Програмування

Програма

Програма – це опис обчислень. Обчислення – це дії (послідовність дій), здійснення яких доручається деякому виконавцеві. Виконавці можуть бути різними, але кожний із них неодмінно має розуміти програму. В основу опису зазначених дій покладено поняття алгоритму [47]. Мета обчислень – дістати результат. Основними об’єктами обчислень, а також результатом є значення. Значення – це конкретний елемент програми, який в обчисленнях замінює зміну. Програма зазвичай описує багато обчислень. Залежно від конкретних значень виконавець здійснює те чи інше обчислення з багатьох.

1.2. Комп’ютерна програма

Якщо виконавець програми – комп’ютер (ЕОМ), то вона називається комп’ютерною. Комп’ютер – це „рутинний” пристрій тому дуже важливо, щоб комп’ютерна програма містила точні вказівки стосовно того, які виконувати обчислення і як виконувати. Ці вказівки складають так званий алгоритм – послідовність виконання дій при рішенні задачі. Алгоритм повинен мати наступні властивості [47]:

– кінцевість – повинен закінчуватися після виконання кінцевої кількості дій;

– визначеність – кожна дія повинна біти точно визначена;

– ввід – повинен мати деяку кількість вхідних значень;

– вивід – повинен мати деяку кількість вихідних значень;

– ефективність – всі дії повинні бути простими, так що їх можна виконати за кінцевий термін за допомогою олівця і паперу.

Тому подання алгоритму, покладене в основу опису дій програми, має бути якомога точнішим і конструктивнішим.

Оскільки комп’ютер – це ще й математична машина, то для подання алгоритму було розроблено багато математичних способів [11]. Проте незалежно від способу подання алгоритму комп’ютерній програмі притаманні такі властивості:

– закінченість опису обчислень – повна докладність і визначеність опису обчислень;

– масовість обчислень – орієнтація на зміну значень;

– форма програми – текст.

Засіб запису програми – спеціальна мова, яка називається мова програмування.

Далі наведено приклади програм, написаних мовами програмування Pascal та С.

Pascal:

begin

fx := LEFT;

while fx <=RIGHT do

begin

if fx <= 2.0

then

fy := fun_1 (fx)

else

fx := fun_2 (fx);

fx := fx + TABUL;

end;

end.

float fun1(float farg)

{

float fltemp;

fltemp=0.

int ni;

for (ni = 1; ni <= 5; ni = ni + 1)

ftemp = ftemp + sqrt((farg + ni)/ni);

return ftemp;

}

Державний стандарт визначає комп’ютерну програму (computer program), як послідовність інструкцій, котрі може виконувати ЕОМ.

Процеси, пов’язані з написанням комп’ютерних програм, називають програмними здійснення цих процесів – програмуванням. У найзагальнішому вигляді програмування – це послідовне виконання трьох таких процесів:

1) складання схеми програми – узагальнений опис обчислень за допомогою спеціальних засобів (мови специфікацій) – псевдокоди, блок-схеми або формальні (математичні) мови;

2) складання тексту програми – точний опис обчислень за допомогою спеціального засобу (мова програмування) із використанням схеми програми;

3) налагодження програми – виконання програми з використанням спеціально підібраних значень, що має на меті пошук і усунення дефектів – результатів помилок, яких припустилися в ній при реалізації перших двох процесів.

Два ключеві об’єкти беруть участь у програмуванні – програміст і мова програмування.

Програміст – це спеціально підготовлений фахівець, який знає одну чи кілька мов специфікацій і програмування, а також уміє виконувати програмні процеси.

Мова програмування – це штучна знакова система, призначена для запису комп’ютерних програм. Як і будь-яка знакова система, мова програмування задається синтаксисом – множиною правил, що визначають вигляд речень мови, і семантикою – множиною правил, що визначають операційне значення речень мови. Кожна мова програмування за допомогою синтаксису та семантики описує деякого носія мови, котрим ця мова визначається однозначно. Носій мови – це основа перекладачів (трансляторів), які перекладають програми з мови програмування мовою виконавця (комп’ютера).

Теоретичну основу мов програмування становлять алгоритмічні мови (засоби запису алгоритмів) [9]. При цьому припустимі набори операторів мов програмування перевищують мінімальні набори необхідні для їхньої алгоритмічної універсальності, що пояснюється практичною орієнтацією мов програмування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ОСНОВИ ПРОГРАМУВАННЯ	\|	Програми як системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.