Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Удосконалення обліку витрат і виходу продукції та шляхи підвищення виробництва.

Тривалий спад сільськогосподарського виробництва та зниження його ефективності вимагають від працівників аграрної сфери додавання більших зусиль для виходу зі складного стану, стабілізації виробництва, підвищення його ефективності.

Принциповою відмінністю сучасного періоду в порівнянні з дореформеним, є те, що економічний стан підприємств, незалежно від форми власності, залежить від результатів їхньої виробничо-фінансової діяльності.

При цьому роль трудових колективів у процесі управління виробництвом на селі, в підвищенні його ефективності, значно зростає. Завдання підтримки виробництва на певному рівні ефективності й роботи при постійному рості виступає сьогодні на перший план, як одне з найважливіших рис аграрної політики.

В цьому зв’язку обґрунтування пріоритетних напрямків підвищення ефективності роботи сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки є досить актуальною проблемою. Вона об’єктивно обумовлена й вимагає всебічного дослідження, виявлення основних факторів і резервів, за рахунок яких може бути досягнута їхня ефективність.

У період формування ринкових відносин у тваринницькій продукції спостерігається стійкий спад виробництва, зниження його ефективності.

Одна з основних причин спаду продукції тваринництва пов’язана з незадовільним станом кормової бази, низьким рівнем годівлі, незбалансованістю кормового раціону.

Різко знизилася ефективність використання кормів, генетичні можливості тварин використаються в найкращому разі наполовину.

Зростання виробництва м’яса можна забезпечити тільки на основі раціонального використання виробничого потенціалу. Його ефективність обумовлена впливом наступних основних факторів: економічні, соціальні, природні й біологічні.

До економічних факторів належать:

1. Інтенсифікація сільського господарства. Рішення цього завдання можливо на базі досягнень науково-технічного прогресу, впровадження інтенсивних технологій і раціональних форм організації виробництва.

2. Прискорений науково-технічний прогрес, розвиток виробничої інфраструктури. У рішенні продовольчої проблеми першочергову увагу повинно приділятися сферам заготівлі, зберігання й реалізації продукції.

3. Розвиток спеціалізації й концентрації на базі сільськогосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

4. Удосконалювання економічних відносин і умов роботи в сільському господарстві:

- управління й планування в галузі;

- система заготівель;

- ціноутворення;

- матеріальне стимулювання за підвищення якості роботи й продукції;

- відповідальність за результати господарсько-фінансової діяльності.

5. Удосконалювання взаємин між сільськогосподарськими, промисловими й заготівельними підприємствами всіх галузей, що входять до складу АПК, підвищення їхньої взаємної відповідальності за збільшення виходу кінцевої продукції й зниженню витрат на її виробництво.

6. Суворе дотримання режиму економії, зниження собівартості продукції, підвищення її якості.

7. Основним напрямком підвищення економічної ефективності виробництва є ріст продуктивності тварин при ощадливому витрачанні матеріально-грошових коштів на вирощуванні тварин. Основу розвитку тваринництва становлять добре збалансовані раціони годівлі й належний догляд за тваринами. У цьому зв’язку першочергове значення повинне бути приділене прискореному розвитку кормової бази.

Підвищення економічної ефективності тваринництва немислимо без подальшого росту рівня комплексної механізації всіх технологічних процесів. Необхідно повністю механізувати роздачу кормів, збирання гною на фермах і подачу води. При комплексній механізації трудомістких процесів витрат праці на одиницю тваринницької продукції можуть бути скорочені на 35-40%.

Великим резервом підвищення рентабельності продукції тваринництва є поліпшення якості продукції. Це стосується не тільки до м’яса тварин і птиці але й іншим видам продукції.

Важливе значення в підвищенні економічної ефективності виробництва продукції тваринництва приділяється вдосконаленню форм організації й матеріального стимулювання праці.

Активна інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами й фінансовою підтримкою з боку останніх сприяють модернізації виробничої бази.

