Сучасні грошово-кредитні системи

Тема 12. Грошовий ринок. Інфляційний механізм

Грошово-кредитна система – це форма організації грошового обігу в країні. Назва системи пов’язана з тим, що сучасні гроші мають кредитну природу. Наявна банківська система не тільки прискорює обіг реальних грошей, а створює нову грошову масу завдяки мультиплікації банківських депозитів.

Історія свідчить, що окремі елементи грошових систем утворились задовго до виникнення держави, а грошові системи є атрибутом централізованих держав. Історично сформувалися два типи грошових систем: металевий обіг – коли роль грошей законодавчо закріплюється за двома металами (золотом або сріблом) та система паперово-кредитних грошей. Структура сучасної грошової системи суттєво відрізняється від попередніх, деякі з елементів (золотий паритет) уже стали історією, видозмінився механізм встановлення курсів валют, з’явилися нові елементи (регламентація безготівкового обігу, забезпечення платоспроможності готівкових та безготівкових грошових знаків тощо).

Витіснення з обігу повноцінних металевих грошей пояснює закон Ніколя Орезма (1360 р.), який в сучасну економічну науку ввійшов під назвою закону Грехема. Цей закон стверджує, що будь-який тип грошей, який є ціннішим за інший, відмінний від даної грошової якості, поступово зникає з обігу. Нерідко цей закон формулюються так: «погані» гроші витісняють з обігу «хороші» гроші. Наприклад, якщо функцію грошей виконує худоба, яку не розрізняють за якістю, то власники худоби намагаються розрахуватись гіршими особами, залишаючи собі кращу для отримання від неї транспортних послуг, м’яса, шкіри, молока. З часом «хороші» гроші зникнуть з обігу і будуть замінені «поганими» грошима.

Історія свідчить, що гроші в процесі історичного розвитку змінюють свої форми, види та функції. Еволюція форм грошей представлена на рис.5.1. Все більш поширеною формою стають кредитні гроші. Вони мають такі види:

- вексель – боргове зобов’язання позичальника про повернення боргу кредитору в призначений строк з виплатою відсотка;

- депозитні гроші – соціальний розрахунок між банками на основі переказів з одного рахунку на інший;

- банкнота (банківський білет)– грошовий знак, випущений емісійним банком (НБУ) без власної внутрішньої вартості;

- чек – наказ власника рахунка (чекодавця) кредитній установі, яка обслуговує його, сплачувати певну суму грошей чекодержателеві;

- електронні гроші – банківські розрахунки за допомогою ЕОМ.

Рис.12.1. Форми грошей

Сучасний грошовий обіг здійснюється у безготівковій та готівковій формах. Готівка, як правило, використовується при нарахуванні доходів домогосподарств (заробітна плата, пенсії, стипендії і т.ін.) та при їх витратах (купівля товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщення заощаджених коштів у банках, пенсійних фондах, страхових компаніях тощо).

Готівкові («символічні», «декретні») гроші представлені у формах банкнот і розмінних монет, монопольне право на випуск яких законодавчо закріплене за державою.

Для того, щоб «декретні» гроші виконували свої функції, необхідне дотримання таких вимог: суспільне визнання грошей; правова гарантія держави щодо їх обігу; здатність держави підтримувати стабільність їх купівельної спроможності – кількості товарів і послуг, які можна купити на грошову одиницю.

Безготівкові гроші (кредитні або депозитні) – це такі засоби обігу, які є борговими зобов’язаннями банків та інших депозитних інструментів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю.

Кредитні гроші не є державними, адже їхньою основою є депозити комерційних банків.

У сфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через банківські рахунки. Саме за цією формою здійснюється переважна більшість грошових операцій в економіці: розрахунки між самими підприємствами; між підприємствами та організаціями; між підприємствами, організаціями і населенням; окремі операції з бюджетними коштами тощо.

Безготівковий грошовий обіг виявляє себе й через заміщення готівки цінними паперами (насамперед векселями). Специфіка таких операцій полягає в тому, що, по-перше, в них участь комерційного банку необов’язкова; по-друге, учасники цих операцій беруть на себе повну відповідальність за погашення боргового зобов’язання (векселя). Безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за відсутності грошей на рахунку платника в комерційному банку. Крім безготівкового грошового обігу, який здійснюється на основі заміщення руху готівки кредитними операціями, використовують ще й рахункові гроші, які застосовуються при взаєморозрахунках у бартерних операціях.

Безумовно, безготівковий грошовий обіг більш економічний для суспільства, прискорює рух грошей. Здійснюється він на основі кредитних операцій і породжує мультиплікацію грошей. Порівняно з ним готівковий оборот вимагає значних витрат коштів на друкування, підрахунок, сортування, упакування, інкасацію, охорону тощо.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємопов’язані, невіддільні, від готівкового, тому що безготівкові гроші перетворюються на готівку, і навпаки. І готівка, і безготівкові гроші створюють єдиний грошовий обіг країни, в якому функціонують єдині гроші певного найменування. Безготівкові гроші та готівка утворюють грошову масу), що перебуває в обігу.

Суб’єктами грошово-кредитної системи є:

а) центральний банк, міністерство фінансів, казначейство (скарбниця), органи нагляду за діяльністю банків, органи страхування депозитів, організації по контролю за грошовим обігом тощо;

б) комерційні банки;

в) небанківські фінансові і кредитні установи;

г) нефінансовий підприємницький сектор та сектор домогосподарств.

Суб’єктом грошово-кредитної системи може виступати й «інший світ» в особі міжнародних фінансових організацій.

Докорінні зміни у функціонуванні грошових систем відбулися після витіснення золота з грошового обігу. Сучасні грошово-кредитні системи мають такі особливості:

1) їх основою є паперові та кредитні гроші;

2) значне перевищення частки безготівкового обігу порівняно з готівкою: у розвинутих країнах світу банкноти і розмінні монети становлять менше 10% всіх грошових засобів, в Україні ця частка – близько 40%;

3) постійні та невідворотні інфляційні процеси зменшують купівельну спроможність грошей;

4) посилюється роль держави у стабілізації грошового обігу;

5) стан грошово-кредитних систем окремих держав знаходиться під посилюючим впливом світових фінансових ринків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.