• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Крито-микенская цивілізація.

Цивілізація Древнього Китаю.

Пекінська людина (500 тис.років до н.е.) про стародавність заселення Китаю. Періодизація по династіях. Всі досягнення приписувалися Хуанди (Жовтому правителеві). Це й організацію домашнього господарства й адміністративного керування, введення грошової системи, розведення худоби, винахід компаса, писемності й ін.

Китайці мали свою космологію. Відповідно до легенди батьком людства був Пань-Гу. Він народився з найдавнішого яйця - джерела всього життя. Яйце лопнула і його верхня частина стала небом, а нижня землею.Пань-Гу прожив 18 тис. років. З тіла виникла природа, а із бліх - люди.

Епоха “воюючих царств” характеризувалася междуусобицами й створенням літературної мови. Исскуство й ремесло починає розвиватися після 1500 років до н.е., коли була розвинена обробка бронзи. Техничекский прогрес виявився в будівництві й особливо гідроспоруджень. Канали й внутрішні водні шляхи. Канал Ханкуо був уведений у дію в 486 р. до н.е.і став першим в історії людства. Розвивалася техніка спорудження насипів і опорних стін. Кожне місто було обнесено зовнішньою стіною, Велика стіна простягнулася на 3000 км.

Писемність виникла в епоху Инь зі знаків, які спочатку використовувалися жерцями. Мальовані знаки не були буквами, а означали цілі поняття.

Більшу роль у культурі й традиції Китаю зіграв Конфуцій (551-479 р. до н.е.) Діалоги з учнями. Мораль і етика.

Розвиток математики, що активно застосовувалася в астрономії й календарі.

Медицин. Голковколювання. Лікувальна гімнастика, припікання.

Цинь Шихуанди - розділив всю імперію на адміністративні округи, керовані чиновниками. Активно будував Велику стіну. В 1974 р. знайдена могила, що охороняли 7 тис. керамічних фігур.

Генріх Шлиман в 1876 р. і Артур Эванс в 1900 р. розкопали в Микенах і на Криті відкрили древню культуру. Вона датується 1600-1500 р.до н.е. Досконала обробка металів. Будівництво перших палаців. Високий рівень торгівлі. Греція і Єгипет. Землетресения й повені. Глиняні таблички із Кноского палацу. Лист з'явився Ш тис.л.до н.е. Відомо близько 1500 табличок письма А и більше 5000 табличок листа Б. Останнє розшифровано. Палац - лабіринт.

4. Наука і техніка в Античному світі

Антична наука мала кілька періодів у своєму розвитку:

· Перший період – період ранньої грецької науки, що одержав у древніх авторів найменування в древніх авторів «науки про природу». Вона була цілісною дисципліною, основною проблемою, який була проблема походження й устрою світу, який розглядався як єдине ціле. Вона була невіддільна від філософії. Вищою її точкою розвитку з'явилася всеосяжна система Аристотеля.

· Другий період - період елліністичної науки. Період диференціації наук. Цей процес почався в 5 в. до н.е., коли поряд з виділенням методу дедукції відбулося відокремлення математики. Роботами Евдокса був покладений початок наукової астрономії. У працях Аристотеля і його учнів з'явилися основи логіки, зоології, ембріології, психології, ботаніки, мінералогії, географії, музичної акустики, гуманітарні дисципліни, такі як етика, поетика. З'являються нові дисципліни: геометрична оптика, механіка. Розквіт елліністичної науки був проявом розквіту культури. Саме в 3-2 в. до н.е. антична наука за своїм духом ближче всього підійшла до науки нового часу.

· Третій період – період поступового занепаду античної науки. Хоча до цього часу ставляться роботи Птоломея, Діофанта, Галлена підсилюються тенденції ірраціоналізму, підміни науки натурфілософією.

Грецька цивілізація не стала сліпо копіювати досягнення інших цивілізацій, а створила нову наукову культуру. Вона ввела в практику новий тип , нову культуру мислення – наукову. Реалізувала новий принцип утворення - соціокультурний трансляції знань, створила світську школу.

Першою науковою школою була школа Піфагора.

Математика. Вона трактується не як наука, а як мова науки, як одна з форм її методу ( у перекладі із грецької «що пізнає».) Платон говорив – «Усе є число».

У Греції всіх вільних людей учили чотирьом головним дисциплінам:

· Арифметиці (число саме по собі),

· Геометрія (число на площині)

· Музика (число у звуці),

· Астрономія (число в Космосі).

