Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Коефіцієнти рентабельності продажів.

Коефіцієнти рентабельності капіталу.

При розрахунку коефіцієнтів використовується балансовий прибуток і чистий прибуток (за мінусом платежів у бюджет). Рентабельність всіх активів за балансовим прибутком показує скільки грошових одиниць прибутку (коп.) отримано підприємством з одиниці вартості активів (1 коп.) незалежно від джерел залучення засобів:

Рентабельність балансовий прибуток
активів = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––
за балансовою вартістю середньорічна вартість активів х 100%

Аналогічно розраховується рентабельність активів за чистим прибутком.

Для підприємств, що працюють на правах акціонерних компаній, основним показником оцінки ступеня прибутковості вкладених капіталів прийнято вважати процентне відношення чистого прибутку підприєм­ства до його власного капіталу. Саме цей показник, що одержав назву коефіцієнт рентабельності власного капіталу, відіграє важливу роль при оцінці рівня котирування акцій акціонерних компаній на біржі.

Рентабельність балансовий (або чистий прибуток)
власного = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
виробництва середньорічна вартість власного капіталу

Різниця між показниками рентабельності всіх активів і власного капіталу обумовлена залученням підприємством зовнішніх джерел фінансування. Якщо позикові засоби приносять більше прибутку, чим сплата відсотків на цей позиковий капітал, то різниця може бути використана для підвищення віддачі власного капіталу. Однак у тому випадку, якщо рентабельність активів менша, ніж відсотки, що сплачуються на позикові засоби, вплив притягнутих засобів на діяльність підприємства повинен бути оцінений негативно.

І нарешті, може бути розрахована рентабельність інвестицій:

доходи за цінними паперами+
доход від пайової участі в СП
Рентабельність інвестицій = ––––––––––––––––––––––––––––––––––
середньорічна величина довгострокових
і короткострокових фінансових вкладень

Цей показник показує наскільки ефективно підприємство веде інвестиційну діяльність.

Найбільш поширеним є показник загальної рентабельності або коефіцієнт рентабельності всіх видів діяльності за балансовим прибутком.



Интернет реклама УБС

Коефіцієнт балансовий прибуток
рентабельності = ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
балансового прибутку чистий виторг від реалізації продукції + доходи
від іншої реалізації і позареалізаційних операцій

Цей показник показує наскільки ефективно і прибутково підприєм­ство веде свою діяльність.

Аналогічно розраховується коефіцієнт рентабельності за чистим прибутком. Його значення нижче попереднього показника, оскільки відбивається «тиск податків» на доходи підприємства.

Різниця між ними називається коефіцієнтом оподатковування прибутку.

Крім того, розраховується коефіцієнт рентабельності основної діяльності (норма прибутку).

Коефіцієнт результат від реалізації
рентабельності = ––––––––––––––––––––––––––––––––––
основної діяльності чистий виторг від реалізації

Оцінка ефективності виробництва виробляється виходячи з аналізу ще декількох груп показників, поєднуваних у загальну групу: продуктивність, фондоозброєність, капіталовіддача.

Щоб оцінити якісні складники ефективності роботи підприємства, доцільно розглянути динаміку показників продуктивності, використо­вуючи соціальні показники, відбиті в сьомому розділі додатка до балансу підприємства.

Продуктивність праці визначається як обсяг валового доходу на одного працюючого:

обсяг чистої реалізації
Продуктивність праці = –––––––––––––––––––––––––––––––––––
середня кількість персоналу

Можливі варіанти визначення продуктивності праці в розрахунку на працівників, зайнятих в основному виробництві.

Прибуток на одного працюючого визначається як частка від розподілу обсягу валового прибутку на число працюючих:

Прибуток чистий прибуток
на одного = ––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
працюючого середня кількість персоналу

Фондоозброєність показує технічну озброєність персоналу підприємства і визначається як вартість іммобілізованих засобів, що припадає на одного працюючого:

середньорічна вартість нерухомого майна
Фондоозброєність = –––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
середня кількість персоналу

Важливо визначити динаміку цього показника в часі, а також мати його порівняльні значення на інших підприємствах галузі. Низька фондоозброєність може означати відставання підприємства у використанні передових технологій, заснованих на впровадженні нової техніки, що в кінцевому рахунку може призвести до втрати конкурентноздатності.

 

Висновки з п’ятого питання:Студенти вивчили, що для оцінки фінансового стану підприємства необхідно провести аналіз, який дозволяє виявити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. До показників, що характеризують ефективність виробництва, належать коефіцієнти оборотності, рентабельності, продуктивності. Студенти ознайомилися з формулами, згідно яких визначаються вищевказані показники. Студенти засвоїли визначення термінів таких як: валовий прибуток, чистий прибуток, валовий обсяг реалізації, чистий обсяг реалізації, оборотність, рентабельність та інших.

 

6. Беззбитковість, кредитоспроможність, банкрутство.

