• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Особливості і класифікація поступових рубок

При поступових рубках деревостан вирубується повністю, але не відразу, у кілька прийомів протягом 5-30, а іноді й більше років. У процесі рубки з’являється і формується молоде покоління лісу, яке після закінчення рубки може бути як одновіковим, так і умовно-одновіковим чи різновіковим.

Труднощі у природному засіванні суцільних рубок призвели німецьких лісівників до застосування поступових рубок.

Поступові рубки можуть бути застосовані у найрізноманітніших умовах, але найчастіше їх проводять у лісах І групи. Величина лісосік обмежується у рівнинних лісах України до 25 га. Після закінчення останнього прийому поступової рубки, старшого покоління лісу на площі не лишається, тому за кінцевим результатом вони схожі на суцільні рубки. У одних випадках дерева вирубуються відносно рівномірно по площі, в інших нерівномірно, утворюючи „вікна” в полозі, улоговини. Тому такі рубки іноді називають рівномірними і нерівномірними, улоговинними. Поступові рубки також поділяються на короткострокові, якщо рубка ведеться не довше 20 років, і довгострокові, якщо вона продовжується 30 і більше років.

До короткострокових рубок належать рівномірно-поступові, у тому числі спрощені 2-3 прийомні рубки. Нерівномірні поступові рубки потребують більшого терміну для поновлення лісу, всі вони дострокові. До деяких відносять групово-вибіркові, улоговинні, групово-поступові та довготривало-поступові. Залежно від цінності деревних порід, їх біології, стану, у перші прийоми поступової рубки у мішаних деревостанах спочатку вирубують другорядні породи. Але, якщо у насадженні головна порода росте з осикою, то вживають заходи, щоб після вирубування осики не з’являлася велика кількість кореневих пагонів.

Для поступових рубок встановлюють такі організаційно-технічні показники: кількість прийомів рубки; доля запасу, яка вирубується у кожен з прийомів; інтервали часу між прийомами, або періоди очікування; загальний термін рубки, або відновлювальний період; характер вирубки дерев на лісосіці (рівномірний чи нерівномірний).

У сучасний період широке застосування поступових рубок дещо стримується відсутністю спеціальних машин і механізмів, які могли б забезпечити високе збереження природного поновлення під пологом лісу. Поступові рубки досить широко застосовуються у гірських лісах, а також у рівнинних – у деяких областях Росії, Литви, Латвії і в Україні.

Рівномірні поступові рубки.

Схема рівномірної поступової рубки була розроблена Гартігом у кінці ХVІІІ ст. для букових лісів і нині вважається класичною. Деревостан вирубується за чотири прийоми, кожен з яких ставить певну мету і має свою назву. Перший прийом – підготовчий, другий – засівний, третій – освітлювальний і останній – очисний. Характер вибірки дерев на площі відносно рівномірний. Загальний термін рубки не виходить за межі 20 років, тобто це короткострокова рубка, після якої виникає одновікове насадження.

Підготовчий прийом рубки проводиться з метою підвищення плодоношення у материнського насадження. Розрідження пологу лісу посилює доступ світла у крони і через кілька років дерева починають рясніше плодоносити. Вирубують дерева небажаних порід, частину дерев головної породи, що мають дефекти стовбурів, а також уражені хворобами. В цілому вибірка запасу не повинна перевищувати 20-25 %. Краще цей прийом проводити на початку осені, оскільки трелювання зрубаних дерев забезпечить краще перемішування лісової підстилки, що прискорить її розклад. У сучасних умовах при першому прийомі рубки проводять технологічне облаштування лісосік: прорубують систему волоків, намічають межі пасік обабіч кожного волока. Також підшукують місця для розробки зрубаних дерев і відвантаження їх на транспорт. Такі майданчики слід розміщувати на галявинах біля шляхів або просік. Волоки і відвантажувальні майданчики вважаються службовою площею, яка не повинна перевищувати 20 % загальної площі. Під час технологічного облаштування лісосік вирубується 5-10 % запасу, а решта вирубується на пасіках. Після проведення першого прийому наступає період очікування, який триває 4-5 років.

Засівний прийом рубки проводиться переважно в урожайний рік з метою якомога рівномірно засіяти площу насінням. Його проводять після дозрівання насіння восени, а дерева вирубують рівномірно на площі лісосіки. Необхідно також забезпечити появу і ріст сходів, тому зімкнутість материнського пологу повинна дорівнювати 0,8. У другий прийом рубки вирубується 20-30 % запасу за рахунок найбільш великих дерев, а також дерев другорядних порід, фаутних дерев, якщо вони лишилися після першого прийому рубки. Період очікування після другого прийому триває 5-7 років.

