Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Домедична допомога

Нещасні випадки часто трапляються в таких умовах, коли немає можливості негайно викликати «швидку допомогу». Тому в цих умовах дуже важливо вміти надати потерпілому першу медичну допомогу до прибуття лікаря.

Перша медична допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення і збереження життя і здоров'я потерпілого, що здійснюються немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпілим (самодопомога).

Успішний результат багато в чому залежить від психофізіологічних якостей людини, яка знаходиться на місці події, а саме: сили волі, рішучості, зібраності, дисциплінованості, фізичної підготовленості, витривалості, швидкості тощо. Проте зазначених якостей не завжди буває достатньо для надання першої допомоги або для рятування потерпілих. При нещасних випадках багато людей неспроможні ефективно допомогти потерпілому. їх безпорадність пояснюється відсутністю спеціальних знань, а також впливом сильних емоційних переживань, викликаних картиною трагедії. Невпевненість у самому собі, у своїх знаннях і тяжкий емоційний фон роблять свідка події розгубленим і безпорадним. Людина розуміє і усвідомлює необхідність допомоги потерпілому, проте нічого не робить. Відомі випадки, коли життя або смерть, інвалідність чи уникнення трагедії вирішують хвилини, і дуже часто результат залежить від друзів, знайомих, колег по роботі чи просто випадкових людей, що опинилися поруч. Водночас трагічність наслідку, як правило, завжди пояснюється до банальності просто: не вистачило рішучості, волі, знань, часу.

Особа, що надає допомогу, повинна знати:

• основні ознаки порушення життєвоважливих функцій організму людини;

• загальні принципи та прийоми надання першої допомоги стосовно характеру отриманого потерпілим ушкодження;

• основні способи перенесення та евакуації потерпілих.

Особа, що надає допомогу, повинна вміти:

• здійснювати оцінку стану потерпілого та визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує;

• забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

• виконувати штучне дихання «з рота в рот», «з рота в ніс» і закритий масаж серця та оцінювати їх ефективність;

• тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, тиснучої пов'язки, пальцевого притискання судин;

• накладати пов'язку при ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, ударі);

• іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, сильному ударі, термічному ураженні;

• надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості;

• використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих;

• визначати доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або па попутному транспорті;

• користуватися аптечкою першої допомоги (приблизний склад аптечки першої допомоги подано в додатку 8).

Послідовність надання першої допомоги:

• усунути вплив на організм небезпечних факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести з зараженої атмосфери, погасити палаючий одяг, витягнути з води тощо), оцінити стан потерпілого;

• визначити характер і тяжкість травми. Визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його рятування;

• здійснити необхідні заходи щодо рятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; зупинити кровотечу; іммобілізувати місце перелому; накласти пов'язку тощо);

• підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

• викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або забезпечити транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.

Перша допомога потерпілому, що надається немедичними працівниками, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і має надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога повинна обмежуватися лише певними видами (заходи щодо оживлення, тимчасова зупинка кровотечі, перев'язування рани, опіку або обмороження, іммобілізація перелому, перенесення та перевезення потерпілого).

Той, хто надає долікарську допомогу, повинен уміти розрізняти ознаки життя і смерті (див. додаток 9).

Так, серцебиття визначаєтеся на слух або дотиком руки до лівої сторони грудей нижче соска, а також на шиї, де проходить найбільша сонна артерія, або ж на внутрішній частині передпліччя. Наявність дихання встановлюється за рухами грудної клітки, за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, за звуженням зіниць при раптовому освітленні очей або після їх затемнення рукою. При встановленні ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги. Але навіть і за відсутності перелічених ознак доти, поки немає повної впевненості у смерті потерпілого, необхідно надавати йому допомогу в повному обсязі. Смерть складається з двох фаз - клінічної та біологічної. Клінічна смерть триває 5-7 хвилин, але незворотні явища у тканинах ще відсутні. У цей період, поки ще не сталося тяжких уражень мозку, серця та легенів, організм можна оживити. Першими ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки і висихання, деформація зіниці при здавлюванні, трупне задубіння, трупні синюваті плями.

