Рід Тихоокеанський лосось (Oncorhynchus) Тихоокеанський лосось (Oncorhynchus) — рід риб родини Лососевих (Salmonidae). Наукова назва — Oncorhynchus — походить від грец. άγκιστρο — гак, і ρύγχος — ніс/морда. 1) Горбуша або рожевий лосось (Oncorhynchus gorbuscha) — вид міграційних риб родини лососевих (Salmonidae). Наукова назва виду — gorbuscha — походить від російської назви цієї риби горбуша. Це найменший та найпоширеніший вид тихоокеанських лососевих. Горбуша водиться в холодних водах, віддає перевагу температурі від 5,6 до 14,6 °С при оптимальній температурі в 10,1 °С. При температурі в 25,8 °С риба гине. Горбуша водиться в прибережних водах Тихого і Північного Льодовитого океанів, від річки Сакраменто в Північній Каліфорнії до річки Маккензі в Канаді і від річки Лена у Сибіру до Кореї. В Азії поширена аж до Хонсю на півдні. Свого часу горбуша була завезена у Великі озера і успішно там прижилася. Вона є єдиним видом лососевих, який успішно прижився в повністю прісноводному середовищі. У самих Великих озерах горбуша часто зустрічається в озері Верхньому і досить рідко — в озері Мічиган. Також непогано прижилася на Кольському півострові. 2) Кета (Oncorhynchus keta) — прохідна риба роду тихоокеанських лососів. Довжина тіла до 1 м, важить до 14 кг. Кета входить в гирла річок блискучою, сріблясте забарвлення без плям ("сріблянка"). Вгору по річках кета проходить шлях завдовжки до 3500 км. (Юкон, Амур), з швидкістю в середньому 47 кілометрів проходячи до 70-85 км за добу. При наближенні до нерестовищ змінюється колір і зовнішність риби. На боках з'являються лилові або малинові смуги ("строката" або "напівзубатка"). Спина у самця стає більш горбатою. До часу нересту тіло кети сплющується, у самця сильно збільшуються зуби. Риба стає абсолютно чорною, з білуватим, не придатним в їжу м'ясом ("зубатка"). Кета — цінна промислова риба; її засолюють, вона йде на балики, натуральні консерви; дає цінну червону ікру. Улови різко вагаються в різні роки. На запаси негативно впливає промисел в морі, що нераціонально ведеться Японією. Поширена у північній частині Тихого океану: біля азіатських берегів — на південь до Кореї і острову Хонсю, біля американських — до затоки Монтерей. З весни, нагулюючись, мігрує. В невеликій кількості досягає річок басейну Льодовитого океану від річки Лени до Макензі. Кета літня нереститься в липні — серпні, осіння — у вересні— жовтні, дуже рідко до грудня. Ікру (плодючість до 4,5 тис. ікринок) відкладає в гніздо у грунті, зверху засипає піском і галькою. На місцях з швидкою течією і галечниковим грунтом самки ударами хвоста вибивають ямки, викидають ікру, засипають її галечником і декілька днів охороняють. Таких кубел самка закладає, зазвичай, три. Глибина закладання ікри коливається від 20 до 30-35 см і навіть (рідко) до 40 см. Після нересту риба гине. Ікра зазвичай розвивається 60—120 діб. Зародки, що вилупилися, залишаються в гніздах до весни. У річках памолодь тримається близько місяця, харчується головним чином водними личинками комах. Живиться ракоподібними, крилоногими молюсками, памолоддю риб (піщанки, корюшки, оселедці та ін.). Дозріває на 4—5-му році життя. Для розмноження заходить в річки, перестає живитися. 3) Кижуч або Лосось срібний (Oncorhynchus kisutch) — крупна риба з родини лососевих з роду тихоокеанських лососів. У довжину кижуч може досягати 1 метра і важити від 6-7 до 14-15 кг. Від інших видів лосося кижуч відрізняється не тільки своєю красивою лускою, а й невеликими темними цятками на боках і на спині. Готуючись до шлюбного періоду, кижуч втрачає плями і смуги, стаючи темно-малиновим або буро-червоним. Срібним лососем його звуть американці і японці за переливчасто-сріблястий колір луски. На Русі кижуч в давнину називали «білою рибою». Мешкає кижуч в Тихому океані, в прибережних водах далекосхідного регіону, багато його в річках Камчатки. Зустрічається на східному Сахаліні і в річках Північної Америки, наприклад, в річці Сакраменто. На Камчатці кижуча поділяють за термінами нересту на літнього, осіннього і зимового. Так, літній кижуч