Членство в СОТ

Відповідно до Угоди про створення СОТ країнами-засновниками Організації стали всі учасники ГАТТ (128 держав), які надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг та ратифікували пакет угод Уругвайського раунду. Повноправними учасниками СОТ є вже понад 150 країн, більше 30 країн мають статус спостерігача, переважна більшість з них знаходяться на різних стадіях приєднання до СОТ. Статус спостерігача в різних структурах Світової організації торгівлі мають також понад 60 міжнародних організацій.

Процедура приєднання до СОТ

Перший етап

У межах спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торговельно-політичного режиму країни-кандидата щодо їх відповідності нормам і правилам СОТ.

Другий етап

Консультації і переговори щодо умов членства країни-кандидата, які зазвичай проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами Робочої групи. Насамперед, переговори стосуються"комерційно значущих" поступок, які країна-кандидат буде готова надати членам СОТ щодо доступу на її ринок товарів та послуг, а також щодо формату і термінів прийняття на себе зобов'язань по Угодах, які випливають з членства у СОТ. У свою чергу, країна-кандидат отримує права, які мають всі інші члени СОТ, що практично означає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. У випадку протиправних дій з боку будь-якого члена Організації "постраждала" країна зможе звернутися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок, рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним членом СОТ.

Результати переговорів оформлюються пакетом документів, до якого входять:

1. Доповідь Робочої групи, у якій викладені права і зобов'язання країни-кандидата.

2. Протокол про приєднання, у якому констатується завершення переговорів і містяться рекомендації Робочої групи щодо прийняття претендента в члени СОТ.

3. Додатки до Протоколу про приєднання, у яких наводи ться перелік зобов'язань стосовно доступу на ринок товарів та послуг.

Третій етап

Ратифікація національним законодавчим органом країни-кандидата всього пакета документів, погодженого Робочою групою і затвердженого Генеральною радою.

Однією з головних умов приєднання нових країн/до СОТ є приведення їх національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положень пакета угод Уругвайського раунду. Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-претендент одержує статус члена СОТ. У середньому процес приєднання триває 5 — 7 років.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/COT розпочався 17 грудня 1993 p., коли було прийнято рішення про створення Робочої групи з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ.

Наступним кроком стало подання 28 червня 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої групи.

У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами СОТ. У квітні 2001 р. було підписано двосторонні протоколи про доступ до ринків товарів і послуг з 23 країнами-членами Робочої групи: Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою, Республікою Корея, Словенією, Грузією, Латвією, Індією, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Болгарією, Кубою, Ізраїлем, Бразилією, Польщею, Таїландом, Естонією, Швейцарією, Парагваєм, Малайзією та Литвою, а також з Європейським Союзом.

У рамках переговорного процесу було погоджено понад 95% тарифних позицій. Неузгоджені позиції складали в основному ставки мита на особливо чутливі для України товари, в основному сільськогосподарського сектора.

Формування зобов'язань з доступу до ринку послуг України у 2008 р. вийшло на заключну стадію. Завершено переговори з усіма країнами-членами Робочої групи.

Датою завершення другого етапу в процедурі приєднання України до COT стало 5 лютого 2008 р. У цей день у Женеві Президент України В. Ющенко і Генеральний директор COT Паскаль Ламі підписали Протокол про приєднання.

Третій етап передбачає ратифікацію підписаних Угод Верховною Радою України до липня 2008 р.

Економічні переваги членства України у COT:

• поліпшення умов доступу українських виробників на основні міжнародні ринки;

• збільшення іноземних інвестицій в економіку;

• лібералізація режиму торгівлі між Україною та Європейським Союзом, започаткування переговорного процесу з укладення Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС;

• зменшення тарифних та нетарифних обмежень на експорт до ЄС українських товарів;

• отримання можливості захисту національного товаровиробника в антидемпінгових, спеціальних розслідуваннях;

• запобігання торговельно-економічній ізоляції України від ЄС та інших держав;

• створення ефективної системи захисту національного товаровиробника від недобросовісного імпорту;

• здешевлення кредитних ресурсів для українського бізнесу;

• оптимізація системи стандартизації та сертифікації продукції, режиму ліцензування імпорту.

Вступ України до COT обумовлює виконання низки заходів, спрямованих на приведення національного торгівельного режиму до загальносвітових норм та лібералізацію доступу до українського ринку товарів та послуг. Саме ці питання в різних політичних та бізнесових колах України викликають неоднозначну реакцію.

