МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||
ОБЛІК ЗОБОВ'ЯЗАНЬ8.1. Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань. 8.2. Облік короткострокових (поточних) зобов'язань. 8.3. Облік зобов'язань по заробітній платі та пов'язаних з нею відрахуваннях. 8.4. Облік довгострокових векселів. 8.5. Види облігацій і порядок їх випуску. 8.6. Облік довгострокових облігацій. 8.7. Облік довгострокових орендних зобов'язань. 8.8. Облік пенсійних зобов'язань. Метою вивчення даного розділу є отримання теоретичних знань з економічної сутності, оцінки, організації обліку короткострокових і довгострокових зобов'язань у зарубіжних країнах та його нормативного забезпечення, а також набуття практичних навичок з відображення в бухгалтерському обліку виникнення і погашення короткострокової та довгострокової заборгованості. ПІСЛЯ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ, ВИ ПОВИННІ ВМІТИ: • розкрити економічну сутність короткострокових і довгострокових зобов'язань; • дати класифікацію зобов'язань та визначити критерії їх визнання і оцінки; • викласти порядок розкриття інформації про короткострокові та довгострокові зобов'язання у фінансовій звітності; • організувати облік зобов'язань по заробітній платі і відрахуваннях з неї, довгострокових векселях, облігаціях та лізингових операціях із застосуванням передового зарубіжного досвіду; • розраховувати ринкову ціну облігації, суму амортизації дисконту і премії по випущених облігаціях, а також лізингових платежів; • відобразити в обліку конвертацію облігацій в акції; • виявити відмінності національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку стосовно обліку короткострокових і довгострокових зобов'язань у порівнянні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності. 8.1. Сутність, класифікація та оцінка зобов'язань Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є оптимізація зобов'язань, які виникають внаслідок минулих операцій чи подій. Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. У майбутньому заборгованість за зобов'язаннями має бути погашена шляхом передачі кредиторам певних активів або послуг. Таким чином, зобов'язання — це вимоги кредиторів стосовно активів підприємства.Наявність зобов'язань (боргів) зменшує економічні вимоги підприємства і його капітал. Згадаємо формулу: Активи = Зобов'язання + Капітал; (8.1) Активи - Зобов'язання = Капітал (8.2) Вимоги кредиторів щодо активів підприємства мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Інформація про зобов'язання підприємства допомагає користувачам фінансових звітів аналізувати його фінансовий стан та приймати фінансові рішення. Зобов'язання визнається в Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. У бухгалтерському обліку зобов'язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них. Як правило, кредиторська заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Зобов'язання розглядаються як кредиторська заборгованість, якщо вони: • мають місце в теперішньому і є наслідком минулих фактів господарського життя (придбання, товарів; нанесення збитків, за які підприємство несе відповідальність, тощо); • пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або у відповідності з нормальним здійсненням господарської діяльності; • мають визначений термін виконання (проте конкретна дата може бути невідома). Кредиторська заборгованість визнається, якщо вона відповідає її визначенню, може бути виміряна і є релевантною і достовірною. Класифікація зобов'язань зображена на рис. 8.1.
