Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 1. Предмет, система і основні поняття курсу

Internet – сайти

1. www.mon.gov.ua

2. www.accreditation-council.de/

3. www.bologna-berlin 2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf/

4. www.bologna-bergen_www.eua.de/

5. www.coe.int/

6. www.enga.net/

7. www.europa.eu.int/comm/education/recognition/

8. www.jointguality.org/

9. www.isic.de/

10. www.wensminster.sc.uk/

11. www.ia-up/org/papers/html/

12. www.mon.gov.ua/

ВСТУП

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 p., політичні та соціально-економічні перетворення, спрямовані на розбудову демократичної правової держави, докорінно змінили і сферу суспільного виробництва.

За таких умов дедалі більшою мірою підвищуються роль і значення правових форм і

методів управління економікою, правового забезпечення виробничої діяльності,

зміни законності у сфері господарювання, державної, трудової, виробничої,

технологічної дисципліни на всіх рівнях і в усіх ланках економіки країни.

Реалізувати ці завдання, ефективно захистити законні права та економічні

інтереси підприємств, організацій і установ покликані юридичні служби.

Роль юридичних служб постійно зростатиме, бо у процесі розбудови правової

держави особливо актуальною стає законність — одностайне розуміння, суворе і

неухильне виконання законів усіма органами, організаціями, посадовими особами і

громадянами в усіх сферах суспільного життя. Законність, правопорядок у сфері

економіки — це система врегульованих правом суспільних відносин у сфері

керування діяльністю господарських організацій.

У виконанні завдання щодо забезпечення законності важливу роль відіграють юристи

підприємств, організацій, установ, оскільки від їхньої принциповості,

професіоналізму, досвіду, вміння працювати з людьми значною мірою залежить не

лише діяльність конкретного підприємства або кількох підприємств, організацій та

установ, а й зміцнення законності в економіці загалом.

Ефективність юридичних служб залежить не лише від особистих якостей їх

працівників, а й від належного законодавчого забезпечення.

У своїй роботі юридичні служби керуються Конституцією і законами України,

постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України,

декретами, постановами і розпорядженнями Уряду України та іншими нормативними

актами. Кабінет Міністрів України з метою вдосконалення правової роботи у сфері

суспільного виробництва, створення правових і організаційних засад для

ефективної діяльності юридичних служб щодо запобігання порушенням прав і

законних інтересів підприємства, установи, організації своєю постановою від 27

серпня 1995 p. № 690 затвердив Загальне положення про юридичну службу

міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного

підприємства, установи, організації, де чітко визначено форми, завдання

юридичної служби, порядок підпорядкування і взаємодії з іншими структурними

підрозділами, вимоги до співробітників юридичних служб, а також їхні обов’язки,

права і відповідальність. З питань організації та методики ведення правової

роботи юридична служба керується рекомендаціями Міністерства юстиції України.

На жаль, ще багато напрямків діяльності юридичних служб повністю або частково

врегульовуються законодавчими актами колишнього Союзу, особливо щодо постачання

продукції, товарів народного споживання, підрядів на капітальне будівництво.

Пропонований конспект лекцій ознайомлює зі змінами правової роботи в

міністерствах та на підприємствах, її основними напрямками, порядком утворення,

структурою, правовим станом юридичних служб, формами і методами їх роботи, а

також з окремими нормативними актами, що регулюють діяльність юридичних служб.

Тема 1

ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ

Предметом курсу “Організація юридичної служби на підприємстві є порядок

утворення, завдання системи органів та посадових осіб, форми правової роботи,

починаючи з центральних органів державної виконавчої влади (міністерств,

державних комітетів тощо) і завершуючи державними підприємствами, установами та

організаціями.

Курс складається з дев’яти розділів. Це дає змогу послідовно вивчити поняття

правової роботи в народному господарстві, порядок та принципи організації,

діяльності, розвитку та вдосконалення правової роботи взагалі і конкретно

кожного самостійного структурного підрозділу — юридичного управління, відділу,

сектора, бюро, групи тощо, а в разі невеликої за обсягом правової роботи —

юрисконсульта відповідної кваліфікації.

Правова робота — комплекс заходів, що здійснюються державними органами

управління, посадовими особами з метою забезпечення суворого дотримання закону в

усіх сферах господарської та громадської діяльності.

Юридична служба (управління, відділ, бюро тощо, а також юрисконсульт) —

безпосередній організатор правової роботи в народному господарстві, який є

складовою апарату управління виробництвом.

Словосполучення “правова робота” дає підстави говорити про діяльність, пов’язану

із застосуванням права і спрямовану на правове забезпечення виробничо-господарської

діяльності конкретного підприємства або установи. Але всі служби та підрозділи

підприємств і установ, що займаються виробничо-господарською діяльністю, певною

мірою займаються правовою роботою, пов’язаною з розробкою та прийняттям

управлінських рішень, спрямованих на зміцнення державної, планової та трудової

дисципліни. Це й розробка відомчих нормативних актів, укладення договорів,

забезпечення законності трудових відносин, боротьба з безгосподарністю,

заподіянням шкоди державному, колективному та приватному майну, усунення умов,

що призводять до цього, правовиховання.

Правова робота повинна забезпечувати виконання законів, планів та угод не тільки

підприємством, а й іншими господарськими органами стосовно цього підприємства.

Таким чином, правова робота _ це багатопланова діяльність, що охоплює всі

напрямки господарської діяльності, безпосередньо пов’язана зі створенням

матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням

питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення

колективів підприємств та установ, а не тільки діяльність юридичної служби, що

спрямована на організацію контролю за виконанням законів, пропаганду права,

складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ

юрисдикційними органами.

Отже, правова робота в народному господарстві — це нормотворча та

правозастосовна діяльність, спрямована на правове забезпечення господарської

діяльності та керування нею, пов’язана з питаннями відповідальності, взаємозв’язку

ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, що забезпечує

зміцнення законності, державної, планової та договірної дисципліни, господарського

розрахунку в діяльності підприємств, організацій та установ.

