Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Спілкування, його функції, рівні та види.

Приведені в першому питанні різноманітні підходи до визначення спілкування дають змогу глибоко розуміти його сутність, як той бік людської діяльності, що вказує на зв`язок та взаємодію людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, що здійснюється через соціальних відносин, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які особистості та групи вступають у процес їх соціальної життєдіяльності.

У більш вузькому розумінні поняття “спілкування” вживається як зв`язки та стосунки між конкретними особистостями, як суто міжособистісне спілкування. Це певний “зріз” суспільних відносин, репрезентований на емпіричному, побутовому рівні, їхнє особистісне забарвлення.

Цей різновид спілкування розвивається перш за все у малих групах і колективах, в тому числі і військових. Вихідна і головна одиниця міжособистісного спілкування – діада, парний соціально-психологічний зв`язок ( у малій групі кожний спілкується з кожним, без посередників).

Виокремлюють матеріальне і духовне, пряме (безпосереднє) і масове (опосередковане) спілкування.

Матеріальне спілкування – це взаємовідносини і взаємодія людей в процесі матеріально-практичної діяльності, передусім у процесі праці й виробництва, а також їхня поведінка в різних сферах суспільного життя. Сюди повною мірою можна віднести і спілкування у військовій сфері.

Духовне спілкування виступає як обмін різноманітною інтелектуально-емоційною інформацією за допомогою живої людської мови, засобів масової інформації, невербальних засобів.

Пряме (безпосереднє) - спілкування це, насамперед, міжособистісне спілкування, такий різновид взаємодії людей, в якому вони виступають один, щодо одного одночасно (або послідовно) і об`єктами і суб`єктами, комунікаторами і реципієнтами.

Відмітною особливістю масового спілкування є його опосередкований, анонімний характер спрямованість не на особистість, а на великі, й неоднорідні маси людей, найчастіше за допомогою ЗМІ. Хоч історично масове спілкування з`явилося значно пізніше, безпосереднього, міжособистісного, але обидві форми спілкування доповнюють одна одну даючи людині можливість вести активне, духовно багате життя. Масове спілкування сприяє здійсненню зв`язку особистості та соціального цілого – суспільства.

Одним з важливих теоретичних аспектів спілкування є його структура. Як у вітчизняній так і у зарубіжній психології існує багато підходів структурної побудови цього психологічного феномену. Наприклад, Б.Д.Паригін, вказуючи на складність і багатогранність спілкування, не без підстав зауважує, що що воно може бути одночасно інформаційним процесом і взаємодією людей один із одним, процесом їхнього співпереживання, взаємного розуміння і впливу однієї людини на іншу. В структурі спілкування він, виокремлює змістовний та формальний боки – комунікацію та взаємодію, які мають свої зміст і форму.

Г.М.Андрєєва визначає структуру спілкування як діалектичну єдність трьох його боків (складових): комунікативного, інтерактивного та перцептивного. Такий підхід є найбільш вживаним у психологічній літературі. Нами здійснена спроба його схематичної трактовки, де спілкування комунікатора (Sr) відбувається в континуумі між полюсами позитивних (R+) і негативних (R-) реакцій із застосуванням необхідних функцій, рівнів, видів, стилів, способів, прийомів і засобів, шляхом долання різноманітних бар`єрів, використання специфічних ефектів тощо. Оскільки спілкування це більшою мірою є діалог, то Sk і Sr постійно міняються місцями.

Комунікативний (К) бік спілкування – це обмін інформацією між індивідами (Sk і Sr) та її уточнення, розвиток.

Інтерактивний (І) бік спілкування – організація взаємодії учасників спілкування (поведінковий аспект).

Нарешті, перцептивнийбік – це процес взаємного сприймання і розуміння співрозмовників, пізнання ними один одного.

[В рамках даної теми ми будемо розглядати більш детально саме комунікативний бік спілкування, тоді як дві інше складові цього процесу стануть предметом розгляду в наступних темах розділу.]

Щодо функції спілкування, то існують різні підходи до їх класифікації. Нами використовується та, що запропонована Ломовим Б.Ф.. в якій виділено три основних класи таких функцій:

- інформаційно-комунікативний;

- регуляторно-комунікативний;

- афективно-комунікативний;

Перший із них охоплює все те, що є передачею та прийомом інформації в психологічному значенні цих слів. Йдеться не лише про готову інформацію, а також про таку, яка формується, розвивається.

