Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Теоретичний аналіз і синтез педагогічних явищ

Теоретичний аналіз і синтез займає особливе місце в педагогічних дослідженнях. Дані методи використовуються на всіх етапах наукової роботи. Оскільки дослідити проблеми навчання, розвитку і виховання без використання теоретичного аналізу і синтезу неможливо. В своїй роботі дослідник використовує такі форми логічної мислительної діяльності, як аналіз і синтез, конкретизація і узагальнення, індукція і дедукція.

Успішність педагогічного дослідження залежить не лише від добре проведеного експерименту, але і від творчого характеру мислення, сміливості, гнучкості і послідовності думки експериментатора. Справжня наука неможлива без абстрактного мислення, яке знаходить вираження в логічній і словесній формі у вигляді понять, суджень і висновків. Головна зброя дослідника – його розум, інтелект. Для пошуку наукових істин потрібно вміти правильно і логічно осмислювати, аналізувати і синтезувати явища, помічати зв`язки між явищами і їх окремими сторонами. В педагогічних дослідженнях особливо важливо вияснити сутність явищ і причин їх розвитку, що не можливо зробити без ґрунтовних теоретичних міркувань. Сукупність накопичених в ході дослідження фактів ще не утворює науки. Для того, щоб отримати наукові висновки, необхідна багатостороння мислительна діяльність. Суму фактів можна порівняти з купою каміння, яка ще дуже далека від побудованого з неї будинку (тобто науки). Відомий французький просвітитель і філософ Д. Дідро, який в науковому пізнанні признавав переважно три методи – спостереження, міркування та дослід, велику увагу приділяв саме міркуванню, як центральній ланці наукового пізнання. Для того, щоб вчений в педагогічному дослідженні міг охопити своєю мислительною діяльністю явища дійсності, потрібні реальні, вимірювальні і порівняльні між собою факти, які накопичуються за допомогою відчуття і сприйняття дослідника. Від живого споглядання і починається процес пізнання явищ дійсності, створення їх відображень в голові дослідника. Хоч відчуття і являються суттєвою основою пізнання, за допомогою них одних не можливо проникнути в сутність явищ та їх взаємозв`язок. Вища форма людського пізнання і абстрактне логічне мислення – повинні проаналізувати і узагальнити накопичені факти і досвід. Так, наприклад, для педагогічного дослідження мало користі від того, що дослідник проведе експериментальний урок і детально опише все, що на ньому проходить. Для того, щоб урок дав щось нове педагогічній науці, його необхідно дослідити теоретично, як визначене педагогічне явище. Урок необхідно ретельно проаналізувати, виділити в ньому окремі елементи, встановити їх взаємозв`язок (між навчанням і засвоєнням, наочністю і усним викладенням матеріалу, діями вчителя і учнів). Наукове пізнання взаємозв`язків між вищенаведеними педагогічними явищами передбачає ґрунтовний теоретичний аналіз.

Багато з вчених-педагогів відмічають, що слабкою стороною педагогічних досліджень є те, що в них не сформульовані проблеми теорії педагогіки. В педагогічних дослідженнях не так важливо описати педагогічне явище чи дослід, як пояснити його, встановити теоретичні взаємозв`язки між педагогічними засобами впливу і результатами їх використання, зробити із досвіду узагальнюючі висновки. Сприйняття педагогічних явищ без достатньої мислительної діяльності призводить до того, що дослідник “за деревами не бачить лісу”, сприймає явища стихійно і поверхнево. Спираючись на конкретні дані, вчений ставить перед собою нові проблеми і розв`язує їх в ході своєї дослідницької роботи, проводячи спостереження, експерименти або роблячи висновки, утворюючи нові знання із уже відомих. Особливу роль тут відіграє мислення, як здатність людини відображати дійсність. Мислення – це узагальнене відображення, в якому відтворюються суттєві особливості і відношення явищ. Наукове мислення характеризується гнучким поєднанням об`єктивності, визначеності, чіткості вихідної позиції і впевненості у вірному виборі шляху пізнання істини з неперервним намаганням до критичної перевірки кожної ідеї, результатів експерименту, теоретичної побудови. В педагогічних дослідженнях, де досліджуються надзвичайно складні системи, важливо виділити особливий аспект або зв`язок і ґрунтовно дослідити його різноманітними методами. Досить часто трапляється, що дослідник, ступає на шлях спрощення, внаслідок чого частина зв`язків між реальними явищами втрачається.

Мислення (розв`язок завдань) – складна діяльність, яка протікає за допомогою мислительних операцій, якими є аналіз і синтез, порівняння, ранжирування, узагальнення, абстрагування, конкретизація, систематизація і формалізація.

