Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Перспективи розвитку засобів і методів криміналістичної техніки

Засоби і методи збирання слідів злочину під час проведення слідчих дій. Технічні засоби, які застосовують на стадії досудового слідства, нерідко називають слідчою технікою, криміналістичною технікою.

Дана тема дозволяє вирішувати слідчі задачі: виявляти, фіксувати, досліджувати, ілюструвати докази.

В ряді випадків вже на місці події проводиться їх попереднє дослідження або вивчення для отримання розшукової або доказової інформації, яка використовується перш за все в розкритті злочинів по “гарячим слідам”.

КТ ,яка використовується на досудовому слідстві ,класифікується по різному:

М.В. Салтевський ділить її на загальну і спеціальну.

До загальної відносяться: засоби освітлення, вимірювальні пристрої, оптичні пристрої, засоби концентрації.

До спеціальної – уніфіковані чемодани, оперативні сумки, пошукова техніка, засоби дактилоскопії.

А.Ф. Волинський пропонує систематизувати технічні засоби за наступними підставами:

- за джерелами походження технічних засобів (фізичні, хімічні);

- за цільовим призначенням (засоби відшукання і вилучення слідів, пошуку тайників);

- за якісним складом і станом об’єктів збирання.

КТ слід групувати за цільовим призначенням, тобто для виявлення, фіксації, вилучення слідів.

Виявлення – передбачає виявлення видимих, проявлення невидимих слідів злочину. Знаряддя злочину зберігається в тайниках, виникає необхідність їх пошуку. Для виявлення слідів злочину використовуються засоби освітлення (побутові фонарі, переносні фотоосвітлювачі, електроні фотоспалахи, освітлювачі ОЛД, УФ і т. ін.), оптичні прилади (лупи, бінокуляри, мікроскопи), пошукові пристрої (магнітні підйомники, трали, газові аналізатори, металопошукачі, магнітні пошукачі), хімічні препарати (розчин нінгідрина в ацетоні).

Фіксація – це закріплення слідів злочину на об’єкті слідоносія або виготовлення копій, зліпків, фотознімків з використанням відповідних технічних засобів, полімерних мас, хімічних реактивів. Процес фіксації здійснюється за допомогою фотографічних засобів (фотоапарати різних модифікацій), відеозапис, засоби вимірювання (лінійки, рулетки, штангель циркуль, мікрометри), матеріали для виготовлення зліпків, копій (гіпс, віск, парафін, легкоплавкі метали, селікована паста “К”, дактилоплівки, йодна трубка, хімічні реактиви, різні кольорові порошки – використовуються як для виявлення, так і фіксації). Основним обов’язковим способом фіксації слідів і інших речових доказів є описовий (протокол слідчої дії) ст.. 85 КПК України. Опис повинен бути точним, зрозумілим і повним.

Вилучення – передбачає їх упаковку, процесуальне оформлення і додання їх до протоколів слідчих дій. До засобів вилучення можна віднести і деякі засоби фіксації (дактилоплівка, скотч і ін.). Але найбільше оптимальний спосіб вилучення слідів – це вилучення разом з об’єктом (слідоносієм), з частиною об’єкта. При неможливості (газоподібний стан , сліди на ґрунті) можемо провести фотозйомку, виготовити копії. Процеси фіксації і вилучення як правило співпадають у часі. Якщо вилучаємо речовину, яка в подальшому стане об’єктом хімічного, фізичного, біологічного або іншого дослідження необхідно зберегти її якісний склад і кількість достатню для вирішення питань по суті.

4. Засоби і методи експертного дослідження слідів злочинів та інших речових доказів

Вилученні під час проведення слідчих дій матеріальні сліди злочину, як і інші речові докази, мають значну ,по об’єму ,і досить різну ,за джерелами і механізмом утворення, криміналістичну інформацію:

- про осіб його скоївших, способах і засобах їх дій; інших важливих для справи обставинах. Частіше за все ,носіями інформації є мікрооб’єкти, мікросліди. В таких випадках “побачити невидиме”, встановити його зв’язок з подією злочину, ідентифікувати об’єкт, можливе лише з використанням засобів і методів експертних досліджень.

За джерелом походження, функціональним можливостям вони настільки різноманітні як і досліджувані за їх допомогою об’єкти – сліди злочину. Під час проведення експертних досліджень частково використовуються так і самі засоби і методи, що і під час збирання слідів на досудовому слідстві (фотоапарати, світлофільтри, лупи, освітлювачі, хімічні реагенти і ін.), в лабораторних умовах за їх допомогою вирішуються більш складні задачі із застосуванням спеціально розроблених методик.