Рис. 8.1. Класифікація зобов'язань Фактичні зобов'язаннявиникають на основі договору, контракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них відома. За умовними зобов'язаннями,навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо. Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені в процесі одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання Балансу. Термін оплати довгострокових зобов'язань перевищує фінансовий рік. Оцінюються зобов'язання згідно з принципом собівартості, за номінальною вартістю. Як правило, вона вимірюється поточною дисконтованою оцінкою очікуваного платежу. По короткострокових зобов'язаннях величина дисконту незначна і кредиторська заборгованість може бути виражена за своєю номінальною вартістю в сумі, що підлягає сплаті в майбутньому. По довгострокових зобов'язаннях сума дисконту, як правило, є суттєвою. Тому договірні платежі по відсотках і погашенню довгострокової заборгованості мають бути дисконтовані. 8.2. Облік короткострокових (поточних) зобов'язань Згідно із Загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку (GAAP) США, короткострокові (поточні) зобов'язання визначаються як зобов'язання, для ліквідації яких використовуються поточні активи, або прийняття інших поточних зобов'язань. Короткострокові (поточні) зобов'язання мають бути погашені протягом одного фінансового року або операційного циклу дія- льності підприємства — залежно від того, який з цих періодів виявиться довшим. До короткострокових зобов'язань належать: • заборгованість за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності і послуги; • короткострокові позики банку і поточна частина довгострокових позик; • нараховані зобов'язання по заробітній платі, податках, відсотках тощо; • дивіденди до сплати; • одержані аванси. Для обліку заборгованості перед постачальниками за придбані, але не сплачені товарно-матеріальні цінності та послуги серед значної кількості розрахункових рахунків використовується реальний, балансовий, пасивний рахунок «Рахунки до сплати». При виникненні заборгованості перед постачальниками рахунок кореспондує, як правило, з матеріальними рахунками, а при погашенні— з рахунком «Грошові кошти». Так, придбання товарів у кредит відображається: 1) за системою постійного обліку запасів: Дебет рахунка «Запаси» 1200 Кредит рахунка «Рахунки до сплати» 1200 2) за системою періодичного обліку запасів: Дебет рахунка «Витрати на придбання запасів» 1200 Кредит рахунка «Рахунки до сплати» 1200 При погашенні заборгованості перед постачальниками складається бухгалтерське проведення: Дебет рахунка «Рахунки до сплати» 1200 Кредит рахунка «Грошові кошти» 1200 Якщо у процесі придбання товарно-матеріальних цінностей мають місце випадки їх повернення постачальнику або надання постачальниками комерційних знижок, то в обліку використовується рахунок «Повернення запасів і знижки». Він є регулюючим, контрактивним до рахунків «Запаси» (при постійній системі обліку запасів) або «Витрати на придбання запасів» (при періодичній системі обліку запасів) рахунком. На суму повернених постачальникам товарно-матеріальних цінностей або отриманих від них комерційних знижок в обліку складається бухгалтерське проведення: Дебет рахунка «Рахунки до сплати» Кредит рахунка «Повернення запасів та знижки» До короткострокових зобов'язань відносяться також короткострокові векселі, за допомогою яких можуть здійснюватися розрахунки з постачальниками і банками. Вексель до сплати — це зобов'язання по погашенню суми заборгованості та відсотків, яке звичайно підтверджується офіційним документом — кредитною угодою (векселем), в якому вказують конкретний термін і розмір платежу. Відсотки є платою за користування кредитом протягом визначеного часу. Сума заборгованості по відсотках визначається: Основна сума заборгованості • Ставка відсотків х (8.3) х Термін користування кредитом Отже, вексель є не тільки платіжним, а і кредитним інструментом. Облік розрахунків з кредиторами із застосуванням вексельного обігу ведеться на реальному, балансовому, пасивному рахунку «Векселі до сплати». Погашення заборгованості постачальникам за допомогою векселя відображається