Система наукових досліджень

Наукові дослідження можна систематизувати за різними ознаками:

- за основним змістом і практичною спрямованістю – гуманітарні, природничі, технічні;

- за цільовим призначенням – фундаментальні, прикладні розробки;

- за ступеню важливості для народного господарства - важливі, планові, ініціативні;

- за джерелами фінансування – держбюджетні і господарсько-договірні;

- за тривалістю розробок - довготривалі, короткотривалі;

- за закладами-виконавцями – академічні, відомчі (галузеві), вузівські.

Основними чинниками розвитку наукового знання є:

- соціальне замовлення на результати наукових досліджень – потреби виробництва, військової справи, самої науки;

- нові фактичні дані, що протирічать з існуючими науково-теоретичними поглядами та потребують свого нового пояснення;

- внутрішня логіка розвитку науки, постійне бажання учених до пізнання внутрішніх протиріч розвитку явищ і процесів. При цьому кожна нова наукова ідея – це результат тривалих роздумів, аналізу і співставлення чинників;

- внутрішнє теоретичне і методичне збагачення суміжних наук, поява “стикових” (міждисциплінарних) наук, наприклад, гідрогеологія, геофізика, геохімія ландшафтів, гідробіологія та ін.). При цьому особливо велике значення мають розробки нового також міждисциплінарного методу дослідження;

- можливості аналізу уже відомих чинників з нових науково-теоретичних позицій. Саме на цьому шляху відбувся найбільший злет людського генія, котрий призвів до перегляду поглядів на природу і суспільство. Підтвердженням цьому може бути теорія ґрунтознавства В.В.Докучаєва, теорія відносності А. Енштейна, теорія територіально-виробничих комплексів М.М. Колосовського та ін.;

- наявність відданих науці людей, що розуміють її значення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.