Однак, основу засобів і методів експертного дослідження складають високочутливі прибори, спеціальне лабораторне обладнання.

Всі технічні засоби і методи в криміналістиці групуються за різними підставами:

- за природою або джерелами їх походження;

- за об’єктом дослідження;

- за видами експертиз і вирішуваними ними задачами.

Дана система досить умовна, оскільки методи і засоби досить універсальні за своїми можливостями.

В зв’язку з цим засоби і методи ,відповідно до вирішуваних задач, які найбільш частіше зустрічаються в процесі експертних досліджень є:

- вимірювання, збільшення зображення, фотозйомка, експеримент, дослідження в невидимій зоні спектра.

Вимірювання здійснюється за допомогою вимірюваних пристроїв з метою вивчення якісних характеристик досліджуваних об’єктів (лінійних, кутових величин, об’єму, температури).

Збільшення здійснюється за допомогою оптичних пристроїв (лупи, мікроскопа). Наприклад, МСК-1, МСК-2 дозволяють одночасно досліджувати, співставляти і фотографувати порівняльні об’єкти та їх ознаки.

Дослідження в невидимій зоні спектра – дослідження в інфрачервоних, ультрафіолетових і рентгенівських променях. При цьому використовуються різні пристрої спостереження і фіксації результатів дослідження.

Необхідність розробки і реалізації КТ та методик її застосування диктується загальною метою правової реформи, умовами демократизації кримінального судочинства. Вирішення даних задач неможливо без урахування можливостей сучасних науково-технічних досягнень. Адже дані досягнення з успіхом використовують і злочинці, тож вони повинні бути і на озброєні тих, хто бореться із злочинністю.

Важливо пам’ятати, що науково-технічні засоби і методи направлені на отриманя криміналістичної інформації в основному із матеріально-зафіксованих відображень злочинів, не мають відчуття страху або корисливих мотивів, що не завжди можно сказати про суб’єктивні (особисті) джерела інформації. Звідки і шлях реальної об’єктивізації процесу доказування в процесі розкриття, розслідування злочинів.

Сьогодні процес розвитку КТ нерозривно пов’язаний з процесом освоєння і провадження в практику боротьби зі злочинністю засобів автоматизації і інформаційної техніки. По суті мова йде про утворення нової інформаційної технології. А нова технологія передбачає не тільки відповідну організацію її функціонування, а і нову техніку отримання, обробки, накопичення і використання інформації.

Вже сьогодні очевидно, що суттєво буде підвищена роль електронно-оптичної, телевізійної техніки зору і передачі криміналістичної інформації. Закордонний досвід (Японія, Франція) і експерименти наших вчених показує, що за допомогою такої техніки, сліди злочину можуть не тільки виявлятися і фіксуватися, але і передаватися для використання, накопичення і систематизації обліків.

В Росії та на Україні вже практично відпрацьовані методи збору дактилоскопічної інформації за допомогою електронно-оптичної техніки (списування візерунків капілярних ліній безпосередньо з пальців рук, або залишених слідів), фіксація їх в пам’яті ЕОМ.

В США, Канаді, Японії відпрацьовується методика по використанню для дослідження слідів – лазерні установки. Використовуються для виявлення невидимих слідів рук, дослідження підроблених документів.

Вилучення слідів і їх зберігання має не менш важливий характер. Криміналістами запропоновано виявлення і вилучення слідів рук за допомогою консервантів в аерозольних упаковках і ін., слідів ніг і взуття за допомогою електростатичного пристрою.

Приймаються заходи щодо покращення ведення криміналістичних обліків на місцях, йде мова про створення АРМ – автоматизованих робочииииих місць експертів.

Створено і продовжують вдосконалюватись ряд пошукових пристроїв, в том числі для виявлення тайників (пустот).

Накреслились тенденції створення спеціальних лабораторій (для ОМП по пожежам, ДТП, та ін. злочинам).

Криміналісти ,у співдружності з програмістами ,розробили системи типових способів вчинення злочину, що дозволяє за виявленими ознаками відшукати спосіб вчинення злочину.

ЛЕКЦІЯ по темі №9
«Судова фотографія та відеозапис »

Питання лекції:

1. Короткий нарис історії фотографії. Криміналістична фотографія: поняття, значення, система.

