МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Гарантії конституційних прав і свобод.
Гарантії прав і свобод людини і громадянина –це засоби, які забезпечують їх реалізацію і захист. За територією дії гарантії прав і свобод є: 1. Міжнародно-прволві; 2. Внутрідержавні. Внутрідержавні можна класифікувати за різними критеріями, а саме: 1. За об’єктом: - загальні (можливість судового захисту будь-чкого порушеного права). - спеціальні (гарантією права на охорону здоров’я – є безкоштовне лікування для бідних – Італія 1974р.- ст..32). 2. За сферою суспільних відносин: - економічні; - матеріальні; -політичні; - організаційні. 3. За джерелами закріплення: - конституційні (найважливіші) - законодавчі; - підзаконні. 1. До конституційних гарантій відносяться: Ø Закріплення прав і свобод в конститції; Ø Встановлення їх найважливіших принципів; Ø Встановлення вказівок про відповідальність за порушення прав і свобод; Ø Право органу конституційного контролю визнавати недійсними правові акти, які порушують конституційні права і свободи; Ø Інституційні гарантії, які полягають у діяльності органів держави по охороні прав людини. Якраз інституціональні гарантії, які полягають у діяльності органів держави по охороні прав людини, варто розглянути більш детально і зауважити, що найважливішими є суди та омбудсмани (уповноважені з прав людини). Омбадсман – захисник громадянських прав – охороняє як публічні, так і особисті(приватні) інтереси громадян. - це служба, передбачена Конституцією чи актом законодавчої влади і яка очолюється незалежною публічною посадовою особою високого рангу, яка відповідальна перед законодавчою владою, отримує скарги від потерпілих осіб на державні органи, службовців, роботодавців або діє на власний розсуд і уповноважена проводити розслідування, рекомендувати керуючі дії і представляти доповіді. Шведське слово “ombudsman”має декілька значень:представник, агент, делегат, адвокат, опікун чи будь-яка інша особа, яка уповноважена іншими суб’ктами діяти від їх імені та служити їхнім інтересам. Даний інститут виник у 13 ст. У Швеції, але поширився у світі лише у 20 ст. Інститут омбудсмана має різні офіційні назви, наприклад, Медіатор у Франції, Речник Громадських Прав у Польщі, Проведер у Португалії. Діяльність омбудсмана – це, насамперед , різновид парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина в державі, оскільки, омбудсман, як правило, обирається парламентом. До компетенції омбудсмана вхадить розгляд скарг на порушення прав людини. Загалом, під час розгляду скарги, омбудсман має право: 1. порушити повторний процес по певній справі; 2. викликати свідків і експертів; 3. допитувати їх; 4. витребувати необхідні документи і матеріали; 5. звертатись до органів публічної влади, які порушила права людини, з рекомендаціями про припинення порушення і перегляд справи. Але, сам омбудсман рушень по суті не приймає. В результаті своєї діяльності омбудсман аналізує стан дотримання прав і свобод людини і громадяни7ни в країні і періодично доповідає перо це парламенту. У більшості зарубіжних країн, особливо західних, найбільш важливими є судові гарантії, які полягають у наданні громадянину права звернення в суд за захистом порушеного права чи свободи. Суд не має права відмовитись у розгляді справи за умови нечіткості або відсутності закону. В деяких іспано - і португаломовних країнах є специфічний судовий процес – “народна дія” (колективний позов для захисту свого члена може подати організація, до якої особа належить, інша особа, права якої безпосередньо не порушені)[ Ч.97.] Громадянин також, має право звернутись за захистом порушених прав до органів конституційного контролю; а також до міжнародних органів (Комітет ООН з прав людини), та міжнародних судів (Європейський Суд у Стразбурзі), якщо держава є учасником відповідної міжнародної організації і вичерпані всі можливі внутрідержавні способи захисту прав. Читайте також:
|
||||||||
|