записом: Дебет рахунка «Рахунки до сплати» Кредит рахунка «Векселі до сплати» Після оплати векселя складаються бухгалтерські проведення: 1) на основну вартість векселя Дебет рахунка «Векселі до сплати» Кредит рахунка «Грошові кошти» 2) на суму відсотків по векселю Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» Кредит рахунка «Грошові кошти» При застосуванні векселів в розрахунках з банками за банківські позики можуть використовуватися два види векселя, залежно від способу сплати відсотків: відсотковий і безвідсотковий. Наприклад,01.11.20ХХ р. підприємство «Earl Grey Company» взяло в кредит $20 000 на шість місяців під 12 % річних. На суму заборгованості може бути виписаний як відсотковий, так і безвідсотковий вексель. У першому випадку сума позики дорівнює номінальній вартості векселя. Відсотки вказуються окремо і підлягають сплаті разом з основною сумою на день погашення векселя. Заборгованість по відсотках дорівнює 20 000 ■ 0,12 х х 6/12 = 51200. В бухгалтерському обліку одержання кредиту буде відображено так: ХХр. Дебет рахунка «Грошові кошти» 20 000 Кредит рахунка «Векселі до сплати» 20 000 Відсотки, згідно з принципом нарахування, складають витрати того періоду, протягом якого використовувалися кредитні кошти. Тому при складанні фінансової звітності за рік, що закінчується 31.12.20ХХ p., відсотки, нараховані за два місяці звітного року, мають бути відображені в обліку і звітності: 20 000 • 0,12 ■ 2/12 = = $400. ХХ р. Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 400 Кредит рахунка «Відсотки до сплати» 400 Після оплати векселя будуть складені бухгалтерські проведення ХХ р. Дебет рахунка «Векселі до сплати» 20 000 Дебет рахунка «Відсотки до сплати» 400 Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 800 (1200 - 400) Кредит рахунка «Грошові кошти» 21 200 При використанні безвідсоткового векселя відсотки окремо не відображаються, а включаються в номінальну вартість векселя. Так, якби у розглянутому вище прикладі був виписаний безвідсо- тковий вексель, його номінальна вартість становила б $21 200 (тобто основна сума плюс відсотки) і бухгалтерські записи мали б вигляд: 01. 11. 20ХХр. — дата одержання позики: Дебет рахунка (Дисконт по векселю» 1200 Кредит рахунка «Векселі до сплати» 21 200 31.12. 20ХХ р.— дата складання фінансової звітності: Кредит рахунка «Дисконт по векселю» 400 ЗО. 04. 20ХХ р.— дата погашення векселя: 1) на основну вартість векселя Дебет рахунка «Векселі до сплати» 21 200 Кредит рахунка «Грошові кошти» 21 200 2) на суму відсотків по векселю Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 800 Кредит рахунка «Дисконт по векселю» 800 Облік векселів до сплати ведеться однаково, незалежно від того, є вони довго- чи короткостроковими зобов'язаннями. Нараховані витрати, або нараховані зобов'язання, відображаються в обліку відповідно до принципу нарахування. Це витрати звітного періоду, які ще не сплачені і не зафіксовані в обліку. їх відображають в обліку в кінці звітного періоду коригуючими записами. Якщо не зробити такі бухгалтерські проведення, то в Зві- ті про прибутки та збитки буде зменшена фактична сума витрат періоду, що вплине на реальність суми прибутку. Кредиторська заборгованість, показана в Балансі, також не буде достовірною. Тому в кінці звітного періоду виявляються і відображаються зобов'язання, що припадають на поточний звітний період і визнаються витрати по них. У попередньому прикладі це були витрати та зобов'язання по сплаті відсотків — нараховані в кінці звітного періоду (31.12. 20ХХ p.), але ще не сплачені. Нарахованими витратами також можуть бути зобов'язання по заробітній платі, податках та інші. Дивіденди до сплати— це сума заборгованості корпорації по оголошених, але ще не сплачених дивідендах. Дивіденди— це розподіл накопиченого чистого прибутку. їх виплата здійснюється на підставі рішення ради директорів, що фіксується в спеціальних документах. Рада директорів може прийняти будь-яке рішення щодо суми нерозподіленого прибутку: спрямувати його повністю чи частково на погашення позики, розвиток виробництва чи на виплату дивідендів. Тому заборгованості по дивідендах не існує, доки рада директорів не оголосить про намір їх виплатити. Дивіденди можуть бути виплачені у формі грошових коштів, негрошових активів або навіть додатково випущеними акціями. Звичайно між датою оголошення і датою виплати минає деякий час, протягом якого оголошені дивіденди і є короткостроковими зобов'язаннями компанії. Наприклад,20.01.20ХХ р. рада директорів оголосила дивіденди у розмірі двох відсотків від суми $80 000. Дивіденди будуть сплачені 01.03.20ХХ р. Відображення в бухгалтерському обліку: 20. 