• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ

2.1. Сутність та принципи системного аналізу.

2.2. Категорійний апарат системного аналізу.

2.3. Етапи системного аналізу.

2.1. Сутність та принципи системного аналізу

Системний аналіз виник в епоху розроблення комп’ютерної техніки. Успіх його застосування під час вирішення складних завдань загалом визначається сучасними можливостями інформаційних технологій. Мойсеєв М.М. наводить досить вузьке визначення системного аналізу: «Системний аналіз – це сукупність методів, що базуються на використанні ЕОМ і орієнтованих на дослідження складних систем – технічних, економічних, екологічних і т.д. Результатом системних досліджень, як правило, є вибір досить визначеної альтернативи: плану розвитку регіону, параметрів конструкції тощо. Тому витоки системного аналізу, його методичні концепції – у тих дисциплінах, які займаються проблемами прийняття рішень: теорії операцій та загальної теорії управління».

Основними рисами системного аналізу (СА) є:

1. СА пов'язаний з ухваленням оптимального рішення з багатьох можливих альтернатив.

2. Кожна альтернатива оцінюється з позиції тривалої перспективи.

3. СА розглядається як методологія поглибленого з'ясування (розуміння) і впорядкування (структуризації) проблеми.

4. У СА наголос робиться на розроблення нових принципів наукового мислення, що враховують взаємозв'язок цілого і суперечливі тенденції. Конкретніше - систематично на всіх етапах життєвого циклу будь-якої ТС здійснюється зіставлення альтернатив, по можливості в кількісній формі, на основі логічної послідовності кроків.

5. Загострюється інтуїція фахівців.

6. Застосовується передусім для вирішення стратегічних проблем.

Отже, системний аналіз – науковий метод пізнання, який являє собою послідовність дій з установлення структурних зв’язків між змінними чи елементами досліджуваної системи, спираючись на комплекс загальнонаукових, експериментальних, природно-наукових, статистичних, математичних методів.

Цінність системного підходу полягає в тому, що розгляд категорій системного аналізу створює основу для логічного і послідовного підходу до проблеми ухвалення рішень. Ефективність вирішення проблем за допомогою системного аналізу визначається структурою вирішуваних проблем.

Усі проблеми поділяються на три класи:

1) добре структуровані (well-structured), або кількісно сформульовані проблеми, в яких істотні залежності з'ясовані дуже добре;

2) неструктуровані (unstructured), або якісно виражені проблеми, що містять лише опис важливих ресурсів, ознак і характеристик, кількісні залежності між якими зовсім невідомі;

3) слабоструктуровані (ill-structured), або змішані проблеми, які містять як якісні елементи, так і маловідомі, невизначені сторони, які мають тенденцію домінувати.

Системний аналіз тісно пов'язаний із синергетикою. Синергетика- міждисциплінарна наука, що досліджує загальні ідеї, методи і закономірності організації (зміни структури, її просторово-часового ускладнення) різних об'єктів і процесів, інваріанти (незмінна суть) цих процесів. «Синергетичний» у перекладі означає «сумісний, такий, що узгоджено діє». Це теорія виникнення нових якісних властивостей, структур на макроскопічному рівні.

Системний аналізтісно зв'язаний і з філософією. Філософія дає загальні методи змістовного аналізу, а системний аналіз- загальні методи формального, міжпредметного аналізу предметних галузей, виявлення і опису, вивчення їх системних інваріантів.

Системний аналізнадає до використання в різних науках, системах такі системні методи і процедури (див. п. 3.2):

- абстрагування і конкретизація;

- аналіз і синтез, індукція і дедукція;

- формалізація;

- композиція і декомпозиція;

- лінеаризація і виділення нелінійних складових;

- структуризація і реструктуризація;

- реінжиніринг;

- алгоритмізація;

- моделювання й експеримент;

- розпізнавання й ідентифікація;

- класифікація;

- верифікація;

- інші методи і процедури.

Відповідно до принципу системного підходу кожна система впливає на іншу систему. Весь навколишній світ - взаємодіючі системи. Мета системного аналізу– з'ясувати ці взаємодії, їх потенціал і спрямувати їх на службу людини.

Предметний аналітик (предметно-орієнтований або просто аналітик) – людина, професіонал, який вивчає і описує деяку предметну галузь, проблему відповідно до принципів і методів, технологій цієї галузі. Це не означає «вузький» розгляд цієї проблеми, хоча подібне часто зустрічається.