Згідно із Загальним положенням [9] юридичні служби створюються в міністерствах,

інших центральних органах державної виконавчої влади, підприємствах, установах,

організаціях у формі самостійного структурного підрозділу (управління, відділу,

бюро, сектора, групи) або запроваджується посада юрисконсульта відповідної

категорії. Юридична служба як частина апарату управління виконує функцію

безпосереднього організатора правової роботи. Завданням юридичної служби є

активний вплив на виробництво, сприяння найоптимальнішому режиму роботи підприємства,

що базується на суворому дотриманні законності та державної дисципліни.

На відміну від інших служб та підрозділів юридична служба в цілому на

підприємстві, організації чи в установі, виконуючи специфічні функції,

використовує тільки їй властиві форми та методи 6 діяльності: проведення

правової експертизи нормативних актів підприємства та його підрозділів, контроль

за виконанням норм права, зміцнення законності та правопорядку у сфері

господарської діяльності та взаємовідносин, пропаганда правових знань. Крім того,

юридична служба здійснює загальне керівництво та організацію правової роботи на

підприємстві за допомогою правових методів, забезпечує умови для зміцнення

законності в господарській діяльності, розробки та прийняття управлінських

рішень, посилення державної, планової та трудової дисципліни. Маючи професійні

знання та практику, співробітники юридичної служби впливають на правову роботу

інших підрозділів, сприяють підвищенню рівня правової культури господарських

керівників, спеціалістів та посадових осіб.

Особливо зростає роль юридичної служби у правовій державі, де вона повинна бути

основною ланкою охорони прав підприємства та його працівників, попередження

правопорушень у сфері господарської діяльності та господарських взаємовідносин,

ланкою, що має забезпечити гармонійне поєднання інтересів трудового колективу та

держави.

Ознайомлення з історією організації та діяльності юридичних служб дає змогу з’ясувати їх передісторію, етапи еволюції та вдосконалення.

Уперше про юрисконсультів згадується в декреті РНК “Про оплату праці службовців та працівників радянських установ” від 27 липня 1918р., де всі працівники поділялись на чотири групи, кожна з яких поділялась, у свою чергу, на категорії.

Юрисконсульти були віднесені до II категорії першої групи відповідальних працівників. Спочатку контроль за діяльністю юрисконсультів був покладений на загальноконсультаційний відділ наркомату юстиції. Але з лютого 1923 p. контроль за їхньою діяльністю в порядку загального нагляду здійснювала прокуратура.

Далі було ще кілька реорганізацій у цій сфері. На першому загальносоюзному засіданні юрисконсультів державної промисловості (17-22 травня 1925р.) обговорювались актуальні питання правового регулювання господарської діяльності держави. Того ж року РНК затвердила Положення про юрисконсультів державних підприємств і Положення про бюро юрисконсультів. Структурно юридичні служби діяли при керуючому органі

підприємства і тільки йому підпорядковувались.

Після другого всесоюзного засідання (20-25 березня 1927р.) було прийнято постанову “Про юрисконсультів державних установ, підприємств та кооперативних організацій і нагляд за їх діяльністю”. Знову нагляд за законністю діяльності юрисконсультів здійснювала прокуратура. Після створення в 30-х роках галузевих наркоматів з власними юридичними службами зв’язок цих служб з прокуратурою майже припинився. А в

період Великої Вітчизняної війни посади юрисконсультів на багатьох підприємствах взагалі були скорочені (через особливі умови воєнного часу, зниження ролі договорів у народному господарстві та ін.).

Рада Міністрів СРСР постановою “Про укладення господарських договорів” від 21.04.49 визнала за потрібне поновити діяльність юридичних служб у господарських органах.

А вже починаючи з 1953 р. у центральних і місцевих органах державної влади, на підприємствах, в організаціях і установах було створено юридичні служби.

Новий етап розвитку і вдосконалення юридичних служб у народному господарстві почався під час економічної реформи 1965 p. Але тільки з прийняттям директивними органами постанови “Про покращення правової роботи в народному господарстві” від 23 грудня 1970 p. діяльність юридичних служб набрала вигляду стрункої системи.

Основними завданнями юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої

на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог

актів законодавства, інших нормативних документів міністерствами, підприємствами,

а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них

завдань і функціональних обов’язків.

Контрольні питання

1. Що є предметом курсу “Організація юридичної служби на підприємствах”?

2. Розкрийте систему курсу.

3. Що означає правова робота та юридична служба?

4. Джерела курсу.

5. Правова робота в міністерстві, на підприємстві.

6. Порядок утворення і структура юридичної служби на підприємстві.

7. Етапи становлення і розвитку юридичної служби.

8. Завдання юридичної служби.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України // ВВР України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

2. Декларація про державний суверенітет // ВВР УРСР. — 1990. — № 31. — Ст. 429.

3. Закон України “Про власність”// ВВР УРСР. — 1991. — № 20.

4. Закон України “Про господарські товариства”// ВВР УРСР. — 1991. — № 49.

5. Закон України “Про державну службу” // ВВР України. — 1993. — № 52. — Ст. 490.

6. Закон України “Про економічну самостійність України”// ВВР УРСР. — 1990. — №34.

7. Закон України “Про підприємництво” // ВВР УРСР. — 1991. — № 14. — Ст. 168.

8. Закон України “Про підприємства” // ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

9. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального

органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації

(затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 № 690) // ЗП

України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

10. Типовий статут державного підприємства// ІБЦ.— 1993.—№7.

11. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К.: Вища шк., 1992.

12. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

Тема 2

СУБ’ЄКТИ ПРАВОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Правова робота у сфері суспільного виробництва, так само як у народному

господарстві загалом, — це нормотворча та правоза-стосовна діяльність,

спрямована на правове забезпечення господарської діяльності та керівництво нею,

пов’язана з питанням відповідальності, взаємозв’язку ланок господарського

механізму, посадових осіб та працівників, яка забезпечує зміцнення законності,

державної, планової та договірної дисципліни, господарського розрахунку в

діяльності підприємств, організацій та установ. Правова робота охоплює

діяльність не тільки юридичної служби — коло її суб’єктів досить велике.

Суб’єктами правової роботи є Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, інші

міністерства та центральні відомства, які видають нормативні акти, визначають

основні напрямки правової роботи і конкретизують їх, Генеральна прокуратура, що

здійснює контроль за правовою роботою, а також органи, які безпосередньо

здійснюють правову роботу — місцеві ради, адвокатура, арбітражні суди.

