Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків

Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків

Українська громадськість стурбована офіційною презентацією програм сексуальної освіти, які тепер пропонують для навчання в українській школі, без фахового аналізу та попереднього громадського обговорення.

Зокрема, на сайті МОН виставлено онлайн-курс «Сексуальна освіта», орієнтований для дітей підліткового віку, створений спільно з Фондом Олени Пінчук «Анти-СНІД» без попереднього громадського обговорення його змісту. Проведений аналіз відеоматеріалів дозволяє стверджувати, що подальше упровадження зазначеного курсу становить ризики для статевого та родинного виховання підростаючого покоління.

Тривожним дзвоником для батьків та вчителів стала стаття, розміщена на сайті Нової Української Школи, «Сексуальна освіта – свідоме суспільство» від 26 січня 2019 року (http://nus.org.ua/view/seksualna-osvita-svidome-suspilstvo/?fbclid=IwAR1fp_FVvjeYNp9LLNNf5hd6bHupRLNrcI-U0qo0TzvTx44xIAdRplIwPVE). Запропоновані у ній рекомендації та зауваження можуть деформувати уявлення підростаючого покоління про стать, сім’ю, батьківство, а відтак створюється загроза для інституту сім’ї, фундаментальних цінностей та духовно-культурної спадщини України.

Необхідно зазначити, що співзасновниця “SOM. Science. Освітній консалтинг” та співавторка одного з проектів інтегрованого курсу “Природничі науки” для старшої школи, співзасновниця та керівниця навчального процесу Загальноосвітньої школи Claris Verbis, Інна Дьоміна взяла на себе право критикувати сучасну освітню систему, без відповідних на те підстав та пропонуючи дискусійні з наукової точку зору рекомендації. Висновки даної особи неправомірно узагальнюються на всю ситуацію щодо статевого виховання в Україні, переходять межі допустимого трактування інтимного життя людини.

«За визначенням ЮНЕСКО, статеве виховання – відповідний вікові та культурі підхід до викладання тем, пов’язаних зі статевим розвитком і сексуальними стосунками, який забезпечує передавання наукової, реальної та об’єктивної інформації і дає змогу осмислити власні ціннісні орієнтири й погляди, а також набути навичок ухвалення рішень, ведення діалогу та зниження ризиків, пов’язаних із багатьма аспектами сексуального життя». У даному визначенні немає вказівок щодо питань, необхідних у навчальній програмі для школярів. Спекуляції Інни Дьоміної щодо даної проблематики є неприпустимими.

Сексуальне виховання підлітків потрібно проводити обережно, враховуючи їхні індивідуальні та вікові психофізіологічні особливості. З фахової точки зору буде недостатньо підходити до питань сексуальних відносин підростаючого покоління, лише базуючись на статистичних даних захворювань на ВІЛ і СНІД у світі та Україні.

Натомість Інна Дьоміна вдається до підміни понять, які спрямовані формувати в підлітків лише «контрацептивну свідомість», що може мати негативні наслідки для психологічного та фізіологічного розвитку дитини. Зокрема, вона говорить про «незаплановану вагітність» - поняття, яке виховує негативне ставлення підлітка, молодої людини до материнства й батьківства, спонукає поширенню абортів. Також неприпустимо вживається термін «сексуальна орієнтація», що передбачає прийняття девіантної сексуальної поведінки як нормальної. Представлення у такий спосіб несформованій дитячій психіці різні види такої поведінки є психо-емоційним булінгом стосовно школяра.

На жаль, Інна Дьоміна повністю ігнорує здобутки вітчизняної педагогіки з статевого виховання та підготовки підростаючого покоління до сімейного життя. Натомість вона апелює до проектів невідомих громадських організацій та стверджує можливість їхньої роботи в навчальних закладах. Такі заклики, в обхід фахівців педагогічної, психологічної, медичної сфери, є неприпустимими. Тому є дивним, що дані пропозиції підтримуються МОН України.

Також є неприпустимою для МОН України реклама відео студії Need, де теми з циклу «Біологія сексуальності» є неетичними та неприйнятними для загального користування. Невідома в науковому світі авторка курсу – Ярина Вишенська, спікерка тренінгів із сексуальної освіти для батьків і підлітків – подібно до Інни Дьоміної, бере на себе право проводити освітні програми без попередньої фахової перевірки з публічним представленням результатів.