Освітлювальний прийом проводиться з метою створення найбільш сприятливих умов для росту молодого покоління лісу, що з’явилося під пологом насадження у процесі рубки. Дерева вирубуються таким чином, щоб забезпечити доступ світла до самосіву і підросту, що з’явилися, залишаючи частину дерев материнського насадження для захисту молодого покоління лісу від заморозків, перегріву і конкуренції трав’яної рослинності.

Для зменшення пошкодження підросту освітлювальну рубку доцільно проводити взимку за наявності снігового покриву. При проведенні перших трьох прийомів рубки дерева, які призначені до вирубки, обмірюють, нумерують і клеймують. Це дозволяє контролювати величину вибірки запасу. Фаза очікування триває 3-7 років. Залишається на корені 25-30 % запасу деревостану.

Очисний прийом рубки застосовують для вирубки усього запасу лісу, який ще залишився. На місці материнського насадження залишається молоде покоління лісу віком до 15 років, що нагадує суцільну вирубку з наступним поновленням лісу.

На практиці іноді приходиться йти методом зменшення прийомів. У мішаних лісах Полісся під пологом лісу часто відмічається надійне природне поновлення головних порід. В такому випадку недоцільно дотримуватись класичної схеми рубки, а швидше звільняти підріст, вирубуючи материнське насадження за 2-3 прийоми. У рівнинних лісах з достатнім зволоженням ґрунту, де природне поновлення під пологом розріджених деревостанів проходить успішно, відпадає необхідність у перших прийомах рівномірно-поступової рубки, тому застосовують спрощені поступові рубки з кількістю прийомів до 2-3 і загальним терміном рубки до 10-15 років.

Спрощені рівномірні поступові рубки та їх застосування.

Зародилися спрощені рубки у Німеччині, а широкого застосування набули в Росії. Найбільш обґрунтованими і перевіреними на практиці є рубки Кравчинського для ялинових лісів. Метою їх було зупинити поступову заміну ялинових лісів листяними. Спочатку Кравчинський проводив двохприйомну рубку, оскільки насадження середнього складу 6Яз2Бп2Ос мали невисоку повноту і достатню кількість підросту під пологом. До рубки призначалися ялинники 100-річного віку. За 3-5 років до рубки дерева осики кільцювали, що зменшувало появу кореневих паростків, а дерева усихали. У перший прийом вирубувалося до 50 % запасу, за рахунок вибирання берези і значної частини ялини. На корені залишалися висохлі дерева осики. Лісосіки мали ширину 50 м з черезсмужним примиканням, у напрямку проти переважаючих вітрів. Другий прийом проводили через 10 років. Під пологом лишався підріст ялини висотою до 0,5 м, решту більш високого підросту висмикували з ґрунту. Рубку проводили в зимовий період. Практика показала, що не у всіх лісорослинних умовах можна проводити таку рубку, оскільки вибірка великого запасу деревостану за перший прийом викликала вітровал. Кравчинський тоді перейшов до 3-прийомної рубки. У перший прийом вирубував 30-35 % запасу, у другий 25-30 %, а в третій – решту. Загальний термін рубки довелося збільшити до 15 років. Кравчинський досяг бажаного результату і вперше на практиці було припинено процес заміни ялини листяними породами.

У наш час порядок призначення дерев до рубки змінено. У перший прийом вирубують осику і перестиглі дерева ялини, залишаючи березу, яка підвищує стійкість насаджень до вітровалу. В цілому вибирають до 40 % запасу. Друий прийом здійснюють через 6-10 років.

У рівнинних умовах України 3-прийомні рубки проводяться при повнотах 0,8-1,0, а при нижчій повноті насаджень – 2-прийомні за наявності життєздатного підросту. Лісосіка обмежена до 25 га.

Оцінка рівномірних поступових рубок.

Однозначну оцінку поступовим рубкам дати не можна, оскільки вони мають і позитивний, і негативний ефект. Такі рубки складніші, ніж суцільнолісосічні, але дозволяють заготовляти більшу кількість грубої деревини як у перший, так і в другий прийом – за рахунок посилення світлового приросту.

Позитивні риси:

· дозволяють рівномірно засівати лісосіки як тіньовитривалими, так і світлолюбними породами;

· сприяють нормальному поновленню лісу за рахунок створення для молодого покоління кращих порівняно з суцільною вирубкою мікроумов;

· зберігають захисні функції лісових насаджень;

· дозволяють насадженням успішно використати світловий приріст і цим збільшити кількість крупних сортиментів;

· скорочують загальний термін вирощування насаджень.

