Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Загальна характеристика та класифікація сільськогосподарських кооперативів часів незалежної України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет «Одеська юридична академія»

Черкаський факультет

Кафедра спеціально-правових дисциплін

 

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

З Аграрного права

На тему: ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КООПЕРАТИВІВ ЯК СУБЄКТІВ АГРАРНОГО ПРАВА

Студента 5 курсу групи ЮВ – 203

напряму підготовки: 0304 - Право

спеціальності: 6.030401- Правознавство

Тишківського Олександра Ігоровича

Керівник: к.ю.н.,доц. Локтєва-Маклашова Н.В.

Рецензент: викл. Головня І.Я.

 

Черкаси – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Історико-правові аспекти становлення сільськогосподарських кооперативів в Україні ……………………………5

1.1. Поняття та ознаки сільськогосподарського кооперативу: історико-правовий аспект……………………………………. …………………………….5

1.2. Загальна характеристика та класифікація сільськогосподарських кооперативів часів незалежної України ……………………………………… 10

РОЗДІЛ 2. Розвиток відносин власності в сільськогосподарській кооперації України……………………………………………………………..19

2.1. Розвиток та становлення відносин власності в сільськогосподарських кооперативах у ХХ-му – на початку ХІХ-го століття ………………………..19

2.2. Майнові фонди сільськогосподарських кооперативів: формування та порядок використання в умовах аграрної реформи...……………………......27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….43

 

ВСТУП

З давніх часів відомо, що аграрне виробництво це така галузь економіки, яка може розвиватись адекватно й більш динамічно лише при існуванні широкого спектру форм господарювання, серед яких належне місце займають сільськогосподарські кооперативи. Розбудова ринкової економіки в Україні з притаманною їй різноманітністю форм господарювання не можлива без належного функціонування аграрного сектора виробництва.

Уся історія розвитку кооперативів свідчить про їх перманентність ринкові, розквіт і відродження при повороті влади до демократії. Швидкий розвиток кооперації в цей період ще раз засвідчив, що вона є формою господарювання, притаманною ринковій структурі економіки.

В 1997 р. з прийняттям спеціального нормативного акта Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» розпочався новий етап розвитку кооперативів на селі [10]. Підтвердженням цього є також вміщення відповідних норм щодо статусу кооперативів до Цивільного та Господарського кодексів України та прийняття Закону України «Про кооперацію».

Однак, незважаючи на формальне вдосконалення правового регулювання діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні з прийняттям Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», окремі його положення викликають заперечення і створюють нові проблеми у правозастосовчій практиці. Зокрема, не зовсім чітко дається визначення сільськогосподарського кооперативу, його різновидів, правосуб'єктності, недостатньо врегульовано майнові відносини, що виникають у кооперативі, майнові права й обов'язки його членів тощо.

Комплексного предметного аналізу становлення сільськогосподарських кооперативів в умовах ринкових відносин майже не проводилося. Дослідження окремих аспектів кооперативних правовідносин у сільському господарстві проведено такими науковцями України, як Я.З. Гаєцька-Колотило, Х.А. Гайдаржи, В.М. Гайворонський, О.В. Гафурова, О.В. Глотова, В.П. Жушман, І.І. Каракаш, П.Ф. Кулинич, І.М. Кучеренко, М.І. Палладина, В.О. Проценко, В.І. Семчик, А.М. Статівка, Н.І. Титова, В.Ю. Уркевич, В.І. Федорович, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга та інші науковці.

Для найбільш повного дослідження особливостей становлення сільськогосподарських кооперативів використовуються метод історизму при аналізі становлення кооперації в Україні, порівняльний метод для співставлення з іншими суб’єктами аграрних правовідносин, структурно-функціональний метод – при характеристиці окремих прав і обов’язків членів кооперативу, які тісно пов’язані між собою, з правомочностями самого кооперативу та обумовлені його правовим становищем і складають єдине комплексне явище.

