Паразитичні павукоподібні (Arachnida)

До хеліцерових належать близько 40 000 видів переважно наземних членистоногих, тіло яких поділяється на головогруди та черевце. Хеліцерові об'єднують три класи, але паразитичні форми знаходяться в межах єдиного ряду - кліщі (ряд Асаrіna) класу павукоподібні (Arachnoidea).

Підряд Parasitiformes (паразитоформні кліщі) об'єднує найбільш спеціалізованих представників ряду, практично позбавлених зовнішніх проявів сегментації тіла. За низкою морфологічних та біологічних ознак паразитоформні кліщі поділяються на кілька надродин. Серед них за практичною значущістю виділяються дві: Ixodoidea, до якої входять винятково паразитичні форми, зокрема найважливіші переносники й збудники захворювань; та Gamasoidea - вільноіснуючі, хижі та паразитичні форми.

Надродина Ixodoidea об'єднує винятково облігатних гематофагів, які паразитують на хребетних тваринах: рептиліях, птахах та ссавцях. Вони об'єднуються у дві родини: Argasidae - аргасові кліщі та Ixodidae - іксодові кліщі (рис. 11.1),

Іксодові кліщі - найбільші представники ряду Асаrіna, що сягають розмірів до 2-3 см. Голодні кліщі, як правило, мають сплющене овальне тіло; ситі різко збільшуються в об'ємі й набувають переважно яйцеподібної'форми.

Усі іксодові кліщі - це облігатні гематофаги. Живлення кров'ю - необхідна умова, без якої неможливий нормальний розвиток кліщів та їх розмноження. У Ixodidae, як і в багатьох інших кровососів, чітко виражені гонотрофічний цикл та гонотрофічна гармонія. Останнє означає повну узгодженість і залежність процесу дозрівання яєць від процесів перетравлення та засвоєння крові. Поглинання самицею певної порції крові забезпечує формування, розвиток та відкладення однієї порції яєць. Повторні яйцекладки можливі лише після повторного живлення. Період, який триває від одного акту живлення до наступного, й отримав назву гонотрофічного циклу. Самиці Argasidae за своє життя проходять кілька гонотрофічних циклів (4-6). Самиці Ixodidae мають лише один гонотрофічний цикл і після першої, до того ж єдиної, яйцекладки гинуть.

У більшості випадків кліщі надродини Ixodoidae не віддають переваги певним хазяям. Як правило, один і той самий вид здатний паразитувати на групі близьких видів тварин. Більше того, у деяких видів досить значного поширення набуло явище канібалізму. Голодні особини можуть живитися на ситих кліщах свого або іншого виду, проколюючи хоботком покриви його тіла (так званий омовампіризм).

Живлення кров'ю на хребетних тваринах зумовлює чергування в циклі розвитку кліщів періодів вільного існування в зовнішньому середовищі й паразитування на хазяїні. Більшості аргазідам властивий багатохазяїнний цикл розвитку, коли личинка й кожна німфа нападають на певну хребетну тварину. Після живлення вони покидають хазяїна та проходять линяння в зовнішньому середовищі.

В іксодових кліщів кількість хазяїнів не перевищує трьох, а цикли називаються трихазяїнними (p. Ixodes, Dermacentor тощо). Личинки й німфи нападають переважно на дрібних тварин (ящірки, гризуни, комахоїдні, птахи), а статевозрілі кліщі – на більш великих тварин (копитні, собаки, зайці). Скорочення кількості хазяїв приводить до виникнення двохазяїнних циклів (p. Rhipicephalus) і навіть однохазяїнних (p. Boobphilus). У першому випадку личинка після живлення залишається на хазяїні, де й линяє. Утворена німфа відразу приступає до кровоссання, після чого переходить до навколишнього середовища. Статевозрілі кліщі живляться вже на інших особинах того самого або близьких видів хребетних тварин. При однохазяїнному циклі розвитку всі три фази відбуваються на одній тварині-хазяїні. У зовнішньому середовищі відбувається лише відкладання яєць, їх розвиток і вихід личинок.

Перехід до монохазяїнних типів під час еволюції, імовірно, пов'язаний зі змінами біології кліщів. Аргасові кліщі заселяють переважно гнізда й нори хребетних тварин. У таких умовах імо вірність зустрічі з хазяїном достатньо висока й тривале перебування на годувальнику зайве. Іксодові кліщі перетворились на пасовище-підстерігаючих паразитів, що знижує можливість їх зустрічі з хазяїном. Тому збереження багатохазяїнних циклів стає невигідним.

Більшість іксодових кліщів через відсутність значних міграцій пасивно підстерігає своїх хазяїв. Але вони концентруються там, де імовірність зустрічі є найбільш високою (навколо стежок, якими рухаються тварини), тому кліщі очікують не на ґрунті, а підіймаються на рослинність на висоту до 1 м.

Вплив кліщів на організм хазяїна визначається дією кількох факторів. Слина, яка впорскується в ранку, викликає місцеву шкірну реакцію. Масовий напад кліщів і, відповідно, надходження великої кількості слини в організм хазяїна можуть бути причиною лихоманкових явищ і нервових розладів.

Найбільше практичне значення іксодові кліщі мають як переносники хвороб людини та тварин, збудниками яких можуть бути віруси, бактерії, спірохети, рикетсії та найпростіші.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.