До недоліків слід віднести:

· складність в організації проведення рубки, особливо при механізації лісосічних робіт;

· небезпеку пошкодження і знищення підросту в процесі рубки;

· складність проведення рубки у насадженнях, що схильні до вітровалу;

· складність забезпечення поновлення головних порід у багатих типах лісу, де сильно розростаються підлісок та надгрунтовий покрив;

· подорожчання на 20-25 % лісозаготівель порівняно з суцільнолісосічними рубками.

Недоліки поступових рубок мають здебільшого виробничий характер. Їх можна позбавитись, якщо буде вдосконалена технологія рубок, будуть використовуватись спеціальні машини, агрегати та інша техніка, яка забезпечить ефективне проведення рубок. У перспективі слід очікувати розширення застосування поступових рубок у рівнинних та гірських лісах України. Передумовами цього є те, що більше половини лісів України мають штучне походження, а у рівнинній частині їх частка значно більша. Дані ліси є одновіковими, тому застосування інших складних способів рубок в даному випадку обмежене.

Групово-вибіркові рубки.

Групово-вибіркові рубки суттєво відрізняються від рівномірно-поступових, перш за все, терміном вирубки деревостану – до 40-50 років і більше, а також характером вирубки дерев на площі. Дерева вирубуються групами, а не рівномірно. Групи намічаються у різних частинах лісового насадження, тобто осередки рубки розміщуються нерівномірно. За такий довгий термін для поновлення лісу використовують кілька насіневих років. Після закінчення рубки на місці материнського насадження формується різновікове або умовно-різновікове молоде покоління лісу.

Групово-вибіркові рубки зародилися в гірських лісах Баварії у середині ХІХ ст. Оскільки лісорослинні умови у баварських лісах надзвичайно різноманітні, то і характер деревостанів різний. На окремих місцях у насадженні можливі різні ступені стиглості: поряд з групами перестійних дерев можуть знаходитись групи пристигаючих.

Рубку починають з пошуку у насадженні груп підросту. Він з’являється переважно у „вікнах” пологу. Підбирають 5-6 груп на 1 га. Якщо таких груп не виявлено, то знаходять найбільш ширококронні дерева, зрубуючи які створюють „вікно” у полозі.

В перший прийом рубки вирубують дерева, що ростуть серед груп підросту або затінюють їх. Зрубані дерева звалюють вбік від груп підросту. На їх місті з’являться галявини з підростом. Якщо їх розмір знаходиться в межах 50-300 м², то їх називають групами, а якщо вони мають площу 0,05-1 га, то – улоговинами (рубки тоді улоговинні). За перший прийом вирубується 10-15 % запасу. Після створення вікон над групами підросту вирубують частину дерев у смугах шириною 10-20 м навколо груп підросту (кільця), збільшуючи доступ світла до підросту. Через 6-10 років після насіннєвого року, деревостан у кільцях зріджується або вирубується. Одночасно навколо першого кільця зріджується деревостан у наступному кільці такої ж ширини. Далі з появою підросту чергові кільця звільняються від дорослих дерев, а нові зріджують, поки кільця не зімкнуться між собою. Цього можна досягти за 4 або більше прийомів рубки, а молодняк буде різновіковим. Групи формують у вигляді кільця, еліпса.

Групово-вибіркові рубки найбільше відповідають природі букових лісів. Дані рубки виявилися успішними також у чистих і мішаних ялицевих, ялино-ялицевих деревостанах, бо дозволили поновити мішані молоді дерева. У гірських лісах перевага також повинна віддаватися групово-вибірковим рубкам перед рівномірно-поступовими.

Групово-вибіркові рубки характеризуються такими ж організаційно-технічними показниками, як і рівномірно-поступові. У насадженнях світлолюбних порід вікна слід робити більших розмірів, ніж у тіневитривалих, у сухому кліматі потрібно проводити більше прийомів рубки, ніж у вологому, на стрімких схилах вікна роблять меншими, ніж на пологих, щоб запобігти ерозії ґрунту.

Правила рубок головного користування у лісах України, на жаль, не передбачають застосування групово-вибіркових рубок.

Групово-поступові рубки.

Чотириприйомні групово-поступові рубки були прийняті виробництвом і дали непогані результати поновлення сосни за умов дотримання певних технічних правил. Рубки супроводжувалися заходами для поновлення лісу шляхом обробітку поверхні грунту боронами або вогнем. За такою схемою рубки ведуться й у наші дні, але при механізації лісосічних робіт.