Розглянемо детальніше суб’єкти правової роботи основної первинної ланки у сфері

суспільного виробництва — державного підприємства.

Закон України “Про підприємства” [3] визначає, що підприємство — це самостійна

господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом

порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних

потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на

підставі статуту, має права і виконує обов’язки щодо своєї діяльності, е

юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

Підприємство складається з підрозділів, які діють на засадах внутрішнього

господарського розрахунку або колективного підряду, — відділи, виробництва, цехи,

відділення, дільниці, бюро, лабораторії, бригади та ін.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту підприємства на

основі співвідношення засад самоврядування трудового колективу і прав власника

щодо господарського використання свого майна.

Незважаючи на це в системі самоврядування на підприємстві принцип єдиного

керівництва здійснюється керівниками підприємств, структурних одиниць та

підрозділів. Крім керівників суб’єктом правової роботи є також трудовий колектив.

Керівник підприємства керує всією діяльністю і організовує роботу підприємства.

Він несе відповідальність за результати роботи підприємства перед державою і

трудовим колективом, розпоряджається майном підприємства, підписує договори та

інші угоди, у межах своєї компетенції видає накази, згідно з трудовим законодавством

приймає на роботу і звільняє працівників, застосовує заходи заохочення і

накладає дисциплінарні стягнення на працівників. Керівник підприємства

наймається шляхом підписання контракту і призначення на посаду власником

підприємства або обирається (як правило, на конкурсній основі).

Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату

управління і структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри

призначаються на посаду і звільняються з неї керівником підприємства. Межі

їхньої компетенції так само встановлюються керівником підприємства згідно з

чинним законодавством.

Згідно із Законом України “Про підприємства” [З], а також положеннями про

структурні підрозділи та іншими нормативними актами компетенція структурних

підрозділів визначається підприємством самостійно. Однак вищі керівні органи

мають можливість впливати на цей процес з метою забезпечення раціональної організації

виробництва шляхом уведення рекомендованих норм, таких як типові або примірні

положення про підрозділи підприємства, що встановлюють оптимальні моделі їх

компетенції, а також регулюють внутрішні господарські відносини. Компетенція таких

підрозділів, як бухгалтерія, юридична служба підприємства, встановлюється вищими

органами у вигляді загальних положень. Вони безпосередньо підпорядковані

керівникові й наділяються особливими правами щодо здійснення різних форм

контролю, у тому числі контролю за законністю.

Позаяк управління підприємством і правова робота на підприємстві тісно взаємопов’язані,

слід визначити правовий стан окремих структурних підрозділів підприємства.

Насамперед планово-економічного відділу, який організовує і вдосконалює планування

виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, координує

діяльність підрозділів щодо вдосконалення виробництва, забезпечує проведення

аналізу з метою підвищення ефективності виробництва. Тому крім функції

управління планово-економічний відділ на основі державного замовлення, договорів

і замовлень споживачів продукції, виконуваних робіт, а також послуг, що

надаються, розроблює перспективні, річні та квартальні плани виробництва, плани

щодо прибутку, витрат виробництва, норми запасів матеріалів у цілому на

підприємстві, контролює виконання економічних показників діяльності підприємства

і його підрозділів, готує пропозиції щодо їх поліпшення, вживає заходів щодо

зміцнення госпрозрахунку, підвищення рентабельності, розроблює проекти

договірних, оптових та роздрібних цін на продукцію, готує матеріали для підбиття

підсумків роботи підрозділів і підприємства в цілому за певний період.

Керівник планово-економічного відділу має право вимагати від інших структурних

підрозділів матеріали й інформацію, що необхідні для виконання покладених на

відділ функцій, перевіряти діяльність структурних підрозділів з питань планово-економічної

роботи, давати рекомендації з питань, пов’язаних з виконанням встановлених

планів, економічного аналізу, звітності.

Відділ праці та заробітної плати, плануючи і вдосконалюючи структуру управління,

штатів, розроблює плани, що стосуються організації праці та заробітної плати, за

структурними підрозділами і в цілому по підприємству, розроблює штатні розписи

підрозділів згідно з фондом оплати праці, структурою, схемою посадових окладів,

аналізує ефективність діючої системи оплати праці, розроблює пропозиції щодо її

вдосконалення, здійснює контроль за правильним застосуванням різних форм оплати

праці, забезпечує додержання штатної дисципліни та ін. Відділ забезпечує

додержання трудового законодавства, бере участь у розв’язанні трудових спорів,

розробці та здійсненні заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, посилення

контролю за використанням робочого часу, у розробці посадових інструкцій

працівників підприємства.

Начальник відділу праці та заробітної плати має право давати структурним

підрозділам рекомендації з питань організації праці та заробітної плати,

одержувати від них матеріали, що необхідні для виконання покладених на відділ

функцій, звертатися до керівника підприємства з пропозиціями про заохочення

працівників за активну участь у поліпшенні організації праці або про накладення

стягнень на службовців, які припустились порушень щодо використання фонду оплати

праці.

Відділ головного бухгалтера забезпечує організацію бухгалтерського обліку і

контроль за раціональним, економним використанням матеріальних, трудових і

фінансових ресурсів, збереженням майна.

Головний бухгалтер забезпечує облік надходжень грошових коштів, товарно-матеріальних

цінностей, відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з їх рухом;

облік витрат виробництва та інших; облік господарсько-фінансової діяльності

підприємства; правильне і своєчасне перерахування коштів у державний бюджет,

внесків у державне соціальне страхування, коштів у різні фонди і резерви;

виплату заборгованості банкам за кредитами і позиками та ін.

Разом з керівниками відповідних підрозділів головний бухгалтер здійснює контроль

за дотриманням правил прийняття та відпуску товарно-матеріальних цінностей,

правильністю витрат фонду оплати праці, суворим додержанням штатної фінансової

та касової дисципліни, додержанням встановлених правил проведення інвентаризацій,

законних списань з бухгалтерських балансів нестач та інших витрат. У разі

виявлення незаконних дій доповідає про це керівникові підприємства.

