Науково-дослідна робота студентів в галузі збору та опрацювання інформації

В географії до низки традиційних поглядів останніх років належить думка про природно-технічні системи, що розвиваються та функціонують за тими ж законами що і природничі. Цілком ймовірно, що їх життєві продуційні цикли не завжди збігаються. Однак в останні часи розвиток суспільства вирівнює процеси самовідновлення та природної само адаптації через:

а) розпад певних тривалих і традиційних форм господарювання;

б) повернення до так званих започаткованих видів та способів природокористування;

в) зменшення технічного пресингу на навколишні простори.

Щодо поняття “природно-технічні системи”, котре тривалий час безапеляційно і однодумно використовувалося і під ним розумілося означення відповідності до ряду природничих, то воно характеризується відмінними територіальними градаціями антропогенного спрямування. Сучасні природно-технічні системи зазнають трансформації на рівні технічного оснащення та впливу. Причиною цього є пристосованість до чисто природничих взаємозв’язків та взаємних обмінів речовини та енергії компонентів, та й власне зменшення технічного оснащення на довкілля. Вважаємо за доцільне використовувати термін антропогенні простори як окрема територія, котра проходить стадію реляції.

За основну константу приймемо наступне положення: антропогенні простори це часові системи, що вимірюються п’ятимірною параметризацією: форма, розміри, географічне положення, часовий відтинок, управління.

Специфічними і в той же час традиційними ознаками антропогенних просторів є часове обмеження. Природничі та антропогенні простори за часом виникнення не співставні. Розвиток природничого простору перевищує на кілька десятків тисяч разів часовий розвиток антропогенного простору, хоча другий не настільки менш тривалий. Просторове обмеження антропогенних просторів обумовлено певними територіальними градаціями. Зміст як і форма, час, розміри, підлягає обмеженню в тому випадку, коли він приурочений до певного елементу поверхні. Антропогенні межі в окремому випадку можуть бути чітко означеними за певними природними об’єктами-формами рельєфу (ярами, балками, садами, тощо), чи штучними (дороги, автошляхи, межа колгоспних полів, чи ін.).

В структурному відношенні в природничому просторі доречно виділити природничий, технічний і управлінсько-природничий блоки.

Природничий блок базується на басейновому принципі оцінки природних ландшафтів, тобто сукупності природних систем, або їх елементів.Сюди віднесені комплекси із різними типами поверхонь: ліс, луки, рілля, поселенські комплекси, тощо. Радикальні відмінності показників структури поверхні, тепло- вологобалансових коефіцієнтів поглинання або віддачі дозволяють використовувати останні в якості параметрів, числових ознак, типів поверхонь.

Структурні особливості всієї будови моделі такого змісту дозволяють деталізувати величини робочих ділянок (парк, вулиця, двір – в урбанізованому комплексі), або мікро-схил, чагарникова поверхня – в лісовому комплексі (фаціальний рівень). При переході до вищого структурного рівня об’єднання ознак не сумується лінійно, а інтегрується за рівнем перетвореності власне параметру. Тому показники басейнових процесів проявляться синтезовано. Кожен із виділених параметрів, не тільки площа, об’єднує особливості в провідному комплексі, де і виявиться потужний і одночасно мозаїчний розподіл промислових, сільськогосподарських, поселенських та інших об’єктів. Кожен власне мінімальний ландшафтний підрозділ називається репрезентативною точкою і всі ландшафтотвірні і ландшафтопідтримуючі процеси розглядаються як причинно-наслідкові. Об’єднання кількох репрезентативних ділянок утворює репрезентативний басейн, що інтегрує перетворення кожного із елементарних мікро басейнів. І, нарешті, моделлю із розподіленими параметрами виступає почасова сумація подій. Така управлінська послідовність дозволяє відчути на виході моделі значимість і величину просторової і часової зміни антропогенних процесів.

Технічний блок представлений різного виду спорудами, механізмами та устаткуванням, котрі утворюють один або кілька технічних комплексів. Сюди відносимо один або кілька природних комплексів котрі піддаються технічному пресингу. Можливий перехід природного в технічний комплекс і, навіть тоді, коли в їх межах він відсутній. Це обумовлено обміном речовини і енергії.

