МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття природокористування, його соціально – економічна суть і складові частини.Тема 1. Предмет, метод та завдання курсу економіка природокористування.
Людина користується природним середовищем, одночасно проживаючи в ньому: · Потреба у воді, повітрі, їжі, предметах, які необхідні для забезпечення життєдіяльності; · Потреба у предметах для ведення промислового виробництва; · Потреба скиду відходів, як побутових так і промислових, у навколишнє природне середовище, де вони утилізуються природним шляхом. Природокористування – це матеріалізований бік життя та діяльності суспільства. Доцільно виділити наступні види природокористування: · Сільськогосподарське виробництво; · Лісове господарство; · Промислове виробництво; · Енергетика; · Урбанізація. Природокористування техногенного спрямування (тобто нинішнє) характеризується значними відборами ресурсів та викидами відходів у атмосферне повітря, воду, грунти, надра. Важливим чинником еколобезпечності будь – якого виробництва є рівень використання мало – та безвідходних технологій. Темпи росту енерго – та матеріаломісткості виробництва значно випереджують темпи росту населення, що викликає занепокоєння у вчених та фахівців. Для забезпечення зростаючих потреб матеріального виробництва виникає потреба у розширенні сировинно – матеріальної бази. Потрібно вводити у виробничий процес нові запаси корисних копалин бідних, на великих глибинах, в складних гірнично – геологічних умовах, в прибережному шельфі морів та океанів. Раціональне природокористування – це система суспільних заходів, які направлені на планомірне збереження та розширене відтворення природно – ресурсного потенціалу, поліпшення виробничіх умов родючості грунтів, продуктивності водних ресурсів, лісу, атмосферного повітря, інших факторів виробництва. В економіці довкілля виділяють наступні аспекти: · Екологічний; · Техніко – економічний; · Соціально – політичний. Екологічний аспект полягає у забезпеченні сприятливих умов для життєдіяльності людини шляхом збереження і розширеного відтворення природно – ресурсного потенціалу. Техніко – економічний аспект – це вибір раціональної технології виробничих процесів та технічних засобів, які забезпечують проведення ефективних природоохоронних заходів, економічної оцінки природних ресурсів, способів їх добування та переробки. Соціально – політичний аспект – це розгляд екологічних проблем в результаті антагонізму у відносинах людина – природа внаслідок розвитку виробничої діяльності (експлуатація природи з негативними екологічними наслідками). Марк К. твердив: ”Культура, якщо вона розвивається стихійно, а не направляється свідомо… заставляє після себе пустиню.” Розглядаючи концепцію природокористування в історичному плані, доцільно виділити наступні принципи природокористування: · Екстенсивне природокористування, при якому зростання матеріального виробництва здійснюється за рахунок зростаючого навантаження на навколишнє природне середовище шляхом розширення матеріальних об’єктів та територій, залучених до існуючого природокористування; · Інтенсивне природокористування, при якому зростання матеріального виробництва здійснюється за рахунок глибшої інтенсивної розробки вихідних природних об’єктів з максимальним використанням ресурсних можливостей; · Рівноважне збалансоване природокористування, при якому суспільство контролює свій розвиток, маючи за ціль, щоб антропогенне навантаження на довкілля було максимально нижчим за можливості самовідновлення природних систем.
Читайте також:
|
||||||||
|