2. Методи фіксуючої фотографії. Застосування фотографії при провадженні слідчих дій.

3. Дослідницька фотографія. Застосування фотографічних методів дослідження речових доказів.

4. Застосування відеозапису в процесі розкриття і розслідування злочинів.

Висновок.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Башкатов В.К. Судово-фотографічна експертиза: Навчальний

посібник. М.: Академія МВС СРСР, 1980. 51 с.

2. Градобоєв В.М. Судова фотографія для слідчих:

Навчальний посібник. Л.,1987.-987 с.

3. Журба Ю.И. Краткий довідник по фотографічним процесам і матеріалам. М.: "Мистецтво", 1990. - 352 с.

4. Колесніченко А.Н., Найдис И.Д. Судова фотографія. Харків: Вища школа. 1981. - 184 с.

5. Криміналістична експертиза: виникнення, становлення і тенденції розвитку.-М.: ЮИ МВС РФ, 1994.-231 с.

6. Курськ Л.Д, Фельдман Я.Д. Илюстрований посібник по навчальній фотозйомці. Практ. посібник. М.: Вища. шк.,1991.-160 с.

7. Леви А.А., Горинов Ю.А. Звукозапис і відеозапис в кримінальному судочинстві. М.: Юрид. л.,1983. -112 с.

8. Микулин В.П. 25 уроків фотографії . М. "Мистецтво", - 480 с.

9. Салтевський М.В., Гапонов Ю.С. Питання судової фотографії і кінозйомки: (Навчальний посібник). КВШ МВС СРСР,Київ,1974.159

10. Довідник слідчого. Вип. 1 (Практична криміналістика: слідчі дії). М.:Юрид. л., 1990.- 288 с.

11. Сирков С.М., Моісеєв А.П. Фотографування на місці події. Частина 1 Загальні положення.М.: ВНИИ МВС СРСР.1980.104 с.

12. Чібисов К.В.Загальна фотографія. М.: "Мистецтво", 1984.- 446 с.

13. Эйнгорн Э. Основи фотографії. М.: "Мистецтво", 1989.- 240 с.

1. Короткий нарис історії фотографії. Криміналістична фотографія: поняття, значення, система

Фотографія в роботі органів внутрішніх справ займає видне місце і широко застосовується як засіб фіксації доказової інформації при провадженні слідчих дій. Фотографічні знімки дозволяють сприймати зафіксовані об'єкти в предметно-просторовій формі й у більшому об'ємі, чим це дозволяє їхній словесний опис у протоколі слідчої дії. Вивчення криміналістичної фотографії припускає вивчення не тільки її спеціальних видів, але і загальної фотографії, тому що без знання основ загальної фотографії важко засвоїти засоби криміналістичної.

У 1989 році здійснилося 150 років, як була відкрита фотографія. З перших років свого існування вона одержала застосування не тільки в побуті, але і використовувалася в рішенні сугубо наукових задач. Фотографія ( фото-світло, графо-пишу). Появі фотографії передували відкриття багатьох учених. Перша фотокамера (камера-обскура) являла собою світлонепроникну шухляду з отвором у стінці, принцип роботи якої описав у своїх працях видатний італійський учений і художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі. Великий внесок у розвиток фотографії внесли французи Жозеф Нисефор Ньєпс, Луї-Жак Манде Дагерр і англієць Вильям Фокс Генри Талболт. Дагерр, що працював до 1883 р. разом із Ньепсом, отримав зображення на срібній платівці, обробленої парами ртуті і закріпленої за допомогою розчину повареної солі. Свій спосіб він назвав дагерротипією. У своїх роботах Дагерр використовував матеріали дослідження Ньєпса, однак він ніколи про це не згадував. Технологія Дагерра не дозволяла розмножувати знімки, і тільки винахід англійця Талболта поклав початок розробці негативно-позитивного методу одержання фотознімків, і це сприяло відкриттю нового способу готування світлосприймаючого паперу. У 1835 р. Талболт просочивши хлористим сріблом папір, одержав на ній знімок вікна свого будинку у виді негатива. Потім, приклавши до нього папір, оброблений тим же розчином, він одержав позитивний відбиток. Знімки були далеківід досконалості, але своїм винаходом Талболт довів можливість тиражування відбитків.

