Основні теорії міжнародних відносин.

Існує безліч класифікацій сучасних течій внауці про міжнародні відносини, що пояснюється відмінностямив критеріях, які використовуються тими чи іншими авторами.Мета численних класифікацій полягає в осмисленні стану і теоретичного рівня, досягнутого нею шляхом узагальнення наявних концептуальних підходів і співставлення їх із зробленим раніше. У залежності від критеріїв можна навести низку основних класифікацій сучасних теорій міжнародних відносин.

Перша класифікація – за географічним критерієм – виділяє чотири види концепцій: англосаксонські, радянські, китайські та теоретичні побудови учених – представників країн "третього світу".

Друга класифікація – на основі ступеня спільності розглядуваних теорій – розрізняє глобальні концепції (політичний реалізм і філософія історії) та часткові теоретичні конструкції (біхевіоризм). Серед останніх також називають теорію міжнародних акторів, теорію інтеграції, теорію міжнародних організацій, а також теорію стратегії, конфліктів і дослідження миру.

Третя класифікація – на основі методу дослідження міжнародної проблематики– основну увагу приділяє традиційному та модерністському або «науковому» напрямам в аналізі міжнародних відносин.

Четверта класифікація – на основі ступеня важливості проблем теорії міжнародної політики– виділяє сучасні політичні теорії природи міжнародних відносин і концепції змісту сучасної міжнародної політики. Саме такої класифікації дотримуються, наприклад. В. Мадіссон і В. Шахов у посібнику "Політологія міжнародних відносин" (К., 1997). Дана типологія характерна, насамперед, для представників політологічної науки.

Нарешті, п'ята класифікація – на основі низки комплексних критеріїв– розрізняє ряд підходів. Зокрема, Д. Коляр звертав увагу на класичну теорію "природного стану" (тобто політичний реалізм), теорію "міжнародного співтовариства" (або політичний ідеалізм), марксистську ідеологічну течію, англо-саксонську теорію і французьку школу міжнародних відносин. Французький соціолог М. Мерль основними напрямами в сучасній ТMB вважає традиціоналістський (Г. Моргентау, Г. Кісінджер), англо-саксонський на основі біхевіоризму та функціоналізму (Д. Сінгер, Д. Істон), марксистський і неомарксистський (П. Суізі, І. Валлерстайн).

Приклади різних класифікацій сучасних теорійміжнародних відносин можна було б продовжувати. Важливо, однак, відзначити принаймні три істотні обставини. По-перше,будь-яка з таких класифікацій носить умовний характер і не в змозівичерпати різноманіття теоретичних поглядів і методологічнихпідходів до аналізу міжнародних відносин. По-друге, вказанерізноманіття не означає, що сучасним теоріям вдалося подолати свою «кровну спорідненість» з розглянутими вище трьома основними парадигмами. Нарешті, по-третє, є всі підстави говорити про синтез, взаємозбагачення, взаємний «компроміс» міжнепримиренними раніше напрямками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародні відносини в історії соціально-політичної думки.	\|	Постмодерністські і немарксистські концепції міжнародних відносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.