Штучне дихання.Найефективнішим способом штучного дихання є дихання «з легенів у легені», яке проводиться «з рота в рот» або «з рота в ніс». Для цього відводять голову потерпілого максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому в рот. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-20 разів на хвилину (рис. 3.18-3.21). З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тонкої тканини (носовий платок, бинт, косинка і т.д.). Якщо пошкоджено обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітини шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітини з їх наступним розведенням у боки.

Зовнішній масаж серця.Зовнішній масаж серця здійснюється в разі його зупинки. При цьому робиться ритмічне стиснення серця між грудниною та хребтом. На нижню частину груднини кладуть внутрішньою стороною зап'ястя одну руку, на яку з силою надавлюють (з частотою 60 разів на хвилину) покладеною зверху другою рукою. Сила здавлювання має бути такою, щоб груднина зміщувалась в глибину на 4-5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після двох-трьох штучних вдихів роблять 15 здавлювань грудної клітини.

При правильному масажі серця під час натискання на груднину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіють шкіра обличчя і губи, з'являться самостійні вдихи. Не втрачайте пильності, не забувайте про можливість зупинки серця або дихання. Ви тільки почали надавати першу медичну допомогу. Будьте готові до раптового другого нападу. Щоб його не пропустити, ' треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу (рис. 3.22-3.26).

Непритомність. Причини — раптова недостатність під впливом нервово-емоційного збудження, страху, вертикального прискорення тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють рефлекторному розширенню м'язових судин, унаслідок чого знекровлюється мозок. Ознаки: непритомність настає раптово, але перед нею буває блідість, блювання, позови на блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів на хвилину.

Допомога. При непритомності треба покласти хворого на спину, трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку. Потім вивільняють шию і груди від одягу, який їх здавлює, поплескують по щоках, поливають обличчя, груди холодною водою, дають нюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба думати про западання язика. У крайньому разі вживаються заходи до оживлення.

Втрата свідомості.У будь-який момент може статися нещасний випадок при важких недугах. При втраті свідомості людина падає і може одержати важкі травми, навіть покалічитися. Якщо довго лежати в незручному положенні, то розвивається параліч через стискання окремих нервів, а це може привести до інвалідності. Людина, яка втратила свідомість, може втопитися в калюжі води, згоріти (наприклад, від цигарки) у власному ліжку. Тому дуже важливо швидко і правильно надати першу допомогу людині. Найголовніше - швидко забезпечити можливість вільно дихати.

Перш за все потрібно очистити рот носовою хустинкою. Потім потерпілого кладуть на спину, підклавши одяг під голову і максимально відкидають назад, щоб підборіддя було направлене вгору. Для досягнення цієї мети під лопатки кладуть змотаний з одягу валик. Такий простий спосіб часто дає ефект, оскільки усувається небезпека западання язика. Лице хворого набирає багрянцю, відновлюється вільне дихання. Але необхідно розстебнути тугий комірець, пояс, розслабити вузол галстука, негайно викликати «швидку допомогу».

Якщо втрата свідомості наступає при стресах, хвилюванні, від нестачі повітря та в інших непередбачених ситуаціях, людину необхідно вивести на свіже повітря, розстібнути комірець, пояс і дати нюхати нашатирний спирт (на вату або хустинку).

Якщо трапився нещасний випадок у глухому лісі, потрібно, зробити носилки з гілок, палок і обережно перекласти на них потерпілого та нести до шосейної дороги. При цьому потрібно стежити за тим, щоб його голова (якщо він не опритомнів) весь час була закинута назад.

У тих випадках, коли втрата свідомості поєднується з травмою (пораненням чи переломом), необхідно зробити перев'язку та накласти шину.

Зупинка серця. З людиною стався важкий сердечний приступ. Вона втратила свідомість, ознаками чого є розширені зіниці, які не реагують на світло, не прослуховується серцебиття, дихання поверхневе та нерівномірне.

У цей момент така людина потребує швидкої медичної допомоги. Це важливо тому, що через 3-5 хвилин після зупинки дихання і серцевої діяльності розвивається гіпоскопія, або кисневе голодування, до чого дуже чутливі нервові клітини головного мозку. А після п'яти хвилин гіпоскопії настає клінічна смерть. Тому необхідно не гаяти ні секунди, викликати «швидку допомогу», інші в цей час починають робити штучне дихання і непрямий (закритий) масаж серця. Але виникає питання з приводу того, коли потрібно проводити одночасно штучне дихання і непрямий масаж серця?

Це залежить від стану потерпілого. Якщо в нього прослуховується пульс і відчутні ритми серця, але немає дихання, тоді роблять штучне дихання. При зупинці серцевої діяльності закритий масаж серця. Обидва методи надання першої медичної допомоги необхідні тоді, коли настає клінічна смерть, тобто людина не дихає і серце її не працює.

Струс мозку. Причини - травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і забитті голови. При цьому можуть виникати дрібні крововиливи і набряк мозкової, тканини. Ознаки - моментальна втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.

Допомога. Для запобігання удушенню потерпілого в несвідомому стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернутою вбік. На голову кладуть охолоджувальні компреси, за відсутності або порушення дихання проводять штучне оживлення. Потерпілого в жодному разі не можна намагатися напоїти! За першої можливості потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу в супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

Контузія - ураження всього організму людини внаслідок раптової механічної дії на всю чи велику частину поверхні тіла (ударна хвиля). Можливий струс мозку, розриви легенів та інших органів. Ушкоджуються барабанні перетинки. Існує 3 ступеня контузії: легкий, середній, важкий.

I ступінь (легка контузія): тремтять кінцівки, голова, настає заїкання, зниження слуху, людину похитує;

II ступінь (середньої важкості): неповний параліч кінцівок, часткова або повна глухота, порушення мови, відсутність реакції зіниць на світло;

IIIступінь (важка контузія): втрата пам'яті, переривчасте, судорожне дихання, з носа і рота тече кров, можливі судоми.

Долікарська допомога: розстебнути тісний одяг і його частини, повернути потерпілого на бік, обережно прочистити вуха і ніс від згустків крові, при кровотечі вкласти марлеві пов'язки в порожнину вуха або носа, не давати пити і не робити штучне дихання. Лежачого потерпілого відправити в медпункт.

Шок.Травматичний шок - складний патогенний процес, що виникає внаслідок важкої механічної травми, опіку і характеризується порушенням функцій життєво важливих органів і систем організму.

При комбінованих хімічно-радіаційних ушкодженнях, опіках тканин і органів травматичний шок спостерігається у 30% потерпілих.

У розвитку травматичного шоку першочергову роль відіграють такі фактори: втрата крові і біль, розладнання дихання, порушення процесів метаболізму, інтоксикація організму недоокисленими продуктами обміну речовин унаслідок руйнування тканин. Фактори, які сприяють розвитку шоку: запізніле і неповноцінне надання долікарської допомоги, вторинна травматизація у процесі транспортування до лікарні, повторна втрата крові, переохолодження або перегрівання, фізично-емоційне перенапруження, стреси, тривале недоїдання та зневоднення організму тощо. При пораненнях зміни виникають у підкіркових утвореннях великого мозку та в системі периферійного кровообігу (перерозподіл крові, яка забезпечує життєдіяльність органів, передусім серця і мозку). Розвивається циркулярна гіпонія, спазм посткапілярних венул (випотіває плазма в позаклітинний простір), набряк і згущення крові. Знижується венозний тиск, слабнуть нирки, печінка, легені, відбувається тромбоутворення, розвиток необоротних змін в органах.

