Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

8.1. Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань.

8.2. Облік короткострокових (поточних) зобов'язань.

8.3. Облік зобов'язань по заробітній платі та пов'яза­них з нею відрахуваннях.

8.4. Облік довгострокових векселів.

8.5. Види облігацій і порядок їх випуску.

8.6. Облік довгострокових облігацій.

8.7. Облік довгострокових орендних зобов'язань.

8.8. Облік пенсійних зобов'язань.


Метою вивчення даного розділу є отримання теорети­чних знань з економічної сутності, оцінки, організації обліку ко­роткострокових і довгострокових зобов'язань у зарубіжних краї­нах та його нормативного забезпечення, а також набуття прак­тичних навичок з відображення в бухгалтерському обліку виник­нення і погашення короткострокової та довгострокової заборго­ваності.

ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ:

• розкрити економічну сутність короткострокових і довго­строкових зобов'язань;

• дати класифікацію зобов'язань та визначити критерії їх ви­знання і оцінки;

• викласти порядок розкриття інформації про короткострокові та довгострокові зобов'язання у фінансовій звітності;

• організувати облік зобов'язань по заробітній платі і відраху­ваннях з неї, довгострокових векселях, облігаціях та лізингових операціях із застосуванням передового зарубіжного досвіду;

• розраховувати ринкову ціну облігації, суму амортизації дис­конту і премії по випущених облігаціях, а також лізингових пла­тежів;

• відобразити в обліку конвертацію облігацій в акції;

• виявити відмінності національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку стосовно обліку короткострокових і дов­гострокових зобов'язань у порівнянні з Міжнародними стандар­тами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.


8.1. Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань

Важливою умовою успішного функціонування підпри­ємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виника­ють внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фі­нансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгова­ність за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кре­диторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язан­ня — це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства.Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги під­приємства і його капітал. Згадаємо формулу:

Активи = Зобов'язання + Капітал; (8.1)

Активи - Зобов'язання = Капітал (8.2)

Вимоги кредиторів щодо активів підприємства мають ви­щий пріоритет порівняно з вимогами власників. Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам фі­нансових звітів аналізувати його фінансовий стан та приймати фінансові рішення. Зобов'язання визнається в Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовір­ність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

У бухгалтерському обліку зобов'язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них. Як правило, кредитор­ська заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Зобов'язання розглядаються як кредиторська за­боргованість, якщо вони:

• мають місце в теперішньому і є наслідком минулих фактів господарського життя (придбання, товарів; нанесення збитків, за які підприємство несе відповідальність, тощо);

• пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збере­ження господарських зв'язків підприємства або у відповідності з нормальним здійсненням господарської діяльності;

• мають визначений термін виконання (проте конкретна дата може бути невідома).

Кредиторська заборгованість визнається, якщо вона відповідає її визначенню, може бути виміряна і є релевантною і достовір­ною. Класифікація зобов'язань зображена на рис. 8.1.


Рис. 8.1. Класифікація зобов'язань

Фактичні зобов'язаннявиникають на основі договору, ко­нтракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них ві­дома.

За умовними зобов'язаннями,навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо.

Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені в процесі одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання Ба­лансу. Термін оплати довгострокових зобов'язань перевищує фі­нансовий рік.

Оцінюються зобов'язання згідно з принципом собівартості, за номінальною вартістю. Як правило, вона вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткостро­кових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною варті­стю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгостроко­вих зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової забо­ргованості мають бути дисконтовані.

8.2. Облік короткострокових (поточних) зобов'язань

Згідно із Загальноприйнятими принципами бухгалтер­ського обліку (GAAP) США, короткострокові (поточні) зобов'я­зання визначаються як зобов'язання, для ліквідації яких викорис­товуються поточні активи, або прийняття інших поточних зо­бов'язань.

Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені протягом одного фінансового року або операційного циклу дія-


льності підприємства — залежно від того, який з цих періодів ви­явиться довшим. До короткострокових зобов'язань належать:

• заборгованість за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності і послуги;

• короткострокові позики банку і поточна частина довгостро­кових позик;

• нараховані зобов'язання по заробітній платі, податках, від­сотках тощо;

• дивіденди до сплати;

• одержані аванси.