Об’єктом дослідження є законодавство України про сільськогосподарську кооперацію, локальні акти окремих сільськогосподарських виробничих кооперативів; теоретичні наукові дослідження у галузі сільськогосподарської кооперації.

Предметом дослідження є урегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають та функціонують у процесі стоверення та діяльності сільськогосподарських кооперативів.

Усі ці та низка інших актуальних питань, пов'язаних з правовим регулюванням становленя й функціонування сільськогосподарських кооперативів на сучасному етапі розвитку ринкових відносин, потребують ґрунтовного аналітичного вивчення. Особливого значення воно набуває на сучасному етапі реформування аграрного сектора економіки України.

 

РОЗДІЛ 1. Історико-правові аспекти становлення сільськогосподарських кооперативів в Україні

 

1.1. Поняття та ознаки сільськогосподарського кооперативу: історико-правовий аспект

 

На початку XX ст. поняття «кооператив» на нормативно-правовому рівні було сформульовано в Положенні про кооперативні товариства та їх спілки, прийнятому Державною думою 20.03.1917 р., згідно з яким, ним «...визнається товариство зі змінним складом і капіталом, яке, діючи під особливою фірмою, має за мету сприяти матеріальному й духовному добробуту своїх членів завдяки спільній організації різного роду господарських підприємств або праці своїх членів» [50,с.11]. Безперечно, що закріплення в законодавстві означення кооперативу було прогресивним кроком, але в ньому, як справедливо зауважують деякі дослідники, є певні недоліки. По-перше, оскільки згідно із цим Положенням кооперативні організації могли створюватися без первісного капіталу, то ознака «змінний капітал» не могла бути сутнісною для всієї кооперації. По-друге, у визначенні нічого не говориться про такі ознаки як демократичність, відкритість, свобода вступу до кооперативу й виходу з нього. По-третє, у Положенні закріплена двоєдина мета кооперації матеріальне й духовне благополуччя членів, але засобом її досягнення називається тільки господарська діяльність, господарське підприємство.

У подальших актах кооперативного законодавства Росії (Декрет РНК РРФСР «Про сільськогосподарську кооперацію» 16.08.1921 р., Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про сільськогосподарську кооперацію» 22.08.1924 р., Положення про сільськогосподарську кооперацію 03.10.1927 р.) означення кооперативу дещо модифікувалося, зберігши при цьому основні ознаки кооперативних організацій [50,с.31].

Зрозуміло, що на сучасному етапі розвитку законодавства, в умовах формування ринкових відносин і відродження сільськогосподарських кооперативів, дефініція кооперативу є дещо іншою. Вона має відповідати таким його принципам, як-то: 1) добровільність і доступність членства без штучних обмежень або будь-якої дискримінації для всіх осіб, які можуть користуватися послугами кооперативу і згодні нести відповідальність, пов'язану з членством; 2) кооперативна демократія діяльністю товариства керують особи, обрані його членами й підзвітні їм; для членів первісних кооперативів рівне право у прийнятті рішень за принципом «один член один голос»; 3) суворе обмеження відсотку на пайовий капітал; 4) належність прибутку членам товариства і розподіл його таким чином, щоб виклю­чити можливість наживання одного члену за рахунок іншого; 5) організація просвіти в галузі кооперації; 6) співробітництво з іншими кооперативними організаціями [52, с. 54].

Взявши за основу перелічені принципи, Міжнародний кооперативний альянс (МКА) як міжнародна організація, що об'єднує кооперативи всього світу, у своєму Статуті 1966 р. закріпив визначення кооперативу. Згідно з ним будь-яка асоціація осіб або товариств буде визнана кооперативом за умови, якщо вона ставить за мету покращання економічного й соціального становища своїх членів шляхом використання підприємства, заснованого на взаємодопомозі. Про кооператив як автономну асоціацію людей, які об'єдналися добровільно для задоволення своїх суспільно-економічних, соціальних і культурних потреб завдяки підприємству, що управляється демократично і яке знаходить ся в спільному володінні його членів, також говориться І в заяві МКА 1995 р. про кооперативну ідентичність (при цьому під асоціацією людей маються на увазі не лише окре­мі люди громадяни, а й їх групи юридичні особи) [50,с.33].

