Мистецтво як форма естетичної діяльності. Знакова сутність мистецтва.

Відображення юридичної, правоохоронної діяльності в категоріях естетики.

При аналізі питання відображення правоохоронної діяльності в категоріях естетики необхідно зосередити увагу на категоріях трагічного і героїчного. Вчинок правоохоронця оцінюється як героїчний в результаті морального вибору інтересів суспільства в конфлікті між власним благом і безпекою інших людей. Вчинок оцінюється естетично як трагічний, якщо конфлікт веде за собою загибель правоохоронця. Трагічне як естетична категорія співпадає з такою категорією моралі, як самопожертвування.

У сучасному мистецтві критиці піддаються пороки суспільства, моральний нігілізм, який проникає і в сферу правоохоронної діяльності. Висміюючи через категорію комічного жадання наживи, кар'єризм, мистецтво допомагає суспільству позбавитися від цих негативних явищ життя і якісно їх перетворити. Прикладом комічного зображення правоохоронної діяльності в мистецтві є серіали «Глухар», «Одного разу в міліції» та ін.

Лекція 8. Тема 2.3. Мистецтво як особлива форма людської творчості (2 год.)

Мета::

Навчальна: засвоїти сутність і специфіку мистецтва, його місце в системі суспільних відносин, види та жанри мистецтва, соціальні функції мистецтва, значення естетичного виховання.

Розвиваюча: вміти аналізувати специфіку знакових систем різних видів мистецтва; здійснювати порівнювальний аналіз правової діяльності та образів правоохоронців в художній творчості різних часових відрізків сучасності, давати моральну оцінку поведінки героїв художніх творів.

Виховна:виховання бажання до постійного вдосконалення професійної майстерності і підвищення рівня естетичної культури.

Опорні поняття: творчість, художня творчість, фантазія, мімезіс, знак, символ, умовність, художній образ, художня комунікація, форма, талант, геній, стиль, митець, мова мистецтва, види мистецтва, функціїмистецтва, синтез мистецтв, естетичне виховання.

П Л А Н

1. Мистецтво як форма естетичної діяльності. Знакова сутність мистецтва.

2. Специфіка художнього образу.

3. Функції мистецтва.

4.Відображення правової тематики та діяльності працівників правоохоронних органів у літературі та кіномистецтві.

Методологічною основою при опрацюванні першого питання повинна стати ідея марксистської філософії про культуру як процес опредметнення та розпредметнення соціальних змістів, тобто передання на наслідування соціальної інформації в знакових системах. З цієї позиції, головна суспільна функція мистецтва розуміється у зберіганні та наслідуванні соціальної інформації через її відтворювання в безпосередньо-чуттєвій формі. Саме мистецтво зберігає соціальний досвід людської життєдіяльності в його концентрованому та об'єктивованому вигляді і транслює його іншим поколінням. Трансляція мистецтвом культурної інформації відбувається за посередництво знаків та символів.

Зрозуміти знаковий характер мистецтва допоможе історичний метод, спираючись на який можна дослідити становлення знакової свідомості людини. Так, з розвитком суспільства на стадії розподілу праці та відчуження людини від безпосередньо-практичної діяльності виникає необхідність виділити та утримувати в соціальній пам’яті досвід успішної суспільної життєдіяльності, соціально значущих форм поведінки, суспільно корисних емоційних реакцій на явища природи та соціального життя - найбільш повторюваного, типового та загального в суспільному бутті. На більш високому рівні суспільства складається мімесис такого характеру, коли засвоєння соціального досвіду здійснюється не через безпосередню діяльність, а через свідоме регулювання поведінки на основі образу практичної дії, тобто, почуття виникають уже не тільки через безпосередні об’єкти відчуттів, але й через їхні замісники – знаки. Отже, знаковість свідомості – якісно новий щабель у її розвитку. З цього етапу виникає здатність людини реагувати на соціальний подразник, створений культурою – знакові системи мов спілкування (мову, мистецтво та ін.). Здійснюється практична можливість свідомо та цілеспрямовано викликати переживання словами, знаками, емоційно забарвленими образами, тобто, можливість соціальної регуляції емоційної діяльності індивідів через знаковий характер образу.

Проблема мистецтва як знакової системи для сучасної естетики залишається в певній мірі суперечливою. З одного боку вважається, що знак є матеріально встановленою позначкою, з допомогою якої фіксується об’єктивно існуючий предмет, явище чи ідея. З цієї позиції мистецтво як знакова система повинне було б фотографічно відбивати предмети реального світу, але це не так – мистецтво правдиве, але не обов’язково правдоподібне. В творі мистецтва художній знак не повинен сприйматися як копія реальності. Важливо запам’ятати, що особливість мистецтва як знакової системи полягає не стільки в репрезентації предметів чи явищ дійсності, скільки у відтворенні почуттів. Естетичне в такому розумінні постає як сфера знакового регулювання почуттєвим світом людини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Філософсько-історичні погляди на естетичне.	\|	Специфіка художнього образу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.