Для обліку заборгованості перед постачальниками за придба­ні, але не сплачені товарно-матеріальні цінності та послуги серед значної кількості розрахункових рахунків використовується реа­льний, балансовий, пасивний рахунок «Рахунки до сплати». При виникненні заборгованості перед постачальниками рахунок коре­спондує, як правило, з матеріальними рахунками, а при погашен­ні— з рахунком «Грошові кошти». Так, придбання товарів у кредит відображається:

1) за системою постійного обліку запасів:

Дебет рахунка «Запаси» 1200

Кредит рахунка «Рахунки до сплати» 1200

2) за системою періодичного обліку запасів:

Дебет рахунка «Витрати на придбання запасів» 1200

Кредит рахунка «Рахунки до сплати» 1200

При погашенні заборгованості перед постачальниками склада­ється бухгалтерське проведення:

Дебет рахунка «Рахунки до сплати» 1200

Кредит рахунка «Грошові кошти» 1200

Якщо у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей мають місце випадки їх повернення постачальнику або надання постачальниками комерційних знижок, то в обліку використову­ється рахунок «Повернення запасів і знижки». Він є регулюючим, контрактивним до рахунків «Запаси» (при постійній системі облі­ку запасів) або «Витрати на придбання запасів» (при періодичній системі обліку запасів) рахунком. На суму повернених постачаль­никам товарно-матеріальних цінностей або отриманих від них ко­мерційних знижок в обліку складається бухгалтерське проведення: Дебет рахунка «Рахунки до сплати» Кредит рахунка «Повернення запасів та знижки» До короткострокових зобов'язань відносяться також коротко­строкові векселі, за допомогою яких можуть здійснюватися роз­рахунки з постачальниками і банками.


Вексель до сплати — це зобов'язання по погашенню суми за­боргованості та відсотків, яке звичайно підтверджується офіцій­ним документом — кредитною угодою (векселем), в якому вка­зують конкретний термін і розмір платежу. Відсотки є платою за користування кредитом протягом визначеного часу. Сума забор­гованості по відсотках визначається:

Основна сума заборгованості • Ставка відсотків х (8.3)

х Термін користування кредитом

Отже, вексель є не тільки платіжним, а і кредитним інструме­нтом.

Облік розрахунків з кредиторами із застосуванням вексельно­го обігу ведеться на реальному, балансовому, пасивному рахунку «Векселі до сплати». Погашення заборгованості постачальникам за допомогою векселя відображається записом:

Дебет рахунка «Рахунки до сплати»

Кредит рахунка «Векселі до сплати»

Після оплати векселя складаються бухгалтерські проведення:

1) на основну вартість векселя Дебет рахунка «Векселі до сплати» Кредит рахунка «Грошові кошти»

2) на суму відсотків по векселю

Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків»

Кредит рахунка «Грошові кошти»

При застосуванні векселів в розрахунках з банками за банків­ські позики можуть використовуватися два види векселя, залежно від способу сплати відсотків: відсотковий і безвідсотковий.

Наприклад,01.11.20ХХ р. підприємство «Earl Grey Company» взяло в кредит $20 000 на шість місяців під 12 % річних. На суму заборгованості може бути виписаний як відсотковий, так і безвід­сотковий вексель. У першому випадку сума позики дорівнює но­мінальній вартості векселя. Відсотки вказуються окремо і підля­гають сплаті разом з основною сумою на день погашення векселя. Заборгованість по відсотках дорівнює 20 000 ■ 0,12 х х 6/12 = 51200.

В бухгалтерському обліку одержання кредиту буде відобра­жено так:

ХХр.

Дебет рахунка «Грошові кошти» 20 000

Кредит рахунка «Векселі до сплати» 20 000

Відсотки, згідно з принципом нарахування, складають витрати того періоду, протягом якого використовувалися кредитні кошти.


Тому при складанні фінансової звітності за рік, що закінчується 31.12.20ХХ p., відсотки, нараховані за два місяці звітного року, мають бути відображені в обліку і звітності: 20 000 • 0,12 ■ 2/12 = = $400.

ХХ р.

Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 400

Кредит рахунка «Відсотки до сплати» 400

Після оплати векселя будуть складені бухгалтерські прове­дення

ХХ р.

Дебет рахунка «Векселі до сплати» 20 000

Дебет рахунка «Відсотки до сплати» 400

Дебет рахунка «Витрати на сплату

відсотків» 800 (1200 - 400)

Кредит рахунка «Грошові кошти» 21 200

При використанні безвідсоткового векселя відсотки окремо не

відображаються, а включаються в номінальну вартість векселя.

Так, якби у розглянутому вище прикладі був виписаний безвідсо-

тковий вексель, його номінальна вартість становила б $21 200

(тобто основна сума плюс відсотки) і бухгалтерські записи мали

б вигляд:

01. 11. 20ХХр. — дата одержання позики:
Дебет рахунка «Грошові кошти» 2000

Дебет рахунка (Дисконт по векселю» 1200

Кредит рахунка «Векселі до сплати» 21 200

31.12. 20ХХ р.— дата складання фінансової звітності:
Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 400

Кредит рахунка «Дисконт по векселю» 400

ЗО. 04. 20ХХ р.— дата погашення векселя:

1) на основну вартість векселя

Дебет рахунка «Векселі до сплати» 21 200

Кредит рахунка «Грошові кошти» 21 200

2) на суму відсотків по векселю

Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 800

Кредит рахунка «Дисконт по векселю» 800

Облік векселів до сплати ведеться однаково, незалежно від то­го, є вони довго- чи короткостроковими зобов'язаннями.

Нараховані витрати, або нараховані зобов'язання, відобража­ються в обліку відповідно до принципу нарахування. Це витрати звітного періоду, які ще не сплачені і не зафіксовані в обліку. їх відображають в обліку в кінці звітного періоду коригуючими за­писами. Якщо не зробити такі бухгалтерські проведення, то в Зві-


ті про прибутки та збитки буде зменшена фактична сума витрат періоду, що вплине на реальність суми прибутку. Кредиторська заборгованість, показана в Балансі, також не буде достовірною. Тому в кінці звітного періоду виявляються і відображаються зо­бов'язання, що припадають на поточний звітний період і визна­ються витрати по них. У попередньому прикладі це були витрати та зобов'язання по сплаті відсотків — нараховані в кінці звітного періоду (31.12. 20ХХ p.), але ще не сплачені. Нарахованими ви­тратами також можуть бути зобов'язання по заробітній платі, по­датках та інші.

Дивіденди до сплати— це сума заборгованості корпорації по оголошених, але ще не сплачених дивідендах. Дивіденди— це розподіл накопиченого чистого прибутку. їх виплата здійснюєть­ся на підставі рішення ради директорів, що фіксується в спеціа­льних документах. Рада директорів може прийняти будь-яке рі­шення щодо суми нерозподіленого прибутку: спрямувати його повністю чи частково на погашення позики, розвиток виробницт­ва чи на виплату дивідендів. Тому заборгованості по дивідендах не існує, доки рада директорів не оголосить про намір їх випла­тити. Дивіденди можуть бути виплачені у формі грошових кош­тів, негрошових активів або навіть додатково випущеними акція­ми. Звичайно між датою оголошення і датою виплати минає деякий час, протягом якого оголошені дивіденди і є короткостро­ковими зобов'язаннями компанії. Наприклад,20.01.20ХХ р. ра­да директорів оголосила дивіденди у розмірі двох відсотків від суми $80 000. Дивіденди будуть сплачені 01.03.20ХХ р. Відобра­ження в бухгалтерському обліку: 20. 01. 20ХХ р.

Дебет рахунка «Нерозподілений прибуток» 1600

Кредит рахунка «Дивіденди до сплати» 1600

ХХ р.

