Оцінка наслідків застосування техніки

Виходячи з того, що значна частина сучасної техніки для нормального функціонування потребує більшої чи меншої кількості тих чи інших ресурсів (електроенергії, палива, кисню, води тощо) і навіть при нормальному режимі роботи чинить істотний негативний вплив на довкілля (у вигляді відпрацьованого тепла, енергії, шуму, вібрації, стоків, викидів тощо), важливу роль у процесі еколого-економічного аналізу підприємства відіграє оцінка наслідків її застосування. Слід відзначити, що в останнє десятиріччя оцінка наслідків застосування техніки розглядається як універсальний інструмент для оцінки техніки та технології. Серед завдань такої оцінки є:

• аналіз стану техніки та можливостей її розвитку;

• оцінка безпосередніх і опосередкованих технічних, економічних, екологічних, соціальних та інших наслідків, у т.ч. для здоров'я людини;

• оцінка цих наслідків на базі визначених цілей та даних, включаючи вимогу подальшого розвитку;

• відхилення та розробка заходів для дії та встановлення.

Цей вид аналізу покликаний інформувати керівництво підприємства, не позбавляючи його можливості приймати рішення. Як масштаб подаються дані, за допомогою яких має вимірюватися технічна дія: функціональна спроможність; економічність; добробут; здоров’я; безпека; якість довкілля; якість суспільства.

Оцінка наслідків застосування техніки є більш комплексною, ніж усі вище названі методи оцінки, і передбачає розуміння того, що кожне політичне, як і кожне технічне чи технологічне рішення раніше чи пізніше тягне за собою первинні, вторинні чи подальші наслідки в усіх сферах, які проявляються у тому чи іншому місці суспільної системи. Для названих вище категорій оцінки повинні бути розроблені оціночні та вагові інструменти. Загальноприйнятих діючих методик для цього на сьогоднішній день не існує, час від часу можливе застосування формалізованих методів оцінки.

Залежно від мети проведення аналізу розрізняють:

• проблемно-індуковану оцінку наслідків застосування техніки для вироблення технічних рішень і вирішення суспільних завдань (оцінка варіантів);

• техніко-індуковану – для оцінювання наявної продуктивної техніки;

• іновативну – для оцінювання концепцій технічних рішень;

• реактивну оцінку – для оцінювання технічних рішень у маркетингу.

Серед питань, які повинні бути вирішені у процесі оцінки наслідків застосування техніки, є насамперед наявність великого суспільного радіусу дії: проекти, як, наприклад, впровадження фотофольтайку в енергетичному секторі (використання матеріалів, енергії, відновна енергія, навантаження на довкілля), генетичні дослідження (довкілля, сировина, етичні проблеми).

Формалізовані методи оцінки ґрунтуються на тому, що будь-які методи та вироби повинні бути ґрунтовно досліджені з різних точок зору перш ніж вони будуть введені у матеріальний обмін людина-довкілля. Має бути доведено, що раціональне використання природних ресурсів, охорона довкілля та суспільні інтереси узгоджуються з вимогами економічної ефективності на рівні підприємства та народного господарства.

Це стосується комплексного міждисциплінарного дослідження й оцінки проектів чи намірів (процесів, способів, продукції), при реалізації яких слід очікувати впливу на довкілля. Для технологічних процесів тим самим встановлюється обмежене поле дій, яке має інженер. Він повинен знайти техніко-технологічний компроміс, який би мінімізував чи зменшував конфлікт між технологією, економікою і довкіллям і одночасно залишався б економічно виправданим:

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.