участі виконавців у плануванні. Вже на перших кроках планування важливо, щоб усі, хто має відношення до даної сфери чи галузі діяльності, прийняли участь у роботі над планом. Це не тільки в інтересах керівництва, яке хоче, щоб план спирався на широку інформаційну базу, але й у тому, що ізольоване від усіх планування може викликати негативну реакцію всіх, кого це стосується.

4. Зміст та послідовність стратегічного, тактичного та оперативного планування

Планування охоплює визначення:

Ö кінцевих і проміжних цілей;

Ö завдань, вирішення яких необхідне для досягнення цілей;

Ö засобів і способів їхнього вирішення;

Ö необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу.

Залежно від спрямованості й характеру вирішуваних завдань розрізняють три види планування: перспективне; середньострокове або тактичне; поточне або оперативне.

В системі перспективного планування залежно від методології й цілей розрізняють довготермінове планування і стратегічне планування.

У процесі довгострокового планування використовується метод екстраполяції, тобто використання результатів (показників) минулого періоду і на основі постановки оптимістичних цілей поширення дещо завищених показників на майбутній період.

У системі довгострокового планування цілі перетворюються в програми дій, бюджети (річні плани), плани прибутків, розроблювані для кожного з головних підрозділів організації. Потім програми і бюджети виконуються цими підрозділами і визначаються відхилення фактичних показників від запланованих (рис. 4).

 

Цілі
Бюджети
Програми
Плани прибутку
Контроль за виконанням
 

 


Рис.4. Схема довгострокового планування

Стратегічне планування ставить своєю метою дати комплексне наукове обґрунтування проблем, із якими організація може зустрітися в наступному періоді, і на цій основі розробити показники розвитку організації на плановий період.

Середньострокові плани найчастіше охоплюють п’ятирічний термін, як найбільш зручний для оновлення виробничого апарату й асортименту продукції чи послуг.

В них формулюються основні завдання на встановлений період, наприклад, виробнича стратегія організації в цілому і кожного підрозділу (реконструкція і розширення виробничих потужностей, освоєння нової продукції і розширення асортименту); стратегія збуту (структура збутової мережі і її розвиток, ступінь контролю над ринком і просування на нові ринки, проведення заходів для сприяння розширенню збуту); фінансова стратегія (обсяги й напрями капіталовкладень, джерела фінансування, структура портфеля цінних паперів); кадрова політика (склад і структура штатів, їх підготовка, використання та розвиток); визначення обсягів необхідних ресурсів і форм матеріально-технічного постачання з врахуванням внутрішньовиробничої спеціалізації і кооперування виробництва.

Середньострокові плани передбачають розробку у певній послідовності заходів, спрямованих на досягнення цілей, намічених довгостроковою програмою розвитку.

Поточне планування здійснюється шляхом детальної розробки (як правило, на рік) оперативних планів для організації загалом і її окремих підрозділів, зокрема програм маркетингу, планів наукових досліджень, планів виробництва, матеріально-технічного постачання. Основним ланками поточного плану виробництва є календарні плани (місячні, квартальні, піврічні), які є деталізацією конкретних цілей і завдань, поставлених у перспективних і середньотермінових планах.

 

5. Місце та роль бізнес-плану в системі управління підприємством (організацією)

Бізнес-план– це документ, який містить систему взаємопов’язаних у часі і в просторі та узгоджених з метою й ресурсами заходів і дій, спрямованих на отримання максимального прибутку внаслідок реалізації підприємницького проекту (угоди). У бізнес-плані розглядаються науково-технічні, технологічні, організаційні, соціальні та інші сторони реалізації підприємницького проекту, але основна увага зосереджується на її організаційних та фінансово-економічних аспектах. Бізнес–планування здійснюється з метою одержання відповідей на такі запитання:

Ø в чому полягає сутність і мета проекту (угоди);

Ø чи піддається підприємницька ідея (проект) практичній реалізації;

Ø як буде організована реалізація проекту (угоди);

Ø чи має даний бізнес переваги перед конкурентами;

Ø якими є ці переваги для підприємця, а які – для інвесторів;

Ø чи достатній ринок збуту для цієї продукції (послуг);

Ø чи відповідає кваліфікація працівників та керівників підприємства організації бізнесу;

Ø яких фінансових затрат вимагає реалізація проекту (угоди);

Ø яким чином залучити інвестиції;

Ø що в даному бізнесі є привабливим для потенційних інвесторів;

Ø який прибуток можна очікувати від його реалізації;

Ø яка його ефективність (рентабельність);

Ø в який термін окупляться затрати.

Бізнес-планування включає три етапи:

ü підготовчий період підбір виконавців, консультантів та експертів, постановка завдання і розподіл обов’язків між виконавцями, розробка календарного плану (графіка) виконання робіт, збір вихідної інформації;

ü власне розробка бізнес-плану;

ü презентація бізнес-плану – доведення основних положень бізнес-плану до потенційних інвесторів.

Очолювати та координувати роботу з розробки бізнес-плану повинен перший керівник підприємства (організації).

Зміст та структура бізнес-плану на сьогодні не регламентовані будь-якими нормативним чи інструктивним документами. Проте його оформлення повинне мати такі елементи:

Титульний лист (обкладинку). На ній зазначають імена авторів проекту, назву підпри­ємства та його адресу (або домашню адресу у випадку, коли приміщення ще немає), а також ім’я та адресу бухгалтера, якщо він брав участь у підготовці проекту.

ü Резюме. Це стислий виклад основних розділів бізнес-плану, що дає змогу оцінити його з першого погляду. Чим більший обсяг документу, тим важливіша ця його частина.

