Загальна характеристика епохи Відродження

Медицина епохи Відродження

1. Загальна характеристика епохи Відродження.

2. Медична наука та освіта в епоху Відродження.

3. Розвиток анатомії в ХV-ХVІ ст.

4. Клінічна медицина епохи Відродження.

5. Епідемії інфекційних хвороб в епоху Відродження.

6. Висновки і контрольні питання.

Загальна характеристика епохи Відродження

ХІV–ХVІ сторіччя – перехідний період від феодалізму до капіталізму. Зростання торгівельних і промислових центрів супроводжувалось класовими конфліктами, селянськими війнами, повстаннями ремісників, які розхитували в країнах Західної Європи феодальний лад. В надрах феодалізму, в цехових об’єднаннях купців та ремісників поступово складався і зростав новий клас – буржуазія.

Нова епоха принесла новий світогляд. Ідейним змістом культури Відродження став гуманізм. Людям Відродження були чужі ідеали і догми Середньовіччя (ідея гріховності людини, її тіла, її пристрастей і прагнень). Людина, а не божество постає в центрі світогляду гуманістів. Ідеал гуманістичної культури – всебічно розвинена особистість, здібна насолоджуватися природою, коханням, мистецтвом, досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями. Систему таких поглядів визначають як антропоцентризм. Ще однією особливістю гуманістичного світогляду був індивідуалізм. Не походження людини, а її розум талант, заповзятливість мали забезпечити людині успіх, багатство, могутність. Проте, гуманісти схилялись лише перед «сильними особистостями», їх ідеал відносився лише до обранців і не розповсюджувався на народні маси.

Загальним для цієї епохи було прагнення до пізнання законів природи, людини, до розвитку філософії, художньої літератури, мистецтва. Оскільки для цих часів характерне було захоплення працями античних греків і римлян, цей період в історії називається Відродженням.

В галузі медицини Західна Європа прийняла крім спадщини античної медицини також спадщину передової медицини народів Сходу.

Бурхливе зростання міст, концентрація населення при низькому рівні гігієни, спричиняли підвищення рівня захворюваності. Середня тривалість життя в пізнє середньовіччя становила 25-30 років. За таких обставин відчувалась гостра потреба в розширенні медичної допомоги.

Загальний економічний підйом і прихід до влади нових сил створювали можливість здійснення великих лікарняних будівельних проектів. Так шпиталі почали відокремлюватися від монастирських комплексів, але вони ще залишалися скоріше притулками, богадільнями, а не лікувальними закладами.

У соціалістичних утопіях епохи Відродження – «Утопії» Томаса Мора, «Місті Сонця» Томазо Кампанелли, «Новій Атлантиді» Френсиса Бекона порушувалися також питання медицини, і лікарю відводилася велика роль у проблемах особистого і громадського життя.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.