Головний бухгалтер разом з керівником підприємства має право підписувати

документи, які є підставою для прийняття та відпуску грошових коштів і товарно-матеріальних

цінностей, для чого видається відповідний наказ по підприємству. Перелічені

документи без підпису головного бухгалтера недійсні. Головному бухгалтеру

заборонено приймати до виконання і оформлювати документи за операціями, що

суперечать законодавству і встановленому порядку прийняття, збереження і

використання грошових коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.

Головний бухгалтер має право вимагати від структурних підрозділів додержання

встановленого порядку оформлення операцій і подання необхідних документів і

матеріалів, що е обов’язковим для виконання всіма працівниками. Призначення,

звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб можливі лише за

узгодженням з головним бухгалтером. Останній попередньо розглядає і візує

договори й угоди підприємства на операції з товарно-матеріальними цінностями,

виконання робіт або послуг, а також накази і розпорядження про встановлення

працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та преміювання.

Важливу роль у здійсненні правової роботи на підприємстві виконує відділ кадрів,

основними завданнями якого є забезпечення підприємства робітниками та

службовцями необхідних спеціальностей та кваліфікацій згідно з планом, що

стосується організації праці та заробітної плати, а також організація роботи з

обліку, підготовки та підвищення кваліфікації працівників.

Особливу відповідальність відділ кадрів несе за своєчасне оформлення працівників

при прийнятті їх на посаду, переведенні та звільненні з посади, яку вони

обіймають, відповідно до трудового законодавства; за додержання трудової

дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку; за надання працівникам

відпусток.

Начальник відділу кадрів має право вимагати від структурних підрозділів

необхідні дані про роботу з кадрами, контролювати роботу з кадрами в підрозділах.

Відділ кадрів діє в тісному контакті з профспілковою організацією підприємства.

Відповідальну частину правової роботи на підприємстві виконують також відділи

матеріально-технічного постачання та збуту. Відділ матеріально-технічного

постачання покликаний забезпечувати підприємство сировиною, матеріалами,

комплектуючими виробами задля дотримання графіку виробництва, своєчасного випуску

якісної продукції згідно із затвердженою номенклатурою і державним замовленням

та договорами із споживачами.

Відділ збуту повинен реалізовувати виготовлену продукцію згідно з укладеними

договорами.

Спільна правова робота відділів матеріально-технічного постачання та збуту

полягає в тому, що згідно з плановими завданнями і чинним законодавством вони

укладають договори з постачальниками і споживачами продукції, контролюють їх

виконання і в разі потреби застосовують передбачені законодавством заходи

майнової відповідальності за невиконання постачальниками або споживачами

договірних зобов’язань.

Трудовий колектив підприємства є основною ланкою суспільства і згідно з

Конституцією України [1] і Законом України “Про підприємства” [3] має широкі

повноваження в політичному, економічному та суспільному житті держави. У

трудових колективах спільна праця здійснюється на засадах співробітництва та

взаємодопомоги, забезпечення єдності державних, суспільних та інших інтересів,

затверджується принцип відповідальності кожного працівника перед колективом і

колективу перед працівником. Трудові колективи покликані збільшувати матеріальні

та інші багатства країни, раціонально використовувати ресурси, виявляти турботу

про членів колективу, про поліпшення умов їхньої праці, побуту та відпочинку.

Як учасники управління підприємством трудові колективи безпосередньо впливають і

на окремі напрямки правової роботи. Крім участі у розробці планів економічного

та соціального розвитку підприємства, здійсненні заходів з виконання планів

виробництва та договірних зобов’язань, якості продукції тощо широкі повноваження

трудові колективи мають щодо укладення, забезпечення і контролю за виконанням

колективних договорів.

Із здійсненням правової роботи тісно пов’язані повноваження трудових колективів

щодо забезпечення зберігання власності, посилення боротьби з безгосподарністю,

попередження розкрадання майна підприємства.

Законодавство наділяє трудові колективи правом брати безпосередню участь у

здійсненні майже всіх основних напрямків правової роботи, крім договірної та

претензійно-позовної.

Контрольні питання

І. Що означає поняття “правова робота”?

2. Види суб’єктів правової роботи.

3. Що таке підприємство згідно із Законом України “Про підприємства”? Структура

підприємства.

4. Права та обов’язки керівника підприємства як суб’єкта правової роботи.

5. Структурні підрозділи підприємства як суб’єкти правової роботи, їх

компетенція і правовий стан.

6. Роль трудового колективу підприємства як суб’єкта правової роботи.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Конституція України //ВВР України.— 1996.— №30.— Ст. 141.

2. Закон України “Про колективні договори і угоди” // ВВР України. — 1993. — №36.—Ст.

361.

3. Закон України “Про підприємства” // ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.

4. Цивільний кодекс України // Право України. — 1993. — № 11-12.

5. Кодекс законів про працю // Право України. — 1996. —№2-3.

6. Положение о поставках продукции производственно-технического назначения // СП

СССР. — 1988. — № 24-25.

7. Положение о поставках товаров народного потребления // СП СССР. — 1988.

8. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального

органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації // ЗП

України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

9. Правовая работа на предприятии. — К., 1986.

10. Рубан Г. С. Работа с кадрами на производстве. — К., 1987.

11. Штефан М. Й. Підприємство і правосуддя. — К.: Вища шк., 1992.

12. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

Тема 3

ПРАВОВИЙ СТАН ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ

У сучасних умовах докорінної зміни механізму господарювання (реорганізуються і

набирають нового статусу міністерства та відомства, справді самостійними стають

підприємства) чільне місце посідають економічні методи управління господарством,

підвищується роль господарських договорів. Великого значення набуває правове

забезпечення господарювання, підвищуються роль і авторитет правоохоронних

органів та юридичних служб міністерств, інших органів виконавчої влади і

підприємств.

Тому важко переоцінити значення Загального положення про юридичну службу

міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного

підприємства, установи, організації [І].

Положення містить 12 пунктів, але незважаючи на це всі його норми можна умовно

згрупувати в три розділи: загальні положення; обов’язки; права та

відповідальність юридичних служб.