01. 20ХХ р. Дебет рахунка «Нерозподілений прибуток» 1600 Кредит рахунка «Дивіденди до сплати» 1600 ХХ р. Дебет рахунка (Дивіденди до сплати» 1600 Кредит рахунка «Грошові кошти» 1600 Одержані аванси виникають, якщо гроші надходять в рахунок майбутньої поставки товарно-матеріальних цінностей чи послуг. У такому випадку отримання грошей випереджає визнання доходу. Отже, на кінець облікового періоду існує поточне зобов'язання надати послуги чи відвантажити товарно-матеріальні цінності у майбутньому. Наприклад,01.11.20ХХ р. отримано авансом орендну плату за три місяці в сумі $3000: Дебет рахунка «Грошові кошти» 3000 Кредит рахунка «Одержані аванси» 3000 У кінці звітного періоду (31.12.20ХХ p.) частка відпрацьованого авансу має бути відображена як зароблений дохід: Дебет рахунка «Одержані аванси» 2000 Кредит рахунка «Виручка від оренди» 2000 Частина невідпрацьованого авансу (S1000) залишається на рахунку «Одержані аванси» як його кредитове сальдо і поточне зобов'язання фірми. 8.3. Облік зобов'язань по заробітній платі та пов'язаних з нею відрахуваннях Облік заробітної плати базується на загальноприйнятих концепціях та принципах. Однак витрати з оплати праці та пов'язані з нею платежі становлять значну частину витрат та зобов'язань підприємства. Опрацювання інформації по заробітній платі є досить складною процедурою бухгалтерського обліку, тому ці питання потребують окремого розгляду. Порядок визнання та розкриття інформації про виплати працівникам регламентується МСБО 19 «Виплати працівникам». Цей стандарт вимагає від підприємства визнання: — зобов'язань, якщо працівник надав послугу в обмін на виплати, що підлягають сплаті в майбутньому; — витрат, якщо підприємство отримує економічну вигоду внаслідок послуги, яку надає працівник. В бухгалтерському обліку відображається чотири види зобов'язань, пов'язаних з оплатою праці: 1) заборгованість з оплати праці; 2) заборгованість по податках, що утримуються із заробітної плати; 3) заборгованість по інших утриманнях із заробітної плати; 4) заборгованість по відрахуваннях, пов'язаних із заробітною платою, які сплачуються роботодавцем. Зобов'язання з оплати працііснують по нарахованій за відпрацьовані у звітному періоді дні заробітній платі, яка ще не виплачена персоналу. Заробітна плата робочих розраховується, виходячи з погодинної ставки або відрядного виробітку. Службовцям встановлюються місячні або річні оклади. В США федеральним Законом про заробітну плату та робочий час встановлюється розмір мінімальної заробітної плати та тривалість робочого тижня (наприклад, 40 годин). Положення цього Закону стосуються головним чином низькопрофесійних робітників. Так, за години відпрацьовані понад 40 на тиждень і 8 на день працівник повинен отримувати 1,5 своєї звичайної погодинної ставки. В доповнення до федерального законодавства укладаються спеціальні угоди з профспілками, за якими праця у вихідний день, наприклад, підлягає оплаті за подвійною ставкою. Для дотримання всіх юридичних вимог відділу заробітної плати необхідно вести точний облік кількості відпрацьованих кожним працівником годин. У великих компаніях для цього застосовується система жетонів або спеціальних карток з ідентифікаційними кодами працівників. Картка (жетон) вставляється в машину, яка фіксує код працівника і час. Процедура повторюється вранці і при кожному відлученні з робочого місця — в обідню перерву, після закінчення робочого дня. Принципи внутрішнього контролю вимагають розподілу обов'язків, тому підрахунок відпрацьованого часу, нарахування і облік оплати праці, підготовка платіжної відомості і видача заробітної плати повинні здійснюватися