Дебет рахунка (Дивіденди до сплати» 1600

Кредит рахунка «Грошові кошти» 1600

Одержані аванси виникають, якщо гроші надходять в рахунок майбутньої поставки товарно-матеріальних цінностей чи послуг. У такому випадку отримання грошей випереджає визнання дохо­ду. Отже, на кінець облікового періоду існує поточне зо­бов'язання надати послуги чи відвантажити товарно-матеріальні цінності у майбутньому. Наприклад,01.11.20ХХ р. отримано авансом орендну плату за три місяці в сумі $3000:

Дебет рахунка «Грошові кошти» 3000

Кредит рахунка «Одержані аванси» 3000


У кінці звітного періоду (31.12.20ХХ p.) частка відпрацьова­ного авансу має бути відображена як зароблений дохід:

Дебет рахунка «Одержані аванси» 2000

Кредит рахунка «Виручка від оренди» 2000

Частина невідпрацьованого авансу (S1000) залишається на ра­хунку «Одержані аванси» як його кредитове сальдо і поточне зо­бов'язання фірми.

8.3. Облік зобов'язань по заробітній платі та пов'язаних з нею відрахуваннях

Облік заробітної плати базується на загальноприйня­тих концепціях та принципах. Однак витрати з оплати праці та пов'язані з нею платежі становлять значну частину витрат та зо­бов'язань підприємства. Опрацювання інформації по заробітній платі є досить складною процедурою бухгалтерського обліку, тому ці питання потребують окремого розгляду.

Порядок визнання та розкриття інформації про виплати пра­цівникам регламентується МСБО 19 «Виплати працівникам». Цей стандарт вимагає від підприємства визнання:

— зобов'язань, якщо працівник надав послугу в обмін на ви­плати, що підлягають сплаті в майбутньому;

— витрат, якщо підприємство отримує економічну вигоду вна­слідок послуги, яку надає працівник.

В бухгалтерському обліку відображається чотири види зо­бов'язань, пов'язаних з оплатою праці:

1) заборгованість з оплати праці;

2) заборгованість по податках, що утримуються із заробітної плати;

3) заборгованість по інших утриманнях із заробітної плати;

4) заборгованість по відрахуваннях, пов'язаних із заробітною платою, які сплачуються роботодавцем.

Зобов'язання з оплати працііснують по нарахованій за від­працьовані у звітному періоді дні заробітній платі, яка ще не ви­плачена персоналу. Заробітна плата робочих розраховується, ви­ходячи з погодинної ставки або відрядного виробітку. Служ­бовцям встановлюються місячні або річні оклади. В США феде­ральним Законом про заробітну плату та робочий час встановлю­ється розмір мінімальної заробітної плати та тривалість робочого тижня (наприклад, 40 годин). Положення цього Закону стосують­ся головним чином низькопрофесійних робітників. Так, за години


відпрацьовані понад 40 на тиждень і 8 на день працівник повинен отримувати 1,5 своєї звичайної погодинної ставки. В доповнення до федерального законодавства укладаються спеціальні угоди з профспілками, за якими праця у вихідний день, наприклад, підля­гає оплаті за подвійною ставкою.

Для дотримання всіх юридичних вимог відділу заробітної пла­ти необхідно вести точний облік кількості відпрацьованих кож­ним працівником годин. У великих компаніях для цього застосо­вується система жетонів або спеціальних карток з ідентифікаційними кодами працівників. Картка (жетон) вставля­ється в машину, яка фіксує код працівника і час. Процедура по­вторюється вранці і при кожному відлученні з робочого місця — в обідню перерву, після закінчення робочого дня.

Принципи внутрішнього контролю вимагають розподілу обов'язків, тому підрахунок відпрацьованого часу, нарахування і облік оплати праці, підготовка платіжної відомості і видача заро­бітної плати повинні здійснюватися різними особами. Ретельний облік має бути організований по кожному працівнику. Прийоми та звільнення з роботи належить своєчасно відображати в доку­ментах, щоб запобігти фальсифікації даних про витрати на опла­ту праці.

Фірми прагнуть так організувати облік оплати праці, щоб за­безпечити:

• точне і своєчасне її нарахування;

• здійснення необхідних утримань та відрахувань, пов'язаних із заробітною платою;

• подання податковим органам необхідних звітів;

• контроль за рівнем витрат на заробітну плату.