Спілкування забезпечує не лише пізнання, але й регуляцію поведінки суб`єктів та їх спільної діяльності. З цим, другим класом функцій пов`язані і способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування тощо.

Афективно-комунікативні функції відносяться до емоційної сфери людини. Річ у тім, що все розмаїття людських емоцій виникає і проявляється під час спілкування. Люди часто несвідомо прагнуть до нього щоб зняти гніт внутрішньої напруги, “сповідатися”, змінити свій стан. Інші дослідники намагаються розширити репертуар цих функцій за рахунок їх уточнення та подрібнення. Так, Я.А. Карпенко виокремлює 8 функцій: контактну (фактичну), інформаційну, спонукальну, координаційну, обміну емоціями, встановлення відносин розуміння, впливу. Відповідно до цього визначається структура спілкування.

Всі функції спілкування мають місце в житті. Кожна з них використовується людиною – свідомо чи несвідомо. Проявляються вони, як правило, в єдності, доповнюючи одна одну.

Так, обмін інформацією передбачає також психологічний вплив одного партнера на поведінку іншого з метою її зміни. Далі, люди, які спілкуються не лише взаємодіють. Вони аналізують інформацію, свою поведінку, переживають, щось пригадують, оцінюють дії партнера, сприймають або не сприймають спрямовані на них думки, оцінки, почуття.

Є також різні підходи до класифікації рівнів спілкування. Аналіз показує, що переважна більшість з них в тій чи іншій варіації включає три основних рівня:

І – маніпулювання (широкий спектр застосування засобів – від негативних до позитивних, від грубого поводження з людиною до такої поведінки, яка може приваблювати партнерів);

ІІ – конкуренція, суперництво (від спілкування на грані антогонізму, штучно створеної напруги до такого, коли чесне суперництво сприяє певному рухові вперед);

ІІІ – співробітництво, кооперація (досягнення мети одним із суб`єктів спілкування сприєя або не заважає реалізації цілей решти суб`єктів, тобто взаємини партнерів гармонізовані, а саме спілкування носить гуманістичний, висококультурний характер).

Спілкування дуже рідко буває спонтанним, не цілеспрямованим. Навіть якщо ініціатор не усвідомлює спочатку мету свого контакту з партнером, то це ще не означає, що цієї мети немає.

Мета безумовно впливає на всі інші структурні елементи, визначає стратегію і тактику спілкування, його темп, ритм, напругу, тональність, співбесіди. На вибір теми (а тим самим і змісту) спілкування впливає й той факт, хто є партнером спілкування

Нарешті спілкування, не може розглядатися в одній якійсь площині, в одній системі координат. Це багатоплановий, поліфункціональний, різновидовий процес. У психології існує декілька класифікацій видівспілкування. Вони представляють цей феномен з різних сторін, збагачуючи палітру його характеристик.

Особливим різновидом рольового (ділового) спілкування є управлінське спілкування. Воно визначається як спілкування між співбесідниками, які знаходяться в системі “керівник-підлеглий”, тобто займають соціальні позиції супідрядності або відносної залежності, виходячи з виконуваних соціальних ролей.

Як уже зазначалося, воно спрямоване на оптимізацію процесу управління і розв`язання проблем сумісної діяльності в організації.

Специфіку мають і функції управлінського спілкування, основними серед яких є:

▲ видання розпорядчої інформації (розпорядження, накази, вказівки, інструкції, рекомендації, поради тощо);

▲ отримання зворотної (контрольної) інформації про хід та підсумки реалізації розпорядчої інформації;

▲ видання оціночної інформації про підсумки виконання службового завдання.

Перша функція в управлінському спілкуванні діє завжди, вона є головною, провідною. Друга і третя функції можуть і не бути в тому чи іншому конкретному акті управлінському спілкування.

Чому вона є головною? Тому що від її якості залежить насамперед, якість виконавчої діяльності підлеглих. Окрім цього, перша функція є ще й найбільш складною. Адже на цій стадії, частіше усього виникають проблеми і конфлікти, бо керівник не тільки інформує, він змінює погляди, стосунки, установки, вид діяльності, дії, поведінку іншої людини чи групи людей.

