Класифікація вибухових речовин та вимоги, що висуваються до них.

Бризантні вибухові речовини.

Ініціюючі вибухові речовини.

Класифікація вибухових речовин та вимоги, що висува-ються до них.

Тема 2. Заняття 1. Загальна характеристика вибуху.

Лекція № 8

Відповідно до існуючого ДСТ вибухові речовини входять до складу групи речовин, об'єднаних назвою вибухові системи:

- вибухові речовини;

- порохи;

- піротехнічні склади.

Порох – багатокомпонентна тверда вибухова система, здатна до горіння закономірно паралельними шарами без витрати кисню ззовні з виділенням значної кількості енергії і газоподібних продуктів.

Основний вид вибухового перетворення пороху – горіння. Основна область застосування – метання боєприпасів зі стволь-них систем (гармат, гаубиць, мінометів, стрілецької зброї і т.і.).

Піротехнічні склади – багатокомпонентні вибухові системи, що включають окислювач, пальне й інші речовини і призначені для виділення при горінні світлової, теплової, звукової енергії.

Основний вид вибухового перетворення – горіння.

Вибухові речовини – вибухові системи, здатні під дією незначного зовнішнього впливу до хімічних перетворень з виділенням великої кількості енергії в обмеженому об`ємі.

В даний час відома велика кількість вибухових речовин, що відрізняються як по складу, так і по фізико-хімічних і вибу-хових властивостях. Тому, для зручності вивчення вибухових речовин необхідна їхня раціональна класифікація за різними критеріями.

За фізичним станомвибухові речовини можуть бути:

Ø тверді (монолітні чи сипучі);

Ø пластичні;

Ø рідкі;

Ø газоподібні.

За складомвибухові речовини можна розділити на дві основні групи:

· хімічні сполуки;

· механічні суміші.

Хімічні сполуки (індивідуальні вибухові речовини) складаються з молекул, кожна з який містить у собі все необ-хідне для вибухового перетворення. Більшість речовин цієї групи являють собою кисневмісні органічні сполуки, здатні до внутрішньомолекулярного окислювання і мають загальну хімічну формулу C_aH_bO_cN_d.

Вибухові суміші складаються, принаймі, із двох компонентів, хімічно не зв'язаних один з одним. Звичайно один із компонентів суміші – речовина, молекули якої відносно багаті киснем, а інша – пальна речовина, молекули якої зовсім не містять кисень, або містять його в кількості, недостатній для повного внутрішньомолекулярного окислювання.

По застосуваннюусі вибухові речовини підрозділяються на два класи:

¨ ініціюючі вибухові речовини;

¨ бризантні вибухові речовини.

Ініціюючі вибухові речовини застосовуються для збудження в інших вибухових речовинах вибухового перетворення у вигляді горіння чи детонації. Вони легко вибухають від простих видів зовнішнього впливу: променю полум'я, удару, наколювання, тертя, електричного імпульсу. Основний вид вибухового перетворення – детонація і при звичайних умовах лише тільки в невеликих кількостях вони можуть горіти. Ініціюючими вибуховими речовинами споряджаються, головним чином, елементи вогневого ланцюга підривників і підривних пристроїв (капсулі-запалювачі, детонатори, капсулі-детонатори і ін.). Найважливішими представниками ініціюючих вибухових речовин є гримуча ртуть Hg(ONC)₂, азид свинцю Pb(N₃)₂, стіфнат свинцю (ТНРС) C₆H(NO₂)₃(O₂Pb)^.H₂O, тетразен C₂H₈ON₁₀.

Бризантні вибухові речовини служать для дроблення і руйнування. Простими видами зовнішнього впливу, зазначеними для ініціюючих вибухових речовин, не можна викликати надійну детонацію бризантних. Для цієї мети використовуються, як правило, ініціюючі вибухові речовини. Основний вид вибухового перетворення бризантних вибухових речовин – детонація, тому вони застосовуються для виготовлення розривних зарядів у різних боєприпасах. Бризантні вибухові речовини можуть являти собою однорідні речовини: тротил C₆H₂(NO₂)₃CH₃, гексоген (CH₂NNO₂)₃, тен C(CH₂ONO₂)₄, тетрил C₆H₂(NO₂)₃NCH₃NO₂ і ін. і неоднорідні речовини, до яких відносяться суміші і сплави речовин. Серед сплавів широке застосування знайшли сплави ТГ (тротил - гексоген) 50/50, 40/60 і т.д., пенталіти (тротил - тен). Серед сумішей широко відомі амонійно-селітряні вибухові речовини, що містять амонійну селітру NH₄NO₃. Склад їх дуже різноманітний. Вміст амонійної селітри коливається в межах 40 – 95%. Прикладом може служити амотол АТ80/20 (80% амонійної селітри і 20% тротилу).

Основними вимогами, що визначають придатність вибухових речовин до практичного застосування, є:

─ достатній вміст енергії і потужність, що забезпечують належну ініціюючу чи бризантну дію;

─ визначені межі чутливості до зовнішніх впливів, що забезпечують, з одного боку, безпеку при службовому використанні і, з іншого боку, легкість збудження детонації;

─ достатня стійкість, тобто здатність протягом тривалого часу зберігати незмінними свої фізико-хімічні і, отже, вибухові властивості;

─ виробничо-економічні вимоги: доступність вихідних матеріалів; простота, технологічність, безпека й економічність виробництва;

─ спеціальні вимоги, що виходять з конкретних умов використання вибухових речовин. Наприклад, вибухова речовина повинна легко плавитися без розкладання і спалаху, якщо боєприпаси споряджаються заливанням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схеми врівноваження гармат, принцип побудови і дії врівноважуючих механізмів	\|	Ініціюючі вибухові речовини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.