Для обліку витрат з оплати праці і зобов'язань, які має фірма до моменту її виплати, використовуються рахунки «Витрати на оплату праці» та «Заробітна плата до сплатив. Але, на відміну від вітчизняної облікової практики, бухгалтерські проведення з на­рахування заробітної плати ніколи не обмежуються цими двома рахунками, тому що на рахунку «Витрати на оплату праці» відо­бражається повна сума витрат, пов'язаних з використанням най­маної сили. Це безпосередньо персоналу з оплати праці, а також заборгованість по податках, утриманих із заробітної плати та по інших утриманнях. Отже, бухгалтери зарубіжних фірм на рахун­ку «Заробітна плата до сплати» відображають суму, яка залиши­лася після всіх відрахувань і підлягає сплаті працівникам.

Рахунок «Заробітна плата до сплати» є реальним, балансовим, пасивним рахунком, по кредиту якого відображається виникнен-


ня зобов'язань з оплати праці при її нарахуванні, а по дебету — їх погашення при виплаті заробітної плати.

На суму нарахованої заробітної плати і утримань з неї на ра­хунках бухгалтерського обліку відображаються записи:

Дебет рахунка «Витрати на оплату праці» 10 000

Кредит рахунка «Прибутковий податок до сплати» 2000

Кредит рахунка «Утримання на обов 'язкове
соціальне страхування до сплати» 750

Кредит рахунка «Профспілкові внески до сплати» 50

Кредит рахунка «Заробітна плата до сплати» 7200

Погашення заборгованості перед персоналом здійснюється шляхом зарахування заробітної плати на банківські рахунки пер­соналу. При цьому складається бухгалтерське проведення:

Дебет рахунка «Заробітна плата до сплати» 7200

Кредит рахунка «Грошові кошти» 7200

Крім зобов'язань щодо працівників, у роботодавця існують також інші зобов'язання, безпосередньо пов'язані з оплатою пра­ці персоналу. Ці зобов'язання обумовлені відповідними федера­льними законами (наприклад, про обов'язкове соціальне страху­вання) та контрактними обов'язками (відрахування профспіл­ковим органам та пенсійні програми). Деякі з цих зобов'язань утримуються із заробітної плати працівників і перераховуються до відповідних органів, а деякі мають бути оплачені роботодав­цем і становлять додаткові витрати фірми.



Утримання із заробітної плати регулюються законодавством кожної країни. Так, наприклад, у США із заробітної плати пра­цівників здійснюються обов'язкові і добровільні утримання (рис. 8.2).


Основним видом обов'язкових утримань із заробітної плати є податок на особистий прибуток громадян, який включає:

—федеральний прибутковий податок;

—прибутковий податок штату;

—податок на користь округів штату;

—податок на користь міста, в якому проживають громадяни. Федеральні внески на обов'язкове соціальне страхування, які

утримуються із заробітної плати працівників, спрямовуються на пенсійне забезпечення, медичне обслуговування, надання допо­моги по непрацездатності.

Більшість громадян зобов'язана складати річну податкову де­кларацію, в якій відображаються заробітна плата та інші прибут­ки, отримані від роботи по найму. Сума податку залежить від розміру заробітку та пільг, наданих конкретній особі. Наприкінці кожного року роботодавець складає на кожного працівника чоти­ри примірники декларації про заробітну плату і податки за мину­лий рік. У ній відображається:

• загальна сума заробітної плати, зароблена працівником за рік;

• сума доходів, на яку нараховуються обов'язкові відрахуван­ня на соціальне страхування;

• сума утриманого прибуткового податку з громадян;

• сума обов'язкових відрахувань на соціальне страхування, утриманих із заробітної плати працівника.

Перший примірник цієї декларації направляється в управління соціального страхування, яке потім передає частину даних пода­тковому управлінню. Другий примірник додається до переказу федеральних податків, третій — муніципальних, а четвертий за­лишається у працівника.