В останні роки, внаслідок використання екстенсивних факторів розвитку тваринництва, знижується ефективність діяльності тваринництва України. Для підвищення ефективності та його стабільного розвитку основна діяльність в аграрних формуваннях має бути направлена на інтенсифікацію галузі, широке впровадження інноваційного механізму. Це призведе до зростання середньодобових приростів живої маси тварин. Підвищення середньодобових приростів, вдосконалення цінової політики безпосередньо впливатиме на зростання ефективності тваринництва[21]

Висновки.Отже, основними недоліками первинного обліку виробництва продукції тваринництва є застарілі форми документів, які розроблені й зареєстровані ще в радянські часи, також можемо відзначити незручність у форматі та розміщенні реквізитів у деяких документах. Головним недоліком роботи з первинними документами в господарствах є порушення бухгалтерами правил заповнення документів і відсутність графіка документопотоку в підрозділах, що викликає проблеми в переміщенні документів.

Отже, головним недоліком в обліку, на наш погляд, є те, що в господарствах відсутня система контролю відповідальності. Вважаємо, потрібно запропонувати вести облік витрат на підприємстві за центрами відповідальності. В обліку, думаємо, необхідно вести самим підрозділам “Журнал обліку витрат і доходів ферми (бригади, відділення)”, що дасть змогу визначати понесені перевитрати в даному підрозділі, виправити їх на наступний період і відобразить явну рентабельність кожної підструктури господарства.лення)”, що дасть змогу визначати понесені перевитрати в даному підрозділі, виправити їх на наступний період і відобразить явну рентабельність кожної підструктури господарства.

Зниження витрат сільськогосподарської продукції є важливою проблемою, однією з основних умов підвищення економічної ефективності сільського господарства. Товариству далеко не байдуже, ціною яких витрат здійснюється виробництво продукції, бо від цього в кінцевому рахунку залежить ступінь задоволення потреб суспільства. Воно зацікавлене в тому, щоб при менших витратах виробничих ресурсів вироблялося більше продукції і кращої якості.

Зниження собівартості продукції - одне з основних джерел накопичень, забезпеченні розширеного виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу у всіх галузях сільськогосподарського виробництва. Чим дешевше виробництво сільськогосподарської продукції, тим більшими можливостями буде розташовувати суспільство для зниження роздрібних цін на продовольчі товари, тим повніше будуть задовольнятися потреби людей, тим конкурентоспроможніша буде продукція.

Собівартість одиниці будь-якого виду продукції є, як відомо, результатом співвідношення двох величин: виробничих витрат та якості продукції. Собівартість може бути знижена, якщо, по-перше, буде зменшуватися величина витрат при незмінному вихід продукції, по-друге, якщо буде збільшуватися кількість талів продукції при незмінних витратах і, нарешті, по-третє, якщо темпи зростання валової продукції будуть випереджати темпи збільшення витрат.

Фактори собівартості продукції сільського господарства різноманітні. З певною часткою умовності їх можна об'єднати в три групи, що впливають:

1) на величину виробничих витрат і кількість продукції;

2) тільки на величину витрат;

3) тільки на кількість продукції.

Фактори першої групи - матеріальна зацікавленість, працівників, економічно обгрунтована спеціалізація і раціональні розміри виробництва, ресурсозберігаючі технології в тваринництві сприяють як економному використанню виробничих ресурсів, так і зростанню продуктивності.

1. Матеріальна зацікавленість працівників в економному використанні виробничих ресурсів, зниження витрат виробництва продукції. Ця зацікавленість може бути забезпечена на основі тісної ув'язки розмірів економії витрат виробництва з розмірами оплати праці, що, у свою чергу, у вирішальній мірі обумовлено формами власності працівника на створений продукт (доход), засоби виробництва і форм господарювання. При приватній, орендної, кооперативної та акціонерної власності на засоби виробництва працівник у більшій мірі, ніж при державній власності, зацікавлений і економному використанні ресурсів, оскільки від цього безпосередньо залежить величина його доходу.