Незрозуміло, яким чином, без належного фахового обговорення та пояснювальних записок він МОН України, у відкритому доступі знаходяться брошури для підлітків та їхніх батьків. Без попередніх пояснень на платформі Prometheus допускається проходження онлайн-курсу “Сексуальна освіта”.

Проаналізувавши дані відео, пропоноване платформою Prometheus, виникли запитання та зауваження.

Відсутні інструктивно-методичні матеріали від МОН України щодо здійснення сексуальної освіти підлітків.
Спікери вдаються до принизливої критики батьківського виховання, що веде до порушення сімейних відносин, формує негативне ставлення дітей до своїх батьків у питанні сексуального виховання. Висловлювання спікерів завдає шкоди авторитетності батьківського виховання, що може сформувати в дітей негативне (недовірливе) ставлення до своїх батьків у питанні сексуального виховання.
Має місце пропагування одностатевих відносин, що є неприпустимим у ситуації, коли дитина ще перебуває у процесі розвитку статевої ідентичності, потребує закладання здорових психологічних основ для майбутнього будування статевих відносин. Проштовхування ґендерної ідеології, яка тепер викликає доволі неоднозначні негативні реакції в українському суспільстві, сприяє громадським конфліктам.
Зведення сексуальних відносин до суто задоволення фізіологічних потреб, без роз’яснення ризиків подібних вчинків. Дана позиція показує байдужість спікерів до особливостей психо-фізичного розвитку дитини, до її можливих психічних, емоційних, фізичних розладів.
Пропагування мастурбації. Науковцями в сфері медичної та психопатології (Гарнік Кочарян, 2009, інші) доведено, що даний вид сексуального задоволення призводить до сексуальної залежності, унеможливлює будування здорових статевих відносин з протилежною статтю.
Широка, безвідповідальна реклама контрацептивних засобів, формування «контрацептивної свідомості» як єдиного захисту від венеричних захворювань.
Представлення різних видів сексуальних практик, що є негативним для нестійкого психо-емоційного стану підлітка. Дане представлення не враховує індивідуальні особливості дитини, можна розцінювати як психо-емоційний булінг.
Формування безвідповідальності у статевих відносинах, сексуальне розбещення неповнолітніх через пропагування поліаморії – любові до багатьох статевих партнерів одночасно. Дана неетична поведінка представляється як нормальна, заохочується через різні образи еротичного характеру.
Спікери не вчать сталості, вірності у відносинах, відповідальності, морально-етичних принципів (поваги до гідності людини, любові, терпіння, милосердя, розуміння, тощо).
Апеляція не до батьків та фахівців, а до невідомих громадських організацій, невідомих спікерів, які не є визнаними фахівцями у статевій освіті неповнолітніх.

17 березня 2019 року у ВНЗ «Крок» педагоги та психологи були присутні на одній із шкіл сексуальної освіти, у рамках Національної інформаційної кампанії з адвокації сексуальної освіти (UNICEF, NYCUkraine, 7Спілка Ініціативної Молоді, Сєвєродонецька молодіжна рада, UMSA, інші). У рамках конкурсу інформаційних кампаній з адвокації Youthimpact від Національної молодіжної ради України, що реалізується у партнерстві з ЮНІСЕФ Україна та за фінансової підтримки Європейського Союзу у рамках проекту «Розвиток сталих моделей молодіжної участі», що є частиною програми «Посилення життєстійкості та підвищення громадської активності підлітків і молоді у східній Україні».

Наводимо висновки щодо прослуханих лекцій.

1. Неповнолітні представлені як засіб для безвідповідального задоволення сексуальних потреб. Жоден спікер школи не говорив про любов, або гідність людини, або етичні основи, або будування відносин. Наголос робився виключно на статевому акті як на звичайній потребі, яку задовольняють подібно до інших фізичних потреб. (Подібно до «теорії стакану води» у радянські часи)

2. Неповнолітнім широко рекламують різноманітні контрацептивні засоби, формують «контрацептивну свідомість», яка представляється єдиним захистом від венеричних захворювань. Таким чином утверджується фармацевтична індустрія сумнівної якості. Жоден спікер не розповідав про наслідки вживання подібних ліків для здоров’я людини, про вплив на репродуктивну систему.

