Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Проблема демократизації освіти

Орієнтація на неперервну освіту

Інтеграція в галузі освіти

Фінансування освітньої сфери.

урозвинених країнах витрати на освіту становлять при­близно 5 —7 % вартості валового національного продук­ту; у країнах, що розвиваються. На освіту витрача­ється не більше 2 —4% ВНП

Інтеграція відбувається переважно у масштабах геополітичних регіонів, що поєднують країни з подібними умовами історичного розвитку і соціально-економічною структурою.

Найбільшу увагу міжнародні організації приділяють країнам, що розвиваються. У 80-х роках за активної участі ЮНЕСКО було розроблено чотири нові регіональні програми розвитку освіти для країн Латинської Америки і Карибського басейну, Африки, Азії.

Організація економічного співробітництва і роз­витку функціонує з 1961 р. До неї входить понад 20 про­мислово розвинених країн. Діяльність організації спрямована головним чином на узгодження різних аспектів економічної політики. У складі її координаційних органів функціонують Комітет освіти і Центр досліджень та нововведень усфері освіти, які виробляють рекомендації щодо змін у структурі системи освіти, її управлінні, фінансуванні, модернізації змісту і методів навчання у навчальних закладах різних типів, но­вих принципів підготовки вчителів. У 1987 р. Рада міністрів освіти держав — членів ЄС затвер­дила програму «ЕРАЗМУС», головна мета якої — сприяти розширенню обміну студентами між вищими навчальними закладами країн, що входять до ЄС.

 

Поняття «неперервна освіта» філософсько-пе­дагогічна категорія. Відповідно до цього освіта розглядаєть­ся як:

• процес, що охоплює все життя людини;

· аспект освітньої практики, що представляє її як цілеспря­моване засвоєння людиною соціокультурного досвіду, який не призупиняється з використанням усіх ланок наявної освітньої системи;

У теорії і практиці неперервної освіти особлива увага звер­тається на освіту дорослих за межами базової освіти, а саме:

· набуття і підвищення професійної кваліфікації;

· перепідготовка внаслідок зміни професій;

· адаптація до мінливих соціальних умов;

· дозвіллєва освіта тощо.

Жодна країна ще не має чіткої системи неперервної осві­ти.

 

Підходи до розуміння демократизації освіти. Проблема демократизації школи залишається в центрі уваги суспільних і педагогічних кіл у провідних країнах світу. В розумінні демократизації загальноосвітньої школи є два підхо­ди, що виключають один одного:

егалітаристський — ґрунтується на ідеї егалітаризму та однаковості. До кінця 80-х років XX ст. був офіційною доктриною шкільної політики колишнього СРСР і знач­ною мірою Японії. Відповідно до такого підходу всі діти рівні від народження. На практиці це призводить до стри­мування більш успішних у навчанні учнів;

антиегалітаристський — ґрунтується на наступності сту­пенів освіти, а також на ідеях плюралізму, варіативності, диверсифікованості загальноосвітньої школи. Такий підхід нині характерний для провідних країн світу.

Поняття «демократична система освіти» означає:

• рівність усіх членів суспільства перед освітою;

• децентралізацію шкільної системи;

• відкритість освітньої системи;

• право батьків і учнів на вибір навчального закладу;

• організацію навчального процесу, спрямованого на фор­мування творчої особистості.

Гарантії права на освіту одна з головних проб­лем демократизації загальноосвітньої школи.

Проблема відвідуваності істотна складова демокра­тизму шкільної освіти. Важливим показником обов'язкового навчання є відвідуваність:

• у тих країнах, населення яких проживає в несприятливих економічних умовах, відвідуваність занять досить низька;

• у країнах зі стабільною економікою рівень відвідуваності порівняно високий.

Диференціація навчання і демократизація. Усвітовій педагогіці одним із найефективніших напрямів поліп­шення якості навчання всіх школярів вважається диференціа­ція (диверсифікованість) освіти і навчання. Диференціація виконує дві функції: слугує розкриттю індивідуальності учнів і подальшому розвиткові суспільства.

Управління освітою і демократизація. Процес де­мократизації тісно пов'язаний з управлінням освітою.