Треба визнати, що зараз чимало галузей української економіки, та й окремих підприємств, дотується з державного бюджету (або існує у режимі сумнівних пільг, що суперечить духу й букві COT). Якщо це галузі, що не переживають складнощів, або якщо мова йде про преференції окремим фірмам — ми маємо порушення правил конкуренції, що є неприпустимим. Ось чому українське промислове лобі побоюється COT.

Ще одна надзвичайно важлива тема, де у міжнародної спільноти до України є неабиякі питання — це захист прав інтелектуальної власності. Так, в Україні споживачі не звикли платити справжню ціну за комп'ютерні програми, музичні компакт-диски (або навіть дитячі ігри). Тому процвітає "піратська" індустрія, якій дуже невигідні прозорі правила гри, й вона, на жаль, має дуже серйозні масштаби (лише останній резонансний випадок, який трапився у 2006 році — операція правоохоронців Управління боротьби з економічними злочинами, проведена у м. Дніпропетровську і спрямована проти неліцензійної продукції, призвела до жалюгідної картини: з продажу фактично зникли комп'ютерні диски, програми тощо, оскільки переважна більшість з них були піратськими).

Крім того, в Україні є побоювання "інтервенції сильних економік", насамперед економіки Європейського Союзу, на слабкий український ринок після вступу до СОТ. Мінуси вбачаються у тому, що до нас прийдуть агресивні іноземні корпорації і захоплять ринок, оскільки в рамках СОТ існує загальний принцип — скасування будь-яких кількісних обмежень, квот та пільг. Разом з тим, макроекономісти справедливо вважають: очікувати, поки економіка набереться сил — марна утопія. Не можна стати конкурентоздатним, діючи в "оранжерейних умовах".

СОТ допоможе чесним промисловцям та підприємцям позбутися багатьох вад української економіки, яка загрузла у таємності й корупції. Бізнесові кола різних регіонів України зможуть "грати за єдиними правилами", застосовувати процедури врегулювання конфліктів та суперечок. Адже не секрет, що навіть і за нинішніми воланнями про "підтримку вітчизняного товаровиробника" дуже часто стоїть безгосподарність, небажання зробити свою продукцію якіснішою й дешевшою, а ще частіше — особисті комерційні інтереси тих, хто галасує найбільше.

Відносно українських суб'єктів зовнішньоторговельних експортних операцій — виробників чорних металів, феросплавів, магнію, цинку — в світі проводилися десятки антидемпінгових розслідувань. їх підозрювали — й часом не без підстав — у "збитковій ціні" продукції при завищених витратах енергії.

Із членством у COT доступ України до кредитних, інформаційних, сировинних та інших ресурсів із різноманітних джерел, із різних країн, значно покращиться. Найбільша ж вигода цього І

кроку в тім, що ми станемо більш прогнозованими, відкритими і з Україною матимуть бажання вести діалог усі, хто поважає чесну політику й чесну економіку.

Більш докладна й найсвіжіша інформація про взаємовідносини України з COT міститься на веб-сторінці "Україна та Світова організація торгівлі" (http://wto.gov.ua/ukr).

У м. Києві ЗО травня 2007 р. український національний комітет Міжнародної торгової палати (УНК МТП) спільно з "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" провели Перший Всеукраїнський конкурс підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності "Європейський вектор" з метою створення позитивного іміджу вітчизняних підприємств у світовому бізнес-середовищі та розширення географії зовнішньоекономічних зв'язків українських експортерів та імпортерів.

Цей конкурс є унікальним як для самої України, так і для підтримки міжнародного іміджу держави. Наша країна вперше вирішила відзначити кращих у галузі зовнішньоекономічної діяльності на загальнодержавному рівні.

Взяли участь у конкурсі понад 1500 компаній та підприємств України, які працюють у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Також було передбачено окремі номінації для регіонів України. Представниками регіонів виступали обласні державні адміністрації. Переможців у номінаціях від Дніпропетровської області представляли: ВАТ "Інтерпайп нижньодніпровський трубопрокатний завод", ВАТ "Дніпрошина", Державне підприємство виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", ТОВ "Бадм". За підсумками конкурсу "Європейський вектор" у номінації "географія експорту" та в номінації "іноземні інвестиції" Дніпропетровська область посіла провідні позиції. Місця регіонів України на конкурсі "Європейський вектор"за трьома показниками (динаміка росту експорту, географія експорту та іноземні інвестиції).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відносини України з міжнародними економічними організаціями	\|	Формування потреб України у міждержавній економічній інтеграції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.