Конституція України – Основний закон суспільства і держави.

У перекладі з англійської мови слово "конституція" означає "устрій", з латинської - "затверджую, установлюю". Цей термін відомий ще з часів Римської імперії. Акти, які дещо були схожі на конституцію, існували ів часи феодалізму (наприклад, Павійська Конституція 1037 р. Священної Римської імперії (німецької нації") та інші), однак у власному розумінні цього слова вони такими не були і не могли бути.

Конституція-це закон, який має найвищу юридичну силу порівняно з іншими законами. Від існуючих у державі численних законів конституція відрізняється тим, що вона є головним джерелом конституційного права, в якому в систематизованій формі закріплені найважливіші правові норми держави. Вона підноситься над всіма іншими законами через значення норм, правил, що в ній містяться, і особливі гарантії їх реалізації. На відміну від інших галузевих законів конституція регулює надзвичайно широке коло суспільних відносин, які охоплюються поняттям "державний устрій".

Конституція України - це єдиний нормативне-правовий акт, який має особливий юридичний характер І з допомогою якого Український народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні засади устрою суспільства і держави, визначає систему і структуру державної влади, місцевого самоврядування, засади правового статусу людини і громадянина, територіального устрою держави.

Конституція має низку юридичних властивостей, які відрізняють її від інших правових актів. Найважливіші з них такі:

- Конституція наділена вищою юридичною силою, верховенством у правовій системі держави, що означає її
пріоритетне становище в системі законодавства країни. Усі акти, що видаються в державі, повинні відповідати Конституції і не суперечити їй;

- Конституція має властивості установчого характеру. Це означає, що в її функції входить заснування головних інститутів держави та суспільства. Своїми нормами вона закріплює систему органів державної влади, місцевого самоврядування, основні права і свободи людини і громадянина, тощо;

- Конституція - юридична база поточного законодавства, її головні положення конкретизуються, деталізуються і розвиваються у чинному галузевому законодавстві;

- для Конституції характерною є особлива процедура прийняття і внесення змін. Конституція 1996 р. запровадила ускладнений порядок змін її норм і неможливість прийняття нової Конституції України парламентом;

- важливою властивістю Конституції є її підвищена стабільність. Це передбачає значну тривалість дії норм Конституції без внесення в неї суттєвих змін, коли для цього не має об'єктивних політичних та соціальних чинників;

- Конституції властива якість програмного документа. Вона закріплює не тільки досягнуте в суспільстві, але й відображає цілі, завдання і перспективи розвитку основних інститутів суспільства, держави та права.

Дуже важливою для її ефективності, підвищення авторитету є властивість Конституції як безпосередньо діючого права, що означає пряму дію її норм. Уперше в історії конституційного законодавства гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина навіть без наявності інших нормативних актів.

Конституція як особливий нормативний акт має свою внутрішню структуру, а також форму організації вміщеного в ній матеріалу. Форма Конституції показує, з яких елементів вона складається. Чіткість внутрішньої структури Конституції має велике значення для послідовного сприйняття матеріалу за ступенем його важливості, а також правильного застосування на практиці її положень. Чинна Конституція України містить преамбулу, 15 розділів і 161 статтю.

Закріплення державного, народного і національного суверенітетів у Декларації про державний суверенітет України

16 липня 1990 р. Верховною Радою України була прийнята Декларація про державний суверенітет України як важливий політико-правовий акт і мала на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України. Декларація проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Цей документ складається із преамбули і 10 розділів, у яких закріплені питання державного, народного і національного суверенітетів. Найважливіші такі положення:

- Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення;

- єдиним джерелом державної влади в країні визнаний народ України;

- Україна є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя. Державна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову;

- затверджується інститут громадянства України;

- Україна здійснює верховенство на всій території, а сама територія в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена або використана без згоди держави;

- закріплюється право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України;

- Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи на її території та порядок використання природних ресурсів;

- Україна є самостійною у вирішені питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації;

- проголошується право на власні збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки, проголошено про намір у майбутньому стати нейтральною державою;

- у міжнародних відносинах Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет и метод конституційного права України	\|	Державна символіка України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.