Важливим в даному випадку є врахування спеціалізації та призначення природно-технічних систем, характер функціонування технічних блоків, режимів їх роботи. Отож цей блок параметрів відображає найсуттєвіші (але звісно не всі) суспільно-економічні, технічні і природні властивості об’єктів як єдиного цілого і враховує характер взаємодії з оточуючим довкіллям. Більш конкретніше він відображає спеціалізацію і призначення природного мікрооб’єкту, характер його функціонування та режиму його роботи, зональні типи природних умов.

Управлінсько-природничий блок виявляє групу пріоритетних першо- та другорядних природних комплексів. До складу пріоритетних належать ті, котрі є акумуляторами природно-технічних процесів і явищ (наприклад, адміністративний центр, місто, рекреаційно-лікувально-санаторний район, тощо).

Групу першорядних чинників формують комплекси, ті що межують з пріоритетними і в межах котрих відбуваються процеси і явища такі, які мають місце в пріоритетних, але проявляються не з такою інтенсивністю ( наприклад, приміська зона переважно сільськогосподарсько-промислово-присадибного напрямку; полонинсько-лісові; рибогосподарсько-водно-промислові.

Другорядні чинники цільового призначення (т. зв. периферійні), вплив котрих слабо проявляється на групу пріоритетних та впливають на першорядні.

Антропогенні простори, відповідно до ролі, яку вони виконують поділяються на два види багатоцільового і спеціального призначення. Відповідно до спеціалізації у видовій групі спеціального призначення виділяються типи: воднотранспортні, рибогосподарські).

Стосовно складових частин трансформованих природних ландшафтів. Основну групу трансформації складають гідрометеорологічні елементи. Вони є базою басейнового принципу, параметри котрого визначають режим і ефект антропогенного простору. Вони можуть бути задані природою і планами розвитку народного господарства. Параметри цієї категорії приймаються незмінними для всіх варіантів та інваріантів. Сюди належать розрахункові характеристики русла і річкової долини та певні соціально-економічні показники, що задовольняються системою та доповнюючими її замінниками. Параметри можуть закріплюватися основними розмірами споруд, що не змінюються при вирішенні перших двох оптимізаційних завдань, вказаних вище. До цієї категорії входять: рівень підпору плотини, рівень водосховища, тощо. Наступні параметри належать до групи регулюючих (зокрема стік, порядок заповнення водосховища в залежності від пори року, запасів води в прогнозному стоці). Потреба в розробці і оптимізації таких груп параметрів, та й власне оптимізаційних видів споруд відображає специфіку роботи певних споруд та пристосування їх до природничих ресурсів, можливості котрих обмежені.

Гідрологічні характеристики параметризують територію за певними ознаками антропогенного походження, дозволяють стверджувати тезу про існування різноманітних природно-господарських комплексів. Обрана група даних ознак не мала би тої ролі, ваги та значення для рівнинних регіонів, наскільки вона важлива для передгірно-гірських, де рівень розвитку та впливу господарських процесів різноманітний та не однозначний.

Група метеорологічних ознак, процесів та явищ є трансформовано-антропогенізованою. А відсутність в певні роки певних метеоявищ не безслідно проходить та впливає на оточуюче довкілля. Зокрема потребує детального розгляду таке явище природи як мало та зовсім безсніжні зими, посушливі весни та літа, тощо. В даному випадку можна конкретизувати тезу щодо антропогенізації довкілля, що не останнє місце займають природні явища і процеси. Безсумнівно вони підсилюють його.

Антропогенним просторам притаманна стадійність, котра проявляється у трьох станах. Перший стан це стан спокою. Обумовлюється двома напрямами-проявами:

а)спокійний саморозвиток природничо-антропогенних процесів;

б)перехід від антропогенних до антропогенно-природничих, або ж до початкових.

Другий стан переломний, правда на даний час він в більшості випадків відбувається в спокійному напрямі-руслі. Це свого роду перехід до чисто природничих із значною трансформацією та метаморфізацією явищ та процесів. Третій, найреволюційніший перехід до корінної перебудови природи та приживання нових характерних ознак.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.