Із заробітної плати працівників також можуть здійснюватися утримання на добровільній основі.Це внески на додаткове пе­нсійне забезпечення, до ощадних фондів, на страхування, пога­шення кредитів та ін. Ці утримання здійснюються за доручення­ми працівників. Профспілкові внески в різних штатах можуть бути або обов'язковими або добровільними. Суми, утримані із заробітної плати, перераховуються роботодавцем до відповідних державних органів чи фондів. У проміжок часу між утриманням грошей і їх перерахуванням, роботодавець має відображати ці суми як поточні (короткострокові) зобов'язання. Згадаємо бухга­лтерський запис:

Дебет рахунка «Витрати на оплату праці» 10 000

Кредит рахунка «Прибутковий податок до сплати» 2000


Кредит рахунка «Утримання на обоє 'язкове соціальне
страхування до сплати» 750

Кредит рахунка «Профспілкові внески до сплати» 50

Кредит рахунка Заробітна плата до сплати» 7200

Разом з тим, роботодавець несе інші витрати та має зо­бов'язання, пов'язані з оплатою праці, які регламентуються фе­деральним законом про соціальне забезпечення та іншими зако­нодавчими актами. Це обов'язкові відрахування з фонду заробітної плати, які мусять бути оплачені роботодавцем.До таких зобов'язань належать: обов'язкові відрахування на соціа­льне страхування (у частині, яка підлягає сплаті роботодавцем), обов'язкові відрахування до федерального фонду зайнятості та до фонду зайнятості штату (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Види обов'язкових відрахувань із заробітної плати, які сплачує

роботодавець

На рахунках бухгалтерського обліку обов'язкові відрахування із фонду заробітної плати, що сплачуються роботодавцем, відо­бражаються так:

Дебет рахунка «Витрати на обов 'язкові відрахування
із фонду заробітної плати» 1100

Кредит рахунка «Відрахування на обов 'язкове
соціальне страхування до сплати» 750

Кредит рахунка «Відрахування до федерального
фонду зайнятості до сплати» 80

Кредит рахунка «Відрахування до фонду
зайнятості штату до сплати» 270

8.4. Облік довгострокових векселів

Довгострокові векселі до сплати є із видів довгостро­кових зобов'язань підприємств. За своєю економічною сутністю вони є інструментом довгострокового залучення фінансових ре­сурсів для фінансування придбання конкретних активів, реаліза-


ції довгострокових проектів, пов'язаних зі здійсненням реальних інвестицій.

Довгострокові векселі мають ту ж саму природу, що й корот­кострокові, але термін їх дії складає більше одного фінансового року. Особливістю цього виду векселів є те, що вони можуть за­безпечуватися заставою у вигляді активів. Наприклад, заставні векселі використовуються компаніями при придбанні об'єктів основних засобів.

Сума боргу за довгостроковими векселями оцінюється за справедливою ринковою вартістю ресурсів, які отримані в ре­зультаті розміщення цього виду довгострокових зобов'язань. Крім того, по векселю розраховуються періодичні витрати на сплату відсотків, виходячи із ринкової ставки відсотка, яка діяла на момент випуску векселя та залишку заборгованості на початок облікового періоду.

Заборгованість по довгострокових векселях може бути спла­чена при настанні терміну погашення всією сумою, яка включає основний борг і відсотки. Проте, як правило, згідно з умовами векселя погашення заборгованості по довгострокових векселях здійснюється по періодах протягом всього строку дії векселя. У цьому випадку кожний платіж по довгостроковому векселю буде включати суму відсотків з моменту їх попередньої виплати і од­накові частки основної суми боргу, що погашається. У процесі погашення зменшується заборгованість по векселю і сума відсот­ків по залишку несплаченої суми боргу.

У Балансі сума довгострокової заборгованості по векселю, яка підлягає сплаті протягом поточного фінансового року, відобра­жається в розділі «Поточні зобов'язання» (як короткострокова заборгованість), а решта— в розділі «Непоточні зобов'язання» (як довгострокова заборгованість).

Облік довгострокових векселів до сплати ведеться на рахунку «Заставні векселі до сплати». Це реальний, балансовий, пасивний рахунок, кредитове сальдо якого показує суму боргу по довго­строкових векселях на певну дату. По кредиту цього рахунку ві­дображається виникнення заборгованості по довгостроковому векселю, а по дебету — її погашення.

Наприклад,при отриманні компанією кредиту в сумі S500 000 терміном на два роки по 10 %-ному довгостроковому векселю для фінансування будівництва будівлі під офіс, в обліку складається бухгалтерське проведення.