3. Спікери не зважали на індивідуальні психологічні особливості учасників школи (можливість їх зранення або закорінення у рані).

4. Пропаганда різних сексуальних практик, в тому числі гомосексуальних. Порушення статевої ідентичності подається як один із видів статевих відносин.

5. Відсторонення батьків від виховання власних дітей. Спікери відкинули батьківський авторитет та освітню систему у сексуальному вихованні дітей.

6. Маніпулювання щодо статевого виховання в сучасній системі освіти. Наприклад, спікери намагалися довести, що більшість з молоді необізнані в питаннях ВІЛ/СНІД. Це є очевидною неправдою, оскільки в підручниках (зокрема, в курсі «Основи здоров’я») мітиться достатньо матеріалу на цю тему, школярі обов’язково вивчають це. Відомо, що учні вивчають про захворювання ВІЛ/СНІД з перших класів.

7. Для миттєвого сексуального задоволення широко пропонується мастурбація. Незважаючи на існування інших варіантів направлення сексуальної енергії (спорт, мистецтво, тощо). Безпідставна критика спікерів на зауваження педагога щодо негативного впливу подібних сексуальних практик на подружнє життя в майбутньому.

8. Руйнування інституту шлюбу та сім’ї. Ігнорування цінності інститут сім’ї та батьківства. Спікери не згадували про будування сімейних відносин, про шлюб говорилося лише як про штамп в паспорті. Жодна лекція не мала прив’язки до побудови сім’ї. Секс розглядався лише як фізіологічне задоволення. Навіть не в розрізі тривалих стосунків.

Необхідно проаналізувати очевидні негативні психологічно-моральні наслідки такого навчання: зменшення віку першого сексуального досвіду, збільшення рівня сексуального насилля, збільшення рівня абортів, руйнування сімейних відносин, знищення інституту шлюбу, формування «контрацептивної свідомості», поширення девіантної статевої поведінки, підвищення рівня фізіологічних, психічних та психологічних хвороб.

Передусім, недоліком статевого виховання у школі є публічна розмова про інтимні стосунки. Даний матеріал не пристосований до індивідуального та вікового розвитку дитини. Оскільки діти мають різний досвід, різну історію життя, мають різноманітні зацікавлення. Принципи статевого виховання, представлені різними громадськими організаціями, близькі до сексуального розбещення.

Відомі методи «педагогіки багатоманітності», що застосовуються у вищенаведених програмах.

Сенсибілізація – підвищення рівня сексуальної чутливості під впливом різних подразників (порнографічні картинки, відео, фармакологія, тощо).
Емпауермент – мотивація до сексуальної дії, з використанням сучасних інформаційних технологій.
«Унеоднозначнення» - надання багатозначності статевим відносинам, з метою релятивізації їх ціннісного оцінювання.
Збентеження – використання субверсивних понять (наприклад, «гендерні ідентичності») для руйнування сталих світоглядних позицій.
Переоцінка позиції, якій відведено невигідне місце. Коли надаються позитивні характеристики сексуальному розбещенню, а негативні – сексуальній стриманості.

З цього випливає планова деморалізація молоді через пропагування гомосексуалізму, переривання вагітності за бажанням, статевих стосунків поза подружжям, необмеженого доступу молоді до порнографії, контрацептивних засобів тощо. Переконування підлітків, що «безпечний секс» є можливим, поширеним і ціннісно нейтральним, знаходиться поза сімейними цінностями, - це маніпуляція, яка веде неповнолітніх до сексуальної розбещеності.

Пропагування сексуальної свободи через залучення молоді до сексуального просвітництва, зокрема, через різного роду громадські, грантові програми, є методом відкидання моральних норм, складених у суспільстві протягом історичного розвитку. Моральні норми українського суспільства не лише регулюють подружнє і сімейне життя, є не лише заборонними, але допомагають виживанню українського народу протягом всієї історії існування. Неприпустимо відкидати їх як «негативні табу для свободи людини» (позиція, неодноразово озвучувана в лекціях на платформі Prometheus).

