Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Найдавніші археологічні культури на теренах України. Виникнення первісного мистецтва

ТЕМА 2

ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Лекція 1. Найдавніші культури на території України

План

1. Найдавніші археологічні культури на теренах України. Виникнення первісного мистецтва.

2. Язичництво як світоглядна та культурна система. Анімізм, тотемізм, шаманство. Магія та чарівні казки.

3. Виникнення землеробства та скотарства на території України. Землеробські звичаї та народний календар.

4. Трипільська цивілізація.

 

Найдавніші археологічні культури на теренах України. Виникнення первісного мистецтва

Найдавніша доба існування людства пов’язана з виготовленням примітивних знарядь з каміння. Її називають палеоліт (грецькою «палео» – «давній», «літос» – «камінь») – доба давнього каміння.

Найдавніші сліди перебування людини на теренах України зараз датовані віком понад один мільйон років: це стоянка Королево на Закарпатті. Там знайдено багато кам’яних рубил. Не менше 400 тис. років тому існувала стоянка первісних людей біля Амвросієвки на Донбасі. Відомі також Житомирська стоянка, Лука-Врублевецька на Поділлі там ін. Безумовно, на території України час від часу (у сприятливі теплі епохи) жили первісні пралюди, що належали до виду Homo erectus – «людина прямоходяча» (раніше їх називали пітекантропами, тобто мавполюдьми). Вони залишили тут пам’ятки ашельської культури, найяскравішою ознакою яких є кам’яні рубила. У симетричній їх формі, що не обумовлена безпосередніми виробничими потребами, вчені вбачають свідчення зачатків естетичних потреб первісної людини. Це доба раннього, або нижнього палеоліту. У цей час люди вже широко застосовували вогонь.

Останні півтора мільйони років на Землі триває жорстокий льодовиковий період, коли величезні площі Європи та Америки вкривали потужні льодові панцирі, подібні до сучасної Антарктиди. Час від часу такі льодовики танули, а потім виростали знову. Власне, зараз ми живемо просто у ще одну таку міжльодовикову добу. Під час льодовиків на території України встановлювався надзвичайно холодний та сухий клімат «тундростепу», подібний до сучасної Центральної Якутії або пустелі Гобі. У такі часи більша частина України взагалі залишалася ненаселеною. Виняток складали хіба що Крим та Закарпаття, де зберігалися ліси. Іноді клімат хоча й був значно холодніший за сучасний, проте тут все ж таки жили велетенські гурти мамонтів, північних оленів, биків тощо. На них полювали первісні люди.

У передостанню льодовикову добу, приблизно 80 тис. років тому, у Європі та в Україні зокрема постійно жили неандертальці – раса людей, яких вважають вже людьми сучасного виду, Homo sapiens – «людина розумна». Вони створили мустьєрську археологічну культуру, засновану на полюванні на мамонтів та інших великих тварин. У мустьєрскій культурі (це – середній палеоліт) почали широко застосовували складні знаряддя, зокрема, дротики з крем’яними гостроконечниками. Деякі сучасні дослідники підкреслюють расову близькість неандертальців до австралійських аборигенів. У неандертальців вже існували уявлення про потойбічний світ та релігійні ритуали. Знайдено чимало поховань неандертальців, зокрема, у Криму (грот Кіїк-Коба та ін.). Вони ховали небіжчиків у сплячій позі (на боці), клали у могилу шматки м’яса та букети квітів. Менш з’ясоване питання про мистецтво неандертальців. Дослідження ДНК неандертальців, виділеного з їх зубів та кісток, виявили, що близько 5–10 % сучасних європейців є їхніми нащадками.

Приблизно 40–35 тис. років тому (у Криму дещо пізніше) неандертальців у Європі змінили кроманьйонці (самі назви «неандертальці» та «кроманьйонці» походять від назв печер у Західній Європі, де їх вперше знайшли). Вони прийшли з Близького Сходу і принесли з собою набагато краще оброблені кам’яні знаряддя. Найбільш важливою сировиною для них був кремінь та іноді обсидіан (вулканічне скло). Вони також почали виготовляти знаряддя і прикраси з кістки та рогу. Це був початок доби пізнього палеоліту, що тривала приблизно 25 тисяч років.

Кроманьйонців вважають людьми сучасного типу (до речі, часто високими на зріст і звичайно з чудовими зубами без карієсу). Більшість з них належала до сучасної європеоїдної раси і є нашими безпосередніми предками. Проте у Європі і зокрема на території України іноді знаходять кістки кроманьйонців з чіткими ознаками негроїдної та (зрідка) монголоїдної раси. Деякі кроманьйонські жінки за масою м’язів і масивністю кісток переважали сучасних тренованих чоловіків. У цей час почався новий льодовиковий період, найбільш жорстокий приблизно 20 тис. років тому. На території України відомо багато стоянок доби пізнього палеоліту, що належали до різних археологічних культур, отже, мабуть, до різних мовних спільнот.

