Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Корекційне навчання та виховання дітей з порушеннями зору та слуху.

Лекція 2

Крива виробничих можливостей

 

Альтернативна вартість – це кількість певного продукту, від якого відмовилися, щоб отримати деяку кількість даного продукту. Альтернативна вартість – найцінніша після вибраної альтернатива, від якої відмовилися.

Закон альтернативної вартості – для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятися від щораз більшої кількості іншого продукту.

План:

1. Причини порушень слуху, їх класифікація

2. Корекційне навчання та виховання дітей з порушеннями слуху в масовій загальноосвітній школі.

3. Види порушень зору, їх причини й наслідки.

4. Корекційне навчання й виховання дітей з порушеннями зору в масовій загальноосвітній школі.

Література:

  1. Бородулина С.Ю Коррекционная педагогика – Ростов н/Д: Феникс, 2004.
  2. Маршак В.В. Все виды отклонений в человеческой психике/ В.В. Маршак. – Ростов н/Д.:Феникс, 2006.
  3. Роберт Конечный, Милан Боухал Психология в медицине – Авиценум, медицинское издательство Прага ЧССР, 1983
  4. Сорокин В.М., Кокоренко В.Л. Практикум по специальной психологии. – СПб.: Речь, 2003.

 

1. Причини порушень слуху, їх класифікація

Порушення слуху тією чи іншою мірою зустрічаються досить часто й у дорослих, і в дітей різного віку. Більшість із них носить тимчасовий характер, наприклад, при запаленні середнього вуха (отитах), застудах, утворі сірчаних пробок, при аномальній будові зовнішнього й середнього вуха (відсутність або недорозвинення вушних раковин, зрощення слухових проходів, дефекти барабанної перетинки, слухових кісточок і ін.), при ексудативних отитах. Такого роду порушення слуху називаються кондуктивними. Сучасна медицина володіє досить ефективними методами їх лікування: як консервативними, так і оперативними. Звичайно в результаті лікування, іноді досить тривалого, слух відновлюється.

Іншу групу порушень слуху становлять стійкі порушення, пов'язані з поразкою внутрішнього вуха, — сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість і глухота. При цих порушеннях сучасна медицина не може відновити нормальний слух. Мова може йти тут лише про підтримуючу терапію, певні профілактичні заходи, слухопротезування (добір індивідуальних слухових апаратів) і тривалої систематичної педагогічної корекції.

Причинами порушень слуху можуть бути:

  • інфекційні захворювання,
  • токсичні ураження,
  • судинні розлади,
  • механічні, акустичні або контузионні травми і т.д.

Порушення слуху виникають у результаті захворювань, що вражають зовнішнє, середнє або внутрішнє вухо, слуховий нерв. Значне місце в числі причин займають наслідки запалення середнього вуха..

На першому році життя в основному переважає спадкоємний і вроджений характер глухоти й приглухуватості, а надалі зростає роль придбаних факторів зниження слуху. Виділяють наступні придбані фактори слухових порушень: наслідки запальних захворювань органів слуху, неадекватне застосування ототоксичних медикаментів, зокрема антибіотиків (наприклад, стрептоміцин, неоміцин, мономіцин, канаміцин, линкаміцин, гентоміцин і ін.; препарати аміноглікозидного ряду), тривалий вплив звукових подразників граничної інтенсивності (наприклад, використання плеєрів).

Серед причин, які можуть викликати порушення слуху в дитини раннього віку, виділяють наступні: вірусні захворювання матері в першому триместрі вагітності (краснуха, кір, грип, вірус герпесу й ін.), уроджені пороки розвитку (наприклад, розщілини губи й піднебіння), недоношеність, мала вага при народженні (менш 1500 г), неблагополучні пологи. Причиною порушень слуху можуть бути алкоголізм матері під час вагітності, прояв у період новорожденности жовтяниці й неврологічних розладів.

Існують різні медичні й педагогічні класифікації осіб з порушенням слуху.

У нашій країні найбільше поширення одержала класифікація порушень слуху в дітей, запропонована Л. В. Нейманом. Особливість цієї класифікації полягала в наступному: діагноз глухота ставиться при меншому ступені втрати слуху (75-80 Дб); установлюються три ступені приглухуватості залежно від середньої арифметичної втрати слуху в області мовного діапазону частот (500, 1000, 2000, 4000 Гц).

Р. М. Боскис розробила наукове обґрунтування класифікації, запропонувавши нові критерії, що враховують своєрідність розвитку дітей з порушеним слухом:

I). ступінь поразки слухової функції;

2) рівень розвитку мови при даному ступені поразки слухової функції;

3) час виникнення порушення слуху

Глухота— це стійка втрата слуху, при якій неможливо самостійне оволодіння мовленням й розбірливе сприйняття мови навіть на найближчій відстані від вуха. При цьому зберігаються залишки слуху, що дозволяють сприймати голосні немовні звуки, деякі звуки мови на близькій відстані. Це не тільки зниження слуху вище 80 децибелів, але й втрата або зниження слуху на різних частотах. Особливо несприятливим є втрата або різке зниження слуху в області частот, що ставляться до мовних.

Приглухуватість— це стійке зниження слуху (менш 80 децибел), при якім можливе самостійне накопичення мінімального мовного запасу на основі збережених залишків слуху, сприйняття зверненої до дитини (дорослому) мови хоча б на найближчій відстані від вушної раковини.

Р. М. Боскис виділено дві основні категорії дітей з недоліками слуху: глухі й слабочуючі. До категорії глухих відносяться діти, які в результаті вродженої або придбаної в ранньому віці глухоти не можуть самостійно опанувати словесною мовою. До категорії слабочуючих ставляться діти, у яких знижений слух, але на його основі можливо самостійний розвиток мови.

Глухі й слабочуючі відрізняються по способу сприйняття мови. Глухі опановують зоровим ( по читанню з губ особи співрозмовника) і слухозоровим ( за допомогою звукопідвищуючої апаратури) сприйняттям словесної мови тільки в процесі спеціального навчання. Слабочуючі можуть самостійно опановувати сприйняттям на слух мови розмовної гучності в процесі природнього спілкування з навколишніми. Значення зорового сприйняття мови зростає залежно від важкості порушення слуху.

Окрему групу становлять пізнооглохлі діти. Вони відрізняються тим, що до моменту настання в них порушення слуху вони мали мову, що вже сформувалася.

На основі педагогічної класифікації здійснюється диференційована фахова освіта для дітей, що мають різний ступінь порушення слуху й відповідний рівень мовного розвитку. Пізнооглохлі діти звичайно вчаться в школі для слабочуючих дітей; глухій дитині з високим рівнем мовного розвитку й сформованими навичками сприйняття усної словесної мови також доцільно відвідувати школу для слабочуючих.


Читайте також:

  1. V Засоби навчання
  2. Адаптації та навчання
  3. Активний метод навчання
  4. Аліментні обов’язки батьків і дітей
  5. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  6. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
  7. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
  8. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
  9. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
  10. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
  11. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
  12. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.




Переглядів: 1335

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.