У першому розділі (7 пунктів) зазначається, що в міністерстві, іншому державному

органі виконавчої влади, на державному підприємстві, в установі, організації

залежно від обсягу, характеру і складності правової роботи створюються (як

правило, у формі самостійного структурного підрозділу) юридичне управління,

відділ, сектор, бюро, група або вводиться посада юрисконсульта відповідної

категорії.

Відповідно до цієї норми на всіх підприємствах і в організаціях, як правило,

повинні бути створені юридичні служби. Юридична служба є самостійним структурним

підрозділом; залежно від обсягу, характеру і складності роботи визначається

структура юридичної служби; встановлюється порядок створення та взаємовідносин

юридичної служби й інших структурних підрозділів.

Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої

на правильне застосування, неухильне додержання законів та запобігання

невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів

міністерством, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання

покладених на них завдань і функціональних обов’язків.

Юридична служба безпосередньо підпорядковується міністрові або за його рішенням

одному із заступників, а на підприємстві — безпосередньо керівнику підприємства.

Міністерство і підприємство доводять до відома відповідно Міністерства юстиції

України і Управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі про

наявність в їх структурі юридичної служби, зміни її організаційної форми та

складу працівників, потребу в юридичних кадрах. Крім того, юридичні служби

міністерств та підприємств з питань організації та методики здійснення правової

роботи керуються рекомендаціями Міністерства юстиції України.

Міністерство або підприємство зобов’язане створювати умови для нормальної роботи

і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим

приміщенням, телефонним зв’язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для

виконання службових обов’язків, законодавчими та іншими матеріалами,

літературними джерелами з правових питань.

Заборонено покладати на юридичну службу обов’язки, що не стосуються правової

роботи і не передбачені Загальним положенням. Це є своєрідною гарантією того, що

юристи зможуть займатися виключно правовою роботою і виконувати функції,

покладені на них законодавцем.

На посаду керівника, його заступника, головного юрисконсульта юридичної служби

міністерства або підприємства призначаються особи з вищою юридичною освітою,

стажем роботи за спеціальністю щонайменше три роки, а на посади провідного і

відповідної категорії юрисконсультів — особи, які мають вищу юридичну освіту або

навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів.

Особи, які навчаються у вищих юридичних навчальних закладах або не мають досвіду

роботи, після прийняття на роботу до юридичної служби міністерства або

підприємства повинні пройти стажування в управлінні юстиції області, міст Києва

та Севастополя.

Загальне положення [1] також встановлює, що правову допомогу підприємству можуть

подавати на підставі договору адвокат, адвокатські бюро, фірма, контора, інше

адвокатське об’єднання, а також фізична чи юридична особа, яка має ліцензію на

здійснення юридичної допомоги.

Розглянемо обов’язки, які покладаються на різні юридичні служби згідно із

Загальним положенням [І].

Юридична служба міністерства:

• організовує і бере участь у забезпеченні реалізації державної правової

політики у відповідній галузі, захисті законних інтересів міністерства;

• забезпечує правильне застосування законодавства в міністерстві та на

підприємствах галузі, інформує керівника про необхідність упровадження заходів

щодо скасування актів, прийнятих з порушенням законодавства;

• разом з відповідними структурними підрозділами узагальнює практику

застосування законодавства в галузі, готує пропозиції щодо його вдосконалення,

подає їх на розгляд керівництва міністерства для вирішення питання стосовно

необхідності підготовки проекту акта законодавства та внесення його в

установленому порядку до державного органу, уповноваженого приймати такі акти;

• перевіряє відповідність законодавству проектів наказів та інших нормативних

актів, що подаються на підпис керівництва, візує їх за наявності віз керівників

заінтересованих структурних підрозділів або осіб, які їх заміщують. Якщо проект

наказу чи іншого нормативного акта не відповідає законодавству або внесені в

нього юридичною службою зауваження не враховані, ця служба, не візуючи проект,

подає письмовий висновок з пропозиціями щодо законного вирішення відповідного

питання для прийняття остаточного рішення керівником міністерства.

Видавати накази, інші нормативні акти, а також подавати проект акта

законодавства до відповідного державного органа для вирішення питання щодо його

прийняття чи узгодження без попереднього розгляду юридичною службою не

допускається;

• вносить керівництву міністерства пропозиції щодо подання нормативного акта до

Міністерства юстиції України для державної реєстрації, якщо цей акт стосується

прав, свобод і законних інтересів громадян або має міжвідомчий характер;

• бере участь у підготовці проектів актів законодавства, міжнародних та

господарських договорів (контрактів), розглядає проекти нормативних актів, які

надійшли для погодження, з питань, що належать до компетенції міністерства,

готує проекти письмових висновків чи зауважень до них;

• разом з іншими структурними підрозділами переглядає відомчі нормативні акти з

метою приведення Їх у відповідність до законо-

давства, готує пропозиції щодо внесення в них змін і доповнень чи визнання їх

такими, що втратили чинність;

• організовує облік і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів

або підтримує їх у контрольному стані; за допомогою сучасних технічних засобів

здійснює інформаційно-довідкову роботу із законодавства, оперативно доводить до

підприємств галузі інформацію про зміни в нормативних актах і нові акти,

рекомендації органів юстиції, роз’яснення Вищого арбітражного суду та Пленуму

Верховного Суду України; готує керівництву міністерства довідкові матеріали із

законодавства; надає працівникам міністерства консультації з правових питань;

• разом з відповідними структурними підрозділами сприяє підприємствам галузі у

правовому забезпеченні встановлення та стабілізації господарських зв’язків; бере

участь у застосуванні заходів правового впливу в разі невиконання чи неналежного

виконання договірних зобов’язань, забезпеченні захисту майнових прав; надає

правову допомогу суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності галузі;

• сприяє правильному застосуванню законодавства про працю, запобіганню

безгосподарності, непродуктивним витратам, бере участь в аналізі причин їх

виникнення і підготовці документів про відшкодування збитків;

• аналізує матеріали, що надходять від правоохоронних і контролюючих органів,

результати претензійної та позовної роботи, дані статистичної звітності, що

характеризують стан законності в діяльності міністерства; розроблює пропозиції

щодо усунення недоліків у правовому забезпеченні діяльності підприємств галузі,

подає їх на розгляд керівництва міністерства;

• бере участь у розгляді матеріалів за наслідками перевірок, ревізій,

інвентаризацій; готує правові висновки за фактами виявлених правопорушень;

• представляє в установленому законодавством порядку інтереси міністерства в

судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів;

• вносить пропозиції керівництву міністерства (якщо це не входить у компетенцію

іншого підрозділу) щодо притягнення до відповідальності працівників, з вини яких

заподіяно шкоду;

• здійснює методичне керівництво правовою роботою на підприємствах галузі,

вносить на розгляд керівництва чи колегіального органу міністерства пропозиції

щодо вдосконалення цієї роботи, сприяє впровадженню кращих форм і методів

діяльності юридичної служби та реалізації рекомендацій органів юстиції; разом з

відповідними структурними підрозділами визначає перспективну потребу підприємств

галузі в юридичних кадрах для забезпечення їх постійним правовим обслуговуванням,

організовує підвищення кваліфікації працівників юридичної служби підприємств

галузі та обмін досвідом їхньої роботи, співпрацює у цих питаннях з Міністерством

юстиції України;

• бере участь в організації і проведенні семінарів, інших занять з правових

питань з працівниками міністерства, у підвищенні правових знань керівників і

спеціалістів підприємств галузі.

Юридична служба підприємства:

• організовує та забезпечує правильне виконання актів законодавства, інших

нормативних актів і документів, подає керівництву пропозиції щодо вирішення

правових питань виробничої, економічної та соціальної діяльності підприємства;

• координує роботу і бере безпосередню участь у підготовці наказів та інших

актів підприємства, що регулюють відносини структурних підрозділів, їх майнову

відповідальність;

• перевіряє відповідність законодавству проектів наказів, інших актів, що

подаються на підпис керівнику підприємства, та візує їх за наявності погодження

цих проектів заінтересованими підрозділами.

Приймати акти правового характеру без попередньої перевірки юридичною службою не

допускається;

• разом з іншими структурними підрозділами складає висновки за проектами наказів

та іншими актами, готує і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо зміни

чи скасування відомчих нормативних актів та актів підприємства, які фактично

втратили чинність, не відповідають умовам господарювання або видані з порушенням

вимог законодавства;

• здійснює контроль за відповідністю законодавству актів, прийнятих керівниками

структурних підрозділів, доповідає керівнику підприємства з питань упровадження

заходів щодо їх зміни чи скасування;

• забезпечує облік і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів,

а також актів нормативного характеру, виданих підприємством, підтримує їх у

контрольному стані;

• бере участь у підготовці, укладенні та контролі за виконанням господарських

договорів (контрактів) з іншими підприємствами, установами та організаціями, дає

правову оцінку їх проектам;

• надає правову допомогу у процесі створення, освоєння та впровадження науково-технічних

розробок, новітніх технологій, а також у здійсненні заходів щодо поліпшення

якості продукції (робіт, послуг), зменшення втрат від випуску неякісної

продукції;

• організовує претензійну і виконує позовну роботу, представляє у встановленому

законодавством порядку інтереси підприємства в судах, інших органах під час

розгляду правових питань і спорів; дає правову оцінку претензіям, що висунуті до

підприємства чи підприємством у зв’язку з порушенням майнових прав і законних

інтересів;

• контролює додержання структурними підрозділами встановленого на підприємстві

порядку висунення і розгляду претензій;

• аналізує наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику

укладення та виконання договорів (контрактів); вносить керівнику підприємства

пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення господарської діяльності;

• готує висновки щодо правомірності списання матеріальних цінностей,

дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат і дає правову оцінку фактам

нестач, крадіжок, безгосподарності, випуску неякісної продукції, псування майна;

розглядає матеріали про відшкодування за рахунок винних осіб матеріальної шкоди,

що готуються відповідними підрозділами на основі економіко-правового аналізу

даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів

фінансово-господарської діяльності підприємства та матеріалів перевірок,

здійснених правоохоронними і контролюючими органами;

• сприяє додержанню законності в реалізації прав трудового колективу під час

вирішення ним питань виробничого характеру і соціального розвитку; бере участь у

підготовці та укладенні колективного договору, консультує виборні органи

трудового колективу з питань законодавства, що стосуються їх повноважень;

• разом з відповідними підрозділами підприємства бере участь у підготовці

заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, забезпечення охорони праці на

виробництві; надає правову допомогу працівникам підприємства, які потребують

соціального захисту;

• забезпечує правильне застосування норм трудового, житлового, пенсійного та

інших видів законодавства, що стосуються прав і законних інтересів працівників,

вносить пропозиції керівнику підприємства щодо поновлення порушених прав; у разі

невиконання вимог законодавства під час звільнення працівника з роботи,

переведення на іншу роботу, притягнення до дисциплінарної чи матеріальної

відповідальності готує письмовий висновок з пропозиціями щодо усунення порушень;

• бере участь у забезпеченні додержання законодавства про охорону навколишнього

природного середовища та вжиття заходів, спрямованих на запобігання його

порушенням;

• сприяє своєчасному впровадженню заходів за протестами та поданнями прокуратури,

окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами арбітражного суду,

відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів;

• організовує і виконує роботу, пов’язану з підвищенням рівня правових знань

працівників підприємства, інформує про законодавство, роз’яснює практику його

застосування; дає консультації з правових питань.

Юридична служба міністерства, підприємства має право:

• перевіряти додержання законності в міністерстві, на підприємствах та в їх

структурних підрозділах;

• одержувати у встановленому порядку від посадових осіб міністерства,

підприємства, їх структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші

матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

• інформувати керівника міністерства, підприємства в разі покладення на неї

виконання роботи, що не належить до функцій юридичної служби чи виходить за її

межі, а також якщо відповідні підрозділи або посадові особи не надають

документів, інших матеріалів, необхідних для вирішення порушених питань;

• залучати за згодою керівника структурного підрозділу міністерства,

підприємства відповідних спеціалістів для підготовки проектів нормативних актів

та інших документів, а також для розробки заходів, що здійснюються юридичною

службою відповідно до покладених на неї обов’язків;

• брати участь у засіданнях колегії, інших дорадчих і колегіальних органів,

нарадах, які проводяться в міністерстві, на підприємстві, у разі розгляду на них

питань щодо практики застосування законодавства.

У разі переслідування працівника юридичної служби у зв’язку з виконанням ним

обов’язків, передбачених Загальним положенням про юридичну службу [І],

інформувати відповідно Міністерство юстиції України і управління юстиції області,

міст Києва та Севастополя.

Пропозиції юридичної служби щодо приведення у відповідність до законодавства

проектів рішень, наказів, інших правових актів міністерства, підприємства, що

суперечать закону, є обов’язковими для розгляду керівником міністерства,

підприємства та їх структурних підрозділів.

Працівник юридичної служби, який не вжив передбачених Загальним положенням про

юридичну службу [1] заходів щодо усунення порушень законодавства, які призвели

до негативних економічних наслідків, ущемлення прав і законних інтересів

працівників, несе відповідальність в установленому законодавством порядку.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте Загальне положення про юридичну службу.

2. Вимоги, що висуваються до керівників і працівників юридичної служби.

3. Обов’язки юридичної служби міністерства.

4. Обов’язки юридичної служби підприємства.

5. Права юридичної служби міністерства, підприємства.

6. Відповідальність працівників юридичної служби.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального

органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації

// ЗП України. — 1996. — № 1. — Ст. 20.

2. Анохин В. С. Правовая работа в народном хозяйстве в новых экономических условиях.

— Воронеж, 1991.

3. Щербина В. С. Господарське право України. — К.: Атіка, 1999.

Тема 4

СТРУКТУРА I КЕРІВНИЦТВО ЮРИДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ

Питанням організації правового обслуговування, забезпечення реалізації державної

правової політики у відповідній галузі, захисту законних інтересів міністерств,

інших центральних органів виконавчої влади, а також державних підприємств,

установ і організацій надається велике значення з боку держави.

Згідно із Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого

центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства,

установи, організації [7] міністерства та відомства зобов’язані впорядкувати

роботу юридичних підрозділів у центральному апараті галузі, вжити заходів щодо

забезпечення належного правового обслуговування підприємств, установ і організацій

галузі.

Юридична служба разом з іншими структурними підрозділами бере участь у

реалізації практично всіх функцій управління міністерством, підприємством та

іншим господарчим органом, посідаючи при цьому особливе місце: через юридичну

службу держава не тільки забезпечує, а й контролює додержання законності та

державної дисципліни в діяльності підприємств, установ і організацій.

Юридичній службі надається особлива державна функція, тому порядок її

організації і правове положення визначаються в централізованому порядку

Загальним положенням про юридичну службу [7].

Юридична служба як самостійний підрозділ у системі управління підприємством має

певну організаційну структуру. Залежно від обсягу і характеру правової роботи,

специфіки роботи підприємства чи установи юридична служба складається з

юридичних відділів, секторів, бюро, групи або впроваджується посада юрисконсульта

відповідної категорії (головний юрисконсульт, старший юрисконсульт, юрисконсульт).

У міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади можуть

створюватись юридичні управління.

Ефективність правової роботи на підприємстві залежить від визначення оптимальної

організаційної структури юридичної служби і необхідної кількості штатних одиниць

з урахуванням обсягу роботи і особливостей діяльності підприємства. Як свідчить

практика, для промислових підприємств, де працює велика кількість робітників та

службовців, наявний великий обсяг робіт з підготовки й оформлення договорів,

претензій, позовів та інших правових документів, юридична служба складається з

чотирьох-п’яти осіб.

В Україні створено й діють малі підприємства з такою чисельністю працівників: у

промисловості та на будівництві — до 200;

інших галузях виробничої сфери — до 50; науці та науковому обслуговуванні — до

100; галузях невиробничої сфери — до 25;

роздрібній торгівлі — до 15. З огляду на це малі підприємства не можуть обійтись

без виконання правової роботи і правового обслуговування.

Існують такі основні форми правового обслуговування малих та середніх

підприємств: на підставі договору, укладеного з юридичною консультацією,

адвокатським бюро, фірмою, конторою чи окремим адвокатом, або на підставі

договору, укладеного з юридичною чи фізичною особою — суб’єктом підприємницької

діяльності, який має спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення юридичної

практики.

Відомі й такі форми правового обслуговування, як організація міжгосподарських

юридичних груп для обслуговування кількох територіальне близьких підприємств

однієї або кількох галузей, а також організація обслуговування невеликих

господарчих органів однієї системи юридичною службою головного (найбільшого)

підприємства.

Останні дві форми найраціональніші, оскільки забезпечують досить тісний зв’язок

юриста з підприємством, регулярне відвідування ним підприємства, кваліфіковану

підготовку документів.

Міжгосподарські юридичні групи створюються за спеціальним наказом міністерства

або іншого органу державної виконавчої влади, де регламентовано всі аспекти

організації та діяльності міжгосподарських юридичних груп, у тому числі порядок

їх утво. рення, права та обов’язки співробітників, оплата праці, форми заохочення

юристів.

На одному з базових підприємств для обслуговування кількох невеликих підприємств,

а також виробничих одиниць, де немає сенсу тримати штатного юрисконсульта, як

самостійні структурні підрозділи можуть створюватись міжгосподарські юридичні

відділи. Ці відділи формуються за рахунок загальної штатної чисельності

працівників кількох невеликих підприємств і організацій у такій кількості, аби

на кожного юриста припадало обслуговування від двох до чотирьох підприємств або

організацій. Кожне підприємство, що обслуговується міжгосподарським юридичним

відділом, перераховує базовому підприємству грошові суми для утримання юристів.

Правове обслуговування підприємств, установ і організацій адвокатами,

адвокатським бюро, фірмою, конторою чи іншим адвокатським об’єднанням

передбачається Законом України “Про адвокатуру” [2], Загальним положенням про

юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої

влади, державного підприємства, установи, організації [7] та іншими нормативними

актами.

Надання адвокатами правової допомоги підприємствам, установам і організаціям є

одним з найважливіших напрямків діяльності адвокатури.