Фотографія, зародившись у Франції й Англії, швидко розповсюджувалася в інші країни. У Росії перші фотографічні зображення були отримані російським хіміком і ботаніком Юлієм Федоровичем Фрицше, що, вивчивши метод Талболта, запропонував у цілях поліпшення зображення замінити тиосульфіт натрію (гипосульфітом) у розчині , що виявляє аміак. Великий внесок у розвиток фотографії внесли й інші російські вчені і винахідники. Винахідник-самоучка И.В. Болдирєв запропонував спосіб виготовлення прозорої гнучкої плівки за декілька років до випуску подібних плівок американською фірмою "Кодак", С.А. Юрковский виготовив шторний-щілинний затвор для коротких експозицій, І.І. Филипенко сконструював похідну фотолабораторію, С.Л. Левицкий, що особисто знав Дагерра, сконструював фотографічну камеру з м'яким хутром для наводки на різкість. Цей спосіб наводки на різкість знаходить застосування й у сучасних великоформатних камерах. Крім цього Левицким запропоноване використання при зйомці в несприятливих умовах електричної дуги. Основоположником наукової і судової фотографії є російський фахівець Е.Ф. Буринский. У 1894 р. а дорученням Російської Академії наук він організував лабораторію фотографічного відновлення древніх письмен. Їм був розроблений метод, що дозволив прочитати зниклий текст грамот 14 в. На сирцевих шкірах, що раніше були визнані дослідниками безнадійними. Буринский застосував розроблений їм метод відновлення згаслих текстів, який є в поступовому підвищені контрасту початкового тексту. Через велике історичне значення цієї роботи, Російська Академія наук відзначила Е.Ф. Буринского премією імені М.В. Ломоносова "за метод дослідження, рівний значенню мікроскопа".

У 70-х р.р. минулого століття починаються спроби використовувати фотографію для цілей реєстрації і розслідування.

Вперше використала фотографію французька поліція (1841 р.).

Потім інформація про фотографування злочинців з'явилися в Бельгії, Швейцарії й в інших країнах. У цей час розробляються спеціальні способи й апаратура для фотографування злочинців. Істотних результатів у цій області отримала французький криміналіст А. Бертильон, який використав декілька фотокамер для пізнавальної зйомки, зйомки на місці події і для зйомки трупів. Їм же були розроблені правила сигналітичної і вимірювальної фотозйомки. Прикладом використання фотографії при розшуку може послужити повідомлення в "Юридичній газеті" за 1896 р. у якій описувався розшук двох арештантів, що збігли з Ярославського острогу. "Доглядач острогу згадав, що один з них писав листи у Волоколамський повіт Московської губернії, і відправив туди розшукову вимогу, приклавши до неї фотокартки розшукуваних. По описах вони були затримані і впізнані по фотографіях, а потім повернені в острог".

Поряд із використанням фотографії в пошуковій і реєстраційній роботі її впроваджують і в судову експертизу. У цьому напрямку багато і плідно працював Е.Ф. Буринский. У 1892 році при Санкт-Петербурзькому окружному суді він на свої засоби створює судово-фотографічну лабораторію. У 1893 р. замість неї при прокурорі Санкт-Петербурзької судової палати утворюється урядова судово-фотографічна лабораторія, завідування якої було доручено Е.Ф. Буринському. У 1912 р. лабораторія була перетворена в Петербургській кабінет науково-судової експертизи, що поклало початок створенню криміналістичної фотографії у Росії.

Розвиваючи застосування фотографії в слідчій роботі, Е.Ф.Буринский займається розробкою прийомів і засобів судової фотографії. На відміну від Ганса Гросса, що рекомендував застосовувати фотографію про усякий випадок, Е.Ф. Буринский вважав, що необхідно розробити правила судової фотографії, котрі повинні знайти відбиток у законі і бути обов'язковими для виконання усіма.

Першою роботою з питань використання фотографії в боротьбі зі злочинністю була книга С.М. Потапова "Судова фотографія" (1926 р.), у який він дав визначення судової фотографії як системи "науково вироблених методів фотографічної зйомки, застосовуваної з метою розкриття злочинів і пред’явлення суду наочного доказового матеріалу". Робота витримала три видання. У останньому виданні цієї роботи (1948 р.) С.М. Потапов розділив систему судової фотографії на: судово-оперативну фотографію і судово-фотографічну експертизу. Перша, на його думку, містить методи фіксуючої фотозйомки - сигналітичної, метричної, масштабної, репродукційної і дедуктивної. Друга охоплює три види експертизи: для встановлення тотожності, для виявлення недоступних звичайному зорові деталей і для виявлення невидимого. Такий розподіл фотографії носить відносний характер, тому що ті самі методи і прийоми фотографічної зйомки можуть у принципі застосовуватися як слідчим, так і експертом-криміналістом.