Таким чином, управлінське спілкування у своїх основних вимірах є ділове, рольове спілкування. у процесі його ми контактуємо і взаємодіємо не заради пустої цікавості, не “просто так”, а задля того, щоб вирішити яку-небудь проблему, пов`язану з професійною діяльністю. Все потребує відповідної організації управлінського спілкування у військовій сфері.

 

 

Таблиця № 1. Класифікація видів спілкування.

Критерії класіфікації Віди спілкування
Специфіка суб’екта міжособистісне; рольове (ділове); між особистістю та групою; міжгрупове; міжсоціумне
Кількісна характеристика суб`єкта самоспілкування; міжособистісне спілкування; масові комунікації  
Характер спілкування безпосереднє; опосередковане; монологічне; діалогічне (полілогічне)
Цільова спрямованість анонімне; рольове (функціонально-рольове); неформальне; інтимно-сімейне

 

Рівень культури та ефективності спілкування у військовому середовищі залежить не тільки від обраної мети, задіяних функцій, рівнів та видів, а й від того, якими обрані стратегія і тактика спілкування, індивідуальний стиль його учасників, а також від того, яким інструментарієм вони користуються для прийому і передачі інформації, організації взаємодії з товаришами по службі, психологічного впливу на них в процесі службової діяльності.

Таким інструментарієм, що наповнює змістовну сторону процесу спілкування, є способи і засоби спілкування.

Спосіб у широкому розумінні – це певна система дій, які використовуються у спільній діяльності або взаємодії для досягнення поставленої мети. Стосовно спілкування, як різновиду людської діяльності, така система дій спрямована на встановлення контакту, пізнання один одного, організацію взаємодії, на обмін інформацією, почуттями, оцінками, ідеями, думками тощо.

Серед способів спілкуваннявиділяють дві групи:

ті, що служать обміну інформацією – повідомлення;

ті, які використовуються для здійснення впливу одного суб`єкта на іншого – переконання, навіювання, психічного зараження, навіювання тощо.

Повідомлення – це спосіб спілкування, за допомогою якого передаються певні відомості ( ідеї, думки, оцінки) від одного суб`єкта до іншого як в умовах безпосернього спілкування, так і за допомогою різних засобів масової комунікації.

Це один з найпоширеніших способів спілкування в умовах професійної діяльності взагалі та у професійній діяльності офіцера-вихователя зокрема. Справа в тому, що цей спосіб спілкування вживається в усьому спектрі його функцій та рівнів.

Крім того повідомлення може здійснюватися за допомогою широкого різномаїття форм – лекцій, бесіди, співбесіди, монологи та діалоги, радіо і телепередачі, усні та письмові тощо.

Для практичного-психолога важливо пам`ятати, що сам факт обміну інформацією ще не гарантує ефективності спілкування, тобто досягнення бажаного результату. Адже доля цього потрібно щоб ініціатор повідомлення володів культурою передачі інформації, а ті, для кого вона призначена, були готовими до її сприйняття на даному рівні. В теорії інформації та психокібернетиці цей процес схематично подається так.

Саме той, хто відправляє повідомлення вирішує:

яку ідею чи які дані зробити предметом обміну;

по якому каналу і за допомогою яких засобів здійснити передачу повідомлення до адресати, щоб воно було адекватно сприйняте адресатом;

за допомогою яких індикаторів здійснити контроль повноти передачі та сприйняття повідомлення і відповідну корекцію процесу передачі.

Слід зауважити, що у сфері соціального управління цей спосіб спілкування окрім своїх традиційних форм (лекції, бесіди, інформування тощо) набуває і специфічної форми – розпорядження.

Структурно-управлінське рішення включає три основні складові:

* в мотиваційній частині вказуються мотиви, причини і привід появи даного розпорядження;

* змістовна частина репрезентує загальні орієнтири, що і як вимагається виконати, а також відображення прихованих з першого погляду взаємозв`язків і взаємовпливів;

* зобов`язуючачастини повинна бути чіткою і конкретною: кому, коли, що і де необхідно виконати. Окрім цього тут визначаються усі необхідні заходи, сили і засоби забезпечення виконання рішення та контролю при цьому слід пам`ятати, що вкрай негативне враження справляють тут вирази типу “покращити”, “посилити”, “підвищити” тощо.

