Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Морфоскульптури

Елементи морфоскульптури Українських Карпат почали формуватися після епохи складчастості і загального підняття гір, що настало в кінці олігоцену - початку міоцену. В зв'язку з переривистими підняттями, що чергувалися з періодами відносного тектонічного спокою, рельєф Карпат придбав ярусну побудову - виникли різно-вічні поверхні денудаційного походження, поділені виступами. Більшість дослідників виділяють в Українських Карпатах три (деякі автори - чотири) поверхні денудаційного вирівнювання [5].

Формування морфоскульптур області почалося після встановлення тут континентального режиму і триває ще й тепер. Воно тісно пов'язане з розвитком морфоструктур. Звільнюючись з-під моря, морфоструктури потрапляли під вплив екзогенних процесів, піддавалися обробці, внаслідок чого виник складний комплекс морфоскульптур [6, с.54].

Для кожної морфоструктури першого порядку властивий певний комплекс морфоскульптурних елементів. Останнє свідчить про взаємодію морфодинамічних процесів з найновішими рухами та структурно-літологічною зональністю гір. Особливо різко змінюється морфологія річкових долин [7, с.51].

Синтезом взаємодії морфоструктурних і морфоскульптурних елементів можна вважати вертикальну морфологічну зональність у горах. Ярусність денудаційних поверхонь вивітрювання (ярусність рельєфу) — явище морфоструктурного порядку, однак самі поверхні вирівнювання відносяться до крупних елементів морфоскульптури.

Формування рельєфу відбувалося за умов складної взаємодії ендогенних, екзогенних й антропогенних чинників, унаслідок чого оформилися регіональні морфоструктурно-морфоскульптурні закономірності та особливості [8, с.21].

Морфоскульптури формуються за умов провідною ролі екзогенних процесів, які генетично та просторово підпорядковані морфо кліматичній зональності та контролюються морфоструктурними умовами.

Головну роль у формуванні сучасного рельєфу Рахівського масиву відіграли річкові води, процеси вивітрювання, льодовикова ерозія й акумуляція, підземні води. Цими процесами створені найголовніші морфоскульптури області: денудаційні, ерозійні, льодовикові та гравітаційні.

Денудаційні морфоскульптури — поверхні вирівнювання. У межах масиву представлені Полонинською поверхнею вивітрювання і найкраще збереглася в центрально-східній та південно-східній частині Рахівського масиву.

Це майже одновисотні масиви, пологі контури хребтів, а також згладжені гребені полонин, що не залежать від структурних факторів і спостерігаються навіть у тих випадках, коли полонини складені неоднорідними літологічними відмінами гірських порід. З вершинами хребтів контрастують різко розчленовані схили з крутим нахилом у верхній частині. Такими територіями масиву являються переважно західні схили та відокремлені масиви найвищого гірського хребта Рахівського масиву з вершинами Шербан – Піп-іван – Берлебашка – Петрос і в тій же послідовності розташовуються морфоскульптури: полонини Галучинка, Яворник, Струмки, Лисича, Квасни, Берлебашка та ін.

Ці морфоструктури хоча часто складені різними геологічними формаціям, але вони дуже схожі за морфо метричними показниками. Наприклад, в середньому, показники вертикального розчленування денудаційних морфоструктур Рахівського кристалічного масиву становлять 400-500 м/км2 і відносно невеликими показниками горизонтального розчленування – 2-3 км/км2. Це пояснюється тим, що дані денудаційні морфоскульптури виражені як поверхні вивітрювання займають в сучасному рельєфі найвищого положення, а також їх формування хоча і залежать від динамічних екзогенних процесів, але вони мають стабільне протікання в межах масиву. Також часто ці форми рельєфу є місцем початкового формування річкових басейнів, як елементи пологих вододільних хребтів, що пояснює не таку сильну поверхневу розчленованість морфоскульптур.

Прирічкова верхня поверхня вирівнювання добре збереглась у всіх Карпатах, однак скрізь займає відносно невеликі площі й трапляється у вигляді розрізнених ділянок. Абсолютні її позначки коливаються у широких межах і поступово збільшуються до зони сучасного вододільного гребеня від 400 до 950 м, тоді як відносні висоти залишаються більш-менш постійними. Уступ до долин річок і гірське оточення з тилової сторони надає цій поверхні чіткий вигляд ступеня.