Полікультурна освіта і демократизація. Пробле­ма демократизації школи має вирішуватися з урахуванням того, що більшість країн не є гомогенними ні в етнічних, ні в культурних відносинах. Тому дуже важливою є полікуль­турна (мультикультурна) освіта, тобто врахування освітніх інтересів етнічних меншостей.

 

11.МІЖНАРОДНА ВЗАЄМОДІЯ В ОСВІТІ: організації та програми

РАДА ЄВРОПИ - "ПОЛІТИЧНА СОВІСТЬ" КОНТИНЕНТУ

Рада Європи (РЄ) істотно відрізняється від Європейського Союзу за цілями і методами діяльності, хоч розташована у Страсбурзі поряд з інституціями ЄС. Вона була створена у 1949 р. для правової й освітньої співпраці серед країн-члєнів. Освітні проблеми належать до головних завдань Ради від початку її існування. Спільним для обох об'єднань є орієнтація на вироблення узгоджених концепцій в освітній політиці за умови збереження особливостей та специфіки окремих освітніх систем країн-членів. Правовою основою освітніх починань РЄ забезпечує Європейська культурна конвенція.

Проблемами освіти в Раді Європи займається Рада культурної співпраці, яка проводить дослідницьку діяльність, зокрема в наступних сферах:

- моделей навчання учня і вчителя;

- аналізу цілей та змісту навчання, особливо початкового;

- демократизації життя у Європі, захисту прав людини;

- мультимедіальних мовних курсів;

- дистанційної освіти;

- створення європейської мережі навчальних програм для дорослих.

Тісний зв'язок Ради Європи з Європейським Союзом сприяв появі спільних видань-рекомендацій для країн-учасників. В рекомендаціях сформульовано пропозиції стосовно ознайомлення учнів та студентів з правами людини. Звернута увага на підготовку вчителів, особливо надання їм необхідних знань і формування вмінь, пов'язаних із викладанням прав людини. Дуже корисним виявився спільний проект створення Європейського Освітнього Тезаурусу - спеціалізованого словника офіційних термінів зі сфери освіти і культури на багатьох мовах. Серед слов'янських країн першою свою версію цього Тезаурусу створила Польща, а його відсутність в Україні гальмує нашу співпрацю з Європою внаслідок термінологічних неузгодженостей.

Ефективний засіб здійснення таких амбіційних планів - прийняття у 1997 р. спільної Конвенції про визнання кваліфікацій, "що стосуються вищої освіти в Європейському регіоні [21]. Нова Конвенція, до якої прилучилася й Україна, створює міцну правову основу для взаємовизнання атестатів і дипломів, сприяє інтеграції нашої освіти в європейський освітній простір.

ARION- програма, яка стосується розвитку співпраці у галузі освіти, а саме:

1) накопичення і розповсюдження інформації, яка слугує розвитку шкільництва країн членів;

2)обмін педагогічним досвідом;

3)розповсюдження освітніх та інноваційних ідей;

4)закордонне стажування вчителів.

ERASMUS - програма, що охоплює напрями наступної діяльності:

1)обмін студентами європейських вищих шкіл;

2)збільшення мобільності студентів;

3)розвиток вищих шкіл;

4)створення правових, організаційних та матеріальних умов для виділення часу студій на навчальному стажуванні за кордоном;

5) можливість використання стипендій під час закордонного навчання;

6) проведення іноземними викладачами лекцій у вищій школі іншої країни;

7) можливість для викладачів наукового стажування за кордоном.
EUROTECNET- програма, спрямована на збільшення обсягіввикористання нових технологій у професійному навчанні.

LEONARDO- програма Європейського Союзу, що має назву "Безперервна освіта: школа та її партнери у процесі професійної підготовки". Вона впроваджується у країнах Центральної Європи.


Читайте також:

  1. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
  2. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
  3. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
  4. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
  5. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
  6. Близькосхідна проблема на рубежі 60-70-х років.
  7. Болонська конвенція як засіб створення зони європейської вищої освіти.
  8. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
  9. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи.
  10. В системі вищої освіти і науки України
  11. Вдосконалення системи освіти
  12. Взаємозв’язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню.




Переглядів: 1644

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Політичні чинники розвитку освіти | Провідні стратегії розвитку освіти у різних регіонах світу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.