Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні

Шановна Ліліє Михайлівно!

Українська громадськість стурбована офіційною презентацією програм сексуальної освіти, які тепер пропонують для навчання в українській школі, без фахового аналізу та попереднього громадського обговорення.

Зокрема, на сайті МОН України розміщений онлайн-курс “Сексуальна освіта”, для дітей підліткового віку, створений спільно з Фондом Олени Пінчук “Анти-СНІД”, без попереднього громадського обговорення його змісту. Проведений аналіз відеоматеріалів дозволяє нам стверджувати, що подальше упровадження зазначеного курсу становить ризики для статевого та родинного виховання підростаючого покоління в Україні.

26 січня 2019 року на сайті Нової Української Школи розміщена стаття “Сексуальна освіта – свідоме суспільство”, за авторства Інни Дьоміної. Запропоновані нею рекомендації та зауваження, на нашу думку, можуть деформувати уявлення підростаючого покоління про стать, сім’ю, батьківство, а відтак створюється загроза для інституту сім’ї, фундаментальних цінностей та духовно-культурної спадщини України.

Також є неприпустимою для МОН України реклама відео студії Need, де теми з циклу «Біологія сексуальності» є неетичними та неприйнятними для загального користування. Невідома в науковому світі авторка курсу – Ярина Вишенська, спікерка тренінгів із сексуальної освіти для батьків і підлітків – подібно до Інни Дьоміної, бере на себе право проводити освітні програми без попередньої фахової перевірки з публічним представленням результатів.

Незрозуміло, яким чином, без належного фахового обговорення та пояснювальних записок він МОН України, у відкритому доступі знаходяться брошури для підлітків та їхніх батьків. Без попередніх пояснень на платформі Prometheus допускається проходження онлайн-курсу “Сексуальна освіта”. Проаналізувавши дані відео, пропоновані платформою Prometheus, виникли запитання та зауваження.

17 березня 2019 року у ВНЗ «Крок» педагоги та психологи були присутні на одній із шкіл сексуальної освіти, у рамках Національної інформаційної кампанії з адвокації сексуальної освіти (UNICEF, NYCUkraine, 7Спілка Ініціативної Молоді, Сєвєродонецька молодіжна рада, UMSA, інші). У рамках конкурсу інформаційних кампаній з адвокації Youthimpact від Національної молодіжної ради України, що реалізується у партнерстві з ЮНІСЕФ Україна та за фінансової підтримки Європейського Союзу у рамках проекту «Розвиток сталих моделей молодіжної участі», що є частиною програми «Посилення життєстійкості та підвищення громадської активності підлітків і молоді у східній Україні».

Наводимо висновки щодо переглянутих відео та прослуханих лекцій.

Відсутні інструктивно-методичні матеріали від МОН України щодо здійснення сексуальної освіти підлітків.
Спікери вдаються до принизливої критики батьківського виховання, що веде до порушення сімейних відносин, формує негативне ставлення дітей до своїх батьків у питанні сексуального виховання. Висловлювання спікерів завдає шкоди авторитетності батьківського виховання, що може сформувати в дітей негативне (недовірливе) ставлення до своїх батьків у питанні сексуального виховання.
Має місце пропагування одностатевих відносин, що є неприпустимим у ситуації, коли дитина ще перебуває у процесі розвитку статевої ідентичності, потребує закладання здорових психологічних основ для майбутнього будування статевих відносин. Проштовхування ґендерної ідеології, яка тепер викликає доволі неоднозначні негативні реакції в українському суспільстві, сприяє громадським конфліктам.
Зведення сексуальних відносин до суто задоволення фізіологічних потреб, без роз’яснення ризиків подібних вчинків. Дана позиція показує байдужість спікерів до особливостей психо-фізичного розвитку дитини, до її можливих психічних, емоційних, фізичних розладів.
Пропагування мастурбації. Науковцями в сфері медичної та психопатології (Гарнік Кочарян, 2009, інші) доведено, що даний вид сексуального задоволення призводить до сексуальної залежності, унеможливлює будування здорових статевих відносин з протилежною статтю.
Широка, безвідповідальна реклама контрацептивних засобів, формування «контрацептивної свідомості» як єдиного захисту від венеричних захворювань.
Представлення різних видів сексуальних практик, що є негативним для нестійкого психо-емоційного стану підлітка. Дане представлення не враховує індивідуальні особливості дитини, можна розцінювати як психо-емоційний булінг.
Формування безвідповідальності у статевих відносинах, сексуальне розбещення неповнолітніх через пропагування поліаморії – любові до багатьох статевих партнерів одночасно. Дана неетична поведінка представляється як нормальна, заохочується через різні образи еротичного характеру.
Спікери не вчать сталості, вірності у відносинах, відповідальності, морально-етичних принципів (поваги до гідності людини, любові, терпіння, милосердя, розуміння, тощо).
Апеляція не до батьків та фахівців, а до невідомих громадських організацій, невідомих спікерів, які не є визнаними фахівцями у статевій освіті неповнолітніх.