Подібне поняття кооперативу визначила й Міжнародна організація праці. Кооператив, засвідчує вона, це асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задоволення спільних потреб шляхом утворення демократично контрольованого підприємства, зробили рівномірні внески в капітал свого товариства і погодилися поділити ризик і зиск від діяльності, у якій вони активно беруть участь.

Що ж до сучасної вітчизняної юридичної науки, то як вбачається, найбільш прийнятним є поняття кооперативу, сформульоване авторами підручника «Кооперативне право», відповідно до якого кооператив це самостійне, самоврядівне об'єднання громадян, які на основі добровільності, відкритості членства і взаємодопомоги з додержанням коопе­ративних принципів об'єднуються для спільної господарської чи іншої статутної діяльності з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (для споживчих та обслуговуючих кооперативів) або отримання прибутку (для виробничих кооперативів), об'єднуючи для цього частку свого майна (майновий пай) чи землі (земельний пай) [51, С.14].

Не менш цікавими є визначення поняття кооперативу та його правових ознак, що містяться в роботах таких учених як Ш.М. Ісмаїлов, Є.В. Сєрова, О.М. Сонін, В.І Федорович та ін.. Так, В.І. Федоровичем сформульовані такі юридичні ознаки кооперативу, як:

а) добровільність об'єднання;

б) членський характер об'єднання;

в) рівноправність членів;

г) обов'язкова участь членів у діяльності коопера­тиву (трудова у виробничій, участь у господарських операціях в обслуговуючій);

д) пайовий характер майна кооперативу;

е) основна мета діяльності задоволення матеріальних та інших потреб членів, а не здобуття прибутку;

є) досягнення мети шляхом здійснення спільної господарської діяльності, мають важливе значення в подальшій розробці вчення про кооператив [50,с.39].

Якщо взяти за основу перелічені вище ознаки кооперативу, можна зробити висновок, що кооператив це добровільне об'єднання осіб на підставі членства для спільного ведіння діяльності, засноване на принципах рівноправності членів, обов'язковій участі їх у діяльності такого об'єднання, використання майна, створеного, як правило, за рахунок внесків членів і яке належить такому об'єднанню на праві власності для задоволення матеріальних та інших потреб його членів.

Закони України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" та від 10 липня 2003 р. "Про кооперацію" є правовою основою функціонування сільськогосподарських кооперативів в Україні [10]; [8].

Але не можна сказати, що сучасна законодавча практика взагалі стоїть осторонь обговорюваних питань. Законодавче закріплення поняття кооперативу міститься в ст. 2 Закону України «Про кооперацію», відповідно до якого кооператив це юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Отже, таке поняття майже у повній мірі відображає міжнародні кооперативні принципи [8].

Закон "Про сільськогосподарську кооперацію", на відміну від Закону "Про кооперацію", регулює діяльність тільки одного виду кооперативів сільськогосподарських [10]. Він є комплексним нормативно-правовим актом, що регулює взаємозв'язані між собою земельні, майнові, трудові, організаційно-управлінські та інші відносини, які мають місце в сільськогосподарському кооперативі. Надзвичайно важливим є повне і правильне визначення поняття кооперативу взагалі і сільськогосподарського зокрема, чітке з'ясування його ознак, що відрізняють кооператив від інших форм господарювання в сільському господарстві. Для цього потрібно розрізняти загальні (родові) ознаки кооперативу (характерні для всіх видів кооперативів) та специфічні (видові), які характеризують саме сільськогосподарські кооперативи.

Вже із самого змісту терміна «сільськогосподарський кооператив» зрозуміло, що це об'єднання осіб, якому притаманні загальні риси кооперативу але з урахуванням специфічних для сільського виробництва ознак. і це не випадково, оскільки сільське господарство є специфічною галуззю економіки, що має свої особливості (наприклад, основу сільськогосподарського виробництва становлять біологічні процеси, воно має сезонний характер, залежить від природних умов, а головним засобом виробництва є земля). І як на слідок усе це відбивається й на правовому статусі підприємств, кооперативів, що провадять свою діяльність у цій галузі економіки.

Переважна більшість дослідників, говорячи про основні ознаки сільськогосподарського підприємства, кооперативу, називають перш за все, використання землі як основного засобу виробництва, ведіння сільськогосподарської діяльності, його знаходження в сільській місцевості. Погоджуючись із цим, В.І. Семчик, П.П. Кулинич, В.І. Федорович спеціально виділяють також таку його ознаку, як задоволення потреб переважно сільського населення, а Ш.М. Ісмаїлов, окрім вищевказаних, ще й особливості членських відносин, наявність внутрішньогосподарських відносин, участь у кооперативній діяльності без нанесення збитку власному господарству[50,с.39].

Аналіз вищенаведених точок зору щодо поняття «сільськогосподарський кооператив» та його рис дозволяє зробити висновок про те, що визначальною специфічною його ознакою є ведіння сільськогосподарської діяльності. Усі інші ознаки не є необхідними, для сільськогосподарського кооперативу; вони можуть бути присутніми або відсутніми в таких кооперативах, або ж притаманними також іншим організаційно-правовим формам ведіння господарської діяльності в сільському господарстві. Так, використання землі як основного засобу виробництва не завжди характерно для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, а стосовно сільськогосподарських виробничих кооперативів, ця ознака поглинається, оскільки ведення сільськогосподарської діяльності неможливо без використання земель сільськогосподарського призначення. Наявність членських внутрішньогосподарських відносин характеризує діяльність не лише сільського­сподарського кооперативу, а й інших суб'єктів господарської діяльності, наприклад, колективного сільськогосподарського підприємства. Обслуговування переважно сільського населення також не може бути визнано беззаперечною ознакою сільськогосподарського кооперативу. Що стосується обов'язкового знаходження такого кооперативу в сільській місцевості, то, на перший погляд, ця ознака є однією з визначальних, адже сільськогосподарською діяльністю займається, як правило, населення, що мешкає на селі, має навички обробки землі тощо. І все ж таки, не принижуючи ролі та значення всіх цих рис, чи не найголовнішим для визначення сутності будь-якого кооперативу (в тому числі й сільськогосподарського) є не місцезнаходження, не сфера діяльності тощо, а зміст його діяльності. А знаходження у сільській місцевості не є ознакою, притаманною для всіх без винятку сільськогосподарських кооперативів. Зрозуміло, що переважна більшість їх знаходиться саме на селі, у сільських районах, але розташування їх в іншій місцевості не може бути підставою для виключення таких кооперативів із числа сільськогосподарських.

 

 

Загальна характеристика та класифікація сільськогосподарських кооперативів часів незалежної України

 

Законодавчого визначення сільськогосподарського кооперативу не існувало в Україні до 1997 р. до прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». У ст. 1 цього Закону формулювалося поняття сільськогосподарського кооперативу, відповідно до якого це було «добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб у іншу юри­дичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу» [10].

Однак, як це не парадоксально, незважаючи на вдоско­налення правового регулювання сільськогосподарської кооперації в Україні з прийняттям названого Закону, зміст наведеної вище дефініції сільськогосподарського коопера­тиву викликав серед правників нову хвилю суперечок і дискусій, оскільки вона не була беззаперечною.

Як правильно зауважував В.І. Федорович, по-перше, фізичні особи не можуть об'єднуватися в «іншу юридичну особу», тому що вони самі по собі не є юридичними особами, а, по-друге, неправильним було формулювання про «об'єднання фізичних і юридичних осіб» у юридичну особу, оскільки кооператив набував прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, тобто вже після об'єднання. Треба було говорити не про «об'єднання осіб в іншу юридичну особу», а про те, що таке об'єднання (кооператив) набував статусу юридичної особи і наділявся відповідними правами й обов'язками [52,с.55].

