Морфологія австралопітеків

У ранніх а-в тіло було вкрите волоссям, яке з часом зникло, але натомість з’явилися потові залози. поява в австралопітеків БІПЕДІЇ і розвитку протиставлення великого пальця руки. А-и були представлені багатьма формами: від тих, що зберігали типово біологічний комплекс адаптацій до середовища (гігантопітек, а-и Південно-Східної Азії тощо), до тих, які виживали завдяки використанню предметів і знарядь (Південна Африка та інші регіони). У першому наближенні за морфологічними ознаками а-в ділять на 2 гр: масивні та грацильні. АВСТРАЛОПІТЕКИ МАСИВНІ еволюційно молодша група (2,5 – 1,5 млн. р.) і були представлені такими видами як А. robustus та А. boisei . Еволюція пов'язана із силовою спеціалізацією. Парантропи були вищими від грацильних австралопітеків і досягали 160 см, маса тіла становила близько 60 – 70 кг. У них був низький лоб, чітко вирізнялися виступи та гребені на черепі, обличчя було крупним і широким, дуже великі корінні зуби та редуковані різці з іклами, череп різко звужувався у скроневій області, ніс плоский і широкий. Рослиноїдні.ГРАЦИЛЬНІ (КЛАСИЧНІ) АВСТРАЛОПІТЕКИ були представлені австралопітеком африканським (3 – 2,5 млн. р. тому. Зріст складав 105 – 110 см, а маса від 12 – 15 до 36 – 37. Об'єм головного мозку складав 500 см ³ . До рис черепа відносять низький лоб, великий надочний валик, обличчя, що виступає вперед, плоский і широкий ніс, скошене підборіддя, зменшений лицьовий відділ, більший мозковий відділ, параболічну зубну дугу, редуковані ікла, "узор дріопітека" на нижніх молярах. Всеїдні. Перші гомініди Із часом навчилися активно добувати собі м'ясну їжу. більшість класичних австралопітеків була праворукою. Для австралопітеків важливим адаптивним досягненням виявилася двоногість і зумовлене нею ПРЯМОХОДІННЯ. Зміни у будові тазового пояса-розширення клубової кістки, ствердіння її передньої частини, зміщення і зближення крижово-клубових і тазово-стегнових зчленувань, розвиток відповідного м'язового апарату. Двонога хода австралопітеків також іще не була досконалою: не повністю розвинений механізм стабілізації тіла під час пересування; недосконала передача ваги тіла на нижні кінцівки; можливе неповне розгинання тазостегнового суглоба; біпедія виглядає складним акробатичним номером: це безперервне балансування, яке потребує почергового скорочення і розслаблення м'язів стопи, гомілки, стегна і спини відповідно до синхронних сигналів спинного і головного мозку. Австралопітеки відзначалися вже добре розвиненими півкулями головного мозку, у них збільшилися сенсорні відділи переднього мозку, з'явилися фронтальні борозни та звивини, відбулася подальша еволюція неокортексу, яка із часом викликала появу у пітекантропів кіркових полів третинного аналізу. Невеликі абсолютні розміри мозку; малі лобні частки, які щільно поєднувалися зі скроневою зоною; сферичність поверхні всіх часток мозку без зон інтенсивного росту; відносно велика потилична і дуже мала нижньотім'яна частки; кора мозку складалася із ядерних і розсіяних зон аналізаторів, які дозволяли здійснювати тільки два із трьох вищих етапів переробки імпульсів, а саме: для австралопітеків була притаманною обробка інформації лише на рівні чуттєвих образів і простих уявлень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.