Переписів населення

Якісне проведення перепису населення (тобто мінімізація недообліку та подвійного рахунку) можливо лише за умов дотримання відповідних вимог, які ще називають принципами проведення сучасних переписів населення. Такими принципами виступають:

Ø загальність;

Ø одномоментність;

Ø поіменність;

Ø самовизначенність;

Ø конфіденційність;

Ø наявність єдиної програми;

Ø централізація управління переписом.

Загальністьперепису означає, що відповіді на питання, які включені до програми перепису, одержують від усіх без винятку жителів країни. Загальність – один з основних принципів, який відрізняє сучасні переписи від обліків населення в минулому, коли обліку підлягали лише особи зобов’язані нести військову службу, чи платити податки. Так, у перших російських ревізіях обліку підлягали лише чоловіки, здатні платити податки.

Одномоментністьозначає, що всі данні про населення, які зібрані при проведенні перепису, відносяться до одного заздалегідь визначеного момента часу, який називається критичним моментом перепису. Необхідність встановлення критичного моменту обумовлено тим, що населення постійно змінюється. Перший Всеукраїнський перепис населення 2001 року мав своїм критичним моментом 12 годину ночі з 4 на 5 грудня 2001 р. Це означає, що усі зміни, які відбулися після 12 години, не враховувалися при обліку населення.

Поіменість, як принцип проведення перепису населення, означає одержання та легку ідентифікацію даних про кожну окрему людину. Ці данні одержують при особистих опитуваннях. З поіменністю пов'язаний принцип самовизначенності, відповідно до якого усі данні фіксуються виключно зі слів опитуваних і забороняється вимагати документального підтвердження цих даних. Самовизначенність, з одного боку, підвищує довіру населення, з другого, - дозволяє об’єктивно віднести людину до тієї, чи іншої групи. Це, в першу чергу, стосується таких ознак, як сімейний стан, етнічне походження, мовні ознаки та ін.

Наявність єдиної програми перепису – – це перелік ознак окремої людини, домогосподарства або сім'ї, а також перелік питань переписного листа, за допомогою яких фіксуються ці ознаки. Єдність програми означає, що на усій території країни населення дає відповіді на однакові питання. Це забезпечується єдністю переписної документації та наявністю єдиної методології і єдиного центру управління переписом. Основною складовою програми перепису є переписний лист – спеціальний бланк, який містить набор ознак, які будуть фіксуватися в процесі перепису.

Існує два методи проведення перепису населення: метод опитування і метод самообчислення. У першому випадку переписні листи заповнюють спеціально підготовлені люди – лічильники (реєстратори) в процесі особистої бесіди з кожною особою; а в другому – жителі самостійно заповнюють бланки переписних листів, після чого реєстратор лише перевіряє правильність їх заповнення та уточнює пропущені або невірно заповнені позиції. Метод опитування дозволяє одержати більш точні відомості, але пов'язаний з більш значними витратами. Методом само обчислення проводились переписи в містах у 1897 і 1920 роках. У решті вітчизняних переписів застосовувався метод опитування. В західних країнах методом самообчислення проводяться переписи в США і Австралії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Поточний облік населення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.