Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Медицина народів Сходу в середні віки

 

Значного розвитку досягла медицина в мусульманських феодальних державах – Арабських Халіфатах. Вони виникли внаслідок політичних перетворень після смерті пророка Магомета. З середини VII ст. феодальна і торгівельна арабська аристократія почала під прапорами Ісламу численні війни. Араби завоювали Палестину і Сирію, Єгипет та Іран; в кінці VII – на початку VIII ст. підкорили Вірменію, Грузію, Середню Азію, північно-західну Індію, все північне узбережжя Африки і Піренейський півострів. Велетенська держава проіснувала недовго і розділилась на Західний халіфат з центром у Кордові та Східний Халіфат з центром у Багдаді.

Починаючи з VII ст. у Халіфатах виникла і розвивалася багата всебічна культура, яку називають арабською. Але вона включала різноманітну культуру підкорених народів; також араби засвоїли античну спадщину і цим сприяли переміщенню центру світової науки із Заходу на Схід. У зв’язку з необхідністю задовільняти потреби торгівлі, землеробства та промисловості, які швидко розвивалися, наука в Халіфатах у ІХ – ХІІ ст. досягла більш високого рівня, ніж західноєвропейська наука. В країнах Сходу вперше отримала розповсюдження рукописна книга, яка прийшла натомість свитка. Велике значення мало застосування паперу, який почали виготовляти в Самарканді засобом, що винайшли китайці.

Швидко розвивалися географія, астрономія, математика, ботаніка. В галузі хімії вчені досягли блискучих результатів. Вони вперше сконструювали перегінний куб, водяну баню, ввели у застосування дистиляцію, фільтрацію та ін.

Арабська мова в країнах Сходу грала таку ж саму роль, як латина в Західній Європі.

Поруч з іншими науками медицина була частиною загальної освіти вчених в халіфатах. Її вважали корисною наукою, тому що пошуки нових лікарських засобів не суперечили волі Аллаха (згідно ісламу Аллах спочатку створює ліки, а тільки потім дозволяє людям хворіти).

Араби створили ряд центрів науки і просвіти, серед яких найважливішими були Багдад (VIII – IХ ст.) та Кордова (Х ст.).Учбові центри були в Кордові, Багдаді, Каїрі, Самарканді, Бухарі. Тут були бібліотеки, в яких зберігалися сотні тисяч томів. В бібліотеках були читальні зали та кімнати для наукових і релігійних дискусій, приміщення для перекладачів та тих, хто переписує книги. З часом бібліотеки перетворились на великі центри науки та освіти, такі, як Палац мудрості в Багдаді, заснований на початку ІХ ст. Подібні палаци створювались і в інших містах. Вчені, що працювали в цих наукових центрах, об’єднувалися в «Товариства освічених» – прообраз майбутніх наукових товариств та академій наук.

На той час, коли в Європі було лише 2 університети в Болоньї та Салерно, тільки в Західному Халіфаті нараховувалося 40 бібліотек, 10 вищих шкіл.

Видатними діячами медицини були представники різних народів: сирійці (які були засновниками перших лікарень ще з ІV ст.), іранці, вірмени, азербайджанці, євреї, хорезмійці та багато інших.

В Халіфатах з’явилися. перші світські лікарні. Вони створювалися на кошти правителя міста, були під його контролем і щедро фінансувалися, тому що допомога знедоленим вважалася справою, що догоджає Богу.

В Багдаді перша ісламська лікарня була заснована близько 1805 р. за наказом султана християнським лікарем Джибраїлем ібн Бахтишу, представником славетної вірменської династії двірських лікарів.

«Батьком лікарняної справи» можна без сумнівів назвати султана Ахмада ібн Тулуна (кінець ІХ ст.). Він здобув слави організацією лікарень для бідних. На утримання першої лікарні в Каїрі (яка призначалась виключно для бідних) він відпускав 60 тис. динарів на рік із своїх особистих коштів, а сам відвідував лікарню кожну п’ятницю. На благодійних засадах при лікарні діяла аптека, де ліки видавали безкоштовно всім бажаючим. Нововведенням арабів було культурне обслуговування хворих – при лікарнях працювали бібліотеки.

Починаючи з 1282 р. мешканці Каїру лікувались у славнозвісній лікарні ісламського світу – Аль-Мансурі. Вона була розташована в особистому палаці халіфа. Розкішні палати, прегарний на той час інструментарій, найкращі лікарі принесли їй гучну славу. У первісному вигляді Аль-Мансурі існувала до 1915 р. Зараз у старовинному палаці розташований офтальмологічний центр.