Як вже зазначалось, аналіз -це розчленування досліджуваного цілого на одиниці, виділення окремих ознак і якостей явищ. Наприклад, дії вчителя на уроці дослідник може поділити на окремі компоненти і проаналізувати їх окремо. Так з контексту проведеного уроку, як цілого, дослідник може виділити окремі дії педагога, наприклад на етапах повторення пройденого матеріалу або вивчення і закріплення нового; спостерігати за вчителем під час пояснення, бесіди, опитування, використання наочних посібників тощо. Одне і те ж досліджуване явище можна аналізувати в багатьох аспектах. Всебічний аналіз явища дозволяє глибше розкрити його суть. Наприклад, під час аналізу діяльності учнів об`єктами дослідження можуть бути їхня активність, інтелектуальна діяльність, увага, дисципліна, самостійна робота з навчальним матеріалом та ін. Для вивчення особистості учня, досліднику необхідно проаналізувати його риси характеру, особливості темпераменту, здібності, інтереси, схильності та інші якості.

При синтезі дослідник поєднує різні сторони і ознаки розглядуваних явищ в смислове (абстрактне) ціле. Однак синтез – це не просте сумування, а смислове поєднання. Якщо просто поєднати явища, між ними не виникає системи зв`язків, а утворюється лише їх хаотичне накопичення. Для педагогічного дослідження недостатньо спостерігати експериментальний урок, описувати окремо взяті дії вчителя та учнів. Необхідно об`єднувати ці дії, виявляти ті зміни в діяльності учнів, які спонукають зміни у діях вчителя і навпаки. Синтез, як мислительна операція, дозволяє об`єднувати окремі факти в систему наукових знань. В будь-якому науковому дослідженні аналіз і синтез тісно пов`язані між собою. Наприклад, в педагогічному дослідженні, де об`єктом вивчення є навчально-виховний процес, поведінка всього колективу досить часто залежить від поведінки одного-двох учнів і, навпаки, вплив учнівського колективу на окремих його членів може бути досить значним. Тому поєднання аналізу і синтезу є тут дуже важливим. Дослідник не може правильно оцінити дії учнівського колективу як соціальної групи лише на основі ізольованого аналізу поведінки учнів, він повинен спостерігати більш загальне явище, спільний вплив поведінки окремих учнів на колектив. Спираючись лише на аналіз психічних процесів і якостей учнів, дослідник не отримає правильного уявлення про особистість учня в цілому, так само як вивчення водню і кисню окремо не може дати вірної картини про властивості води. Якщо в роботі дослідника домінує лише аналіз, то існує ймовірність того, що він не зуміє знайти місця деталям у явищах, як в єдиному цілому, і внаслідок цього йому буде важко зробити правильні висновки. Домінування синтезу призводить до поверховості, ігнорування суттєвих деталей, які можуть бути дуже важливими для розуміння явища як єдиного цілого. Наслідком можуть бути поспішні, необґрунтовані узагальнення.

Порівняннязаймає особливе місце в педагогічних дослідженнях при теоретичному аналізі і синтезі. Порівняння полягає у визначені подібностей або відмінностей між розглядуваними явищами. При порівнянні дослідник повинен перш за все визначити критерій – основу порівняння. Наприклад, при порівнянні результатів навчальної роботи окремої групи в якості критерію можна використати кількість виготовлених деталей, правильні відповіді в контрольних роботах, результати тестів та ін. Для того, щоб порівняти між собою визначені явища, досліднику необхідно виділити в них відомі ознаки і встановити, як вони представлені у об`єктах, що порівнюються. Чим точніше оцінено ознаки, тим можливе грунтовніше порівняння явищ. Очевидно, що складовою частиною порівняння завжди є аналіз, оскільки під час порівняння у явищах необхідно виділяти істотні ознаки, за якими здійснюється порівняння. Так як порівняння – це встановлення відношень між ознаками явищ, то зрозуміло, що під час порівняння використовується і синтез. В педагогічних дослідженнях мають справу переважно з трьома видами порівняння: 1) порівняння педагогічних явищ за однією ознакою (порівняння результатів навчальної роботи в контрольних і експериментальних групах після експериментального навчання); 2) порівняння однорідних педагогічних явищ за кількома ознаками (порівняння знань і вмінь учнів контрольних і експериментальних груп за швидкістю засвоєння знань, міцністю засвоєння знань, вмінням творчо використовувати знання та ін.); 3) порівняння різних етапів розвитку педагогічного явища (порівняння якості навичок на різних етапах послідовного виконання вправ, порівняння політехнічних знань і вмінь учнів у різні роки навчання).

Ранжування. В педагогічних дослідженнях іноді накопичується велика кількість фактів (ознак) явища. Щоб виділити серед них головні, часто використовується спосіб ранжування, з допомогою якого виключають усе другорядне, яке суттєво не впливає на досліджуване явище. Такий спосіб дозволяє виділити істотні ознаки явища і усунути другорядні факти.