В умовах ринкової економіки зацікавленість працівників і зниження собівартості продукції стимулюється також конкуренцією виробників сільськогосподарської продукції, тому що скорочення витрат дозволить знизити ціни, в результаті чого продукція стане більш конкурентоспроможною.

2. Спеціалізація і концентрація виробництва. Спеціалізація і оптимальні розміри сільськогосподарського виробництва дозволяють ефективно використовувати виробничі ресурси, розводити ті види худоби, для яких є найбільш сприятливі природні та економічні умови. Поряд з цим обгрунтовані вибрані спеціалізації і концентрація виробництво виробництва створюють сприятливі умови для освоєння комплексної механізації, використання прогресивної технології праці.

Важливе значення для зниження собівартості продукції має також раціональна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва.

3. Технологія виробництва. Інтенсивні та індустріальні технології виробництва продукції тваринництва сприяють як підвищенню продуктивності худоби, так і економного використання і заощадження довільних ресурсів - трудових, земельних, водних, матеріальних, у силу чого зазначені технології виступають як ресурсозберігаючих.

Важливим економічним важелем забезпечення ефективного використання виробничих ресурсів є науково обгрунтоване нормування їх витрат.

Результат освоєння ресурсозберігаючих технологій знаходить своє відображення в заощадженні виробничих ресурсів. Причому цей результат проявляється у двох формах: або як збільшення виробництва продукції при певному обсязі ресурсів, або як скорочення витрати ресурсів на виробництво певної кількості продукції. Обидві зазначені форми ресурсозбереження висловлюють економію виробничих ресурсів.

Друга група чинників відбиває ступінь ефективності використання виробничих ресурсів галузі і робить вплив на собівартість продукції через величину витрат, тобто спожитої частини цих ресурсів. В узагальненому вигляді чинники цієї групи зводяться до ресурсоємності виробництва, тобто до його трудо-, земле-, фондо-і матеріаломісткості.

1. Трудомісткість виробництва. Використання досконаліших машин, зростання рівня комплексної механізації веде до скорочення витрат живої праці і витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції. Однак зниження собівартості продукції відбудеться лише в тому випадку, якщо витрати з оплати праці зменшаться в більшій мірі, ніж збільшаться витрати, пов'язані з експлуатацією машин. Необхідною умовою зниження собівартості продукції за рахунок скорочення оплати праці у розрахунку на одиницю продукції є також випереджальні темпи зростання продуктивності праці порівняно з темпами збільшення його оплати.

2. Фондомісткість виробництва. Важливим шляхом зниження фондомісткості виробництва є перш за все збільшення і підвищення інтенсивності використання тих елементів засобів праці, які безпосередньо впливають на підвищення родючості земель і продуктивності худоби. Підвищення інтенсивності використання основних засобів веде до того, що амортизаційні відрахування відносять на собівартість окремих видів продукції в меншому розмірі, що веде до зниження її собівартості

3. Матеріаломісткість виробництва. Зниження матеріаломісткості повинно йти, з одного боку, за рахунок скорочення обсягів витрат у натуральному виразі на основі поліпшення якості та економному витрачанні матеріальних оборотних коштів, з іншого боку, шляхом придбання та використання більш дешевих матеріалів.

У тваринництві зниження матеріаломісткості виробництва може бути забезпечено в першу чергу шляхом скорочення витрат на корми. Оскільки величина витрат по цій статті залежить від кількості спожитих кормів та їх вартості, остільки всі заходи, що сприяють повному забезпеченню поголів'я всіх видів худоби власними кормами високої якості і зниження собівартості однієї кормової одиниці за рахунок зростання врожайності кормових культур і механізації кормовиробництва будуть впливати на зниження матеріаломісткості.

Третя група чинників включає в себе ті, які впливають на собівартість продукції через її кількість, - урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби, структура посіву і стада, а також збереження продукції.