ü Зміст (стосується тільки документів обсягом понад 10 сторінок). Це перелік назв розділів та номерів відповідних сторінок.

ü Вступ. У вступі необхідно чітко сформулювати, що саме за проект пропонується і які його завдання. Для цього достатньо одного або двох абзаців. Якщо проект матиме декілька фаз, про це теж треба згадати. Якщо мета бізнес-плану — збір необхідних коштів, це бажано чітко сформулювати.

ü Історія діяльності підприємства. Цей розділ потрібно подавати лише тоді, коли ви купуєте вже існуюче підприємство, або розробляєте бізнес-план його реконструкції чи розширення

ü Персонал (керівництво). Цей розділ плану виконує роль своєрідної вірчої грамоти власника (власників) або директора (директорів) підприємства. У ньому зазначається вік, кваліфікація, майновий стан (наприклад, нерухоме майно), ділові зв’язки і, що найважливіше, — досвід роботи за фахом.

ü Штат. Описується необхідний штат працівників — скільки їх буде потрібно, якої кваліфікації, скільки з них працюватиме повний, а скільки — неповний робочий день, якою буде заробітна плата.

ü Продукт (послуга). Ця частина детально описує пропонований продукт або послугу.

Дослідження ринку і план маркетингу. Ця частина підсумовує результати дослідження ринку і, зокрема, дає відповіді на такі запитання: а) який обсяг ринку споживачів вашого продукту і з чого ви виходили, встановлюючи цю цифру? б) які переваги вашого підприємства (тобто, чому воно приваблює людей)?

Постачальники і субпідрядники. У цій частині бізнес-плану зазначається, хто буде вашим постачаль­ником і субпідрядником. Подаються назви фірм, а також аналізуються наслідки переговорів і листування з ними.

Ø Приміщення. Ця частина описує необхідне приміщення (офіс, крамниця, склад, майстерня, фабрика...), його площу (у кв. метрах). Обґрунтовується вибір того чи іншого місця розташування, інші вимоги (величина вантажних відсіків, бетонна підлога, наявність джерел трифазового струму тощо). Якщо приміщення вже знайдено, про це також можна згадати. Зазначається, чи приміщення купуватиметься, чи орендуватиметься, чи можна сподіватися на фінансову підтримку держави.

Ø Обладнання. Описується необхідне обладнання, вказується, чи буде куплене нове чи вживане, хто його постачатиме. Якщо обладнання дороге або дуже різноманітне й у великій кількості, краще перелічити його у кінці плану. Зазначається, чи треба купувати обладнання відразу, чи можна сподіватися на фінансову підтримку зі сторони.

Ø Транспорт. Доцільно кількома реченнями описати, який саме транспорт потрібний і з якого метою.

Ø Ліцензія. Цей пункт необхідний тільки тоді, коли для роботи підприємства потрібна ліцензія.

Ø Дозвіл на перебудову. Цей пункт подається також при необхідності. Зазначають, скільки часу на це потрібно і що у цьому напрямі вже зроблено.

Ø Патенти. Якщо патенти мають якесь відношення до вашого підприємства, необхідно це зазначити.

Ø Інше. Називаються закони та підзаконні акти, які впливають (або можуть впливати) на вашу діяльність, і пояснюється, як саме.

Ø Ціна. Ця частина описує процес визначення ціни на ваш продукт чи послугу. У випадку продукту зазначається, скільки відсотків націнки буде встановлюватися, а у випадку послуг — ціна за годину.

Ø Оцінка ризику. Ризик існує в будь-якій діяльності. Його потрібно матеріалізувати у цифровому вигляді. Така оцінка необхідна, оскільки інвестор хоче знати ступінь надійності його капіталовкладень.

Ø Фінансові потреби. У цьому останньому розділі чітко зазначається, скільки грошей необхідно для реалізації проекту загалом, скільки вкладаєте ви особисто і чи є необхідність у позиках. Позики потрібно розділити на акціонерний капітал (у випадку створення АТ, кредити і короткострокові банківські позики понад визначений ліміт (“овердрафт”). Зазначають, на який час ці гроші потрібні і на що саме вони використовуватимуться.

Ø Додатки знаходяться наприкінці бізнес-плану. До них відносяться:

Прогноз обігу готівки. Прогноз обігу готівки це передбачення надходження готівки до підприємства і її витрат. Звичайно це робиться на 12 місяців наперед, але у випадку довгострокових проектів прогноз може складатися і на 24 або навіть на 36 місяців наперед.

ü Передбачувані прибутки (витрати). Цей розділ називають ще “прогнозом прибутків і витрат”. Його, як правило, підготовляє бухгалтер і долучає до плану наприкінці.

ü Передбачуваний баланс. Розділ необхідний для будь-якого великого проекту, наприклад такого, де обсяг стартового капіталу перевищує 20 тис. грн.

ü Бухгалтерські документи — необхідні тільки у випадку купівлі іншої фірми або розширення власного підприємства.

ü Технічні дані — якщо потрібно.

ü Дослідження ринку — якщо воно проведене незалежною фірмою або його текст надто великий.

ü Брошури, листівки, фотографії — якщо вони є.

 

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. У чому полягає сутність функції планування? Яких принципів слід дотримуватися для її ефективного здійснення?

2. Охарактеризуйте систему планів підприємства.

3. Якими етапами здійснюється стратегічне планування діяльності організації?

4. Опишіть сутність і завдання SWOT – аналізу?

5. Наведіть характеристику інноваційних стратегій підприємства.

6. З якими цілями складається бізнес-план?

7. Як здійснюється управління реалізацією стратегічного плану?

 




Переглядів: 982

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.