За часів Античності розпочата розробка чисто аналітичних методів вирішення математичних завдань. Греки винайшли свій метод – геометрізація математики. Виникла геометрична алгебра, що дозволяла вирішити алгебраїчні завдання. Відома була планіметрія й стереометрія.

Астрономія. Область античної науки, де присутні небо й зірки як вища цінність античності і яскравий приклад переходу від міфопоетичної картини до концептуальнї. Космос Платона – це створений по певному проекті механізм, у якому число сфер відповідає числу планет, а Земля є центром миру. По Платонові душа є втіленням принципу руху. По іншому вирішував проблему Аристотель. Він розчленовував рух планет на кругові й прямолінійні, що приводить до поділу миру на дві області надмісячну й підмісячну. Перший світ – вічного кругового руху небесних тіл, що складаються з ефіру, другий – мінливий мир чотирьох елементів, у центрі якого перебуває нерухома Земля.

В Аристотеля розроблений ряд принципів, що лежать в основах астрономії протягом усього розвитку науки до нового часу. Це :

· Загальна концепція статичного геоцентризму,

· Концепція природного руху й природного місця,

· Заперечення порожнечі,

· Допущення можливості руху тільки через взаємодію й ін.

Поряд з геоцентричної, існувала й геокінематична картина миру Аристарха Самоського відповідно до якої Земля не тільки оберталася навколо своєї осі, але й навколо Сонця, але вона не отримала свого визнання.

Особливе значення має система Птолемея. Використовуючи системи епіциклів і ексцентрів і доведення її до досконалості дозволили подолати всі труднощі теоретичної астрономії тієї епохи, пояснивши й описавши спостережувані неправильності руху планет через комбінацію кругових рівномірних рухів.

Теоретична модель Птолемея володіла при цьому очевидним прикладним якостями, заради яких вона й створювалася – можливостями досить точних пророкувань і це на основі обчислень, а не гадань. Найважливіших астрономічних явищ і процесів.

Відсутність експерименту в стародавності пояснюється негативним відношенням в античності до праці. Космос сприймалася як жива вища істота.

Техніка й технологія. Традиційно матеріал групується по галузевому принципі: транспорт, гірнича справа, металургія, сільське господарство, будівництво, озброєння й ін.

Еллінський творчий зліт та римська енциклопедична обґрунтованість визначили розвиток античних технологій.

Антична цивілізація виникла як полісна. Поліс – не тільки просторово-географічний, соціально-політичний або економічно-правий феномен. Це ще був феномен розвитку саме людського генію.

На затонулих римських кораблях знаходять складні механізми із зубчастими колесами, які по своєму пристрої могли з'явитися тільки наприкінці 17 в. Так тоннаж судів, призначених для перевезення зерна, провина, масла, кераміки і їхня швидкість були перевершені тільки в 18 в. гавані були обладнані доками, механізмами для навантаження й розвантаження судів, складами. Були готелі. Розвивалося шляхове будівництво й транспорт.

Відомі такі спорудження як Колос Родоський, Олександрійський маяк, водовод на острові Самоз і ін. Найвищим досягненням будівельного мистецтва є храм Гери на о. Самоз. Він був побудований з обліком строгих математичних пропорцій. Будувалися 40-рядні гігантські судна. Довжина корабля складалася 130 м. Ширина - 24 м. чотири весла мали в довжину по 14 м. Кожне, довжина гребного – 17 м. Чисельність команди судна становила більше 7 тис. чіл з них 4 тис. – веслярі.

5. Технічні досягнення і наукові знання в цивілізаціях Африки та Америки доколоніального періоду

Досить оригінальними і самобутніми були цивілізації доколумбовой Америки, особливо цивілізації майя й ацтеків у Центральній Америці (долина Мехіко) і інків у Південної Америки (Андське нагір'я). За рівнем своїх досягнень у нагавкає науки й техніки вони далеко перевершили цивілізації Старого Світа. А саме: на найвищому рівні перебувало ремісництво, в тому числі і зброярство, астрономічні знання (дуже висока точність тривалості року), сільського господарства, будівництва іригаційних каналів, транспортних комунікацій, мостів, будівництво, літописництво, математика (було поняття нуля), медицина та історія. Крім того у них були деякі практичні знання по географії, геодезії, метеорології, кліматології, сейсмології й мінералогії, щоправда тісно переплетені з релігійними уявленнями.

