Готовність дитини до навчання математики у початкових класах

Під готовністю до шкільного навчання розуміють структурне, системне утворення, у якому сконцентровано результати дошкільного виховання та передумови шкільного навчання. Параметри готовності до шкільного навчання мають, з одного боку, відповідати характерологічним особливостям психічного розвитку дитини дошкільного та шкільного віку, рівню сформованості процесів їх мислення, мотиваційної сфери, а з другого – складати основу для організації навчального процесу. Сучасні процеси реформування системи освіти вимагають визначення параметрів сформованості, що відповідають нинішнім науково-практичним доробкам та вимогам практики технологізації навчально-виховного процесу. Виникає потреба у вивченні та дослідженні науково-змістовного та програмно-методичного забезпечення процесу переходу від логіко-математичної підготовки дошкільнят до навчання математики у початковій школі. Л. І. Божович з-поміж параметрів готовності дитини до школи, які суттєво впливають на навчання у школі, виокремлює мотиваційну, пізнавальну (інтереси, потреби), довільну організацію пізнавальної діяльності, а Н. Г. Салміна – довільність як одну із передумов навчальної діяльності, рівень сформованості семіотичної функції, особистісні характеристики, розвиток емоційної сфери, Д. Б. Ельконін – довільність, уміння слухати та виконувати завдання за зразком, орієнтуватися на певну систему вимог та самостійно діяти за зразком, О. Є. Кравцова, М. І. Лісіна – рівень спілкування, Л. О. Григорович – рівень розвитку мислення та мови, бажання йти до школи, вміння організовувати свою рухову активність, діяти за вказівками дорослого, аналізувати запропонований зразок, В. В. Давидов – володіння найпростішими засобами та прийомами опосередкованого пізнання дійсності, М. М. Поддьяков – володіння високоопосередкованими, “позаситуативними” формами регуляції діяльності, співвіднесеної до заданих норм. В. А. Крутецький у готовності дитини до школи визначає дві сторони: об’єктивну та суб’єктивну. Перша з них зорієнтована на психічний розвиток дитини (сприймання, пам’ять, увагу, елементарні вияви особистості), а друга – на бажання вчитися та готовності до нових форм взаємодії з дорослими.

Готовність дитини старшого дошкільного віку до навчання математики у школі діагностується, по-перше, за обсягом знань з математики (змістовий аспект), а по-друге – за уміннями і навичками (обчислювальними, вимірювальними, графічними). Але у діагностуванні недостатньо визначити кількісні показники засвоєння дошкільнятами математичних ЗУНів, тобто дати формальну оцінку доматематичної підготовки за окремими складниками. Для встановлення фактичної наступності необхідно здійснити якісний аналіз готовності, опираючись на положення про структурну єдність, цілісність готовності та взаємозв’язок і взаємовплив її компонентів.

Н. О. Менчинська вказує, що діти, які приходять до школи, володіють знаннями про числовий ряд, але у лічбі предметів має бути сформована послідовна лічба, а не визначення „на око” чисельності множини, особливо у випадках просторового розташування предметів. Серед навичок лічби, якими має оволодіти дитини до початку навчання у школі є лічба від 1 до 10, лічба у прямому і зворотному напрямках, уміння лічити від будь-якого числа, у межах певного числа. Г. М. Леушина вважає, що до змісту математичної підготовки дітей дошкільного віку має увійти комплекс математичних знань (дочислові кількісні оцінки величин, числові поняття, поняття про геометричні фігури) та умінь (лічити, вимірювати умовними мірками, орієнтуватися у просторі). В. С. Мухіна у математичній підготовці дітей до шкільного навчання відводить важливе місце перцептивній готовності, а саме – знанням еталонних властивостей предметів, умінням орієнтуватися у просторі та часі, розумінню знакової функції числа. Нині вчені (В. Н. Нижегородцева, В. Д. Шадріков) серед навичок у підготовці дитини з математики вказують на лічбу в межах 10 (пряму, зворотну), склад чисел, розв’язування арифметичних задач на додавання та віднімання, уявлення про форму та просторові уявлення.

О. Я. Хінчин вказує на виключну роль формування у школярів розуміння функціональної залежності, оскільки у цьому понятті безпосередньо та конкретно відображаються явища дійсності, мобільність і динамізм реального світу, взаємна обумовленість реальних величин, що привчає досліджувати величини у змінах, взаємозв’язках, а отже мислити функціонально. Діти дошкільного віку перед початком систематичного навчання мають розуміти функціональну залежність (обернену) між кількісною оцінкою величини та розміром умовної мірки у вимірювальній діяльності.

Н. О. Менчинська серед властивостей „навченості” математики вказує на: швидкість засвоєння арифметичного навчального матеріалу; гнучкість розумового процесу; тісний зв’язок між наочними та абстрактними компонентами мислення. Г. С. Костюк, досліджуючи проблему генезису поняття числа у дітей, доводить, що у старших дошкільників абстрагування кількісних відношень не залежить від просторових ознак множини і опирається різні прийоми визначення чисельності множини (поєднання зорового порівняння чисельності множин та лічби; поділ множини на частини, прийоми прилічування групами, перелічування).

Формування у дітей дошкільного віку готовності до навчання математики у школі О. К. Грибанова розуміє як створення передумов до успішного засвоєння навчальної програми з математики та входження в учнівський колектив. Серед показників готовності дитини до вивчення математики у школі О. К. Грибанова називає:

- обсяг і якість математичних знань відповідно до програми визначає до програми виховання у дитячому садку;

- рівень спеціальних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, загальних умінь навчальної діяльності („якість навчання”);

- ступінь розвитку пізнавальних інтересів і здібностей;

- особливості розвитку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, пам’яті, уваги, мови мислення, уявлення);

- позитивне ставлення до школи і навчальної діяльності в цілому.

Діагностуючі процедури із визначення рівнів доматематичної готовності дитини у нашому дослідженні полягали у: 1)забезпеченні різностороннього вивчення готовності кожної дитини до навчання математики у контексті загальної готовності дитини до шкільного навчання; 2)доборі тестових матеріалів за принципами взаємозв’язку і взаємодоповнення (тестові завдання передбачають перевірку не тільки знання дітьми математичних понять, але і рівень їх усвідомлення), поступового ускладнення (тестові завдання подавалися окремими пакетами з урахуванням рівня складності); 3)дотриманні вимог державних стандартів БКДО та ДСПЗО щодо змісту підготовки дітей дошкільного віку з математики; 4)визначенні передумов оволодіння першокласниками навчальною діяльністю при вивченні математики.

До структури математичної готовності віднесені перцептивний, вербальний, обчислювальний, просторовий, логічний та функціональний компоненти (таблиця ). До кожного із критеріїв, які є складовими готовності дитини до навчання математики у школі, при проведенні експериментального дослідження були розроблені діагностуючі матеріали відповідно до визначених показників. Вимірювання кожного із показників здійснювалося за допомогою пакетів діагностуючих завдань, складених за принципом поступового ускладнення. Результати проведення діагностуючих процедур фіксувалися у картках індивідуальних досягнень дітей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.