різними особами. Ретельний облік має бути організований по кожному працівнику. Прийоми та звільнення з роботи належить своєчасно відображати в документах, щоб запобігти фальсифікації даних про витрати на оплату праці. Фірми прагнуть так організувати облік оплати праці, щоб забезпечити: • точне і своєчасне її нарахування; • здійснення необхідних утримань та відрахувань, пов'язаних із заробітною платою; • подання податковим органам необхідних звітів; • контроль за рівнем витрат на заробітну плату. Для обліку витрат з оплати праці і зобов'язань, які має фірма до моменту її виплати, використовуються рахунки «Витрати на оплату праці» та «Заробітна плата до сплатив. Але, на відміну від вітчизняної облікової практики, бухгалтерські проведення з нарахування заробітної плати ніколи не обмежуються цими двома рахунками, тому що на рахунку «Витрати на оплату праці» відображається повна сума витрат, пов'язаних з використанням найманої сили. Це безпосередньо персоналу з оплати праці, а також заборгованість по податках, утриманих із заробітної плати та по інших утриманнях. Отже, бухгалтери зарубіжних фірм на рахунку «Заробітна плата до сплати» відображають суму, яка залишилася після всіх відрахувань і підлягає сплаті працівникам. Рахунок «Заробітна плата до сплати» є реальним, балансовим, пасивним рахунком, по кредиту якого відображається виникнен- ня зобов'язань з оплати праці при її нарахуванні, а по дебету — їх погашення при виплаті заробітної плати. На суму нарахованої заробітної плати і утримань з неї на рахунках бухгалтерського обліку відображаються записи: Дебет рахунка «Витрати на оплату праці» 10 000 Кредит рахунка «Прибутковий податок до сплати» 2000 Кредит рахунка «Утримання на обов 'язкове Кредит рахунка «Профспілкові внески до сплати» 50 Кредит рахунка «Заробітна плата до сплати» 7200 Погашення заборгованості перед персоналом здійснюється шляхом зарахування заробітної плати на банківські рахунки персоналу. При цьому складається бухгалтерське проведення: Дебет рахунка «Заробітна плата до сплати» 7200 Кредит рахунка «Грошові кошти» 7200 Крім зобов'язань щодо працівників, у роботодавця існують також інші зобов'язання, безпосередньо пов'язані з оплатою праці персоналу. Ці зобов'язання обумовлені відповідними федеральними законами (наприклад, про обов'язкове соціальне страхування) та контрактними обов'язками (відрахування профспілковим органам та пенсійні програми). Деякі з цих зобов'язань утримуються із заробітної плати працівників і перераховуються до відповідних органів, а деякі мають бути оплачені роботодавцем і становлять додаткові витрати фірми. Утримання із заробітної плати регулюються законодавством кожної країни. Так, наприклад, у США із заробітної плати працівників здійснюються обов'язкові і добровільні утримання (рис. 8.2). Основним видом обов'язкових утримань із заробітної плати є податок на особистий прибуток громадян, який включає: —федеральний прибутковий податок; —прибутковий податок штату; —податок на користь округів штату; —податок на користь міста, в якому проживають громадяни. Федеральні внески на обов'язкове соціальне страхування, які утримуються із заробітної плати працівників, спрямовуються на пенсійне забезпечення, медичне обслуговування, надання допомоги по непрацездатності. Більшість громадян зобов'язана складати річну податкову декларацію, в якій відображаються заробітна плата та інші прибутки, отримані від роботи по найму. Сума податку залежить від розміру заробітку та пільг, наданих конкретній особі. Наприкінці кожного року роботодавець складає на кожного працівника чотири примірники декларації про заробітну плату і податки за минулий рік. У ній відображається: • загальна сума заробітної плати, зароблена працівником за рік; • сума доходів, на яку нараховуються обов'язкові відрахування на соціальне страхування; • сума утриманого прибуткового податку з громадян; • сума обов'язкових відрахувань на соціальне страхування, утриманих із заробітної плати працівника. Перший примірник цієї декларації направляється в управління соціального страхування, яке потім передає частину даних податковому управлінню. Другий примірник додається до переказу федеральних податків, третій — муніципальних, а четвертий залишається у працівника. Із заробітної плати працівників також можуть здійснюватися утримання на добровільній основі.