Характеризується стійким підвищенням кров'яного тиску у портальній вені і проявляєтся розширенням портокавальних анастомозів, асцитом та спленомегалією.
Портальна гіпертензія виникає при порушенні відтоку крові з портальної вени при її стисненні ззовні (пухлиною, збільшеними лімфовузлами тощо) та/або при облітерації внутріпечінкових розгалуджень в системі воротної вени при хронічних ураженнях печінки, а також при тромбозі воротної вени чи її гілок. Наслідком цих процесів є посилення транссудації рідини із судинного русла у черевну порожнину, що призводить до асциту. Асцит спричиняється потенціюється також зниженням онкотичного тиску плазми.
При портальній гіпертензії розвиваються анастомози між портальною та порожнистими (верхня й нижня) венами, що тривалий час компенсує порушення портального кровотоку.
Виділяють 3 групи портокавальних анастомозів:
1) у зоні гемороїдальних венозних сплетень, анастомози між веною брижі і гемороїдальними венами;
2) у зоні стравохідно-шлункових сплетень (у верхню порожнисту вену);
3) у системі біляпупкових вен, що анастомозують з венами черевної стінки та діафрагми, які несуть кров у верхню та нижню порожнисті вени.
Тиск у системі портальної вени становить 60-130 мм вод.ст. При цирозі печінки він зростає у 3-4 рази.
Ступінь порушення прохідності портальної вени визначають методами контрасних рентгенологічних досліджень.
Ускладнення портальної гіпертензії: кровотеча з вен стравоходу у вигляді кровавої блювоти (нерідко спричиняє смерть хворого); розрив гемороїдальних вузлів та кровотеча з прямої кишки.
Переглядів: 168
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: