Колір мінералів

Колір є найважливішою діагностичною ознакою мінералів. Одні мінерали мають постійне забарвлення (наприклад, золотистий пірит, зелений малахіт і так далі), інші - можуть бути по різному забарвлені (наприклад, турмалін, берил, флюорит і так далі). Так, флюорит (СаF2) забарвлений в різні відтінки зеленого, фіолетового, бурого і жовтого кольорів, а зрідка буває безбарвним і прозорим.

Колір мінералів залежить від внутрішньої структури, від наявності механічних домішок, а також від присутності іонів-фарбників, так званих хроматорів. Крім того, колір деяких мінералів визначається умовами їх утворення: мінерали глибинного походження характеризуються темним, сірим, одноманітним кольором; мінерали, що утворюються з розчинів на поверхні Землі зазвичай світлі, білі і прозорі.

Колір риски

Багато мінералів в дрібнороздробленому стані або порошку мають абсолютно інший колір, ніж у куску. У практиці, зазвичай, порошок мінералу отримують шляхом тертя мінералу по неглазурованій поверхні фарфорової пластинки. При цьому на пластинці з'являється риска мінералу певного кольору.

Мінерали з псевдохроматичним забарвленням дають білу риску, а з алохроматичною - риску, колір якої залежить від присутності в їх складі тієї або іншої домішки. У ряді випадків колір мінералу співпадає з кольором риски (мідь, золото і ін.). Для інших же мінералів колір риски різко відрізняється від кольору мінералу. Наприклад, колір піриту латунно-жовтий, а колір риски чорний. Більшість безбарвних або світлозабарвлених мінералів дають безбарвну або світло фарбовану риску. Мінерали з металевим блиском - чорну або буру риску.

Блиск

Під блиском розуміють здатність мінералу відображати світлові промені, що падають на нього. Розрізняють наступні типи блиску: металевий (пірит), металовидний (графіт), скляний (кварц, кальцит, гіпс), діамантовий (сфалерит, кіновар в кристалах), восковий, шовковистий (азбест, малахіт), матовий (крейда, каолін), перламутровий (слюда, тальк).

Блиск мінералів, в першу чергу, обумовлений типом хімічного зв'язку в кристалічній гратці мінералу. Так, для мінералів з металевим типом зв'язку властивий металевий блиск, для мінералів з ковалентним зв'язком - діамантовий, а з іонним зв'язком - скляний блиск. Внаслідок того, що у більшості мінералів зв'язки іонно-ковалентні, їх блиск є скляним, діамантовим, або представляє їх варіації. Близько 70% всіх мінералів володіє скляним блиском. Останні 30% володіють діамантовими або напівметалевим, рідше типовим металевим блиском (сульфіди, самородні елементи, деякі оксиди).

Внутрішня будова деяких мінералів обумовлює їх блиск. Так, багато волокнистих мінералів (селеніт - волокнистий різновид гіпсу) володіють шовковистим блиском, лускаті - перламутровим, а склоподібні, метаміктні - смолянистим.

Розрізняють блиск кристалів мінералів, який обумовлений дзеркально гладкою поверхнею їх граней або поверхнею спайності, і блиск агрегатів мінералів, обумовлений нерівними поверхнями агрегатів.

Блиск мінералів визначається як показником віддзеркалення, так і показником заломлення. Так, наприклад, скляний блиск властивий мінералам з показником заломлення 1,3 - 1,9; діамантовий - 1,9-2,6; металевий - вище 3.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.