Ерозійні морфоскульптури — річкові долини, балки та яри. Річки області переважно гірського типу, мають глибоко врізані долини [6, с.56].

У Рахівській зоні всі крупні річки характеризуються V-подібними профілями з крутими ерозійними схилами, які чітко відмежовуються від розміщених вище пологіших ерозійно-денудаційних схилів. Ширина долин по корінних бортах не перевищує 1,0-2,0 км, рідко більша. Днища долин також вузькі (50-150 м). Найбільшою за даними показниками являється р. Тиса, долина якої найбільш розвинена на ділянці масиву в напрямку с.Костилівка – с.Ділове. Лише у даному пониженні ширина долин по бровці корінних бортів сягає більше 2 км, по днищі — до 250 м. Схили долин терасовані, однак тераси виражені погано. Тут зафіксовано акумулятивні ступені на відносних висотах 1,5-3,0 м, 4-6 м та ерозійно-акумулятивні й ерозійні — 8-10 м, 15-17 м, 20-25 м, 30-40 м, 60-80 м. На окремих ділянках долин на різній висоті спостерігаються перегини схилів, на яких подекуди трапляються розсипища алювіальних окатишів [6, с.57].

На схемах сучасної морфокліматичної зональності Рахівський кристалічний масив віднесений до зони поширення успадкованої флювіальної (ерозійної і акумулятивної) морфоскульптури. До таких успадкованих крупних морфоскульптурних елементів належать річкові долини.

Ерозійні морфоскульптури, що пов’язані з великими річками, такими як Тиса, Шопурка, Косівска характеризуються чітко окресленими межами річкової долини, так як часто річковий профіль характеризується відсутністю терас, а іноді і заплав та високими урвистими берегами. Але, якщо порівняти показники похилу цих річок, із показниками похилу їх окремих приток, а саме Великий Банський, Бредецел, Білий, Кізі, то вони в рази менші. Останні відіграють важливу роль у рельєфоутворенні, так як є безпосередніми чинниками розвитку ерозійних морфоскульптур у найбільш високогірних територіях масиву, так як часто вони приурочуються до пологих схилів міжхребтових улоговин у вигляді високогірних котловин.

Лівобережні притоки Тиси - потік Білий, Великий Берлебаш, Довгорунь, Квасний, Вішш - охоплюють всю найбільш високогірну частину Рахівського кристалічного масиву з високими вершинами гір, де випадає найбільша кількість опадів. Ці притоки дуже багатоводні. Безліч гірських струмків стікає з найвищих гірських вершин і схилів хребтів, вода в них тече з великою швидкістю по стрімких руслах вузьких і V-подібних долин, як правило, покритих крупною галькою, валунами, а місцями завалених уламками і брилами порід різних розмірів. Досить часто в бічних притоках можна бачити вузькі «ворота» до 1 м шириною, утворені вертикальними стінками амфіболітів або гнейсів, кварцитів і кварцитових сланців. У таких місцях, як правило, є численні водоспади висотою від 1 до 3 м. Ці високогірні долини і русла дрібних потоків вельми важко прохідні. Схили їх переважно вузькі і круті, вкриті густими смерековими та буковими лісами, а також густими заростями шипшини, малинників, ялівцю та інших рослин [1, с.9].

Також важливо відмітити про долини та яри, що поширені на території масиву, які утворилися в наслідок тимчасових водних потоків. Часто спостерігаються на схилах з неповноцінним рослинним покривом.

Льодовикові морфоскульптури трапляються лише в найвищих гірських масивах Карпат, одним із яких являється Рахівський кристалічний масив. Вони виступають у вигляді карів, цирків, нівальних ніш, а також потужних акумулятивних моренних і водно-льодовикових нагромаджень [6, с.58].

Молоді підняття викликали глибоке врізання річок і сильне розчленовування гір. Однак такий рельєф утворився не тільки в результаті різкого ерозійного розчленування, пов'язаного з альпійською складчастістю, але і в результаті діяльності гірських льодовиків [1, с.5].