На жаль, вищенаведені громадські організації відкидають моральні норми українського народу: подружня вірність, нерозривність подружжя, відповідальне батьківство, заборона використання контрацепції (препарати, які негативно впливають на репродуктивне здоров’я), заборона аборту.

Базування статевого інформування на помилкових засадах веде до неминучої виховної поразки щодо статевості підлітків. До таких помилкових принципів належать: думка, що підлітки більше прагнуть сексу, ніж любові, а статеве утримання підлітків є нереальним; віра в те, що мас-медіа говорять правду про секс; трактування сексу підлітків виключно як їх особистої справи, залишення їх самих без допоміжної підтримки батьків у формуванні зрілого ставлення до статевості; міф про безпечний секс, що виключає загрози венеричних захворювань; переконання, що передчасна статева ініціація молоді унеможливлює вагітність неповнолітніх. Статеве інформування не є ціннісно нейтральним, а може стати основою для безвідповідального та все дозволеного статевого життя. Також доведеним є той факт, що збільшення фінансових засобів, призначених на ліберальне статеве інформування, не збільшує його ефективності; натомість, виховання достатевої стриманості перед шлюбом, а не роздавання презервативів, зменшує кількість хвороб, що передаються статевим шляхом, в тому числі ВІЛ/СНІду (J.McDowell, 1989, J.C.Dobson, 1993, інші).

Сьогодні з великою толерантністю сприймається сексуальна розбещеність української молоді. Публіцистичні статті, соціальні мережі, фільми, художні книги, зорієнтовані на молодь, - замість того, щоб вчити, як панувати над силою статевого потягу, як бути відповідальним у статевих відносинах, - прямо подають інструкції різних сексуальних практик, включно із девіантною статевою поведінкою.

Серед цілей інтенсивного сексуального тиску на молодь, відвертого пропагування сексуального використання та сексуального розбещення: бажання отримати прибуток шляхом використання людських слабкостей (отримання надприбутків у фармацевтичній індустрії, у сфері пластичної хірургії, тощо); прагнення виправдати перед самим собою власні неморальні переконання через нав’язування іншим своєї поведінки, яка не відповідає морально-суспільним нормам; раціоналізація створення ідеології, що пояснює пермісивну статеву поведінку такими поняттями як поступ, боротьба з відсталістю, мракобіссям та ін.; політична гра, націлена на зменшення суспільно-політичної активності певних груп через надмірну сексуальну свободу; боротьба з Церквою; сексуальне узалежнення суспільства; ослаблення вірності моральним принципам.

Відомо, що активну сексуалізацію дітей та підлітків здійснює ВООЗ, зокрема, в «Стандартах сексуальної освіти в Європі» (Standards for Sexuality Education in Europe), ухвалених Центром просвіти з питань здоров’я у 2010 році.

Дані Стандарти керуються антропологічним принципом «права на секс», що визнається за дітьми з малого віку. Сексуальна освіта представлена в такий спосіб:

дитина у віці до 4-х років має право виявляти цікавість до сексуальних дій і досліджувати наготу;
з 4-річного віку дитину знайомлять із одностатевими стосунками, а також із різними формами розпаду сім’ї;
у 6-9 років ЗМІ розповідають дитині про секс, привчають до мастурбації і роз’яснюють сексуальні права дітей;
у віці 9-12 років дитина здобуває перший сексуальний досвід, їй розповідають про методи контрацепції, насолоду, мастурбацію та оргазм, про відмінність між гендерною ідентичністю і біологічною статтю, про хвороби, що передаються статевим шляхом, і національне законодавство у сфері сексуальних прав підлітків;
у 12-15 років підлітка готують до «першого разу», продовжують просвіту про «насолоду, мастурбацію та оргазм» і «право на аборт» у випадку «незапланованої вагітності».

З початку ХХІ століття у країнах ЄС та в США рівень сексуального насилля над дітьми та підлітками постійно підвищується. Новітньою загрозою в сучасному інформаційному суспільстві став кібермоббінг – сексуальне насилля через засоби комунікації та Інтернет.