Це внески на додаткове пенсійне забезпечення, до ощадних фондів, на страхування, погашення кредитів та ін. Ці утримання здійснюються за дорученнями працівників. Профспілкові внески в різних штатах можуть бути або обов'язковими або добровільними. Суми, утримані із заробітної плати, перераховуються роботодавцем до відповідних державних органів чи фондів. У проміжок часу між утриманням грошей і їх перерахуванням, роботодавець має відображати ці суми як поточні (короткострокові) зобов'язання. Згадаємо бухгалтерський запис: Дебет рахунка «Витрати на оплату праці» 10 000 Кредит рахунка «Прибутковий податок до сплати» 2000 Кредит рахунка «Утримання на обоє 'язкове соціальне Кредит рахунка «Профспілкові внески до сплати» 50 Кредит рахунка Заробітна плата до сплати» 7200 Разом з тим, роботодавець несе інші витрати та має зобов'язання, пов'язані з оплатою праці, які регламентуються федеральним законом про соціальне забезпечення та іншими законодавчими актами. Це обов'язкові відрахування з фонду заробітної плати, які мусять бути оплачені роботодавцем.До таких зобов'язань належать: обов'язкові відрахування на соціальне страхування (у частині, яка підлягає сплаті роботодавцем), обов'язкові відрахування до федерального фонду зайнятості та до фонду зайнятості штату (рис. 8.3). Рис. 8.3. Види обов'язкових відрахувань із заробітної плати, які сплачує роботодавець На рахунках бухгалтерського обліку обов'язкові відрахування із фонду заробітної плати, що сплачуються роботодавцем, відображаються так: Дебет рахунка «Витрати на обов 'язкові відрахування Кредит рахунка «Відрахування на обов 'язкове Кредит рахунка «Відрахування до федерального Кредит рахунка «Відрахування до фонду 8.4. Облік довгострокових векселів Довгострокові векселі до сплати є із видів довгострокових зобов'язань підприємств. За своєю економічною сутністю вони є інструментом довгострокового залучення фінансових ресурсів для фінансування придбання конкретних активів, реаліза- ції довгострокових проектів, пов'язаних зі здійсненням реальних інвестицій. Довгострокові векселі мають ту ж саму природу, що й короткострокові, але термін їх дії складає більше одного фінансового року. Особливістю цього виду векселів є те, що вони можуть забезпечуватися заставою у вигляді активів. Наприклад, заставні векселі використовуються компаніями при придбанні об'єктів основних засобів. Сума боргу за довгостроковими векселями оцінюється за справедливою ринковою вартістю ресурсів, які отримані в результаті розміщення цього виду довгострокових зобов'язань. Крім того, по векселю розраховуються періодичні витрати на сплату відсотків, виходячи із ринкової ставки відсотка, яка діяла на момент випуску векселя та залишку заборгованості на початок облікового періоду. Заборгованість по довгострокових векселях може бути сплачена при настанні терміну погашення всією сумою, яка включає основний борг і відсотки. Проте, як правило, згідно з умовами векселя погашення заборгованості по довгострокових векселях здійснюється по періодах протягом всього строку дії векселя. У цьому випадку кожний платіж по довгостроковому векселю буде включати суму відсотків з моменту їх попередньої виплати і однакові частки основної суми боргу, що погашається. У процесі погашення зменшується заборгованість по векселю і сума відсотків по залишку несплаченої суми боргу. У Балансі сума довгострокової заборгованості по векселю, яка підлягає сплаті протягом поточного фінансового року, відображається в розділі «Поточні зобов'язання» (як короткострокова заборгованість), а решта— в розділі «Непоточні зобов'язання» (як довгострокова заборгованість). Облік довгострокових векселів до сплати ведеться на рахунку «Заставні векселі до сплати». Це реальний, балансовий, пасивний рахунок, кредитове сальдо якого показує суму боргу по довгострокових векселях на певну дату. По кредиту цього рахунку відображається виникнення заборгованості по довгостроковому векселю, а по