Льодовикові морфоскульптури значно поширені на лівобережжі Тиси, в районі гори Піп-Іван, яка має вигляд скелястій трапеції з конусом нагорі, висота її 1936,2 м. Тут добре спостерігаються льодовикові штрихи на юрських вапняках між горами Берлебашка і Піп-Іван. Біля підніжжя вершини гори Піп-Іван видно залишки льодовикової морени. На всі боки від головного хребта розходиться безліч великих і малих відрогів, розташованих тут впритул один до одного і розділених лише вузькими глибокими долинами з величезною кількістю кам'яних осипів. Часто зустрічаються також стрімкі скелі і високі обриви. Кам'яні осипи переважно розвинені в долині потоку Квасного, по потоку Білому і ряду інших приток Тиси. Відроги хребтів мають круті схили - до 70 °, місцями скелі та урвища. Ґрунтовий шар в таких місцях тонкий, кам'янистий, а іноді зовсім відсутня. Кам'яні обриви покриті мохом, лишайником, сильно розвиненими завдяки рясному кількості опадів.

Льодовиково-моренні комплекси представлені двома відмінами. На схилах поширені вивітрілі моренні утворення. Для них характерна велика кількість дрібноуламкового щебенистого та суглинистого матеріалу, що вміщує в собі брили крупного й середнього розмірів. Друга відміна морен розміщена безпосередньо на дні карів. Ці морени майже не вивітрілі. Морфологічно добре виражені кінцеві, бокові, серединні, а також стадіальні морени. Вони мають вигляд різнонапрямлених валів висотою 10-15 м (до 25 м). Морени складені крупними гострокутними брилами масивних пісковиків з невеликою домішкою дрібно-уламкового матеріалу. Вниз по кару гирлянди кінцевих і стадіальних морен зливаються з конусами виносу водно-льодовикових потоків [1, с.58].

З льодовиковою епохою тісно пов'язане виникнення на території Рахівського кристалічного масиву кам'яних потоків (курумів), складених крупними брилами щільних пісковиків. Вони з'явилися внаслідок інтенсивного морозного вивітрювання у верхньому плейстоцені.

Гравітаційні морфоскульптури – зсуви, осипища і обвали [59, с.59]. Гірські хребти складені головним чином гнейсами, кварцитами, кристалічними сланцями та іншими міцними породами, слабо піддаються вивітрюванню і руйнування. Але у деяких місцях ці древні кристалічні породи покриті чохлом більш молодих осадових мезозойських утворень. Тому для гірського рельєфу Рахівського кристалічного масиву характерні різкі обриси: вузькі гребені, кручі, скелі, піки, хаос кам'яних осипів, що чергуються з широкими плоскими вершинами - залишками стародавнього вирівняного рельєфу. Також така різноманітність геологічних формацій сприяє поширенню зсувів, осипів та обвалів. Їх розвиток зумовлений наявністю виходів на денну поверхню пачок піддатливих порід окремих схилів до підрізування сучасними водотоками.

Зсувні морфоскульптури утворюють розривну одне від одного систему різнонапрямлених зсувів. Вони поширені на території масиву в більш високогірній зони. Найбільша кількість сучасних грунтових зсувів, які зафіксовані співробітниками Карпатського біосферного заповідника, поширені в басейні потоку Білий, південніше гірського хребта Мандеш, полонини Счевори та північніше полонини Берлебашка в сторону с.Костилівка. Також тут важливо відмітити, що антропогенний чинник являється одним із визначних у формуванні схилових сховів. В переважній кількості це трапляється у підрізанні гірських схилів автодорогами, неправильній вирубці лісів та розорюванню.

Осипища і обвали приурочені до високих інтенсивно розчленованих ерозією ділянок рельєфу. Наявні вони також і на крутих берегах річок, що підрізуються. Значні осипища спускаються майже до тальвегів сучасних потоків. Складені вони, головним чином, крупнобриловим матеріалом. Дрібна щебінь в них відсутня. Осипища порівняно невеликих розмірів приурочені до глибоких V-подібних річкових долин. Такі морфоскульптури поширені по всій території масиву.




Переглядів: 1811

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.