До вогнищ цивілізацій в доколоніальній Африці відносять: 1) Західний Судан і суміжні з ним частини сахарської зони на півночі; 2) центральну і південно-західну частини сучасної Нігерії; 3) басейн верхньої течії річки Луалаба (нині – провінція Шаба в Заїрі); 4) центральна та східна області сьогоднішньої Республіки Зімбабве; 5) африканське узбережжя Індійського океану. Були розвинуті – кольорова та чорна металургія, виробництво кераміки, землеробство, скотарство, було розвинуте мистецтво.

Так ливарі з Ігбо-Укву володіли технікою лиття по виплавлюваних моделей, виплавляли відому «бенінську бронзу», суспільство мало складну стратифікацію. По рівню розвитку деяких технологій цивілізації Африки були на рівні найпередовіших на той час світових досягнень.

6. Наука і техніка в період Середньовіччя та Відродження

Середньовіччя – прийняте в науці позначення періодизації всесвітньої історії, що випливає за історією древнього миру й попередньому новому періоду історії. Поняття з'явилося в 15 - 16 ст. в італійців-гуманістів і в науці затвердилося в 18 ст.

Виділяють три періоди Середньовіччя:

Ранній (6 – 9 ст.)

Середній (10 – 11 ст.)

Пізній (12 – 15 ст.)

Іноді до середньовіччя відносять і епоху Відродження й навіть період до 18 в.

Географічно ареали розвитку наукового мислення й технологічні інновації в період Середньовіччя були поширені в Західній Європі й Візантії, на Сході (Індія, Китай, Японія) і в доколумбовскій Америці та доколоніальній Африці.

Середньовіччя займає особливе місце в передісторії науки й технік. Специфічність періоду визначається:

1. Принципово іншим, стосовно античності, типом мислення (релігійним), характерним для вченої людини середньовіччя,

2. Якісно іншим характером розуміння зв'язку теоретичного знання й продуктивної діяльності,

3. Радикальні зміною найважливіших технологій.

Структура середньовічного знання включає чотири основних напрямки:

1. Фізико-космологічне, ядром якого було вчення про рух. На основі натурфілософії Аристотеля воно обєднувало масив фізичних, астрономічних і математичних знань, що послужили ґрунтом для розвитку математичної фізики Нового Часу.

2. Вчення про світло-оптику у вузькому зміст, як частини загальної доктрини, у рамках якої будувалася модель Всесвіту, що відповідало принципам неоплатонізму.

3. Вчення про живе, що розумілося наукою як наука про душу, розглядалося як принцип і джерело рослинного, тваринного, розумного життя, а також отримувався значний емпіричний матеріал і систему класифікації.

4. Комплекс астролого-медичних знань, до яких у значній мірі відноситься вчення про мінерали й алхімія.

В основі середньовічного знання – філософія й сім вільних мистецтв. Тривиум – граматика, риторика, логіка та квадривиум – арифметика, геометрія, астрономія й музика.

Специфікою розвитку науки і техніки часів Середньовіччя було розвиток т.зв. християнської вченості і педагогіці.

1. Виникнення християнської вченості ставиться до 2-3 ст. н.е. У системі утворення й науково-філософській культурі це сформувало 3 основні напрямки:

2. Володіння словом – красномовство, мистецтво переконання, мистецтво тлумачення тексту: граматика, риторика, діалектика.

3. Побудова зв’язаної і досить наочної картини миру в рамках християнського віровчення – властиво теології.

4. Обґрунтування праведного життя – етиці, економіці, праву, політиці.

Наприкінці XII – початку XIII ст. починають з’являтися перші університети з універсальною програмою навчання. Університети мали різну спеціалізацію. Як правило було чотири факультети: загальноосвітній – факультет мистецтв, медицини, права і теології.

Педагогіка часів Середньовіччя була направлена в середину людини, істина розглядалася в збагненні божественного.

Основною науковою мовою часів Середньовіччя була латинь.

Сучасна наука розвиток технології Середньовіччя оцінює більш високо, ніж наукові знання. Саме тоді в результаті технічної революції була створено нова більше складна цивілізація.

Основні напрями середньовічної технологічної революції:

1. Поява важкого колісного плуга для глибокої оранки, використання волів замість коней як тяглових тварин.

2. Створення більше досконалої кінської упряжі – твердого хомута, що дозволило на порядок збільшити тяглове зусилля,

3. Освоєння й використання енергетичних ресурсів.

Водяні колеса за часів Середньовіччя знову почали використовувати в IX ст. (раніше вони використовувалися за часів Античності). Однак завдяки винаходам кривошипа та маховика було істотно розширено можливості водяного приводу. Окрім помелу борошна водяні колеса почали використовуватися для просівання, ковальських, ткацьких та інших ремісницьких роботах. Поряд з водяними широке поширення отримали вітряні млини, що дозволило розширити географію використання.