дебету — її погашення. Наприклад,при отриманні компанією кредиту в сумі S500 000 терміном на два роки по 10 %-ному довгостроковому векселю для фінансування будівництва будівлі під офіс, в обліку складається бухгалтерське проведення. Дебет рахунка «Грошові кошти» 500 000 Кредит рахунка «Заставні векселі до сплати» 500 000 Погашення заборгованості по довгостроковому векселю відображається на рахунках бухгалтерського обліку записом: Дебет рахунка «Заставні векселі до сплати» 500 000 Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків» 100 000 Кредит рахунка «Грошові кошти» 600 000 8.5. Види облігацій і порядок їх випуску Зарубіжні компанії з метою залучення фінансових ресурсів на тривалий термін для диверсифікації своєї діяльності мають право випускати довгострокові облігації. Довгострокові облігації — це цінні папери, які засвідчують внесення їх власниками певних коштів і підтверджують зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений термін з виплатою відсотків за встановленою ставкою.По своїй суті вони є формою кредитування емітентів юридичними та фізичними особами, котрі придбали довгострокові облігації. Довгострокові облігації можуть бути різних видів. Залежно від мети випуску, процедури виплати відсотків, умов погашення і забезпечення довгострокові облігації класифікуються за такими ознаками (рис. 8.4). Розрахункові облігаціївипускаються з метою повної або часткової оплати придбання довгострокових активів. Метою емісії облігацій, які випускаються для рефінансування,є погашення діючих облігацій. Консолідовані облігаціївипускаються замість декількох випусків діючих облігацій. Забезпеченими (заставними)називаються облігації, які мають гарантію їх погашення. Вона забезпечується юридичним правом пріоритетного отримання власниками облігацій обумовлених в облігаційному контракті активів (майна) компанії-бор-жника за умови невиконання нею зобов'язань з погашення заборгованості. Облігації, які не мають спеціального забезпечення (незабез-печені облігації)— це звичайні кредити, по яких компанія-боржник не видає гарантійного зобов'язання щодо їх погашення. У разі банкрутства компанії-боржника власники облігацій отримають частку її активів (майна) в загальному порядку нарівні з іншими кредиторами. 20-ш
Рис. 8.4. Класифікація довгострокових облігацій Прості (фіксовані) облігації— це облігації, строк погашення яких визначений у вигляді однієї конкретної дати. Відсотки по цих облігаціях виплачуються за фіксованою ставкою. Облігації з послідовним погашенням (серійні облігації)погашаються серіями. По цих облігаціях борг виплачується декілька раз частковими сумами протягом усього життєвого циклу облігацій. Наприклад, компанія випустила облігації номінальною вартістю 1 500 000 терміном на 20 років; погашення облігацій в сумі $375 000 здійснюється через кожні п'ять років. Конвертованиминазиваються облігації, власник яких має право обміняти їх на акції компанії-боржника. До реєстрованих (іменних), безкупонних облігаційвідносяться облігації, власники яких зареєстровані у книзі емітента (компанії-боржника). На цих облігаціях компанія записує ім'я та адресу власника. Відсотки і основна частина боргу по таких облігаціях виплачуються тільки особі, на ім'я якої зареєстрована облігація. Облігації на пред'явника або безадресні, купонні облігації— це облігації, власники яких не зареєстровані у книзі емітента (компанії-боржника). Відсотки і основна частина боргу по цих облігаціях виплачується пред'явнику облігації. Такі облігації мають відривні купони, на яких вказується сума відсотків і дата їх отримання. При настанні терміну сплати відсотків купон відрізняють від облігації і пред'являють емітентові для погашення боргу. Дохідні облігації— це облігації, за якими рівень виплат по відсотках залежить від розміру прибутку емітента (компанії-боржника). За умови збиткової діяльності емітента по цьому виду облігацій винагороди за відсотками не передбачена. Випуск облігацій здійснюється за рішенням ради директорів з дозволу влади та за згодою всіх акціонерів. Облігації, як правило, випускаються номіналом S1000, S5000, S10 000, інколи по S100 000 на строк від 