Із наведеного вище поняття також можна було зробити висновок, що сільськогосподарський кооператив це завжди об'єднання фізичних і юридичних осіб.

Дане в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" визначення поняття сільськогосподарського кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу, не вповні вказує на специфіку саме сільськогосподарського кооперативу [10].

Можна назвати такі загальні ознаки кооперативу:

1. Кооператив це добровільне об'єднання.

Лише шляхом об'єднання окремі особи можуть досягти поставленої спільної мети, отримати прибуток, належно організувати працю, захистити свої інтереси. Проте не будь-яке об'єднання можна назвати кооперативом (громадське об'єднання є теж добровільним об'єднанням громадян): кооператив відрізняється від інших об'єднань своєю персоналізованістю. Це означає, що кооператив об'єднання людей, осіб, а не капіталів, на відміну від акціонерних та деяких інших господарських товариств, якими визнаються "підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку". До кооперативу приймають осіб незалежно від їх матеріального становища. Крім того, успіх діяльності кооперативу дуже часто залежить від кількості його членів (чим їх більше, тим міцніший кооператив). В акціонерному товаристві не має значення, скільки є акціонерів. Важливо лише те, щоб був внесений потрібний капітал. У кооперативі капітал, на відміну від акціонерного товариства, відіграє другорядну роль.

2. Членський характер об'єднання.

Членами кооперативу можуть стати особи, котрі засновують його або ті, що вступають до нього вже після створення. Питання прийому в члени кооперативу вирішується загальними зборами. Акціонера не потрібно приймати товариства за тими вимогами, що стосуються членів кооперативу. Цією ознакою кооператив також відрізняється і від товариства з обмеженою відповідальністю, що має наперед визначений у договорі особовий склад. Зміна кількісного складу членів кооперативу ніяк не впливає на юридичне існування кооперативу (крім випадків, коли кількість членів стане меншою від встановленого законом мінімуму). Зміна ж особового складу товариства з обмеженою відповідальністю вимагає внесення відповідних змін до статуту.

3. Рівноправність членів, що означає не лише рівність прав, але й рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв. У акціонерному товаристві кожен акціонер має кількість голосів, відповідно до кількості акцій, які йому належать. У кооперативі розмір паю не впливає на права члена кооперативу: всі мають однакові права і в управлінні кооперативом, і в користуванні тими вигодами, які він дає своїм членам.

4. Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай. Кожен член кооперативу має право на пай у майні кооперативу, який є його власністю. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член кооперативу здобуває після припинення членства в кооперативі. У разі виходу з кооперативу громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

5. Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих господарських операцій, які провів кооператив.

6. Головною метою діяльності кооперативу є не одержання високого прибутку на вкладений капітал, як у акціонерному товаристві, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання. Це означає, в основному, безприбутковий характер кооперативу, тобто, що "прибуток, створюваний внаслідок кооперативної діяльності, не акумулюватиметься на рахунку кооперативу безпосередньо, а розподілятиметься між його членами пропорційно ступеню використання своєї організації (обсягам реалізації, постачання, вартості отриманих послуг), що є принциповою ознакою будь-якої комерційної кооперативної організації"[48,с.34]. Мета кооперативу в організації праці її полегшення шляхом об'єднання узгоджених зусиль (здебільшого трудових).

7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності. Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності (трудова участь у виробничих кооперативах, участь в господарських операціях в обслуговуючих кооперативах).

Встановивши родові ознаки кооперативу, можна визначити його як таке добровільне, засноване на членстві об'єднання осіб для організації спільної діяльності на основі їх власної трудової участі чи участі в господарських операціях кооперативу, на базі належного йому на праві власності майна, і створене об'єднанням пайових внесків, метою якого є задоволення матеріальних та інших потреб його членів.

