Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Економічна сутність, складові власного капіталу підприємства, особливості його реєстрації відповідно до форм власності та методика аналізу капіталу

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В умовах ринкової економіки в Україні процеси, що пов’язані з вдосконаленням системи управління капіталом підприємства, зокрема його формування та використання, набувають особливого значення, оскільки створення та розвиток необхідної фінансової ресурсної бази є важливою умовою сталого економічного зростання. Особливої уваги слід приділити власному капіталу, так як саме від його ефективного управління залежить рентабельність підприємства та його подальша діяльність.

Власний капітал підприємства – це фінансові ресурси, які воно вкладає для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів. Він є частиною в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань [9, 61].

Зміна умов господарювання створює передумови для удосконалення визначення категорії «капітал». Саме тому сучасні дослідники по-різному трактують визначення цієї категорії. Зокрема, Є. Г. Рясних зазначає, що «капітал – це частина фінансових ресурсів, це вартість, яка дає додаткову вартість» [25, 59]. В. П. Кудряшов вважає, що «капітал підприємства – це вартість матеріальних цінностей, фінансових вкладень і грошових коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності підприємства» [17, 46].

Одне з найпростіших визначень капіталу сформулював В. М. Опарін: «Фінансові ресурси (капітал) – це сума коштів, спрямованих в основні засоби та обігові кошти підприємства» [22, 11]. Бідник О. І дає інше визначення капіталу і розглядає його «як власність, що належить фізичним або юридичним особам у даний момент і чітко відокремлена від доходу, отриманого від цієї власності протягом певного періоду». Проте автор цим визначенням зазначив двоїсту сутність капіталу, що визначає його як джерело створення продуктивного капіталу та як причину виникнення зобов’язань [6, 134].

Із наведених вище визначень можна зробити висновок, що більшість авторів розуміє під капіталом певні грошові накопичення, доходи і надходження або фонди грошових ресурсів.

Показник «власний капітал» належить до важливих фінансових показників підприємства, оскільки характеризує:

- забезпеченість коштами для функціонування;

- кредитоспроможність;

- платоспроможність.

Структурні одиниці власного капіталу зображено на рис. 1.1.

Елементи власного капіталу

Зареєстрований (пайовий) капітал

Капітал у дооцінках

Додатково вкладений капітал

Резервний капітал

Неоплачений капітал

Вилучений капітал

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Рис. 1.1. Елементи власного капіталу підприємства

Стосовно деталізації структури власного капіталу за елементами то наявність або відсутність того чи іншого елементу власного капіталу у його структурі залежить, в першу чергу, від організаційно-правової форми підприємства. Крім того, на структуру власного капіталу впливають також вимоги законодавства щодо реєстрації внесків учасників. Відповідно до цих вимог і виділяється статутний капітал (або пайовий), реєстрація якого є обов’язковою, та інший капітал, який не підлягає реєстрації.

Для підприємств різних організаційно-правових форм характерна неоднакова структура капіталу та співвідношення її елементів. Найбільш розгалуженою вона є на підприємствах акціонерного типу, в той час, як інші господарські товариства можуть взагалі не мати деяких елементів цієї структури.

Для виявлення відмінностей у структурі власного капіталу підприємств різних організаційно-правових форм, необхідно розглянути кожен з елементів структури власного капіталу з точки зору виконуваних ним функцій.

Основною функцією статутного капіталу є забезпечення регулювання відносин власності, його розмір фіксується в установчих документах і не може бути меншим за встановлену законодавством величину, а там, де законодавство не вимагає реєстрації вступних внесків засновників, статутний капітал як вид може бути відсутнім.

Для акціонерних товариств мінімальний розмір статутного капіталу становить 1250 мінімальних заробітних плат. Він визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка діє на дату реєстрації товариства.
Щодо товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на сьогодні вимоги до їх мінімального статутного капіталу не встановлені.

Пайовий капітал використовують кредитні спілки, підприємства споживчої кооперації та інші колективні підприємства, у яких в установчих документах фіксуються внески засновників у вигляді паїв, пайових внесків. Пайовий капітал складається з суми пайових внесків усіх членів спілки (рис.1.2).

Пайовий капітал

Індивідуальні внески

Колективні внески

Рис. 1.2. Складові пайового капіталу

Неоплачений вид капіталу притаманний тим підприємствам, у яких є в наявності статутний або пайовий. Він виникає завдяки тому, що згідно законодавства підприємство може розпочати свою діяльність маючи в наявності не повністю сформованими вказані види капіталу. Поняття цього виду капіталу зображено на рис. 1.3.

Неоплачений капітал

Сума боргових вимог до засновників стосовно внесків до зареєстрованого (пайового капіталу).

Рис. 1.3. Поняття неоплаченого капіталу

Вилучений капітал притаманний корпоративним підприємствам. Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції. Акції викуповуються з метою їх наступного анулювання або перепродажу, чи поширення серед інших осіб. Вилучений капітал являє собою фактичну собівартість викуплених акцій власної емісії. Викуплені акції мають бути реалізовані чи анульовані протягом року. В цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій.

Додатковий капітал (від продажу акцій власної емісії) виникає тільки у корпоративних підприємств і визначається за формулою:

= ПВ-НВ, (1.1)

де – додатковий капітал від продажу акцій власної емісії;

ПВ – продажна вартість акцій власної емісії;

НВ – номінальна вартість акцій власної емісії.

Додатковий капітал (додаткові внески засновників) виникає на партнерських та індивідуальних підприємствах за рахунок внесення засновниками додаткових внесків на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку підприємства (рис. 1.4). Рішення про додаткові внески приймається загальними зборами колективу. Додаткові внески не збільшують суму статутного капіталу, не порушують співвідношення часток у статутному капіталі і не реєструються в державних органах.