Визначення судової фотографії, запропоноване С.М. Потаповим, у сутності збереглося дотепер. Його лише конкретизували і декілька модернізували. В рекомендованому підручнику (т.1, 1987 р.) це визначення виглядає наступним способом: "Криміналістична фотографія - це один із розділів криміналістичної техніки. Вона являє собою систему наукових положень і розроблених на їхній основі фотографічних методів, засобів і прийомів, використовуємих при фіксації і дослідженні доказів для розкриття і запобігання злочинів".

Під фотографічними засобами мають на увазі апаратуру для зйомки, приналежності до неї, фотоматеріали і використовувані для їхнього опрацювання хімічні реактиви. Фотографічні методи і прийоми - це система правил і рекомендацій по застосуванню фотографічних засобів для одержання фотозображень.

Практичне значення криміналістичної фотографії виключно велика. Вона служить основним засобом фіксації зовнішнього вигляду різних об'єктів, що мають доказове значення по кримінальних справах, їхніх ознак, а в ряді випадків і властивостей. Фотознімки можуть служити не тільки илюстративним матеріалом, але і джерелом доказів, засобом для розшуку й ідентифікації різних об'єктів. Застосування фотографічних методів дослідження істотно розширюють можливості криміналістичної й інших видів судових експертиз.

Будучи розділом криміналістичної техніки, криміналістична фотографія з врахуванням задач, що стоять перед нею, і сфер застосування умовно підрозділяється: на оперативно-розшукову, судово-слідчу і судово-експертну (судово-дослідницьку) фотографію. Судово-слідчу й оперативно-розшукову фотографію можна об'єднати в одну групу - фіксуюча фотографія, тому що в роботі слідчого й оперативного працівника застосовуються переважно методи останньої. Об’єктами зйомки в слідчій практиці є: місця подій із їхньою обстановкою, трупи, сліди злочину і злочинця, речові докази, особи обвинувачувані у вчиненні злочини. Об'єктами зйомки, застосовуваної в процесі оперативно-розшукової діяльності, служать: подія злочину й особа, що його вчинила.

Отримані при проведенні різних слідчих дій фотознімки являють собою фотодокументи-додатки до протоколів відповідних слідчих дій. Про виготовлення цих фотодокументів робиться відмітка в протоколі слідчої дії, а самі фотознімки оформляються у виді фототаблиць, доповнених пояснювальними написами, або залучаються до справи в конверті. Фототаблиці підписуються слідчим і особою.

Від фотодокументів-додатків та протоколів слідчих дій варто відрізняти фотодокументи-речові докази, отримані по кримінальній справі. Ці знімки після їхнього перегляду прилучаються до справи слідчим спеціальною постановою і служать повноцінним засобом доказування.

У порівнянні з іншими методами фіксації (протоколи, схеми, плани, малюнки, креслення і т.п.) криміналістична фотографія забезпечує більш високий ступінь наочності, об’єктивності, точності і повноти фіксації.

Перед судово-дослідницькою фотографією стоїть інша задача. На основі науково-розроблених методів криміналістичної фотографії досліджуються об'єкти, що мають або можуть мати доказове значення по кримінальній справі. Фотознімки, виконані в процесі експертного дослідження, служать ілюстративним матеріалом до висновку експерта і дозволяють простежити хід експертизи, наочно переконатися в наявності або відсутності тих або інших ознак в об'єктах дослідження. Ознаки, виявлені в процесі фотографічного дослідження, експерт закладає в основу висновку, тобто вони є складовою частиною висновку. Зрозуміло, що процесуальний режим фотозображень може бути різним.

При провадженні слідчих дій, експертних досліджень виникає необхідність запам'ятати визначені матеріальні об'єкти, загальний вид місця події, сліди, речові докази, а також етапи слідчої дії й експертного дослідження. Для цих цілей криміналістикою, виходячи з цільового призначення, розроблені спеціальні види і методи фотографічної зйомки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Групофікація як стадія ідентифікації .	\|	Застосування фотографії при провадженні слідчих дій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.