Головними ознаками, які визначають належність кооперативу до сільськогосподарського, вважають, по-перше, розташування його в сільській місцевості; по-друге, ведення сільського господарства, обслуговування його потреб або потреб сільського населення.

Визначення поняття сільського господарства (сільськогосподарського виробництва) дається в Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" як такий вид господарської діяльності, що пов'язана з біологічними процесами вирощування продукції, призначеної для споживання в сирому й переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі [24].

До специфічних ознак (критеріїв) сільськогосподарських кооперативів належать:

1) ведення сільськогосподарської діяльності (з використанням земельної ділянки сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва) або обслуговування її потреб;

2) розташування, як правило, у сільській місцевості.

Ці ознаки мають бути головними ознаками сільськогосподарських кооперативів.

Беручи до уваги з'ясоване нами родове поняття кооперативу і родові ознаки сільськогосподарського кооперативу, можна дати таке визначення: сільськогосподарський кооператив це таке добровільне, засноване на членстві об'єднання осіб для спільної сільськогосподарської діяльності чи обслуговування її потреб на основі трудової участі цих осіб, або участі в господарських операціях на основі належного йому на праві власності майна на базі пайових внесків, метою якого є задоволення матеріальних та інших потреб його членів і яке розміщується, як правило, в сільській місцевості.

За мірою концентрації сільськогосподарського виробництва кооперативи можна поділити на універсальні й спеціалізовані. Універсальні кооперативи в сільському господарстві історично були першими і об'єднували як функції постачально-збутові, так і кредитні та виробничі, тобто весь спектр завдань щодо здійснення і обслуговування сільськогосподарського виробництва.

Дещо інакше сільськогосподарські кооперативи класифікує Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію", поділяючи їх, залежно від цілей, завдань та характеру діяльності, на виробничі та обслуговуючі.

В основі класифікації кооперативів лежить їх розподілення на дві великі групи (типи) виробничі і споживчі. Уперше така класифікація була наведена Шуль-це-Делічем (Німеччина, XIX ст.), який вирізняв кооперативи у сферах виробництва і споживання, і здобула свого розвитку у вченнях Ф. Опенгеймера та Штаудінгера (Німеччина, XIX ст.) і Б. Петера-Вебера (Англія, XIX ст.) [50,с.39].

Питанням класифікації кооперативів приділяли багато уваги й російські вчені 20-30-х років, які по-різному підходили до неї. Але результати цих досліджень мало чим відрізнялися від наведених вище групувань кооперативів, хоча, звісно, й мали деякі особливості. Безсумнівно, що досвід цих доробок, їх результати, необхідно врахувати і в даному дослідженні. При цьому слід відзначити, що О.М. Анциферов поділяв групу виробничих кооперативів на дві підгрупи сільськогосподарську й індустріальну, Н.Є. Озерецький виріз­няв три групи залежно від виконання ними господарських завдань виробничі, збутові, постачальницькі, П.П. Маслов підрозділяв кооперативи відповідно до цілей і характеру їх діяльності [50,с.45]. Дещо оригінальні класифікації були запропоновані О.В. Чаяновим і М.І. Туган-Барановським. Перший в основу поділу кооперативів поклав різні категорії господарських процесів у сільському господарстві (обробка землі, біологічні процеси, механізовані процеси первинної обробки, операції із зовнішнім світом), згідно з якими вирізняв відповідні їх групи [50,с.45]. М.І. Туган-Барановський виходив з того, що кооперативи можуть переслідувати цілі двоякого роду: а) об'єднання тих чи інших осіб для спільного володіння підприємством; б) об'єднання тих чи інших осіб у сфері праці. Звідси й дві великі групи кооперативів кооперативи у сфері володіння та кооперативи у сфері праці. За іншими ж критеріями (залежно від функцій) він вирізняв дев'ять груп кооперативів.