Кроманьйонці залишалися дикунами, тобто не знали землеробства та скотарства, жили у чумах – наметах зі шкір з каркасом іноді з бивнів мамонтів. Тобто їхнє життя було подібне до традиційного способу життя ескімосів та інших народів Півночі. Приблизно так само вони й одягалися у хутряний одяг, часто прикрашаючи його бісером з мушлів. До речі, первісні люди не так часто жили у печерах, хіба що у неглибоких і сухих гротах без протягів: глибокі сирі печери використовували переважно для релігійних обрядів. Відомо, що кроманьйонці татуювали тіло, розмальовували його червоною і жовтою вохрою та іншими мінеральними фарбами і навіть використовували губну помаду. На півдні Франції та на півночі Іспанії знайдено декілька печер з наскальними розписами доби палеоліту, що зображують переважно великих тварин (биків, оленів, мамонтів тощо). Палеолітичні наскальні розписи відкрито також на Уралі, в Австралії, на півдні Африки тощо. Проте в Україні подібних пам’яток поки що не знайдено.

Єдиний можливий виняток складає видатна пам’ятка кам’яної доби Кам’яна Могила – природний курган з кам’яних брил під Мелітополем. Деякі вчені датують найдавніші зображення тварин у гротах Кам’яної Могили ще добою пізнього палеоліту. Проте на палеолітичних стоянках України знайдено чимало кістяних браслетів, прикрашених складними візерунками, кістяні або кам’яні фігурки птахів та тварин. Та найбільш типовими для Європи і навіть Сибіру доби пізнього палеоліту є так звані «палеолітичні Венери» – статуетки товстих жінок з ледь позначеними кінцівками та головою, проте з підкресленими ознаками жіночої статі. Очевидним є зв’язок цих фігурок з ідеєю родючості. В Україні такі фігурки знайдено на Мізинській стоянці під Черніговом. Там же знайшли і первісний барабан з кісток мамонту та рогу оленя, і щось на кшталт кастаньєт для танцю. А на стоянці Молодово у Чернівецькій області знайшли кістяну флейту, якій понад 20 тисяч років.

До цього часу у різних куточках Землі є племена людей, що досі ведуть спосіб життя дикунів. Багато елементів їхньої культури є напрочуд схожими на різних континентах. Та й культура сучасних цивілізованих людей, зокрема, українців зберегла чимало згадок про первісну добу. Отже, ми можемо судити не тільки про материальну, а й про духовну культуру наших далеких предків доби палеоліту.

Тоді люди жили племенами – спільнотами чисельністю до декілька сотен осіб зі спільною мовою, звичаями та релігійними обрядами. Проте вони збиралися разом лише на великі племінні свята, а звичайно жили локальними групами – об’єднаннями декількох сімей дорослих разом з дітьми. Як правило, дикуни не мали постійного капітального житла, а пересувалися у межах певної території відповідно до сезонних джерел їжі (пересування стад великих тварин, нерест осетрових риб, доспівання горіхів тощо). Плем’я було розділене на екзогамні частини (роди), тобто які мали укладати шлюби між собою, але не всередині роду. У простішому варіанті таких родів було два, проте відомі і значно складніші системи «шлюбних класів», що визначали, з ким людина має право одружитися. Становище жінок могло бути у різних племенах різним – від рівноправного з чоловіками до повністю підлеглого. Крім цього, суспільної та майнової нерівності не існувало. Як правило, не було і племінних органів влади, вождів та старійшин. Вплив мали старі люди, а також шамани та найбільш вправні мисливці. Головною подією у житті кожної людини була ініціація – прийняття у дорослі, що відбувалося у підлітковому віці. Крім передачі таємних знань і звичаїв племені, обряди ініціації включали також дуже болючі випробування типу татуювання тощо.

Сучасних дослідників вразила надзвичайна ефективність праці навіть сучасних дикунів, що загнані у несприятливі природні умови. На те, що ми б назвали роботою, навіть домашньою, вони витрачають в середньому лише приблизно чотири години на добу (жінки більше, чоловіки менше). Решту часу вони «приємно спілкуються» або (чоловіки) воюють з сусідами. Проте існували і «первісні ярмарки», де мирно збиралися і обмінювалися рідкісними речами. Дикуни як правило не роблять запасів їжі і не «думають про завтрашній день». Проте вони блискуче знають всі місцеві ресурси і їдять як правило не все підряд їстівне, а лише те, що смачніше (на їхній смак, типу личинок жуків). Такий спосіб життя можливий лише за умов дуже низької густоти населення (на всій території України у добу палеоліту жило лише декілька десятків тисяч людей). При тому виявилося, що у дикунів жінки широко користуються протизаплідними засобами і навіть часто вбивають власних народжених немовлят (що дикуни не вважають злочином). Таким чином і підтримувалася «гармонія з природою». Проте у пам’яті людства збереглися згадки про добу дикунства як про «Золоту Добу», «життя в райському саду», коли люди без зусиль отримували все потрібне з природи.

 




Переглядів: 3867

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.