Аналіз продуктивності тварин, використання маточного поголів’я, ефективності використання кормів, витрат та виходу продукції тваринництва

Прогнозування оптимальної структури стада, виходу поголів’я, оптимальних раціонів годівлі в розрізі груп тварин, витрат виробництва та виходу продукції тваринництва

Розробка бюджетів витрат та виходу продукції тваринництва для кожного центру відповідальності

Облік поголів’я, витрат і виходу продукції тваринництва

Облік та розподіл загальновиробничих витрат тваринництва

Контроль за наявністю і рухом поголів’я, доцільністю проведених витрат у відповідності до встановлених бюджетів, якістю і кількістю одержаної продукції в розрізі центрів відповідальності

Аналіз ефективності виробництва продукції тваринництва, визначення відхилень від бюджетів витрат і виходу продукції, встановлення причин та винуватців негативних відхилень

Прийняття управлінських рішень щодо виявлення резервів та шляхів зниження витрат, підвищення виробництва та якості продукції тваринництва

Матеріальне стимулювання працівників за результатами контролю

Рис. 1. Управління витратами на виробництво продукції тваринництва

З вищевикладеного випливає, що для зниження витрат в першу чергу треба розробити систему стимуляції працівників по скороченню витрат і дбайливому змісту основних засобів. Застосовувати більш прогресивні види кормом за поживністю (за якістю) і скорочення їх використання за кількістю. Так як отримання, транспортування і зберігання великої кількості не ефективних за поживними властивостями кормів тягне до збільшення витрат. Також зниження інших витрат.

Урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби. Економічні розрахунки і господарська практика показують, що чим вища продуктивність, тим нижча собівартість продукції. Це пов'язано з тим, що багато основні види витрат на вирощування худоби залишаються майже незмінними як при високій, так і при низькій продуктивності худоби, а зростають лише витрати, пов'язані з отриманням додаткової продукції. Собівартість продукції пов'язана також з її якістю, так як поліпшення якості продукції вимагає, як правило, додаткових витрат. Обчислення собівартості продукції з урахуванням її якості дає можливість визначити величину витрат у розрахунку на одиницю споживчого ефекту продукції .

Існує кілька шляхів зниження собівартості продукції тваринництва:

- Підвищення продуктивності тварин та якості продукції, при цьому, як правило, скорочуються всі витрати в розрахунку на одиницю продукції;

- Ліквідація перевитрати кормів за рахунок складання збалансованих раціонів годівлі тварин, впровадження науково-обгрунтованих методів відгодівлі;

- Підвищення продуктивності праці, для чого потрібне здійснення комплексної механізації та автоматизації всіх процесів;

- Поліпшення умов утримання тварин і догляду за ними.

Для підвищення рентабельності продукції тваринництва необхідно, з одного боку, реалізувати комплекс заходів щодо підвищення продуктивності тварин, а з іншого – встановлювати на ринку вигідні для галузі ціни. За допомогою системи гнучкого бюджету ми дослідили взаємозв'язок ціни – обсягу реалізації – продуктивності корів.

Важливою передумовою вдосконалення системи управління виробничими витратами є механізація облікового процесу, створення автоматизованих робочих місць (головний бухгалтер, заступник головного бухгалтера, матеріали, каса, основні засоби, продукція, заробітна плата) об'єднаних в єдину мережу підприємства.

Основними напрямами удосконалення обліку в тваринництві є: оптимізація первинних документів та облікових реєстрів, вдосконалення методики, організації та практики ведення обліку і контролю; розробка та вдосконалення форм і варіантів бухгалтерського обліку, скорочення звітності, поліпшення якості та підготовки бухгалтерських кадрів (бухгалтерів основного виробництва, обліковців).

Для вдосконалення обліку і контролю за витратами кормів рекомендується щомісячно вести “Відомість аналітичного обліку витрат кормів” за принципом побудови форми 13 “Виробництво і собівартість продукції тваринництва” (розділ 7 “Витрати кормів”) річного бухгалтерського балансу підприємства. Записи слід робити за місяць і зростаючим підсумком з початку року. Оплату праці тваринників доцільно контролювати під час перевірки правильності заповнення “Розрахунків нарахування оплати праці працівникам тваринництва”(ф. 69 с.-г.).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.