нереститься у вересні-жовтні; осінній — у листопаді-грудні; зимовий — у грудні-лютому. Розмножується в річках. В озерах не нереститься. Нереститься восени і зимою. Одна самка викидає від двох до семи тисяч ікринок. Через 90-100 днів з них з'являються мальки. Але статевозрілими особинами молодь стає тільки на 3-му — 4-му роках життя. У прісних водах, як помітили вчені, частина самців дозріває швидше. Перші роки свого життя кижуч проводить у річці, ховаючись в старицях під корчами або в глибоких тихих ямах. Дорослий кижуч у прісній воді теж облаштовується, як і молодняк, у тихих місцях. На 3-й — 4-й рік кижуч іде в море і там набуває свого вираженого сріблястого забарвлення. Харчується кижуч комахами, їхніми личинками, ручейниками, ікрою і мальками риб, наприклад, горбуші. У морі кижуч, не заходячи в річки, живе півтора року. Кижуч належить до цінних промислових риб, але, за твердженням фахівців, чисельність його сильно скоротилася. 4) Сима (Oncorhynchus masou) — вид міграційних риб родини лососевих (Salmonidae). Поширений у західній Пацифіці вздовж азійських берегів: Камчатка, Сахалін, Курильські острови, Приморський край Росії, Корея, Тайвань і Японія. 5) Нерка, червоний лосось, або срібна форель (лат. Oncorhynchus nerka) — прохідна риба, що відноситься до родини лососевих, роду тихоокеанських лососів. Є третім найпоширенішим видом тихоокеанських лососів, після горбуші і кети. У морі вона срібляста, і лише спина забарвлена в темно-синій колір. Шлюбний наряд дуже ефектний: спина і боки в цей період стають яскраво-червоними, голова зеленою, спинний і анальний плавники фарбуються в кривавий колір. У довжину риба досягає 80 см, важить до 3 - 5 кг, максимальна зареєстрована вага 7,7 кг, живе до 6 років. За формою і розмірами нерка нагадує кету, відмінність полягає в кількості зябрових тичинок - у кети 18-28, у нерки більше 30. Статевозрілою стає у 5-6 років. Існує також озерна житлова форма нерки - Кокань (Kokanee) вона менша за прохідну, і рідко досягає 35 см в довжину. Нерка - більш холодолюбиві вид і в морі не зустрічається при поверхневій температурі вище 2°С. Поширена нерка на Алясці, рідше нерки можна зустріти на півночі Охотського моря і на східному Сахаліні. 6) Чавича (Oncorhynchus tschawytscha) — риба роду тихоокеанських лососів. Від інших лососів відрізняється великим (15—19) числом зябрових променів. Спина, спинний і хвостовий плавники покриті дрібними круглястими чорними плямами. Найбільший з тихоокеанських лососів; середня довжина тіла, що добувається біля берегів Камчатки, 90 см, маса 8—10 кг, (рекордна — понад 50 кг) . Мешкає у північній частині Тихого океану: біля берегів Північної Америки — від Аляски до Каліфорнії; біля берегів Азії — від річки Анадир до Амурського лиману. Статевої зрілості досягає в 3—7-річному віці. Нереститься на Камчатці в липні — серпні, в річках Північної Америки — також восени і зимою. У річки заходить з весни, піднімається високо. Плодючість 4,2 тис. — 20 тис. ікринок. Ікра велика (як в кети). Памолодь живе в річках від 3—4 міс до 1—2 років. Дуже коштовна промислова риба. Об'єкт розведення і акліматизації. Рід Parahucho 28. Система струмкової форелі
Омуль, або омуль звичайний (Coregonus autumnalis)— вид сигів, родина Лососеві (Salmonidae). Поширений у річках Арктичного басейну у Євразії на схід від Мезені (відсутній у Обі) та у Байкалі, у Америці — від мису Барроу до затоки Коронейшн. Був інтродукований (переважно невдало) до багатьох країн колишнього СРСР. Проводилося також вселення його й до водойм України, але наявність його в українських водах під сумнівом. Прісноводна, іноді анадромна бентопелагічна риба, до 65 см довжиною. Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Променепері (Actinopterygii) Підклас: Новопері (Neopterygii) Інфраклас: Костисті риби (Teleostei) Надряд: Протакантопері (Protacanthopterygii) Ряд: Лососеподібні (Salmoniformes) Родина: Лососеві (Salmonidae) Підродина: Coregoninae Рід: Сиг (Coregonus) Вид: Омуль Coregonus autumnalis
Переглядів: 1290
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: