Закономірності зближення правових систем і його форми

З перших днів формування і становлення порівняльного правознавства цілі і завдання, пов'язані зі зближенням правових систем, були домінуючими. Існують навіть ідеї про всесвітню уніфікацію права. Завдання зближення правових систем набуває особливого звучання і в сучасному світі.

Процес зближення правових систем має закономірний характер, зумовлений об'єктивними потребами розвитку людства на сучасному етапі. Даний процес відбувається як стихійно, так і планомірно. Наприклад, взаємодія у соціально-економічній сфері, зокрема торгівля в прикордонних районах. Іноді таке зближення здійснюється стихійно і законодавцеві залишається тільки зафіксувати його у відповідних нормативно-правових актах. Тим самим здійснюється уніфікація деяких правових норм різних держав. Що стосується планомірного цілеспрямованого зближення,

то воно полягає в спеціально організованій діяльності держав із розроблення единообразного нормативно-правового акта, спрямованого на регулювання відповідних норм політичної, економічної, соціальної, гуманітарної та інших сфер життя суспільства. Тобто дана форма уніфікації — це спеціально організована діяльність з одноманітного правового регулювання в різних сферах міжнародних відносин.

Яскраво виражені сьогодні світові тенденції глобалізації неминуче ведуть до взаємодії, взаємовпливу національних правових систем. Співвідношення національних правових систем рухоме, воно змінюється з урахуванням завдань узгодженого правового розвитку. Пошук і встановлення правильного поєднання юридичних засобів зближення вимагають великого вміння і постійних зусиль від теоретиків і практиків.

Взаємодія правових систем за сучасних умов набуває найрізноманітніших форм. Цьому сприяє діалог правових систем і правові запозичення. Значною мірою на процеси зростаючої взаємодії і взаємовпливу окремих правових систем різних держав наприкінці XX — на початку XXI ст. впливає розвиток сучасних систем комунікації.

Зближення правових систем може має не тільки у ряді традиційних галузей, наприклад у морському праві, де завжди панувало прагнення до одноманітності норм, але й сприймається новими галузями й інститутами права (наприклад космічне право, право повітряного простору, атомне право і ін.).

Нормативно-правова база зближення правових систем різна, тобто в рамках кожного напряму використовуються ті чи інші правові засоби. В одних випадках — це програми-проекти, модельні законодавчі акти, в інших — уніфіковані загальні норми, у третіх — правові стандарти, наукові концепції тощо. Природно, їх юридична сила неоднакова, оскільки вони можуть мати програмний, нормативно-орієнтуючий, рекомендаційний і обов'язковий характер.

Процес зближення національних правових систем, на думку Ю.О. Тихомирова, передбачає:

— розроблення загальної політики державного правового розвитку;

Що стосується планомірного цілеспрямованого зближення,

Процес зближення національних правових систем, на думку Ю.О. Тихомирова, передбачає:

— розроблення загальної політики державного правового розвитку;

Програми уніфікації та гармонізації національних правових систем.

є прийняті Радою Європи на Копенгагенському саміті в 1993 р. Декларація і Угода про партнерство та співпрацю між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами 1994 p., а також Указ Президента України «Про програму інтеграції України в Європейський Союз» 2000 р. і Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» 2004 р.

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу — це поетапне прийняття і впровадження Україною нормативно-правових актів, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу. Адаптація проводиться для забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, які випливають з Угоди про партнерство і співпрацю, розвитку національного законодавства у напрямі його наближення до законодавства ЄС і забезпечення високого рівня підготовки в Україні законодавчих актів, створення правової бази для інтеграції України в ЄС. Адаптація законодавства ЄС є планомірним процесом, який складається з трьох окремих етапів, на кожному з яких досягається певний ступінь відповідності законодавства України законодавству ЄС у певних сферах.

Упродовж першого етапу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу передбачається розвиток правової системи України згідно з вимогами, визначеними в декларації, у напрямі встановлення верховенства права, забезпечення прав людини, функціонування ринкової економіки; приведення законодавства України у відповідність до вимог Угоди про партнерство і співпрацю та інших міжнародних договорів, які стосуються співпраці України та ЄС.

Надалі процес адаптації полягатиме в перегляді законодавства України у сферах, визначених Угодою про партнерство і співпрацю, з метою забезпечення його приблизної відповідності законодавству ЄС; правовому забезпеченні створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС та підготовки до асоційованого членства України в ЄС.

І, нарешті, адаптація законодавства спрямована на укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; підготовку розширеної програми гармонізації законодавства України із законодавством ЄС з метою забезпечення інтеграції України до спільного ринку ЄС.

Як відзначає Ю.О. Тихомиров, «узгоджений» правовий розпиток держав можна розглядати стосовно чотирьох основних напрямів і форм їх проведення:

1) зближення законодавства, коли визначається спільний
курс держав у даній сфері, напрями, етапи зближення, способи
зближення;

2) гармонізація законодавства, коли узгоджуються спільні
підходи, концепції розвитку національних законодавств, виробляються спільні правові принципи і окремі рішення;

3) ухвалення модельних законодавчих актів;

4) уніфікація законодавства, коли розробляються і вводяться в дію загальнообов'язкові одноманітні юридичні норми
(правила).

Таким чином, зближення і взаємодія правових систем сучасності — явище глобальне, характерне для розвитку права у XXI ст., що має закономірний характер. Це особливо помітно на регіональному рівні, коли економічні, геополітичні і культурні процеси об'єднують держави. Затвердження пріоритету міжнародного права також веде до того, що в національних правових системах збільшується кількість одноманітних стандартів. Основними способами зближення правових систем є гармонізація законодавств і уніфікація правових норм. Важлива роль у цьому процесі відводиться імплементації норм міжнародного права в національне законодавство і наданню міжнародної правової допомоги.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Програми уніфікації та гармонізації національних правових систем.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.033 сек.