У перший прийом рубки вирубуються 4-5 вікон у полозі лісу. Потім вікна розширюються в південному напрямку, що підріст знаходився у конусі тіні дерев. Рубки ведуться з інтервалом в 10 років протягом 40 років. Для зменшення пошкодження підросту у частини товстих дерев перед зрубуванням зрізується гілля з крони, кожне дерево звалюється лише у певному напрямку, заготовлені сортименти вивозяться обережно. Добре збережений сосновий підріст уже кілька років після вирубки материнського насадження починає інтенсивно рости. Частина площі залишається без підросту, і на цих місцях потрібно проводити роботи, які б забезпечили появу молодого покоління лісу. Із впровадженням механізованих рубок при проведенні першого прийому потрібно забезпечити технологічне влаштування лісосіки, тобто намітити волоки і зрубати на них дерева, визначити місця верхніх складів для навантаження деревини на транспорт. Волоки доцільно робити скривлені, щоб можна було обминути групи підросту. Чисельність підросту при правильно виконаній чотириприйомній рубці зростає у 2-4 рази відносно контрольного насадження. Групово-поступові рубки дозволяють поновлювати сосну не тільки за сприятливих умов, але і при жорстких умовах для її росту.

Застосування та оцінка групово-вибіркових та групово-поступових рубок

Групово-поступові рубки проводилися в різних лісорослинних умовах. Для поновлення підросту, який зберігався в процесі рубки, практикували підсадку сіянців. При механізованих заготівлях краще створювати вікна з прямими сторонами у вигляді трикутників чи чотирикутників. Це спрощує технологію робіт і впорядковує трелювання зрубаних дерев. Групово-поступові рубки доцільно застосовувати у сосняках, які зростають в жорстких умовах рівнинної частини України – у Черкаському бору, у лісах по Сіверському Донцю, а в майбутньому – і у лісах, створених на Нижньодніпровських піщаних аренах.

Групово-вибіркові в Україні на превеликий жаль не застосовуються.

Оцінюючи нерівномірно-поступові рубки, слід відзначити їх позитивні якості:

· краще за інші враховують розмаїтість лісорослинних умов на невеликій площі, особливість деревостану та хід природного поновлення лісу;

· дозволяють враховувати різну екологію деревних порід у мішаних насадженнях, особливо відповідають біології бука;

· прискорюють настання стиглості насаджень за рахунок попереднього і супутнього поновлення лісу;

· забезпечують схоронність водорегулюючих і ґрунтозахисних функцій лісу, тому цілком відповідають умовам гірського лісівництва;

· ефективні при застосуванні у рівнинних лісах захисного призначення;

· дозволяють не лише зберегти, але й покращити лісові насадження.

До негативних якостей відносяться такі:

· ускладнене використання сучасних механізмів і машин;

· не завжди забезпечують високу якість деревини через сильну сучкуватість стовбурів;

· при вирубці вікон у зімкненому деревостані можливе пошкодження самосіву морозом, а при розширенні площі вирубки – задерніння ґрунту;

· на мілких недорозвинених грунтах можливий вітровал у залишках материнського насадження.

Вказані вище недоліку можна усунути шляхом пошуку інших схем рубок і технології їх проведення.

Інші способи головних рубок.

Рубки малими площами обґрунтовані професором Майром з метою більш гнучкого підходу до поновлення лісу у розмаїтих лісорослинних умовах. Вчений вважав, що на кожній з невеликих ділянок лісу, які відрізняються лісорослинними умовами і характером деревостану, потрібно застосовувати той чи інший спосіб рубки. Величина таких ділянок може бути 0,3 – 3,0 га. Виконавець має цілковиту свободу і забезпечує рубку так, як вважає за доцільне. У наш час такі рубки доцільні в лісах І групи, які мають захисний характер, а також у інших подібних лісах.

Вибіркові-вузьколісосічні, або каймові рубки Вагнера також застосовуються на невеликих площах. Ширина лісосіки 12-15 м. Вагнер пропагував лише природне поновлення лісу і не визнавав штучного. Першу смугу розміщують на півночі або північному заході таксаційного кварталу. Наступну смугу – у південному або південно-східному напрямку. Коли після врожайного року на першій смузі з’явиться самосів, частина дерев вирубується і одночасно розробляється друга смуга і т.д. Валку дерев проводять у напрямку лісу, щоб не пошкодити підріст. На відведених смугах-лісосіках може застосовуватися не тільки поступова чи вибіркова рубки, а й суцільна. Усе залежить від успішності поновлення лісу. Таксаційний квартал освоюється поступово, тому рубки Вагнера доцільні там, де ліс росте в жорстких умовах і виконує захисні функції. У гірських умовах напрям рубки встановлюється зверху вниз по схилу. Самостійно рубки Вагнера не використовуються, лише в поєднанні з іншими способами рубок.