Системний (системно-орієнтований) аналітик– людина, професіонал високого рівня, експерт, який вивчає та описує системи відповідно до принципів системного підходу, аналізу, тобто вивчає проблему комплексно. Йому властивий особливий склад розуму, що базується на мультизнаннях, достатньо великому кругозорі й досвіді, високому рівні інтуїції передбачення, умінні ухвалювати доцільні ресурсозабезпечені рішення. Його основне завдання – допомогти предметному аналітикові ухвалити правильне рішення під час вирішення предметних проблем, виявлення і вивчення критеріїв їх ефективності.

Необхідні атрибути системного аналізуяк наукового знання:

1) наявність предметної сфери - системи і системні процедури;

2) виявлення, систематизація, опис загальних властивостей і атрибутів систем;

3) виявлення й опис закономірностей та інваріантів у цих системах;

4) актуалізація закономірностей для вивчення систем, їх поведінки і зв'язків з навколишнім середовищем;

5) накопичення, зберігання, актуалізація знань про системи (комунікативна функція).

Системний аналізбазується на загальних принципах, до яких можна віднести:

1. Принцип дедуктивної послідовності – послідовного розгляду системи за етапами: від оточення і зв'язків із цілим до зв'язків частин цілого (див. Етапи системного аналізу докладніше нижче).

2. Принцип мети орієнтує на те, що під час дослідження об'єкта необхідно перш за всевиявити мету його функціонування. Принцип мети конструктивний за дотримання двох умов:

- мета повинна бути сформульована так, щоб ступінь її досягнення можна було оцінити (задати) кількісно;

- у системі повинен бути механізм, що дозволяє оцінити ступінь досягнення заданої мети.

3. Принцип узгодження ресурсів і цілей розгляду, актуалізації системи.

4. Принцип безконфліктності – відсутність конфліктів між частинами цілого, цілей цілого і частин, що призводять до конфлікту.

5. Принцип подвійностівипливає з принципу мети й означає, що система повинна розглядатися як частина системи більш високого рівня і в той же час як самостійна частина, що виступає як єдине ціле у взаємодії з середовищем. У свою чергу, кожен елемент системи володіє власною структурою і також може розглядатися як система.

Взаємозв'язок із принципом мети полягає в тому, що мета функціонування об'єкта повинна бути підпорядкована вирішенню завдань функціонування системи більш високого рівня. Мета - категорія зовнішня по відношенню до системи. Вона ставиться їй системою більш високого рівня, куди ця система входить як елемент.

6. Принцип цілісностівимагає розглядати об'єкт як щось виділене з сукупності інших об'єктів, що є цілим по відношенню до навколишнього середовища, має свої специфічні функції і розвивається за властивими йому законами. При цьому не заперечується необхідність вивчення окремих сторін.

7. Принцип складностівказує на необхідність дослідження об'єкта, як складного утворення і, якщо складність дуже висока, потрібно послідовно спрощувати представлення об'єкта так, щоб зберегти всі його істотні властивості.

8. Принцип множинностівимагає від дослідника подавати опис об'єкта на безлічі рівнів: морфологічному, функціональному, інформаційному.

9. Принцип історизмузобов'язує дослідника розкривати минуле системи і виявляти тенденції та закономірності її розвитку в майбутньому.

Системний аналіз є наслідком науково-технічної революції, а також необхідності вирішення її проблем за допомогою однакових підходів, методів, технологій. Такі проблеми виникають і в економіці, і в інформатиці, і в біології, і в політиці тощо.

Новизна системного аналізу полягає в тому, що він розглядає проблему в цілому, з постійним наголосом на ясність аналізу, на кількісні методи і на виявлення невизначеності. Новими також є схеми або моделі, де зв'язки не можуть бути адекватно виражені за допомогою математичної моделі.

Практичне значення системного аналізу полягає в тому, що він дозволяє систематично й ефективно поєднувати думки та інтуїцію експертів у відповідних галузях.

Тобто системний аналіз повинен розглядатися не як зіставлення суб'єктивним думкам, а як структурна основа, яка забезпечує використання думок експертів у різних сферах для отримання результатів, що перевершують будь-які індивідуальні думки.

Системний аналіз має і деякі обмеження, як й інші способи дослідження.

Обмеженість системного аналізу зумовлена:

- неминучою неповнотою аналізу;

- наближеністю міри ефективності;

- відсутністю способів точного прогнозу майбутнього.

