Режим реальної адресації

Процесори і80286.

Рис.6.1. формування фізичної адреси пам’яті МП 8086/8088

Структура регістрів процесора приведена на рис 6.2. 16 бітні регістри загального призначення АХ, ВХ, СХ, DХ складаються із двох 8-бітних половин, до яких можна звертатися незалежно за символічними іменами AH, BH, CH, DH (старші байти –High) та AL, BL, CL, DL (молодші байти – Low) . Регістри вказівники SP (Stack Pointer – вказівник стеку), ВР (Base Pointer – базовий регістр) та індексні регістри SI (Sourse Index – індекс джерела, DI (Destination Index – індекс призначення) допускають тільки 16-бітне звернення.

лютий 1982 рік

134 тисячі транзисторів

напруга харчування 5У

16 розрядний

Мікропроцесор INTEL 80286 передбачає 24-розрядну адресацію, 16-розрядний інтерфейс пам'яті, розширений набір команд, функції ПДП і переривань, апаратне множення й ділення чисел з плаваючою комою, об'єднане керування пам'яттю, 4-рівневийт захист пам'яті , віртуальний адресний простір на 1 гігабайт (1 073 741 824 байта) для кожної задачі є два режими роботи : режим реальної адресації, сумісний з мікропроцесором 8086, і режим захищеної віртуальної адресації.

У режимі реальної адресації фізична пам'ять мікропроцесора являє собою безперервний масив обсягом до одного мегабайта. Мікропроцесор звертається до пам'яті, генеруючи 20-розрядні фізичні адреси. 20-розрядна адреса сегмента пам'яті складається із двох частин: старшої 16-розрядної змінної частини й молодшої 4-розрядної частини, що завжди дорівнює нулю. Таким чином, адреси сегментів завжди починаються із числа, кратного 16. У режимі реальної адресації кожен сегмент пам'яті має розмір 64 Кбайта й може бути зчитаний, записаний або змінений. Якщо операнди даних або команд спробують виконати циклічне повернення до кінця сегмента, може відбутися переривання або виникнути виняткова ситуація; наприклад, якщо молодший байт слова зміщений на FFFF, а старший байт дорівнює 0000. Якщо в режимі реальної адресації інформація, що міститься в сегменті, не використає всі 64 кбайт, невикористаний простір може бути надано іншому сегменту з метою економії фізичної пам'яті.

Режим захисту (захищений режим)

Режим захисту передбачає розширений адресний простір фізичної й віртуальної пам'яті, механізми захисту пам'яті, нові операції по підтримці операційних систем і віртуальної пам'яті. Режим захисту забезпечує віртуальний адресний простір на 1 гігабайт для кожного завдання у фізичному адресному просторі на 16 Мегабайта. Віртуальний простір може бути більше фізичного, тому що будь-яке використання адреси, що не розподілена у фізичній пам'яті, викликає виникнення виняткової ситуації, що вимагає перезапуску. Як і режим реальної адресації, режим захисту використає 32-розрядні покажчики, що складаються з 16-розрядного шукача й компонентів зсуву. Шукач, однак, визначає індекс у резидентній таблиці пам'яті, а не старші 16 розрядів адреси реальної пам'яті. 24-розрядна базова адреса бажаного сегмента пам'яті одержують із таблиць пам'яті. Для одержання фізичної адреси до базової адреси сегмента додається 16-розрядний зсув. Мікропроцесор автоматично звертається до таблиць, коли в регістр сегмента завантажується шукач. Всі команди, що виконують завантаження регістра, звертаються до таблиць пам'яті без додаткової програмної підтримки. Таблиці пам'яті містять 8-байтові значення, що називаються описувачами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Процесори і8086/8088	\|	Процесори і80386

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.