Травма кишечника призводить до інтоксикації організму, ускладнюється стан пораненого, спостерігається розладнання дихання і кровообігу. Порушується функція нервової системи. Шок має дві фази: еретильну і торнідну.

Еретильна фаза шоку - фаза збудження. Спостерігається надмірна рухливість, мова уривчаста, погляд неспокійний, шкірний покрив блідий, іноді виникає гіперемія (різке потовиділення), пульс відхилений від норми — сповільнений або прискорений. Дихання часте, поверхневе.

Торпідна фаза шоку - фаза пригнічення; розрізняють 4 ступеня:

І ступінь (легка форма шоку). Це результат ізольованих поранень середньої важкості та втрати 500-1000 мл крові. Стан помірного психічного гальмування, блідий шкірний покрив, артеріальний тиск 100-95 мм рт. ст. Прогноз сприятливий.

II ступінь (шок середньої важкості). Численні ушкодження тіла, втрата крові до 1000-1500мл, стан важкий, хоч орієнтація та свідомість не втрачені, шкіра бліда, губи ціанотичні,
психічна загальмованість, пульс - 110-130 пульсацій за хвилину, тиск - 90-75 мм рт. ст. Прогноз сприятливий при проведенні протишокової терапії.

III ступінь (важкий шок). Виникає при важких ушкодженнях грудної клітки, черевної порожнини. Крововтрата – до 2000 мл, стан важкий, виражена психічна загальмованісгь,
іноді ступор. Шкіра бліда ціанотична, пітніє, слизові оболонки сухі, гіпотермія, зниження сухожильних рефлексів, розлад нирок, сечовиділення. Пульс - 120—160 пульсацій за хвилину, дихання неглибоке. Без протишокових заходів прогноз несприятливий.

IV ступінь - термінальний стан (передагональний, атональний та клінічна смерть), украй важкий для потерпілого. Утрата свідомості, шкіра холодна, трупна, ціанотична, вкрита лип
ким холодним потом, зіниці розширені, не реагують на світло, пульс не відчувається. Крайній ступінь шоку приводить до клінічної смерті.

Профілактична і долікарська допомога при шоку. Під час шоку усувають дію травмуючих факторів і факторів розвитку шоку, зупиняють кровотечу, перев'язують рани, усувають загрозу асфікції; вводять 8-подібну трубку (повітропровід); при порушенні зовнішнього дихання в долікарську допомогу входить очищення порожнини рота і носоглотки, усунення западання язика, відновлення прохідності дихальних шляхів; при пневмотораксі накладається пов'язка; проводиться інгаляція киснем, зупинка зовнішньої кровотечі; вводяться серцево-судинні та аналектичні засоби (виконує фельдшер); здійснюється іммобілізація кінцівок. Увівши повторно знеболювальні засоби, дають гарячий чай та інші напої.

Синдром тривалого стискання тканин, зокрема тканин верхніх і нижніх кінцівок, буває внаслідок землетрусів, коли люди опиняються під уламками споруд і будинків. Синдром тривалого стискання може спостерігатися разом із переломами, опіками та іншими ушкодженнями організму. При розтрощенні і роздавлюванні тканин різко погіршується кровообіг у м'язах, виникає анемія, інтоксикація, нервово-рефлекторний розлад, спазми капілярів, артерій, гостра серцево-судинна недостатність, набряки. Плазма крові пропотіває в міжклітинний простір (обсяг циркулюючої плазми зменшується на 50%), зменшується артеріальний тиск, може настати гостра ниркова недостатність і порушення сечовиділення.

Синдром тривалого стискання тканин має три періоди:

1 період (ранній). Спостерігаються набряки тканин і гострий розлад гемодинаміки. Триває 1-3 доби.