10 до 50 років. Для продажу облігації компанія-емітент залучає андерайтера, в ролі якого може виступати інвестиційна компанія або банк. Компанія, яка вирішила випускати облігації, мусить скласти контракт, в якому визначається термін погашення, ставки відсотків, строки їх сплати, можливість дострокового викупу, конвертації в акції та інші умови. Кожний утримувач облігації одержує сертифікат, який засвідчує борг компанії. На облігації вказується її номінал, тобто основна сума, що підлягає сплаті у визначений строк і на яку нараховуються відсотки за відповідні періоди. На облігації також позначається ставка відсотків, під які випущена облігація, і сума, яка виплачується за визначений період часу — раз на півроку чи рік. Кожний періодичний платіж визначається за формулою: Періодичний Основна сума Встановлена платіж = (номінал • ставка (8.4) по облігації облігації) відсотків 20* Облігації можуть продаватись за номіналом, зі знижкою (дисконтом) або з надбавкою (премією). Це обумовлено квотою у відсотках до номінальної вартості облігацій, яка встановлюється компанією. Продажна ціна облігації не впливає на розмір періодичного платежу і визначається різницею між встановленою по облігації і ринковою ставкою відсотків. Ринкову ставку також називають діючою або купонною. Вона може змінюватися щодня. Це ставка, за якою покупець облігації погоджується тимчасово надати кошти, а продавець облігації вважає можливим взяти їх на певних умовах. 8.6. Облік довгострокових облігацій Довгострокові облігації є однією із форм розміщення довгострокових зобов'язань. Вони мають юридичну силу і відображають зобов'язання компанії-емітента виплатити основну суму боргу та відсотки по ньому в обмін на капітал, який вкладений власниками облігацій — інвесторами. Облік зобов'язань по довгострокових облігаціях ведеться на реальному, балансовому, пасивному рахунку «Облігації до сплати», кредитове сальдо якого означає суму боргу по випущених довгострокових облігаціях на певну дату. По кредиту цього рахунка відображається виникнення зобов'язань перед утримувачами довгострокових облігацій при їх розміщенні, а по дебету — їх погашення. У Балансі зобов'язання по довгострокових облігаціях відображаються в розділі «Непоточні зобов'язання». Порядок відображення в обліку емісії довгострокових облігацій залежить від того, за якою вартістю вони продаються на ринку цінних паперів. Облік продажу облігацій за номіналом Облігації продаються за номінальною вартістю за умови, що встановлена відсоткова ставка по облігаціях ідентична з ринковою ставкою відсотків, тобто інвестори готові вкладати в них кошти за офіційно встановленою відсотковою ставкою. Наприклад,1.01.20ХХ р. компанія випустила 500 облігацій номіналом $1000 кожна терміном на 10 років із встановленою ставкою 10 % річних. Відсотки інвесторам підлягають сплаті кожні півроку — 30 червня і 31 грудня. Обліковий період — з 1 січня по 31 грудня.
міналу) на загальну суму S394 000 бухгалтерські проведення будуть такими: 1 січня 20ХХ р.— випуск облігацій і продаж їх зі знижкою (дисконтом): Дебет рахунка «Грошові кошти» 394 000 (500 облігацій по $788 кожна) Дебет рахунка (Дисконт по облігаціях до сплати» 106 000 ($212-500 облігацій) Кредит рахунка «Облігації до сплати» 500 000 Як бачимо, рахунок «Облігації до сплати» кредитується на суму номінальної вартості розміщених облігацій. Рахунок «Дисконт по облігаціях до сплати» є активним, регулюючим відносно рахунка «Облігації до сплати». Його використання дає можливість відобразити в Балансі реальну вартість облігацій. Для рівномірного списання суми дисконту на витрати по періодах застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації дисконту. 30 червня, 31 грудня— сплата відсотків та амортизація на Дебет рахунка «Витрати на сплату відсотків по облігаціях» ЗО 300 Кредит рахунка (Дисконт по облігаціях до сплати» 5300 ($106 000: 20 періодів) Кредит рахунка «Грошові кошти» 25 000 ($500 000-5%) 31 грудня 20ХХ р. — відображення у фінансовій звітності: Переглядів: 518 |
Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google: |
© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове. |
|