Коран не дозволяв розтини трупів і вівісекції, що спричинило відносно невисокий рівень самостійних анатомічних досліджень учених-мусульман. Арабська медична література в галузі анатомії і фізіології була перекладами і компіляцією з творів Гіппократа і Галена. Не дивлячись на це, хірургія в арабському світі досягла значних успіхів. Насамперед це стосується лікування очей (видалення катаракти), травм і вивихів, успішних абдомінальних і акушерських втручань (які в стародавньому світі вважались летальними). В арабських текстах є згадки про ліки, що викликають оніміння і знеболення, але природа їх залишилась нез’ясованою.

Медична освіта в Халіфатах отримувалась різними шляхами:

· Більшість відомих лікарів арабського світу «створювали себе самотужки», займаючись самоосвітою. Вони багато читали, мали широку ерудицію, навчались у філософів, але не в інших лікарів. Таким був Авіценна.

· Інші навчались медицині у батьків-лікарів; зазвичай в їх оселях були багаті бібліотеки, набори медичних інструментів і завжди – величезна кількість пацієнтів для удосконалення практичних навичок.

· Деякі приходили навчатися до відомих лікарів і отримували їх уроки дома, при мечетях, а пізніше в лікарнях.

· Медичні школи з’явились досить пізно, в ХІІІ ст.

Найбільшого розквіту медицина народів Сходу досягла в Х – ХІ ст. Видатними лікарями цього часу були Ар-Разі та Ібн Сіна, пізніше Мойсей Маймонід.

Ар-Разі (Разез)(865-925 рр.) був засновником лікарні Аль-Адуді (891 р.) в Багдаді.

Дуже цікавим є свідоцтво, як видатний лікар вибирав місце для майбутньої лікарні. Сучасники розповідають, що він наказав розвісити в різних місцях шматочки свіжого м’яса і спостерігав за їх розпадом. Місцевість, де цей процес протікав більш повільно, була визнана «здоровою», придатною для будівництва.

Він залишив по собі близько 200 робіт, серед них «Всеохоплююча книга про медицину» в 25 томах, «Медична книга» в 10 томах, енциклопедичні за своїм змістом. Йому належать твори «Один лікар не може лікувати всі хвороби», «Легкі хвороби буває важко лікувати», та інші на окремі теми, що свідчить про його різносторонні інтереси до багатьох медичних проблем. Для тих, хто злидарює, він написав книгу «Для тих, хто не має лікаря» (або «Про медицину для бідних»). Найбільше значення мала його праця «Про віспу та кір»Разес вважав їх різними формами однієї хвороби. Лікар чітко сформулював ідеї заразності цих захворювань, описав їх диференційну діагностику, лікування, харчування, засоби захисту від зараження, догляд за шкірою хворих. Він знав про неможливість повторного захворювання на віспу та застосовував варіоляцію. Ар-Разі винайшов інструмент для видалення сторонніх тіл із глотки та одним з перших почав використовувати вату при перев’язках, нитки з кишок барана для зашивання ран черевної порожнини. З його ім’ям пов’язане перше в арабському світі ведення чіткої документації про кожного хворого. Книжки Ар-Разі довгий час були підручниками на медичних факультетах середньовічної Європи.

Абу Алі ібн Сіна (Авіценна) (980 – 1037 рр.). Великий учений-енциклопедист середньовічного Сходу народився неподалік від Бухари в селищі Афшана (територія Узбекистану). Він займає особливе місце в історії світової культури. Протягом життя він оволодів 12-ма науками (філософією, хімією, астрономією, медициною, математикою, алгеброю, геометрією, ботанікою, теологією, лінгвістикою), про що свідчать 12 стел над його мавзолеєм в м. Хамадан (територія сучасного Ірану), залишив численні праці в різних галузях знання Історики хімії і геології називають його серед людей, що заклали початок цих наук.

Питанням медицини він присвятив більше 20 творів, які були добре відомі сучасникам, хоч один із них - філософський трактат «Книга зцілення» суперечив церковним догмам і був спалений на центральній площі в Багдаді. Головний його твір «Канон медичної науки» більше 30 разів видавався в латинському перекладі. Європейський варіант цієї праці 5 віків був посібником для студентів як Заходу, так і Сходу. Велике місце в «Каноні» займають питання гігієни, виховання здорової та хворої дитини. Сильною стороною праці є клініка: лікар описав клінічну картину чуми, симптоми плевриту, туберкульозу, виразку шлунка, звертав увагу на ознаки діабету (велика кількість прозорої сечі, її «солодкий присмак, як у меду»). Він висловлював думку про можливість зараження хворобами через повітря, грунт, воду і для запобігання цього рекомендував воду кип’ятити.

