Типологічна і популяційна концепції рас.

РАСА – група людей, яка відрізняється від інших популяцій частотами генів, хромосомними перебудовами і спадковими фенотипічними ознаками. Серед населення Землі можна виділити близько 100 морфологічних варіантів будови тіла, котрі формувалися як адаптації до конкретних умов довкілля (пігментації шкіри, будови обличчя, волосяного покриву, співвідношення маси і поверхні тіла, тощо). За цими ознаками відрізняють не тільки расові, а й конституціональні типи. Важливим фактором закріплення пристосувальних властивостей є ізоляція, внаслідок її дії генетична будова ареалу будь-якої біологічної форми виглядає так: у центрі найбільш поширеними є домінантні гомозиготи, потім – гетерозиготи, а на окраїнах – рецесивні гомозиготи(н-д: Скандинавський півострів не входив до початкового ареалу расоутворення і був заселений не раніше мезоліту, що спричинило накопичення тут рецесивних гомозигот за багатьма ознаками). Пристосованість різних рас до суворих кліматичних умов з часом зумовила те, що негроїдний морфологічний варіант поступився місцем європеоїдному типу, у межах якого розрізняють північну і південну гілки. Згідно з типологічною концепцією, раси становлять собою елементарну біологічну одиницю людства, яке поділяється на чотири основні расові типи: монголоїдний, негроїдний, європеоїдний та австралоїдний. Антропогенез- це антропологічний склад людства, який суперечить сучасним генетичним дослідженням. Раси – це відкриті генетичні системи і внаслідок змішання (метисації) все більше поширюються змішані за походженням популяції. Тому виникли понад 30 малих і перехідних рас(н-д, ханти і мансі-це перехідний варіант між європеоїдами та монголоїдами, ефіопи – між європеоїдами і негроїдами). Згодом сталися якісні зміни у поглядах на динамічність людських рас. Виникла нова концепція розуміння біологічної структури людства, яка одержала назву популяційної. Згідно з нею, ПОПУЛЯЦІЯ – елементарна одиниця біологічного складу людства, котра становить собою групу споріднених осіб, що проживають на певній території, мають свої мовні та соціальні особливості й відокремлені від інших популяцій генетичними бар’єрами різної щільності. Таким чином, усе сучасне людство належить до єдиного поліморфного виду Homo sapiens. Ця єдність базується на спільності походження і соціально-психічного розвитку, необмеженій здатності до схрещування, практично однаковому рівні загального фізичного і розумового розвитку представників різних рас. Загальна картина сапієнтації виглядає як нерівномірна мозаїчна еволюція різних груп палеоантропів. Вона супроводжувалася змішанням і потоками генів між популяціями. Це уповільнювало дивергенцію і зумовлювало розвиток за сіткоподібним типом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.