Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Правове регулювання і порядок виконання покарання у виді штрафу та конфіскації майна

Штраф - покарання, що полягає у стягненні із засудженого в доход держави певної суми грошей. Підставою виконання покарання у виді штрафу є вирок суду, що набрав законної сили. Штраф може застосовуватися як основне або додаткове покарання.

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 50 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини кримінального кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця), підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за 20 н.м.д.г., але на строк не більше двох років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад 3000 н.м.д.г., призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за 8 н.м.д.г. у таких межах: а) від одного до п’яти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості; б) від п’яти до десяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину; в) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

Якщо під час розрахунку строку позбавлення волі цей строк становить більше вказаних вище меж, суд замінює покарання у виді штрафу покаранням у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений для злочину відповідної тяжкості ( ч.5 ст. 53 КК).

Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу визначаються главою 5 КВК України (статті 26, 27).

Відповідно до ст. 26 КВК України, засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. Таким чином, насамперед, закон надає засудженому можливість сплатити штраф в добровільному порядку

У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов’язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред’явлення документа про оплату відповідної частини штрафу.

Уразі несплати засудженим штрафу у місячний термін, суд розглядає питання про розстрочку виплати штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

У разі несплати засудженим чергового платежу при призначенні штрафу з розстрочкою виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Отже, ухилення засудженого від покарання у виді штрафу тягне за собою несприятливі наслідки у виді кримінальної відповідальності, що передбачена ч.1ст.389 КК України. Санкція цього складу злочину передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

За своєю правовою природою і наслідками штраф як міра кримінального покарання відрізняється від штрафу як міри адміністративного стягнення та громадського впливу. Призначений вироком суду за вчинений злочин, штраф тягне судимість. Судимість вважається погашеною, якщо засуджена до штрафу особа протягом року з дня відбуття покарання не вчинить нового злочину.

Конфіскація майна є примусовим безоплатним вилученням усього або частини майна засудженого у власність держави. Покарання у виді конфіскації майна передбачено ст. 59 КК України. Цей вид покарання застосовується виключно як додаткове покарання. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі або особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена судом лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК України. У разі конфіскації частини майна суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або назвати предмети, що конфіскуються.

Не підлягає конфіскації майно, необхідне для самого засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Спори про належність майна, що підлягає конфіскації за вироком суду, вирішуються в порядку, встановленому статтями Цивільного процесуального кодексу України.

Виконання покарання у виді конфіскації майна регламентується нормами глави 11 КВК України. Зокрема, порядок виконання покарання у виді конфіскації майна закріплений у ст. 48 КВК, ч. 1 якої передбачає наступне: «Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося». Згідно з ч. 2 ст. 48 КВК України, виконання цього виду покарання здійснюється органами Державної виконавчої служби за місцем знаходження майна відповідно до положень Закону «Про виконавче провадження».

Так, у ч.1 ст. 49 КВК України зазначається, що конфіскації підлягає майно, яке є особистою власністю засудженого, в тому числі його частка в спільній власності, статутному фонді суб’єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і також вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Разом з тим, у ч. 2 ст. 49 КВК міститься застереження про те що, не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. У цій же частині закріплена норма, яка визначає, що перелік такого майна встановлюється законодавством. Детальний перелік такого майна передбачений у додатку до КК України, який має назву: «Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком».

Зокрема, у Переліку встановлюється, що не підлягають конфіскації такі види майна і предмети, які належать засудженому на правах особистої власності, необхідні для засудженого та осіб, котрі перебувають на його утриманні. До цього переліку законодавцем віднесено:

Житловий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім’я постійно у ньому проживають;

Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні засудженому і особам, які перебувають на його утриманні:

а)одяг на кожну особу - одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустини і одна тепла хустина (або шаль);

б)взуття в кількості однієї пари шкіряної, однієї пари гумової і пари валянок на кожну особу;

в)білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г)постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особисті рушники на кожну особу;

д)необхідний кухонний посуд;

є) меблі - по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім’ю.