Ми закликаємо проаналізувати очевидні негативні психологічно-моральні наслідки такого навчання: зменшення віку першого сексуального досвіду, зростання рівня сексуального насилля, збільшення кількості абортів, руйнування сімейних відносин, знищення інституту шлюбу, формування «контрацептивної ментальності», поширення девіантної статевої поведінки, зростання кількості випадків фізіологічних, психічних та психологічних хвороб.

Одним із головних недоліків згаданого статевого виховання у школі є публічна розмова про інтимні справи. Матеріал запропонованої програми не пристосований до індивідуального та вікового розвитку дитини: адже діти мають різний досвід, різну історію життя, мають різноманітні зацікавлення. Принципи згаданого статевого виховання, представлені різними громадськими організаціями, близькі до сексуального розбещення.

Основним місцем статевого виховання має бути рідний дім. Прикладом у формуванні статевої ідентичності для дитини має бути тато і мама, прикладом сім’ї – власна батьківська сім’я. Адже статеве виховання – це не лише інформація про різні техніки статевих стосунків, а навчання побудови зв’язку, формування здорових людських стосунків.

Сучасна криза багатьох сімей, розлучення, подружні зради, часта відсутність позиції відповідального батьківства ускладнює правильне статеве виховання у власній сім’ї. Недостатні знання батьків знаходять доповнення поза домом – в Інтернеті, на вулиці, в школі. Так пояснюють ідею статевого виховання у шкільній системі. Проте це не означає необхідності виключення впливу батьків та перенесення батьківського виховання в систему освіти. Необхідно організовувати у школі зустрічі з батьками з метою допомогти їм, доповнити їхні знання, підтримуючи таким чином батьківський вплив у передачі знання власним дітям.

Перевагою навчання у школі є компетентний, відповідально підготований колектив учителів та підготовка різних дидактичних матеріалів, пристосованих до різного віку та індивідуальних особливостей учнів.

Статеве виховання вимагає комплексного підходу – знань з психології, фізіології, гігієни, етики, моралі. Однобокий підхід, пропонований вищенаведеними громадськими організаціями, загрожує цілісності розвитку особистості учня. Основою статевого виховання є відчуття любові, що можливе у близьких відносинах, які створюються у родині, а не на платформі громадських організацій.

Вчителі статевого виховання повинні відповідати таким необхідним вимогам: власна особова зрілість, психологічне здоров’я; правильний приклад власного подружжя і сімейного життя; інтегральне сприйняття людини у фізичному, психічному, духовному і суспільному контексті; авторитет на основі поваги й довіри учнів; комунікабельність та порозуміння з учнями; компетентність у сфері статевого виховання, що поєднує знання з багатьох дисциплін; сердечність і доброзичливість до учнів; готовність присвятити учневі усю необхідну увагу і час; вміння знайти індивідуальний підхід до кожного учня; делікатність, чуйність і тактовність.

Виходячи з усіх вищенаведених положень ми, науковці, педагоги, батьки, громадські діячі, пропонуємо МОН України залучити широку громадськість до обговорення програми зі статевого виховання у шкільному навчанні, зробивши це обговорення публічним. Ми пропонуємо врахувати при цьому наші пропозиції:

Представляти статевість як аспект відносин любові й взаємної поваги.
Розрізняти закоханість, пожадання та приємність.
Виховувати в молодих людей статеву і прокреаційну відповідальність.
Подавати основи фізіології плідності й правила методів її розпізнавання як здорову альтернативу «контрацептивній ментальності».
Наголошувати на цінності подружжя і сім’ї.
Навчати, що вибір людини для укладення з нею подружжя – це не момент, а процес.
Роз’яснювати моральні норми, що регулюють подружнє і батьківське життя.
Підтримувати розвиток особистої зрілості й належних стосунків з іншими.
Не обтяжувати учнів патологіями, які трапляються серед дорослих.
Зберігати делікатність і тактовність у поясненнях та застереженнях щодо загроз зґвалтування і педофілії.
Надавати прерогативу індивідуальному навчанню учня перед публічними лекціями для всього класу.
Враховувати характеристики і причини патологічних явищ; фізичні, психічні, духовні і суспільні наслідки хибного статевого просвітництва; способи протидії сексуальному насиллю.

З повагою,

Олеся Горгота, к.філос.н., ГО «Всеукраїнський жіночий рух «За вільну Україну»

Марія Єршова, педагог

Анастасія Погасій, педагог

Едуард Юрченко, к.філос.н.

Мирон Шкробут, практичний психолог, член правління і секретар Української Асоціації християнської психології

Людмила Гридковець, к.псих.н., голова правління Української Асоціації християнської психології

Лідія Кондратик, к.соц.н., практичний психолог

Петро Гусак, к.філос.н., викладач УКУ, ЛОГО Товариство «Рух за життя»

Повернутися до змісту: Новини освіти і науки