Заслуговує на увагу оригінальність класифікації, запропонованої А.А.Ніколаєвим, П.А. Дібровою, Н.І. Поповим, С.М. Прокоповичем, М.Л. Хейсіним та ін. Так, П. А. Діброва в основу поділу кооперативів поклав ставлення кооперативів до головних чинників сільськогосподарського виробництва, С.М. Прокопович економічні форми, до яких вони належать, і господарські цілі, які вони переслідують [50,с.45].

Визначення загальних понять виробничого та обслуговуючого кооперативів дає Закон України "Про кооперацію". Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає поняття сільськогосподарського виробничого та сільськогосподарського обслуговуючого кооперативів [8]. На основі наведених дефініцій можна вирізнити основні правові ознаки названих видів сільськогосподарських кооперативів. До основних ознак виробничого сільськогосподарського кооперативу належать такі:

1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні особи;

2) обов'язковою є трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного й лісового господарства;

4) це одна із організаційних форм підприємництва, метою якого є отримання доходу.

Обслуговуючим сільськогосподарським кооперативам властиві такі ознаки:

1) їх членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

2) основним змістом їх діяльності є обслуговування потреб сільськогосподарського виробництва, переважно членів кооперативу;

3) обов'язковою є участь членів у господарській діяльності кооперативу;

4) вони не ставлять за мету отримання прибутку.

Залежно від виду діяльності кооперативи поділяються на: переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та ін.

До переробних належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів із льону, коноплі, лісо- й пиломатеріалів та ін.).

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виготовлення сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; підготовки сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу; займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості; надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.

Запропонований в Законі перелік обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів не є вичерпним. Залежно від потреб сільськогосподарських товаровиробників можуть створюватися й інші види таких кооперативів.

Спеціальна класифікація кооперативів була проведена і Міжнародним кооперативним альянсом, але, як правильно зауважує В. Уркевич, вона не має наукового підґрунтя [50,с.45]. Так, можна вирізняти кооперативи споживчі (ознака належність членів до групи осіб, які мають загальний інтерес споживача); сільськогосподарські (галузь народного господарства); виробничі (вид діяльності); житлові; рибальницькі.

Стосовно наукових теорій правників зарубіжних країн, то в них кооперативи класифікуються за: розмірами; територією, яка обслуговується; типом членства; організаційно-правовою формою; способом формування капіталу; типом членів кооперативу; основною функцією чи видом діяльності тощо. Зрозуміло, що вирізнення всіх цих видів, груп кооперативів є досить умовним і кожен кооператив одночасно може належати до декількох класифікаційних груп, оскільки всі ознаки кооперативу невід'ємні одна від одної, сполучаються й переплітаються.

Законодавство містить чіткі критерії співвідношення обсягів робіт і операцій кооперативу, які виконуються його членами і для його членів. Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" встановлює, що обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Такі положення обов'язкові для того, щоб обслуговуючий кооператив не перетворився в підприємницьку структуру, котра використовує в основному найману працю.

Визначальною специфічною ознакою сільськогосподарського кооперативу є ведіння сільськогосподарської діяльності. Що стосується змісту цього поняття, то насамперед слід зауважити, що під діяльністю розуміють взагалі заняття, специфічну форму ставлення людей до оточуючого світу, змістом якої є його цілеспрямована зміна й перетворення в інтересах людей.

Якщо ж говорити про сільськогосподарську діяльність, то можна зробити висновок, що вона пов'язана із сільським господарством, виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини. Про це свідчить і те, що донедавна сільськогосподарськими товаровиробниками вважалися лише ті особи, які займалися обробкою землі й виробництвом продукції рослинництва і тваринництва. Але за сучасних умов праводієздатність сільськогосподарських підприємств значно розширилася. Вони отримали можливість займатися не лише виробництвом, а й реалізацією своєї продукції (включаючи й експорт) та її переробкою. Отже, поняття сільськогосподарської діяльності стало ширшим.

 

 

РОЗДІЛ 2. Розвиток відносин власності в сільськогосподарській кооперації України




Переглядів: 697

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.