ж) всі дитячі речі.

Продукти харчування, потрібні для особистого споживання засудженому, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні - на три місяці, а для осіб, котрі займаються сільським господарством, - до нового врожаю.

Паливо, потрібне засудженому, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців.

Одна корова, при відсутності корови - одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - в осіб, які займаються сільським господарством.

Корм для худоби, яка не підлягає конфіскації, - в кількості, потрібній до вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незібраний врожай - в осіб, які займаються сільським господарством.

Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються сільським господарством.

Знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також потрібні для особистих професійних занять засудженого інструменти, прилади і книги, за винятком випадків, коли суд позбавив засудженого права займатися даною діяльністю.

Пайові внески до кооперативних організацій (крім дачно-будинкових кооперативів) та колгоспів (пайові внески до житлобудівних кооперативів можуть бути конфісковані у разі, коли спорудження будинку ще не закінчено).

Визначене в переліку особисте майно що не підлягає конфіскації надає можливість нормальному функціонуванню родини особи засудженого, не втратити роботу, соціальні зв’язки за місцем проживання.

Отже, ефективність виконання покарання у виді конфіскації майна залежить насамперед від того, наскільки своєчасно і повно вжито заходів для забезпечення виконання вироку. Так, згідно з главою 17 КПК України «Арешт майна» в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, прокурор, слідчий, цивільний позивач мають право звернутися до суду з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна. При цьому слідчий може доручити органам дізнання провести оперативно-розшукові заходи на виявлення майна, що може бути об’єктом стягнення в процесі виконання конфіскації.

Виконання покарання у виді конфіскації майна покладається на органи державної виконавчої служби за місцем знаходження майна засудженого, які при цьому керуються вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Порядок дій державного виконавця залежать від того, які саме документи при виконанні покарання у виді конфіскації майна він отримує від суду. Як передбачає ч. 1 ст. 48 КВК України, державний виконавець отримує від суду, який постановив вирок, наступні документи:

1)якщо опис майна проводився - виконавчий лист, копію вироку та копію опису майна;

2)якщо опис майна не проводився - виконавчий лист, копію вироку та довідку про те, що опис майна не проводився.

На підставі отриманих від суду документів державний виконавець приймає рішення про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У першому випадку, якщо опис майна вже проводився, державний виконавець перевіряє наявність зазначеного в описі майна і вживає заходи щодо виявлення іншого майна засудженого, яке підлягає конфіскації. У разі виявлення такого майна державний виконавець включає його до опису.

У другому випадку, якщо опис майна не проводився, державний виконавець здійснює виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, яке підлягає конфіскації, і після його виявлення здійснює опис майна, про що складає відповідний акт.

Згідно Інструкцією про проведення виконавчих дій при конфіскації майна, акт опису складається у трьох примірниках. Перший залишається у провадженні державного виконавця, два інші вручаються під розписку (на першому примірнику) засудженому та представнику державних податкових органів (якщо він був присутній) або надсилаються їм.

Виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, яке підлягає конфіскації, проведення опису і арешту майна засудженого, здійснюються державним виконавцем за тими ж правилами та у тому ж порядку, що і під час виконання покарання у виді штрафу.

Далі органи Державної виконавчої служби у порядку, визначеному законодавством України, здійснюють попередню оцінку та забезпечують належне зберігання конфіскованого майна. Безпосередня оцінка такого майна здійснюється комісією, до якої входять представники органів Державної виконавчої служби, Державної податкової інспекції, уповноважених фінансових органів і органів чи установ, що здійснюють розпорядження цим майном.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам державний виконавець закриває виконавче провадження і повертає виконавчий лист з відміткою про виконання вироку в частині конфіскації майна тому суду, який його постановив. У подальшому, після реалізації конфіскованого майна, фінансові органи також направляють до суду інформацію, яка підтверджує виконання вироку в частині конфіскації майна і, зокрема, про суму, виручену від його реалізації.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається до суду, який його постановив. Фінансові органи передають суду, який постановив вирок, відомості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.




Переглядів: 2323

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.