Недоліки системного аналізу полягають у такому:

1) багато чинників, що мають фундаментальне значення, не піддаються кількісній обробці і можуть бути упущені з розгляду або умисно залишені для подальшого розгляду, а потім забуті;

2) чинникам можуть надаватися неправильні вагомості в самому аналізі або в рішенні, що базуються на такому аналізі;

3) дослідження може зовні виглядати до такого ступеня науковим і кількісно точним, що йому може бути приписана абсолютно невиправдана обґрунтованість, незважаючи на те, що вона містить багато суб'єктивних думок;

4) СА знаходиться на початковій стадії свого розвитку, його методологію ще ніяк не можна назвати сталою, а практична застосовність і ефективність багато в чому залежать від досконалості економічних, математичних, логічних методів і рівня конкретних знань про складні суспільно-політичні й соціально-економічні процеси, від можливостей отримання відповідної інформації про них.

Корисність нових методів аналізу й управління і в першу чергу системного аналізу полягає в такому:

1) у більшому розумінні й проникненні в суть проблеми: практичні зусилля виявити взаємозв'язки і кількісні цінності допоможуть виявити приховані точки зору за тими або іншими рішеннями;

2) у більшій точності: чіткіше формулювання цілей, завдань знизить, хоча й не усуне, неминуче неясні сторони багатопланових цілей;

3) у більшій порівнянності: аналіз (політика) може бути здійснений таким чином, що плани для однієї країни або району можуть бути з користю пов'язані й порівняні з планами і політикою стосовно інших районів; при цьому можна виявити загальні елементи;

4) у більшій корисності, ефективності: розроблення нових методів має привести до розподілу грошових ресурсів більш упорядкованим чином і повинна надати допомогу в перевірці цінності інтуїтивних думок.

2.2. Категорійний апарат системного аналізу

На сьогодні категорійний апарат системного аналізу повністю ще не досліджений. Лише останнім часом розпочаті спроби виявити сутність деяких понять системного підходу в їх специфічному вживанні. Основними причинами необхідності формування категорійного апарату системного аналізу є такі:

- по-перше, дійсне констатування системного підходу можливе лише на основі розробки адекватної категоріальної бази;

- по-друге, через те, що системні дослідження вимушені користуватися поняттями, в переважній більшості почерпнутими з науки минулого, а істотне нове вживання цих понять, звичайно, не фіксується, виникає небезпека «розмивання» проблематики; саме звідси народжуються сумнівні спекуляції і далеко не завжди вдалі зрощення нових слів зі старими проблемами.

Основними визначеннями, пов'язаними з використанням системного підходу, отриманими на основі узагальнення науково-технічної і філософської літератури є поняття системи (див. п. 1.1), структури (див. п.1.2), зв’язку, елемента, цілісності, системності, комплексності.

Поняття «система» і «структура» ототожнювати не можна. Якщо під структурою слід розуміти мережу взаємозв'язаних елементів, якісна природа яких не враховується, і головна увага спрямована на їх зв'язок, то під системою розуміють об'єкт у цілому зі всіма властивими йому внутрішніми і зовнішніми зв'язками і властивостями. Кажучи про систему, ми перш за все підкреслюємо цілісний характер матеріального об'єкта, в якому головна увага спрямована на якісну специфіку елементів.

Найбільше смислове навантаження в СА відводиться поняттю «зв'язок». Виявлення зв'язків дозволяє пізнавати предмети не безпосередньо, а через інші предмети, що знаходяться з ними в тому або іншому зв'язку.

Одним з шляхів трактування поняття «зв'язок» є складання емпіричної класифікації можливих зв'язків у будь-якій системі:

1. Зв'язки взаємодії (координації), серед яких можна розрізнити зв'язки властивості (такі зв'язки фіксуються, наприклад, у формулах фізики типу pv = const) і зв'язку об'єктів (наприклад, зв'язки між окремими нейронами в тих або інших нервово-психічних процесах). Особливий вид зв'язків взаємодії становлять зв'язки між окремими людьми, а також між людськими колективами або соціальними системами. Специфіка цих зв'язків полягає в тому, що вони опосередкують цілями, які переслідує кожна зі сторін взаємодії. В рамках цього типу зв'язків можна розрізнити кооперативні й конфліктні зв'язки.

Необхідно зазначити, що зв'язки взаємодії становлять найбільш широкий клас зв'язків, що так або інакше проявляється у всіх інших типах зв'язків.

2. Зв'язки породження (генетичні), коли один об'єкт є підставою, що викликає до життя інший (наприклад, зв'язок типу «А батько В»).

