Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”.

Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

Об'єкти права інтелектуальної власності:

— твори науки, літератури й мистецтва, відображені в об'єктивній формі;

— предмети, що мають за мету фіксацію, відтворення й поширення результатів творчої діяльності за допомогою технічних засобів;

— записи творчого виконання та інші записи за допомогою технічних засобів;

— винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг та інші атрибути комерційного характеру, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціоналізаторські пропозиції, науково-технічна інформація у вигляді ноу-хау та шоу-хау.

Суб'єкти права інтелектуальної власності:

—автори наукових, літературних або художніх творів;

—правонаступники названих осіб;

—виконавці творів, виробники фонограм та організації мовлення;

—автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, раціоналізаторських пропозицій, сортів рослин і порід тварин та правонаступники авторів;

—власники науково-технічної та іншої інформації, що має комерційну цінність;

—власники знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та інших позначень комерційного характеру.

Джерела права інтелектуальної власності в Україні:

—нормативно-правовий акт;

—міжнародний нормативно-правовий договір.

В інших країнах, зокрема в державах англосаксонської системи права, до джерел патентно-ліцензійного права належать також:

—правовий звичай (custom);

—правовий прецедент (case law).

Правова охорона інтелектуальної власності виникла й удосконаювалася впродовж багатьох століть. Навіть командно-адміністративна економіка не змогла цілком відмовитися від такої охорони. Незалежна Україна створює правову охорону інтелектуальної власності з урахуванням світового досвіду. Неабияке значення при цьому має досвід країн з високим рівнем розвитку науки й техніки, що великою мірою зумовлено належною системою охорони інтелектуальної власності.

Контрольні питання до лекції № 1

1. Які мета і завдання дисципліни „Інтелектуальна власність в Україні”?

2. Який зміст дисципліни „Інтелектуальна власність в Україні”?

3. Що є об'єктом права інтелектуальної власності?

4. Що є суб'єктом права інтелектуальної власності?

ЛЕКЦІЯ № 2. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В УКРАЇНІ

План.

2.1. Поняття „Інтелектуальна власність” та „Право інтелектуальної власності”.

2.2. Правова охорона інтелектуальної власності.

Насамперед зупинимось на співвідношенні понять «інтелектуальна власність»й«право інтелектуальної власності».Уперше термін «інтелектуальна власність» у міжнародній практиці був введений в ст. 2 Конвенції, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (далі ВОІВ). У ній зазначено, що інтелектуальна власність включає права, що стосуються:

- літературних, художніх і наукових творів;

- виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телевізійних передач;

- винаходів у всіх сферах людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків;

- торгових марок, фірмових найменувань і комерційних позначень;

- захисту від недобросовісної конкуренції;

- усіх інших прав, що випливають з результатів інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

У сучасній правовій літературі терміном „інтелектуальна власність”найчастіше позначають сукупність норм права на результати інтелектуальної, творчої діяльності людини і комерційні позначення, що згруповані в об'єкти авторського права, права промислової власності та нетрадиційні об'єкти права інтелектуальної власності.

Іноді інтелектуальна власність ототожнюється з переліком об'єктів права інтелектуальної власності або з комплексом майнових і особистих немайнових прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності, перелік яких встановлюється в законодавстві. У ст. 418 Цивільного кодексу України поняття права інтелектуальної власності визначене як право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності або на інші об'єкти праваінтелектуальної власності.Його зміст складають особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності проголошується непорушним: ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Треба зазначити, що ст. 422 Цивільного кодексу України містить майже вичерпний перелік об'єктів права інтелектуальної власності, до яких належать:

- літературні та художні твори;

- комп'ютерні програми;

- компіляції даних (бази даних);

- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

- наукові відкриття;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські пропозиції;

- сорти рослин, породи тварин;

- комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (зазначення походження товарів);

- комерційна таємниця.

Майже ніхто не сумнівається у двоїстій природі права інтелектуальної власності. З одного боку, автору творчого результату належить право на його використання, а також виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти будь-якій особі використовувати цей творчий результат. Таким чином, дані права належать до майнових і за низкою ознак збігаються з правом власності. З другого боку, автор є власником сукупності особистих немайнових прав (право авторства, право на авторське ім'я тощо), які не можуть відчужуватися від їх власника. При цьому між майновими та особистими немайновими правами немає фактично межі. Навпаки, вони тісно взаємопов'язані й утворюють єдине ціле.

Тобто поняття "право інтелектуальної власності" - це загальний термін для певних результатів творчої діяльності людини і комерційних позначень, які є інтелектуальною цінністю нематеріальної природи і на які можна набути права різного рівня, подібні до права власності, що сприяє ринковій діяльності. Результати інтелектуальної діяльності людини і комерційні позначення мають спільні ознаки: вони є інтелектуальними компонентами споживчої якості товарів, які викликають інтерес на ринку. Наприклад, у наручному годиннику суттєва сторона інтелектуальної власності (технічна, технологічна чи функціональна суть) ґрунтується на винаході; зовнішній вигляд годинника, його декоративна сторона інтелектуальної власності - на промисловому зразку, а комерційне позначення годинника у вигляді торговельної марки є ознакою, що виділяє цей годинник серед інших однорідних товарів і визначає маркетингову сторону інтелектуальної власності. Більшість результатів інтелектуальної діяльності людини, таких як винаходи, корисні моделі, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, комерційна таємниця (ноу-хау), як практичне втілення ідей (знань, інформації), відіграють важливу роль у вдосконаленні суттєвої якості товарів, що визначається їхніми технічними, технологічними та функціональними ознаками. Інші результати інтелектуальної діяльності, такі як промислові зразки і твори прикладного мистецтва, визначають зовнішній, естетичний вигляд, "вид" товарів, що сприяє підвищенню їх споживчої вартості. Комерційні позначення, такі як торгові марки, фірмові найменування і географічні зазначення, використовуються для поліпшення маркетингової якості товарів і послуг, розрізняючи їх або компанії чи географічні регіони, з яких вони походять, для формування ділової репутації виробника та підвищення комерційної цінності товарів.

Таким чином, під поняттям право інтелектуальної власностірозуміють сукупність норм права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані зі створенням об'єктів права інтелектуальної власності набуттям прав на них, їх використанням і захистом прав на ці об’єкти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Київ НУХТ 2006	\|	Правова охорона інтелектуальної власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.