2 період (проміжний). Гостра ниркова недостатність тривалістю від 5 діб до 1,5 місяця.

3 період (пізній). Супроводжується гангреною, флегмонами, абсцесами.

Кінцівки потерпілого набрякають, шкіра багряно-синя, іноді виникають пухирі з бурштиново-жовтою рідиною, пульсація послаблена або відсутня, чутливість шкіри знижена або втрачена. Відбувається згущення крові. Погіршується загальний стан організму. Холодний піт на шкірі, різкий біль на місці травми, нудота і блювання. Пульс 100-120 пульсацій за 1 хвилину, тиск 60 мм рт. ст. Сечовиділення червоного кольору. Тип клініки торпідної фази травматичного шоку. Наростає загальна інтоксикація організму, гостра ниркова недостатність, іноді гангрена кінцівки, абсцеси і флегмони, може виникнути атрофія м'язів. Ускладнюється рухливість суглобів, ушкоджуються нервові стовбури. Існує 4 ступеня прояву синдрому стискання:

I ступінь (дуже важкий). Стискання м'яких тканин або кінцівок протягом 6-8 годин. Потерпілі, як правило гинуть через 2-3 доби;

II ступінь (важкий). Стискання рук або ніг протягом 4-7 годин, потерпілі можуть загинути;

III ступінь (середньої важкості). Стискання рук або ніг до 6 годин. Лікування до 3 місяців;

IV ступінь (легкий). Стискання рук або ніг до 2 годин. Порушення помірні. Прогноз сприятливий.

Накладається джгут (вище від місця стискання). Вводяться знеболювальні, антигістомічні та серцево-судинні препарати, призначаються антибіотики, проводиться антиправцеве щеплення.

Кваліфікована медична допомога надається в лікарні.

Кровотечі. Причини - пошкодження цілісності кровоносних судин унаслідок механічного або патологічного порушення. Ознаки - артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б'є фонтанчиком, при капілярній кровотечі вона виділяється краплями, венозна кров має темно-червоне забарвлення.

Капілярна кровотеча виникає при поверхневих ранах, пошкодженні шкіри. Кровотеча може зупинитися сама внаслідок згортання крові. На таку рану накладають тугу стерильну марлево-ватяну пов'язку і бинт. Виток бинта повинен іти знизу вгору від пальців до плечей.

Венозна кровотеча виникає від глибоких ран, кровотеча інтенсивніша, колір крові темно-червоний. Потрібно підняти вгору поранену кінцівку і після дезінфікування шкіри навколо рани розчином йоду чи спирту накласти тугу, пов'язку.

Артеріальна кровотеча - пряма загроза життю людини, виникає при глибоких рубаних або колотих ранах, кров ясно-червона, б'є струменем у ритмі пульсу (б'є фонтанчиком), бо знаходиться під великим тиском.

Надаючи допомогу при сильній кровотечі, кровоносні судини можна притиснути пальцями руки (рис. 3.27). На рис. 3.28 точками показано найбільш ефективні місця притискання артерій.

Кровотеча при пораненнях зупиняється таким чином:

• при пораненні лоба та виска — притисканням височної артерії біля передньої частини вуха (точка 1);

• потилиці - притисканням потиличної артерії (точка 2);

• голови або шиї - притисканням сонних артерій до шийних хребців (точки 3 і 4);

• плеча (біля плечового суглоба) і підпахової западини притисканням підключичної артерії до кістки в підключичній ямці (точка 5);

• передплеччя - притисканням підпахової (точка 6) або плечової артерії (точка 7) посередині плеча з внутрішнього боку; кисті та пальців руки - притисканням променевої та ліктевої артерії в нижній третині передпліччя біля кисті (точки 8 і 9);

• стегна - притисканням стегнової артерії в паху (точка 10);

• гомілки - притисканням стегнової артерії в середині стегна (точка 13) або підколінної артерії (точка 12);

• стопи та пальців ноги - притисканням тильної артерії стопи (точка 13) або задньої великоберцевої (точка 14).