Передача будь-якої інформації можлива лише за допомогою знакових систем. Існує кілька таких систем, які використовуються в комунікативному процесі й відповідно до яких можна класифікувати засоби спілкування на вербальні та невербальні.

Вербальну (від лат. verbum – слово, словесний, усний) комунікація використовує як знакову систему МОВУ – найбільш універсальний засіб людського спілкування, який забезпечує змістовний аспект взаємодії і взаємопорозуміння у процесі спільної діяльності.

Точність розуміння слухачем, співрозмовником змісту висловлювання (повідомлення) може стати для комунікатора (Sk) лише тоді, коли відбудеться зміна комунікативних ролей, тобто коли реципієнт (Sr) стане комунікатором і своїм висловлюванням – відповідно дасть знати проте як він розкрив (зрозумів) зміст інформації. Таким чином діалог, діалогічна мова є послідовною зміною комунікативних ролей в ході якої виявляється зміст мовного повідомлення, тобто відбувається збагачення, розвиток інформації.

Для практичного-психолога важливо знати, що культура мовленевого спілкування включає дві взаємопов`язані складові – культуру говоріння та культуру слухання. Обидві вони є вкрай важливими для формування мистецтва управління. Слово це найголовніша зброя офіцера-вихователя, військового керівника. Його вміле використання в процесі своєї професійної діяльності є одним із найважливіших чинників її ефективності.

Невербальні засоби спілкування – досить великий клас знакових систем, які відрізняються від словесних засобів своїм змістом та формою виявлення. Спеціальними дослдіженнями встановлено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації.

Найпоширенішою класифікацією невербальних засобів є спроба зведення їх у певні групи за тими чи іншими ознаками (див. табл.2)

 

Таблиця 2.Невербальні засоби спілкування.

Оптико-кінетична знакова система (“Візуалістика”) (“Кінесіка”) Акустична знакова система (Пара та екстра- лінгвістіка) Тактильно-кінетична знакова система Ольфакторна знакова система Просторово-часова зна-кова система (“Проксемика”)  
жести тембр мовлення дотик запах тіла відстань між партнерами
міміка тембр голосу тиск руки запах косметики, парфумів розміщення у просторі
поза висота голосу поцілунок   довготривалість контакту
хода сила голосу обійми   ступінь пунктуальності
контакт очей паузи дотик    
одяг інтонація тиск руки    
косметика тембр мовлення поцілунок    

 

Звичайно детальний розгляд усіх зазаначених систем і засобів в рамках лекції неможливий. Його доцільно провести на самостійних та практичних заняттях, використовуючи як рекомендовані джерела, так і багаточисельні публікації, за цією проблематикою, що у масовій кількості пропонуються зараз на книжкових ринках.

Стосовно всіх 5 систем невербальної комунікації постає одне загальне питання: що їх об`єднує? Кожна з них використовує власну знакову систему, яку можна розглядати як певний код. І якщо у випадку з мовою система в цілому є загальновідомою, то під час невербальної комунікації важливо у кожному випадку визначити, що ж можна вважати кодом і як забезпечити володіння ним партнера по комунікації. У протилежному випадку ніякого змістовного “додатку” до вербальної комунікації зазначені системи не дають. При цьому слід також пам`ятати, що кожна із невербальних систем має суттєве етнокультурне забарвлення, статеві (чоловіки і жінки) та вікові особливості.

Таким чином способи та засоби спілкування є інструментами, які з тим чи іншим успіхом застосовуються практичними психологами у своїй професійній діяльності. Відбувається це в різних формах – індивідуальних чи групових бесідах, навчальних заняттях, службових нарадах, зборах, мітингах, у виступах перед одностроєм чи в аудиторії, при проведенні культурно-просвітницьких заходів тощо.

Отже, Культура спілкування формується багатьма поколіннями людей. Суспільство і кожний громадянин мають прагнути до того, щоб не тільки зберегти, а й примножити спадщину предків. Характер спілкування у суспільстві суттєво впливає на стан економічного і політичного розвитку, духовність його громадян та їх національну самосвідомість.

Спілкування як особливий різновид людської діяльності протягом XX сторіччя плідно осмислювалося в різних галузях наукового знання. Сутність, структура і зміст спілкування як комунікативний процес, акт міжособистісної та міжгрупової взаємодії, взаємопізнання та сприйняття. Стали однією з центральних проблем соціальної психології.

 




Переглядів: 1696

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.