Узагальнення.Під час педагогічного дослідження потрібно вміти виділяти у явищах загальне, тобто узагальнювати отримані результати. Порівнюючи явища між собою, дослідник встановлює загальні ознаки явищ, на основі яких об`єднує ці явища в одну смислову групу. Узагальнення є переконливим і змістовним, якщо воно здійснюється на основі достатньої кількості істотних ознак.

Абстрагування. Під час дослідження увага зосереджується на найважливіших особливостях досліджуваного явища, деякі неістотні ознаки ігноруються. Наприклад, при дослідженні процесу засвоєння навчального матеріалу дослідника цікавлять спільні суттєві якості учнів, пов`язані із засвоєнням (увага, пам`ять, мислення), несуттєві для даного дослідження якості (вага, ріст, колір волосся і очей, та ін.) до уваги не беруться. Має місце абстрагування – відхід від несуттєвих властивостей, ознак розглядуваного явища. Абстракція виділяє із явища одну визначену властивість у “чистому вигляді”, тобто в такому, в якому вона у дійсності не зустрічається. Наприклад, не буває “явища” і “закону” взагалі, є лише конкретні явища і закони. Але без введення абстрактного поняття “явище” не можливо глибоко зрозуміти жодного конкретного педагогічного явища.

Конкретизація– це процес, протилежний абстрагуванню. Передбачає виділення часткового, яке відповідає певному загальному поняттю. Конкретизація допомагає краще зрозуміти загальне. Абстрагуючи і узагальнюючи, дослідник може робити висновки про те, що йому безпосередньо відомо. Шляхом мислительних операцій дослідник встановлює ті відношення і зв`язки між явищами, які неможливо сприймати безпосередньо.

Систематизація.Узагальнення і абстрагування дозволяють також систематизувати і класифікувати явища, тобто розподіляти явища за смисловими групами в залежності від їх подібності і відмінності.

Формалізація.Справжня наука можлива лише на основі абстрактного мислення, послідовних міркувань людини, які протікають в логічній і словесній формі у вигляді понять, суджень і висновків. В наукових судженнях встановлюються зв`язки між предметами, явищами, або між їх визначеними ознаками. Шлях до суджень проходить через безпосереднє сприйняття предметів чи явищ, а також їх зв`язків. В наукових висновках одне судження слідує з іншого: на основі вже існуючих висновків робиться новий. Існує два основних види висновків: індуктивні (індукція) і дедуктивні (дедукція). Індукція – це розумовий висновок від часткових явищ до загального висновку, від окремих фактів до узагальнень і закономірностей. Дедукція – це розумовий висновок від загального до конкретного, від загальних суджень до часткових випадків. Сучасна педагогічна наука немислима без індукції і дедукції, аналізу і синтезу та інших форм логічної мислительної діяльності. Можна наважитись на ще сміливіше твердження: без абстракції не існує жодна наука.

Підсумовуючи вищесказане, можна констатувати, що теоретичний аналіз і синтез виступає необхідною ланкою будь-якого педагогічного дослідження. Особливого значення набуває аналіз і синтез у випадку, коли виникає необхідність у інноваційних підходах до організації педагогічного процесу на основі комбінації таких методів навчання, які до цього часу в педагогічній практиці не використовувались. Адже створення нового в процесі педагогічного дослідження вимагає насамперед теоретичного мислення. Теорія дозволяє: 1) систематизувати наукові знання; 2) розширити, поглибити і уточнити наукові знання; 3) пояснити і передбачити явище; 4) підвищити надійність наукового знання; 5) підвищити об`єктивність істинності теоретичного знання; 6) перейти від абстрактного до конкретного знання.

Педагогічне дослідження здебільшого починається з безпосереднього чуттєвого сприйняття конкретних педагогічних явищ або результатів педагогічного процесу. Так як чуттєве пізнання не дає глибокого розуміння сутності педагогічних явищ, то його результати приходиться осмислювати на теоретичному рівні. Перший цикл педагогічного дослідження починається з пізнання конкретного в самому навчальному процесі і завершується абстрактним мисленням. За допомогою окремих понять і гіпотез дається характеристика різним аспектам і відношенням педагогічних явищ. Однак така абстракція дає лише фрагментарне уявлення про явище. Щоб отримати цілісну картину, необхідно систематизувати отримані абстракції. Це можна зробити, поєднавши конкретне педагогічне спостереження, експеримент та інші методи дослідження, з подальшим аналізом отриманих результатів. Метою такого аналізу є встановлення взаємозв`язків між різними поняттями і гіпотезами, виділення серед них найбільш глибоких та істотних. Встановлені таким чином відношення між явищами є відображенням конкретних наукових висновків і пропозиції, які при їх прямому чи опосередкованому впровадженні в педагогічну практику повинні сприяти підвищенню ефективності навчально-виховної роботи. Чим різноманітніші і точніші методи дослідження, тим більше отримані результати наближаються до об`єктивної істини. Цю обставину слід мати на увазі і в педагогічних дослідження.

 




Переглядів: 2859

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.