Дебет рахунка «Грошові кошти» 500 000

Кредит рахунка «Заставні векселі до сплати» 500 000


Погашення заборгованості по довгостроковому векселю відо­бражається на рахунках бухгалтерського обліку записом:

Дебет рахунка «Заставні векселі до сплати» 500 000

Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 100 000

Кредит рахунка «Грошові кошти» 600 000

8.5. Види облігацій і порядок їх випуску

Зарубіжні компанії з метою залучення фінансових ре­сурсів на тривалий термін для диверсифікації своєї діяльності мають право випускати довгострокові облігації. Довгострокові облігації — це цінні папери, які засвідчують внесення їх вла­сниками певних коштів і підтверджують зобов'язання еміте­нта відшкодувати власникові номінальну вартість цих цін­них паперів в передбачений термін з виплатою відсотків за встановленою ставкою.По своїй суті вони є формою кредиту­вання емітентів юридичними та фізичними особами, котрі при­дбали довгострокові облігації.

Довгострокові облігації можуть бути різних видів. Залежно від мети випуску, процедури виплати відсотків, умов погашення і забезпечення довгострокові облігації класифікуються за такими ознаками (рис. 8.4).

Розрахункові облігаціївипускаються з метою повної або час­ткової оплати придбання довгострокових активів.

Метою емісії облігацій, які випускаються для рефінансу­вання,є погашення діючих облігацій.

Консолідовані облігаціївипускаються замість декількох ви­пусків діючих облігацій.

Забезпеченими (заставними)називаються облігації, які ма­ють гарантію їх погашення. Вона забезпечується юридичним правом пріоритетного отримання власниками облігацій обумов­лених в облігаційному контракті активів (майна) компанії-бор-жника за умови невиконання нею зобов'язань з погашення забор­гованості.

Облігації, які не мають спеціального забезпечення (незабез-печені облігації)— це звичайні кредити, по яких компанія-боржник не видає гарантійного зобов'язання щодо їх погашення. У разі банкрутства компанії-боржника власники облігацій отри­мають частку її активів (майна) в загальному порядку нарівні з іншими кредиторами.


20-ш



Рис. 8.4. Класифікація довгострокових облігацій

Прості (фіксовані) облігації— це облігації, строк погашення яких визначений у вигляді однієї конкретної дати. Відсотки по цих облігаціях виплачуються за фіксованою ставкою.

Облігації з послідовним погашенням (серійні облігації)по­гашаються серіями. По цих облігаціях борг виплачується декіль­ка раз частковими сумами протягом усього життєвого циклу об­лігацій. Наприклад, компанія випустила облігації номінальною вартістю 1 500 000 терміном на 20 років; погашення облігацій в сумі $375 000 здійснюється через кожні п'ять років.


Конвертованиминазиваються облігації, власник яких має право обміняти їх на акції компанії-боржника.

До реєстрованих (іменних), безкупонних облігаційвідно­сяться облігації, власники яких зареєстровані у книзі емітента (компанії-боржника). На цих облігаціях компанія записує ім'я та адресу власника. Відсотки і основна частина боргу по таких облі­гаціях виплачуються тільки особі, на ім'я якої зареєстрована об­лігація.

Облігації на пред'явника або безадресні, купонні обліга­ції— це облігації, власники яких не зареєстровані у книзі емітен­та (компанії-боржника). Відсотки і основна частина боргу по цих облігаціях виплачується пред'явнику облігації. Такі облігації мають відривні купони, на яких вказується сума відсотків і дата їх отримання. При настанні терміну сплати відсотків купон відрі­зняють від облігації і пред'являють емітентові для погашення бо­ргу.

Дохідні облігації— це облігації, за якими рівень виплат по відсотках залежить від розміру прибутку емітента (компанії-боржника). За умови збиткової діяльності емітента по цьому виду облігацій винагороди за відсотками не передбачена.

Випуск облігацій здійснюється за рішенням ради директорів з дозволу влади та за згодою всіх акціонерів.

Облігації, як правило, випускаються номіналом S1000, S5000, S10 000, інколи по S100 000 на строк від 10 до 50 років. Для про­дажу облігації компанія-емітент залучає андерайтера, в ролі яко­го може виступати інвестиційна компанія або банк.

