Середовища

Лекція №6 Взаємозв’язок здоров’я людини і чинників навколишнього

Екологічні аспекти того чи іншого захворювання залежать від його причин, які ділять на декілька категорій.

1. Безпосередньою причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу низки захворювань, пов’язаних з кліматогеографічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю

інсоляції, переміщенням повітря, атмосферним тиском тощо.

2. Біотичний компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних рослин, комах та небезпечних для людини тварин.

3. До цієї категорії відносять патологічні стани, пов’язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, що пов’язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики, мікробні та антибактеріальні інсектициди тощо).

Крім наведених вище чинників, суттєва роль середовища відбивається у різних порушеннях пов’язаних з харчуванням, які зумовлені нестачею харчових ресурсів рослинного та тваринного походження, а також мінеральних солей.

Окрім хвороб, які виникають безпосередньо під впливом несприятливих умов навколишнього середовища, існує велика група захворювань, які проявляються поганим пристосуванням організму, його окремих органів і систем через генетичний дефект, особливості імунітету тощо.

Встановивши причинно-наслідкові зв’язки між зовнішнім середовищем і здоров’ям населення можна здійснювати так звану первинну профілактику, яка є масовою, ефективною і відображає наступальну стратегію системи охорони здоров’я. Наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, призводять до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань. Вторинна профілактика більш складна, оскільки вона проводиться на індивідуальному рівні і грунтується на тестуванні кожного пацієнта.

Система охорони здоров’я (СОЗ) являє собою власне систему з її функціональними зв’язками з іншими підсистемами соціальної інфраструктури у вигляді соціально-гігієнічних, санітарно-гігієнічних та психо-гігієнічних потреб для розробки комплексу взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих заходів, які реалізують функцію оптимальної життєдіяльності за критеріями здоров’я індивіда, колективів, популяцій.

Види пристосування людини до змін навколишнього середовища.

Пристосування людини до змін навколишнього середовища відбувається через термінові та довготермінові пристосовні реакції: гомеостаз, обмін речовин, імунітет, регенерація, адаптація та інші властивості людського організму.

Заходи автоматичної підтримки сталості внутрішнього середовища відомі під назвою механізмів саморегулювання фізіологічних функцій чи гомеостазу. У механізмі саморегуляції внутрішнього середовища організму найважливішу роль відіграє функція організму, яку можна визначити як корисний пристосовний ефект. Таким ефектом є оптимальний рівень вмісту різних речовин в організмі. Значне відхилення в той чи інший бік викликає ланцюг процесів, які відновлюють втрачену рівновагу.

Під обміном речовин та енергії розуміють комплекс біохімічних та пов’язаних з ним енергетичних процесів, які лежать в основі життєдіяльності всіх живих організмів. Процеси обміну речовин та енергії перебігають послідовно і узгоджено, утворюючи в живих організмах єдність розпаду і синтезу.

Регенерація – відродження (поновлення) анатомічної цілісності органа чи тканини після загибелі структурних елементів. Безперервно змінюються ферментні елементи крові, слизових оболонок травного каналу, дихальних шляхів. На відміну від фізіологічних реакцій репаративна регенерація охоплює широке коло процесів, які ведуть до відшкодування дефекту спричиненого втратою тканини внаслідок її ушкодження.

Усі розглянуті механізми пристосування людини до навколишнього середовища характеризують адаптацію, яка включає:

· генетичний рівень – генетичний природний відбір, що забезпечує збереження популяції;

· фенотиповий рівень – індивідуальне пристосування до нових умов існування за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів: зміни обміну речовин (метаболізму); збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу); імунітету, тобто несприйнятності організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм з зони чи утворюються в ньому під впливом тих чи інших чинників; регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран і т.д.); адаптивних безумовних та умовнорефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).

Людина здатна переносити умови, які докорінно відрізняються від тих, в яких вона еволюціонувала; вона швидко виробляє біологічну, соціальну та культурну пристосованість до несприятливих умов. Проте така адаптація часто досягається дорогою ціною і може призвести до хронічних захворювань, особливо у дітей та людей похилого віку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Екологічні закони і проблеми на сучасному етапі розвитку	\|	Вплив чинників навколишнього природного середовища на організм людини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.