Клиновидні вибірково-лісосічні рубки Ебергарда розроблені для ялиново-модринових лісів, що зростають в умовах гірського розчленованого рельєфу. Головною метою їх застосування є підвищення стійкості насаджень до вітровалу. За своєю суттю це рубки поступово-клиновидні (вістря клину спрямоване назустріч переважаючим вітрам). Таксаційний квартал розділяється впоперек дорогою, щоб ширина ділянок не перевищувала 150 м. По краях кварталу з трьох боків залишають вітростійкі узлісся шириною 20 м, а з четвертого боку (гори) – шириною 10 м. В узліссях вирубують малостійкі до вітровалу дерева. Перша лісосіка має вигляд прямокутника шириною 2-5 м і закладається посередині ділянки. На ній ведеться вибіркова рубка. Довжина першої лісосіки залежить від сили вітрів і визначає довжину усіх наступних. Через 2-3 роки по обидва боки від першої лісосіки закладають наступні шириною 10 м, які мають клини з вістрям проти переважаючих вітрів. Одночасно з рубкою дерев на щойно закладених лісосіках, проводять рубки на попередніх. Найстаріший підріст буде на першій лісосіці років на 5 молодший. Уся лісосіка може бути зрубана за 40 років, а на місці вирубки з’явиться молоде різновікове покоління лісу. Доцільно дані рубки практикувати і зараз в окремих масивах гірських лісів.

Вузькосмужні поступові рубки Каутца розроблені і впроваджені у Німеччині для успішної експлуатації та поновлення букових і буково-ялинових гірських лісів, що ростуть на стрімких схилах. Рубки проводилися вузькими смугами (шириною 30-40 м) паралельно напрямку хребта зверху вниз по схилу. Оскільки гірські схили мають улоговини, то на них закладалися діагональні смуги, що мали вигляд трапеції з більш широкою стороною у верхній частині. Після підготовчих рубок на перших смугах і появи на них самосіву проводиться вирубка залишків деревостану і одночасно поступова рубка на черговій смузі. Дані рубки доцільно застосовувати у відповідних умовах (стрімкі схили) Українських Карпат.

Клиновидно-поступові рубки Філіпа нагадують рубки Ебергарда. Ще при проведенні рубок догляду в насадженнях намічають середини майбутніх клинів і трелювальні волоки між сусідніми клинами, а також місця навантаження деревини на транспорт. Поновлення лісу проходить на вузьких смугах, які нагадують щупальця, спрямовані у глибину масиву.

Вибірково-лісосічні рубки Лейбундгута застосовують у сучасних умовах лісівники Швейцарії. Вони нагадують комплексні рубки, оскільки крім вирубки стиглого деревостану включають і догляд за молодим поколінням лісу. Поновлення лісу намічають в осередках, які мають вигляд гніздоподібних груп. Такі рубки поєднують різні способи рубок. Дані рубки є прикладом вдалого поєднання різних заходів на невеликій площі. Доцільно проводити у приміських лісах.

Комплексні рубки передбачають на одній і тій же площі лісосіки проведення головної рубки і рубок догляду одночасно. Такі рубки доцільно проводити у різновікових насадженнях і розміщувати їх за біогрупами. У біогрупах сформованих старшим поколінням лісу необхідно зрубати перестійні дерева, не пошкодивши інших дерев. У біогрупах сформованих з підросту різного віку проводять рубки догляду. У процесі комплексної рубки формується багатоярусне мішане насадження з природним східчастим пологом, який забезпечує найвищу продуктивність лісу. Комплексні рубки доцільно проводити у букових і ялицевих гірських лісах на крутих схилах.

Механізовані улоговинні рубки ЛЛТІ розроблені кафедрою лісівництва під керівництвом професора Горшеніна і поєднують короткострокову поступову рубку з суцільною невеликими площами.

У кінці 80-х та 90-х роках ХХ століття у сосняках Українського Полісся апробовані смугово-поступові рубки з застосуванням звалювально-пакетувальних машин типу ЛП-19. Нині у Тетерівському держлісгоспі застосовують подібні рубки без застосування агрегатних машин. Примикання вузьких лісосік – черезсмужне та кулісне.

Сучасні тенденції у застосуванні рубок у країнах Центральної Європи та в Україні полягають у тому, що переважну більшість становлять ліси штучного походження. У 20-х роках в Україні переважають суцільні рубки. Застосування несуцільних рубок можливе у рівнинних лісах України де кліматичні умови сприятливі для успішного природного поновлення.

Питання для самоконтролю

Переглядів: 6857

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.