Діяльність адвокатів щодо правового обслуговування підприємств, установ і

організацій не може обмежуватись тільки виконанням претензійно-позовної роботи.

Адвокати зобов’язані вживати заходів щодо зміцнення законності в господарській

діяльності підприємств, які вони обслуговують, активного використання правових

засобів для впровадження госпрозрахунку і поліпшення економічних показників,

забезпечення збереження майна підприємства, посилення боротьби з

безгосподарністю, виготовленням неякісної та нестандартної продукції, з

порушеннями трудового законодавства, посилення захисту прав та законних

інтересів підприємств, установ і організацій, правового забезпечення

господарського механізму загалом.

З огляду на викладене адвокату необхідно добре орієнтуватись у господарському

законодавстві й знати основні нормативні акти, що регулюють господарську

діяльність підприємств і організацій.

Адвокати здійснюють правову роботу за тими ж напрямками, що й юридичні служби.

Адвокат організовує правильне і своєчасне висунення претензій і позовів,

укладення господарських договорів, здійснює контроль за їх виконанням.

Для здійснення цих та інших функцій з правового обслуговування адвокат має право

вимагати від структурних підрозділів і посадових осіб необхідні документи,

довідки, розрахунки та іншу інформацію.

Разом з іншими структурними підрозділами і посадовими особами адвокат бере

участь у вивченні й узагальненні результатів господарської діяльності за

окремими напрямками. У разі виявлення фактів заподіяння підприємству шкоди

адвокат зобов’язаний порушити перед керівником питання щодо притягнення

винуватців до матеріальної відповідальності.

На адвоката покладається обов’язок підвищення рівня правової роботи на

підприємстві шляхом здійснення заходів, пов’язаних з навчанням та правовою

пропагандою, — лекцій, доповідей, бесід, тематичних нарад.

Ефективність юридичної служби на підприємстві, в установі та організації, а

також правової роботи загалом значною мірою залежить від організації і рівня

керівництва ними.

За весь час існування юридичної служби питання управління та контролю за її

діяльністю вирішувались по-різному.

Нині це загальнодержавне завдання, що визначає організаційно-методичне

керівництво діяльністю юридичної служби.

Згідно з п. 4 Загального положення [7] на Міністерство юстиції України покладено

обов’язок організації та методичного керівництва правовою роботою в державі.

Широкі повноваження в частині методичного керівництва правовою роботою надані (згідно

з п. 8 Загального положення [7]) юридичному відділу (управлінню) галузевого

міністерства.

Таким чином, методичне керівництво діяльністю юридичних служб здійснюється

централізовано: у загальнодержавному масштабі — Міністерством юстиції України, а

в окремій галузі господарювання — юридичною службою галузевого міністерства,

вищої організації.

Пояснимо, як треба розуміти термін “методичне керівництво”.

Методика — це сукупність основних принципів та прийомів, які створюють чітку

систему організації роботи того чи іншого органу за визначеними напрямками або

загалом.

Орган, що здійснює методичне керівництво, напрацьовує най-раціональніші,

найефективніші, єдині принципи і засоби роботи, які він рекомендує для

використання з метою впорядкування і підвищення результативності роботи.

Розробка таких прийомів та способів роботи і використання їх на практиці й є

методичним керівництвом. Основу його становлять вивчення роботи підприємств,

установ, рекомендації науково-дослідних організацій, пропозиції наукових і

практичних працівників.

Оперативно розроблені на основі узагальнення теорії та практики методичні

рекомендації або вказівки можуть бути визначені як стандарти, яким повинна

відповідати на певному проміжку часу діяльність відповідних органів, організацій,

підприємств та їх підрозділів.

Окрім методичних вказівок і рекомендацій найефективнішими заходами методичного

керівництва є перевірки, збирання статистичних або оперативних даних, довідок,

інформацій, заслуховування звітів, організація семінарів, зборів, перепідготовка

кадрів тощо.

Зауважимо, що слід розрізняти такі поняття, як методичне керівництво юридичною

службою та правовою роботою.

Поняття “методичне керівництво правовою роботою” ширше і включає в себе

методичне керівництво юридичною службою. Методичні вказівки і рекомендації

керівних органів щодо правової роботи розраховані на всі підприємства, установи

і організації, у тому числі й такі, що не мають власної юридичної служби.

Методичне керівництво юридичною службою включає в себе конкретні питання щодо

створення юридичних служб, підбору та підвищення кваліфікації співробітників

юридичних служб, безпосередньої організації їхньої роботи.

Методичне керівництво правовою роботою здійснюється на основі перспективного (на

один-два роки) та поточного планування, а також шляхом прийняття цільових (тематичних)

планів разом з арбітражним судом, радами профспілок, іншими органами,

організаціями та установами.

Систему органів Міністерства юстиції України становлять Головне управління

юстиції в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах

Києві та Севастополі, які постійно працюють з юрисконсультами, організовують

їхнє стажування, підвищення кваліфікації, а також постійно діючі семінари.

Як зазначалося, однією з основних найефективніших форм контролю за правовою

роботою є систематичні перевірки: як загальні, так і тематичні. Під час

загальних перевірок аналізуються всі напрямки діяльності юридичної служби, стан

правової роботи, виявляються недоліки, визначаються шляхи їх усунення. Як правило,

перевіряючі вивчають такі питання:

• організацію юридичної служби (її склад, умови роботи, планування роботи, стан

діловодства);

• організацію договірної роботи (аналіз укладених договорів, строки укладення

договорів, характеристика переддоговірних спорів, організація обліку та контролю

виконання договорів);

• організацію претензійно-позовної роботи (участь юридичної служби у претензійно-позовній

роботі, аналіз претензій і позовів, додержання доарбітражного порядку

врегулювання суперечностей між сторонами, організація обліку претензій,

ефективність претензійно-позовної роботи);

• участь юридичної служби в боротьбі з розкраданням майна, виготовленням

неякісної продукції, іншими невиробничими втратами; наявність правових

документів, що регламентують цю діяльність, практика відшкодування збитків;

• стан трудової дисципліни;

• проведення правової експертизи нормативних актів;

•

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ літературИ	\|	Основні етапи розвитку охорони праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.15 сек.