Технічними інноваціями, що зробили радикальний вплив на всю культуру виробництва стали:

1. Створення порохового виробництва, розробка грануляції пороху, стрімкий розвиток вогнепальної зброї, створення нових технологій лиття та обробки металів.

2. Використання паперу, налагодження його виробництва та поява друкарства.

3. Розробка та впровадження в господарський та культурний обіг різних механічних пристроїв, виникнення годинникового виробництва.

Представники – Іоанн Дамаскин – автор «Джерела знань»

Михайло Пселл – філософ, автор «Хронології»

Виділяють наступні етапи Епохи Відродження:

1. Прелюдія Відродження – 13 ст.,

2. Початковий період – 14 ст.,

3. Середній період – 15 ст.,

4. 16 століття – пізнє Відродження,

5. Високе Відродження

6. Рання Реформація.

Відродження не належало до Середньовіччя, проти якого були спрямовані всі його зусилля. Не належало воно й Новому Часу. Воно було перехідною, але цілком самостійною формою історико-культурного процесу.

Відродження відбувалося практично повсюдно на території Європи. Однак через нерівномірність історичного розвитку її областей і національних особливостей, культура Відродження ділиться на Відродження італійське й Північне (Нідерланди, Франція, Німеччина).

Сукупність економічних, політичних і соціально-психологічних факторів вплинула на появу гуманізму, головною ідеєю якого була самостійність особистості. Це привело до підриву впливу католицизму й твердження всемогутності людини.

Зв'язок наукового і художнього унікальним образом виявилася в Леонардо да Вінчі. Він шифрував свої ідеї. Його проекти втримуються в записних книжках що мають 7 тис. стор.

Велика увага приділялася математиці, що служила ключем до багатьох практичних і теоретичних досягнень. Необхідно було робити розрахунки в картографії й геодезії, астрономії, при інженерних роботах. Двохстатейний бухгалтерський облік і розширення використання арабських цифр, сприяли розвитку бізнесу й фінансів.

У переході до нової картини миру певну роль зіграли статистичні моделі й теорія ймовірностей. Статистична закономірність виведена Карлом Великим у закономірності ваги монет і їхнього достоїнства.

Винахід друкарства став надзвичайно важливим винаходом. Іоанн Ґутенберг вважається основоположником європейського друкарства та розробником поліграфічного процесу: словолитний процес, складальний процес та друкований процес. Перша книга була видана в 1454 році.

Друкарство перетворило Реформацію в революцію. З винаходом друкарства починають відлік Нового Часу.

До кінця 15 ст. в 260 містах Європи було засновано 1100 друкарень, які за 40 років випустили у світ 40 тис. видань, у т.ч. 1800 наукових, загальним тиражем 10-12 млн. екз. Книга стала доступної, знання одержало надійний і точний носій.

Поняття Великі географічні відкриття містить у собі серію експедицій, що завершилася кругосвітнім плавання Ф.Магеллана, що символізувало повне освоєння Землі.

Самим значним було відкриття Америки Колумбом та відкриття португальцями нових морських шляхів до Індії.

За часів Відродження медицина стає наукою.

Величезний вплив на формування медицини зробив Френсіс Бекон. (1561-1626). В правці «Про достоїнство й удосконалення наук» він сформулював три головні її завдання:

1. збереження здоров'я,

2. лікування хвороб,

3. продовження життя.

До інших значних діячів медицини відносять Парцельса, Андреаса Везалія, Шарля Етьєна, Ієроніма Фабрициуса, Вільяма Гарвея, Марчелло Мальпига.

З'являється термометр і мікроскоп. Збільшується число лікарських рослин у зв'язку з відкриттям нових територій.

У результаті Відродження з'являється Реформація.

1517 р. – Лютер виступив з 95 тезами проти продажу індульгенцій. Початок Реформації.

1518 р. – Лютер відмовляється відректися від своїх поглядів.

1520 р. – Лютер видає основні реформаторські праці.

1521 р. – Папа Лев 10 піддає Лютера анафемі, про що було оголошено на рейхстазі у Вормсе.

1522 р. – виходить Новий Завіт німецькою мовою в перекладі Лютера,

1523 р. – виступ Ульріха Цвінгла з 67 тезами.

Реформація не була зв'язана прямо з наукою, однак вона створювала зовсім інший інтелектуальний клімат, вплив якого на наукове мислення важко переоцінити.

Реформатори заявляли про відсутність необхідності у священиках. Реформація й Відродження відродило людську природу.

Переглядів: 704