Якщо кровотечу не вдається зупинити тугою пов'язкою, тоді артерію притискають до кістки, ближче до серця. Через 10-15 хвилин у рані повинен з'явитися згусток крові (унаслідок її згортання), який сам зупинить кровотечу. Накладають джгут або закрутку (гумову трубку, краватку, рушник) вище місця пошкодження, ближче до серця (рис. 3.29).

Джгут тримають 1-2 години, звільняють на 10-15 хвилин, притиснувши артерію, щоб не настало змертвіння тканин, і знов затягують його.

Тимчасово можна зупинити кровотечу згинанням кінцівки в колінному і тазостегновому суглобах (рис. 3.30).

При пораненні шийних вен, зокрема підключичних, може виникнути повітряна емболія - важке смертельне ускладнення, зумовлене засмоктуванням повітря у венозне русло. Необхідно притиснути підключичну веду до ключиці.

Кровотеча з носа. Потерпілого треба посадити, трохи нахилити його голову, розстебнути комір. На перенісся, лоб і потилицю кладуть мокру зволожену водою хустку, можна вставити в ніс тампон з вати чи марлі, змочений тривідсотковим розчином перекису водню, і затиснути ніс пальцями.

Кровотеча з рота. Потерпілого кладуть горизонтально і швидко викликають лікаря, також це роблять пр_и кровотечі з вух, що є ознакою порушення внутрішньочерепного тиску при травмі черепа.

Внутрішні кровотечі (капіляротоксикоз) - дуже небезпечні. Різко блідне обличчя, частішає пульс, настає загальна слабкість, запаморочення, задуха, спрага, з'являються чорні точки на стегнах і животі у вигляді висипки. Потерпілий повинен перебувати в напівсидячому положенні (підкладають подушку під спину) із зігнутими в колінах ногами. Потерпілому суворо заборонено давати пити.

Правила накладання джгута. Джгути бувають пневматичні або еластичні. Перед накладанням джгута кінцівку піднімають на 2-3 хвилини для знекровлення. Джгут накладають тільки на обгорнуту бинтом чи тканиною руку, або поверх закоченого рукава одягу. Джгут накладають вище рани, але якнайближче до неї, щоб за необхідності його можна було перенести вище. Джгут стискають до моменту зникнення пульсу - кінцівка синіє. Через 1 годину бажано на 10-15 хвилин звільнити руку від нього; після накладання джгута кінцівку фіксують до тулуба з метою профілактики больового шоку і сповзання джгута. Час накладання джгута вказують у записці або пишуть на тілі чи одязі.

Захист рани від забруднення. Рана - це механічне пошкодження цілісності судин, шкіри, слизових оболонок або органа тіла, яке супроводжується болем і кровотечею. Кожна рана забруднена мікроорганізмами, що розмножуються на пошкоджених тканинах. Гнійні мікроби можуть із кров'ю потрапити в організм, викликати сепсис, запалення крові, що нерідко стає причиною смерті.

Забруднення ран землею може викликати правець (стовбняк). Тому необхідно обробляти шкіру довкола рани розчином йоду, спирту, зеленки або чистим спиртом. Ними рятівник обробляє і пальці своїх рук. Заборонено з рани видаляти згустки крові, не можна до неї доторкатися. Рану обробляє лише лікар. Щоб запобігти розвитку інфекційних ускладнень, насамперед здійснюють первинне закривання рани асептичною пов'язкою. Обмивання ран, їх країв, обробка настоянкою йоду називається туалетом ран, основна мета якого - не допустити інфекції, запобігти розвитку ранової інфекції.