Авіценна узагальнив відомості про ліки з праць стародавніх грецьких, індійських, китайських лікарів, а також додав велику кількість нових, невідомих раніше ліків рослинного, тваринного та мінерального походження.

Багато розділів «Канону» присвячені хірургічним втручанням: кровопусканню, видаленню каменів, трахеотомії, лікуванню ран і травм. Він застосовував гнучкий катетер, зроблений зі шкіри тварин; при операціях на очах рекомендував як шовний матеріал тонке жіноче волосся; радив обробляти вином рани. Злоякісні новоутворення він видаляв широким розрізом з подальшим припіканням розпеченим залізом (жорстокий засіб, який, проте, мав рацію, навіть згідно з сучасними поглядами на природу пухлин).

Цікаво, що в «Каноні» є таке захворювання як нещасливе кохання. Його великий лікар вважав хворобою мозку. Для лікування запрошували старих жінок, які приносили закоханому бридкі плітки про об’єкт його почуття..

У відповідності з загальною середньовічною традицією ряд трактатів Авіценни написаний віршами. «Поема про медицину» складається з 2000 віршів у два рядки – бейтів. Сучасні перекладачі називають їх прекрасними зразками дидактичної поезії: легко уявити, як в медичних школах того часу слухачі вивчали напам’ять кілька віршів до кожного заняття, а викладач коментував їх, виходячи з власного досвіду.

За життя слава Авіценни був настільки великою, що сучасники дали йому прізвисько Худжак аль-Хад, тобто Авторитет Істини.

Мабуть, тому так вражає своєю парадоксальністю легенда, що перед смертю великий лікар роздав бідним усе своє майно, відпустив на волю рабів і помер зі словами:

Пішов… і забираю лише думку

Про те, що я нічого не пізнав.

Мойсей Маймонід (Рамбам)(1135-1204 рр.) – один з найвидатніших лікарів арабського середньовіччя, народився в Кордові, яка на той час була столицею Східного Халіфату і центром мусульманської культури. Маври (так іспанці називали арабів) були віротерпимими правителями, і євреї мали можливість займати високе соціальне положення в тогочасному суспільстві. Так, Маймоніди протягом багатьох поколінь були суддями і вчителями та користувалися великою пошаною в місті. Але ж, коли в Іспанію в 1148 році вторглися жорстокі північно-африканські племена, сім’я Маймонідів була приречена на багаторічні поневіряння. Нарешті родина оселилася в Єгипті, в Каїрі. На той час лікар Рамбам досяг такої висоти у своєму мистецтві, що султан Саладдин призначив його лейб-медиком своєї родини і часто прислухався до його порад не тільки стосовно здоров’я. Слава Рамбама докотилася до всіх куточків Європи, і, коли під час хрестового походу прибув до Єгипту з туманного Альбіону король Ричард Левове Серце, він запропонував Рамбаму бути його особистим лікарем.

Але в історію медицини Мойсей Маймонід увійшов насамперед як автор «Молитви лікаря». Якщо в славетній «Клятві» Гіппократа звернення майбутніх медиків спрямоване суспільству, країні, всьому світу, то «Молитва...» – це інтимна повсякденна розмова лікаря із собою, своїм серцем, душею, з богом: «Допоможи мені, Боже, в кожній людині, що звернеться до мене за допомогою, не бачити, багатий він чи бідний, а бачити тільки хворого». Відомо, що він завжди дотримувався своїх високих принципів і після виконання двірських обов’язків, повернувшись додому, приймав усіх, хто потребував допомоги. Часто біля його дверей збирався натовп хворих, і лікар лягав спати далеко за північ, щоб прокинутися на світанку.

Могила Рамбама збереглася до нашого часу, вона є об’єктом шанування медиків з усього світу. В Ізраїлі ви можете побачити текст «Молитви...» в кожному робочому кабінеті лікаря.

На початковому свого етапі розвитку вчені середньовічного арабомовного Сходу, зберегли, відредактували та повернули до Європи в удосконаленому вигляді всі найважливіші знання, що були накопичені на той час. Далі вони зробили вагомий внесок у розвиток медичної науки і практики. Це становлення і розвиток хімії, фармації, розвиток лікарняної справи; розповсюдження медичної допомоги на всі прошарки населення; створення бібліотек та систематизація наукових знань. Вони вчинили значний вплив на розвиток наук в Західній Європі, наблизивши тим епоху Відродження.




Переглядів: 2081

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.