Компанія, яка вирішила випускати облігації, мусить скласти контракт, в якому визначається термін погашення, ставки відсот­ків, строки їх сплати, можливість дострокового викупу, конвер­тації в акції та інші умови. Кожний утримувач облігації одержує сертифікат, який засвідчує борг компанії.

На облігації вказується її номінал, тобто основна сума, що підлягає сплаті у визначений строк і на яку нараховуються відсо­тки за відповідні періоди. На облігації також позначається став­ка відсотків, під які випущена облігація, і сума, яка виплачується за визначений період часу — раз на півроку чи рік. Кожний пері­одичний платіж визначається за формулою:

Періодичний Основна сума Встановлена

платіж = (номінал • ставка (8.4)

по облігації облігації) відсотків


20*



Облігації можуть продаватись за номіналом, зі знижкою (дис­контом) або з надбавкою (премією). Це обумовлено квотою у від­сотках до номінальної вартості облігацій, яка встановлюється компанією. Продажна ціна облігації не впливає на розмір пері­одичного платежу і визначається різницею між встановленою по облігації і ринковою ставкою відсотків. Ринкову ставку також на­зивають діючою або купонною. Вона може змінюватися щодня. Це ставка, за якою покупець облігації погоджується тимчасово надати кошти, а продавець облігації вважає можливим взяти їх на певних умовах.

8.6. Облік довгострокових облігацій

Довгострокові облігації є однією із форм розміщення довгострокових зобов'язань. Вони мають юридичну силу і відо­бражають зобов'язання компанії-емітента виплатити основну су­му боргу та відсотки по ньому в обмін на капітал, який вкладений власниками облігацій — інвесторами.

Облік зобов'язань по довгострокових облігаціях ведеться на реальному, балансовому, пасивному рахунку «Облігації до спла­ти», кредитове сальдо якого означає суму боргу по випущених довгострокових облігаціях на певну дату. По кредиту цього ра­хунка відображається виникнення зобов'язань перед утримува­чами довгострокових облігацій при їх розміщенні, а по дебету — їх погашення. У Балансі зобов'язання по довгострокових обліга­ціях відображаються в розділі «Непоточні зобов'язання».

Порядок відображення в обліку емісії довгострокових обліга­цій залежить від того, за якою вартістю вони продаються на рин­ку цінних паперів.

Облік продажу облігацій за номіналом

Облігації продаються за номінальною вартістю за умо­ви, що встановлена відсоткова ставка по облігаціях ідентична з ринковою ставкою відсотків, тобто інвестори готові вкладати в них кошти за офіційно встановленою відсотковою ставкою.

Наприклад,1.01.20ХХ р. компанія випустила 500 облігацій номіналом $1000 кожна терміном на 10 років із встановленою ставкою 10 % річних. Відсотки інвесторам підлягають сплаті ко­жні півроку — 30 червня і 31 грудня.

Обліковий період — з 1 січня по 31 грудня.




міналу) на загальну суму S394 000 бухгалтерські проведення будуть такими:

1 січня 20ХХ р.— випуск облігацій і продаж їх зі знижкою (дисконтом):

Дебет рахунка «Грошові кошти» 394 000

(500 облігацій по $788 кожна)

Дебет рахунка (Дисконт по облігаціях до сплати» 106 000 ($212-500 облігацій)

Кредит рахунка «Облігації до сплати» 500 000

Як бачимо, рахунок «Облігації до сплати» кредитується на суму номінальної вартості розміщених облігацій. Рахунок «Дис­конт по облігаціях до сплати» є активним, регулюючим відносно рахунка «Облігації до сплати». Його використання дає можли­вість відобразити в Балансі реальну вартість облігацій. Для рів­номірного списання суми дисконту на витрати по періодах засто­совується прямолінійний метод нарахування амортизації дисконту.

30 червня, 31 грудня— сплата відсотків та амортизація на­
даної знижки (дисконту):

Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків по облігаціях» ЗО 300

Кредит рахунка (Дисконт по облігаціях до сплати» 5300

($106 000: 20 періодів)

Кредит рахунка «Грошові кошти» 25 000

($500 000-5%)

31 грудня 20ХХ р. — відображення у фінансовій звітності:




Переглядів: 518

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.024 сек.