Очевидно, щоб зупинити шалений тиск, який зазнають діти, підлітки, молодь, потрібно зупинити тотальну сексуалізацію на всіх рівнях освіти. Діти мають право на захищений простір, у якому вони можуть залишатися дітьми. Гіперсексуалізоване суспільство, де фільми, порнографія, реклама, журнали та література спрямовані на пробудження сексуального пожадання, для задоволення цього пожадання використовує найбеззахисніших та найуразливіших – дітей. Сексуальні знущання стає раковою пухлиною сучасного суспільства, сексуальна залежність стає масовим явищем. Тому що наше суспільство не навчає контролювати себе, а якраз навпаки – навчає «права» на сексуальне задоволення від колиски до могили (Габріела Кубі).

Загрози і наслідки підліткового сексу, що випливає із сексуалізації дітей: втрата дитинства; підривання батьківського авторитету, руйнування сімейних відносин; порушення гормонального розвитку; підліткові вагітності й аборти; шкода здоров’ю в наслідок вживання контрацептивів, найчастіше це безпліддя, рідше онкозахворювання; зараження хворобами, що передаються статевим шляхом; душевні рани, які можуть призвести до депресій та самогубств; погіршення когнітивної результативності; культурний занепад та виховна деградація; закріплення нарцистичної сексуальності та егоцентризму, соціопатії; послаблення здатності утворювати тривалі стосунки, укладати подружжя, будувати сім’ю; демографічна криза; тоталітаризм гендерної дисфункції; порушення цілісної структури особистості, руйнування людського онтологічного фундаменту.

Основним місцем статевого виховання має бути рідний дім. Прикладом у формуванні статевої ідентичності для дитини має бути тато і мама, прикладом сім’ї – власна батьківська сім’я. Адже статеве виховання – це не лише інформація про різні техніки статевих стосунків, а навчання побудови зв’язку, формування здорових людських стосунків.

Сучасна криза багатьох сімей, розлучення, подружні зради, часта відсутність позиції відповідального батьківства ускладнює правильне статеве виховання у власній сім’ї. Недостатні знання батьків знаходять доповнення поза домом – Інтернет, вулиця, школа. Так пояснюється ідея статевого виховання у шкільній системі. Проте це не значить необхідність виключення впливу батьків та перенесення батьківського виховання на освіту. Необхідно організовувати у школі зустрічі з батьками з метою допомогти їм, доповнити їхні знання. Таким чином підтримуючи батьківський вплив у передачі знання власним дітям.

Перевагою навчання у школі є компетентний, відповідально підготований колектив учителів та підготовка різних дидактичних матеріалів, пристосованих до різного віку та індивідуальних особливостей учнів.

Статеве виховання вимагає комплексного підходу, врахування наукових здобутків – знання з психології, фізіології, гігієни, етики, моралі. Однобокий підхід, пропонований вищенаведеними громадськими організаціями загрожує цілісності розвитку особистості учня. Основою статевого виховання є відчуття любові, що можливе у близьких відносинах, які створюються у родині, а не на платформі громадських організацій.

Вчителі статевого виховання повинні відповідати необхідним вимогам: власна особова зрілість, психологічне здоров’я; правильний приклад власного подружжя і сімейного життя; інтегральне сприйняття людини, у фізичному, психічному, духовному і суспільному контексті; авторитет на основі поваги й довіри учнів; комунікабельність та порозуміння з учнями; компетентність у сфері статевого виховання, що поєднує знання з багатьох дисциплін; сердечність і доброзичливість до учнів; готовність присвятити учневі усю необхідну увагу і час; вміння знайти індивідуальний підхід до кожного учня; делікатність, чуйність і тактовність.

У будь-якому випадку, тотальна сексуалізація дітей і підлітків в Україні має бути зупинена. Держава має захищати право на дитинство та право батьків на виховання власних дітей. Батьківський, громадянський рух, який протестує проти вищенаведених програм із «секс-просвітництва», вказує на необхідність державним органам, в першу чергу Міністерству освіти й науки України, відреагувати на серйозні загрози та виклики.

Олеся Горгота, PhD

Повернутися до змісту: Новини освіти і науки