3. Зв'язки перетворення, серед яких можна розрізнити: зв'язки перетворення, що реалізовуються через певний об'єкт, що забезпечує це перетворення (така функція притаманна хімічним каталізаторам), і зв'язки перетворення, що реалізовуються шляхом безпосередньої взаємодії двох або більше об'єктів, у процесі якої ці об'єкти окремо або разом переходять з одного стану в інший (наприклад, взаємодія організмів і середовища в процесі видоутворення).

4. Зв'язки будови (структурні зв’язки). Природа цих зв'язків з достатньою ясністю розкривається на прикладі хімічних зв'язків.

5. Зв'язки функціонування, що забезпечують реальну життєдіяльність об'єкта або його роботу, якщо мова йде про технічну систему. У найзагальнішому вигляді зв'язки функціонування можна підрозділити на зв'язки станів (коли наступний за часом стан є функцією від попереднього) і зв'язки енергетичні, трофічні, нейронні й тому подібне (коли об'єкти зв'язані єдністю функції, що реалізовується).

6. Зв'язки розвитку, які можна розглядати як модифікацію функціональних зв'язків станів, з тією різницею, що розвиток істотно відрізняється від простої зміни станів.

7. Зв'язки управління, які залежно від їх конкретного вигляду можуть утворювати різновид функціональних зв'язків або зв'язків розвитку.

Особливу увагу звертаємо на три види зв'язків.

Рекурсивний зв'язок - необхідний зв'язок між економічними явищами та об'єктами, при якому зрозуміло, де причина і де наслідки. Наприклад, витрати в економіці завжди виступають як причина, а їх результати - як наслідки. Між витратами і результатами існує рекурсивний зв'язок. Але є і деякі винятки в сучасному НТП.

Синергетичний зв'язоквизначається як зв'язок, який при сумісних діях незалежних елементів системи забезпечує збільшення їх загального ефекту до значення, більшого, ніж сума ефектів цих елементів, що діють незалежно.

Саме із синергетичних зв'язків випливають інтегральні (емерджентні) властивості, тобто властивості цілісної системи, які не властиві елементам, що складають її і розглядаються поза системою.

Циклічний зв'язок - складний зворотний зв'язок, при якому розвиток науки рухає виробництво, а воно створює основу для розширення наукових досліджень.

Під поняттям цілісність у системному аналізі мають на увазі системно ефективну дію, уміння вибирати одну маленьку дію, яка приведе до максимальних результатів.

Поняття елемента зазвичай видається інтуїтивно ясним, оскільки елемент виступає як своєрідна межа можливого розчленовування об'єкта. Його власну будову (або склад) зазвичай не беруть до уваги і в характеристиці системи: елементи вже не розглядаються як компоненти цієї системи. Можна стверджувати, що в загальному випадку елемент не може бути описаний поза його функціональними характеристиками: з погляду системи важливо в першу чергу не те, який субстрат елемента, а те, для чого потрібен елемент у рамках цілого. У системі, що становить органічне ціле, елемент і визначається перш за все за його функцією як мінімальна одиниця, здатна до відносно самостійному здійсненню певної функції. З такою функціональною характеристикою пов'язане уявлення про активність, самостійність елемента в системі, причому ця активність зазвичай розглядається як одна з вирішальних його характеристик.

У теорії і науковій практиці системного аналізу широко використовують поняття «системний підхід». Часто зустрічається словосполучення «комплексний, системний підхід». Поняття «системність» і «комплексність» уживаються як синоніми, хоча між ними є деякі відмінності. Наприклад, поняття «системність» характеризує цілеспрямованість, упорядкованість, організованість, тоді як поняття «комплексність» відображає взаємозв'язаність, взаємообумовленість, різносторонність, широту дослідницького обхвату проблеми.

Поняття «системність» ширше за поняття «комплексність». Якщо системність як властивість однаковою мірою охоплює зв'язки всередині одного рівня (горизонтальні) і між різними рівнями (вертикальні), то комплексність, як вимога враховувати взаємозв'язані чинники, що впливають на проблему (систему), охоплює переважно зв'язки одного або суміжних рівнів ієрархічної структури цієї системи.

Порівняльний аналіз комплексного і системного підходів наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Порівняльний аналіз комплексного і системного підходів

2.3. Етапи системного аналізу

У більшості випадків практичного застосування системного аналізу для дослідження властивостей і подальшого оптимального управління системою можна виділити такі основні етапи (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Етапи системного аналізу

У кожному конкретному випадку етапи системного аналізу мають різну питому вагу в загальному обсязі робіт за часовими, витратними й інтелектуальними показниками. До того ж дуже часто важко провести чіткі межі і вказати, де закінчується один етап і починається наступний.

Переглядів: 1029

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.