Додатковий капітал (додаткові внески засновників)

Добровільні внески засновників для розвитку підприємства

Рис. 1.4. Додаткові внески засновників

До іншого додаткового капіталу включаються різноманітні інші вкладення до власного капіталу, які не є реєстрованими, отриманими в результаті діяльності підприємства і не відносяться до двох попередніх видів додаткового капіталу. До нього відноситься вартість безоплатно отриманого майна, індексації майна, тощо.

Резервний капітал притаманний усім типам підприємств. Він являє собою суму резервів, утворених згідно з чинним законодавством або установчими документами за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства (рис. 1.5).

Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) являє собою чистий фінансовий результат діяльності підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу (рис. 1.5).

Нерозподілений прибуток

Резервний капітал – сума резервів, утворених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Він створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку.

Рис. 1.5. Зв'язок резервного капіталу з нерозподіленим прибутком

Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій.У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства – з приватного на публічне. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку. До оплати 50 відсотків статутного капіталу товариство не має права здійснювати операції, не пов'язані з його заснуванням. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі. Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів – простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

Внесками учасників і засновників можуть бути:

1) будівлі й споруди, устаткування та інші матеріальні цінності;

2) цінні папери;

3) права користування землею, водою, будівлями та інші майнові права;

4) грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Акціонерне товариство може збільшувати розмір статутного капіталу шляхом:

1) емісії додаткових акцій;

2) обміну облігацій товариства на його акції;

3) збільшення номінальної вартості акцій.

Зменшення розміру статутного капіталу здійснюється шляхом:

1) зменшення кількості акцій шляхом викупу акцій і їх анулювання;

2) зменшення номінальної вартості акцій.

Статутний капітал може бути змінений з урахуванням наступних вимог:

1) збільшення статутного капіталу – після повного внесення всіма учасниками своїх внесків;

2) зменшення статутного капіталу – при відсутності заперечень кредиторів.

Внески, відмінні від грошових коштів, повинні бути оцінені в гривнях. Порядок оцінки внесків вказується в засновницьких документах. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, засоби, отримані в кредит або під заставу, векселі.

Розмір власного капіталу залежить від багатьох факторів, основні з яких відображено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Фактори, що впливають на розмір власного капіталу підприємства

Назва фактора	Збільшує розмір власного капіталу	Зменшує розмір власного капіталу
Інвестиції	+
Прибутки, отримані в результаті діяльності	+
Вилучення частки засновником		+
Витрати, пов’язані з використанням власного капіталу (виплата дивідендів, покриття раніше отриманих збитків, тощо)		+

Широкий спектр організаційно-правових форм підприємств, обумовлює особливості обліку власного капіталу та відображення цієї інформації у фінансовій звітності для кожного конкретного їх типу. Дослідження цих особливостей та методичне забезпечення обліку власного капіталу на підприємствах відповідно до організаційно-правової форми підприємства є важливим елементом удосконалення методології бухгалтерського обліку, оскільки сприяє підвищенню повноти та достовірності інформації про фінансово-майновий стан різних типів підприємств у фінансовій звітності.

Аналізуючи стан власного капіталу, використовують різні види та методи аналізу. Серед них важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв’язок між різними статтями, класами чи групами статей фінансової звітності. Показниками, що характеризують стан власного капіталу є: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, строк окупності власного капіталу, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт маневреності власного капіталу та коефіцієнт фінансової стійкості (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Показники, що характеризують стан власного капіталу підприємства

№	Показник	Розрахунок
1.	Рентабельність активів	= Чистий прибуток / Середньорічна вартість активів
2.	Рентабельність власного капіталу	= Чистий прибуток / Середньорічна вартість власного капіталу
3.	Строк окупності власного капіталу	= Середньорічна вартість власного капіталу / Чистий прибуток
4.	Коефіцієнт фінансової незалежності	=Власний капітал / Підсумок балансу
5.	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	= (Оборотні активи – Поточні зобов’язання) / Власний капітал
6.	Коефіцієнт фінансової стійкості	= (Власний капітал + Довгострокові зобов’язання) / Обсяг пасиву

Рентабельність активів визначається діленням суми чистого прибутку на середньорічну вартість активів.

Рентабельність власного капіталу визначають діленням суми чистого прибутку на середньорічну вартість власного капіталу, тобто на підсумок першого розділу пасиву балансу.

Строк окупності власного капіталу є оберненим до показника «Рентабельність власного капіталу». Визначають його діленням середньорічної вартості власного капіталу на суму чистого прибутку.

Коефіцієнт фінансової незалежності – фінансовий коефіцієнт, що дорівнює відношенню власного капіталу до суми активів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення різниці оборотніх активів та поточних зобов’язань до власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової стійкості дорівнює відношенню суми власного капіталу та довгострокових зобов’язань до обсягу пасиву.

Динаміка власного капіталу – один із найістотніших і найважливіших показників, оскільки відображує здатність підприємства підтримувати ефективність свого господарювання. Так, високі темпи зростання власного капіталу свідчать про здатність підприємства формувати і ефективно розподіляти прибуток, уміння підтримувати фінансову рівновагу. Водночас зменшення обсягів власного капіталу, як правило, є наслідком неефективної, збиткової діяльності і може призвести до банкрутства. Саме тому інформація про власний капітал підприємства у її динаміці є такою важливою для користувачів фінансової звітності.

Загалом власний капітал є невід’ємною частиною будь-якого підприємства чи організації, без якого неможливе здійснення господарської діяльності. Саме його постійний аналіз дозволяє суб’єкту господарювання ефективніше його використовувати для збільшення своїх економічних вигід.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.