Перша допомога при ударі. Удар - це механічне пошкодження м'яких тканин або органів без пошкодження їх цілісності. Найчастіше пошкоджуються відкриті частини тіла - ноги, руки, голова. На пошкодженому місці з'являється кровопідтікання, біль при дотику. Особливо він відчутний у момент ушкодження, а з часом стихає. Проте через 1-2 години (іноді й більше) після травми біль відновлюється і різко збільшується. Щоб зменшити кровопідтікання, потрібно до пошкодженого місця прикласти холодний предмет (мішок зі снігом, водою), оскільки холод звужує кровоносні судини і прилив крові до пошкодженої ділянки зменшується, отже зменшується і крововилив.

Якщо під рукою немає нічого із зазначеного, то роблять холодні примочки. Для цього беруть шматок м'якої тканини (марлеву серветку, рушник, носову хустинку), змочують холодною водою і прикладають до ушкодженого місця (ні в якому разі не закріплюючи, оскільки вона швидко нагрівається). Міняють примочку кожні 2-3 хвилини. Замість холодної води можна використовувати свинцеві примочки, які продаються в аптеці. Охолоджують пошкоджену ділянку 40-50 хв, а потім стискують пов'язкою: ця пов'язка запобігає утворенню припухлості та подальшому крововиливу. Бинтують зверху вниз, за годинниковою стрілкою. Пов'язку тримають 2-3 дні, залежно від розміру удару. Але якщо її накласти дуже туго, то можуть утворитися синці.

На суглоби накладають вісімкоподібну пов'язку. Якщо потерпілий не може йти, йому необхідно покласти під травмовану ногу валик або подушку, оскільки це зменшує набрякання кров'ю. У випадку коли пошкоджене коліно, на нього кладуть так звану «черепахову пов'язку». Починають бинтувати від середини коліна (нога має бути легко зігнута), а потім ведуть бинт вище і нижче суглоба. Наступні ходи перетинаються під коліном і поступово розходяться в сторони, повністю закриваючи коліно. Так само бинтують ліктьовий суглоб, перед тим зігнувши руку в лікті, а потім підв'язують її на хустинці, поясі, рушникові.

У багатьох випадках удари супроводжуються важкими ушкодженнями різних внутрішніх органів. Так, при ударі живота можливий розрив печінки, а при ударі грудної клітки - ушкодження легенів. При ударах внутрішніх органів не можна ходити, рухатись, пити воду. При ударах голови буває струс або пошкодження мозку. Якщо удар був не дуже сильним, то потерпілий не втрачає свідомості, а сам встає і йде, відчуваючи тільки легкий біль (часом ще настає нудота). Проте через будь-яку черепно-мозкову травму можуть виникнути різні ускладнення: часто болить голова, послаблюється пам'ять, іноді з'являються і ознаки епілепсії, а також можливий параліч і втрата мови. Тому, і щоб цього не сталось, потрібно у випадку травми голови обов'язково звернутися до лікаря. Від сильного удару голови людина 6 втрачає свідомість, блідне. Надаючи першу допомогу, потрібно перевірити, чи б'ється серце і чи прослуховується дихання. Якщо немає дихання та пульсу, то потрібно зробити штучне дихання і закритий масаж серця. Проте, коли немає необхідності в штучному диханні та масажі серця, тоді потерпілого кладуть на спину, розстібають комір і пояс (при блюванні голову повертають на бік, щоб він не захлебнувся). Після кожного приступу блювання потрібно очистити рот пальцем, обмотаним бинтом чи носовою хустинкою. Удари голови сильно кровоточать, саме тому їх слід закривати сухою стерильною пов'язкою (може бути бинт, марля, тканина). Якщо є можливість, то потрібно перед накладенням і пов'язки обробити місця навколо рани йодом, горілкою, спиртом або одеколоном. Промивати рану не можна!

Перевозити такого потерпілого до лікарні можна тільки в лежачому положенні навіть у тому випадку, коли він прийшов до тями. Правильне і швидке надання першої допомоги, відправлення в медичний заклад - усе це дозволяє врятувати життя людині.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.