 

Аналіз беззбитковості має на меті визначити, яким повинен бути обсяг продажів для того, щоб підприємство могло без сторонньої допомоги покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Такий аналіз є, по суті, чисто механічним, і хоча необхідні допущення часом знижують його точність, він дозволяє одержати грубу оцінку обсягу, котрий повинен бути забезпечений для того, щоб підприємство не мало збитків. Цей аналіз зазвичай має більше значення для позикодавця, ніж для інвестора, оскільки його насамперед хвилює питання про життєстійкість компанії та її здатності до обслуговування боргу, у той час як інвестор шукає для себе варіанти з високою нормою прибутку. У будь-якому випадку аналіз беззбитковості допомагає визначити найважливіший етап на життєвому шляху підприємства — точку, в якій коштів, що виручаються від продажів, стає досить для оплати понесених їм витрат.

При проведенні аналізу беззбитковості необхідно мати на увазі, що витрати виробництва і витрати обігу товарів формують два складники, один з яких зростає пропорційно збільшенню виробництва (обсягу реалізації товарів), а другий практично не залежить від кількості випущеної продукції (реалізованих товарів) і від того, росте чи падає обсяг операцій.

Усі витрати підприємства можуть бути умовно поділені на дві частини: перемінні і постійні витрати. Перші змінюються пропорційно обсягу виробництва, другі залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва. Такий поділ витрат на перемінні і постійні умовний; більш правильним є виділення постійних, напівперемінних і перемінних витрат.

Наведена класифікація витрат також є умовною, проте вона більш реально відбиває динаміку різних їх видів. До постійних відносять витрати, що практично не залежать від обсягів виробничої діяльності і є найчастіше контрактними (наприклад, орендна плата). Напівперемінні витрати являють собою витрати, що міняються стрибкоподібно, тобто стабільні при варіюванні обсягу випуску в деякому інтервалі і мінливі при виході обсягу виробництва за межі цього інтервалу. Як приклад можна навести витрати з реалізації продукції (наприклад, транспортні витрати). До перемінних витрат відносять витрати, що змінюються практично прямо пропорційно зміні обсягу випуску (наприклад, витрати сировини і матеріалів). Для спрощення розглянутих алгоритмів постійні і напівперемінні витрати далі за текстом об’єднані в одну групу — умовно-постійні чи
фіксовані витрати.

Величину виторгу від реалізації, при якій підприємство зможе покрити всі свої витрати (перемінні і постійні), не одержуючи прибутку, прийнято називати критичним обсягом виробництва («мертвою крапкою»). Для його визначення може використовуватися така формула:

S = VC + FC + GI,

де S — обсяг реалізації у вартісному вираженні;

VC — перемінні витрати;

FC — фіксовані витрати;

GI — прибуток.

Оскільки перемінні витрати (VC) за визначенням перебувають у безпосередній залежності від обсягу реалізації, можна записати, що VC = К х S, де К — коефіцієнт залежності, котрий показує, яка частка в ціні продукту припадає на перемінні витрати.

S = К х S + FC + GI

Оскільки за визначенням критичним вважають обсяг, при якому виторг дорівнює повним витратам (без прибутку), то формула критичного обсягу (Sm) буде мати такий вигляд:

Sm = К х S + FC

або

Sm = FC / 1-к

У міжнародній практиці кредитоспроможність позичальників визначається за визначеними наборами показників, що характеризують їх самостійність і розраховуються за даними балансів. До таких показників можуть належати ліквідність балансу, питома вага власних засобів, рентабельність виробництва та ін.

Залежно від значення розглянутих показників і галузевої при­належності фірми, вона може бути віднесена до одного з таких класів:

– клас кредитоспроможних підприємств (високий рівень ліквідності і забезпеченості власними коштами);

– клас підприємств, що характеризується достатнім ступенем надійності;

– клас некредитоспроможних підприємств (неліквідність балансу або низька забезпеченість власними коштами).

В останньому випадку позичка може бути видана при додаткових умовах, таких, наприклад, як оформлення застави, що забезпечує банку у разі банкрутства фірми погашення позички в першу чергу, або наявність гарантій інших фірм чи страхових компаній.

При видачі кредиту необхідно визначити величину джерела його погашення за період, який проситься позичальником; при цьому слід враховувати зміну чистого прибутку та амортизаційних відрахувань (зносу основних коштів) у майбутньому періоді (у випадку представлення їх позичальником).

Таким чином, величина джерела погашення кредиту (Rn) з урахуванням фактора часу дорівнює:

Rn = Пn + Ln1 + an х Ln2, де

Пn — чистий прибуток підприємства (балансовий прибуток за винятком податків і платежів із прибутку);

an — амортизаційні відрахування (знос основних коштів),

Ln — коефіцієнт приведення:

Ln1Т-t = (1 + Ен1), де

Ен1 — норматив приведення різночасних витрат і результатів (середня норма прибутку на одиницю капітальних вкладень Ен1=0,1);

Ln1Т-t = (1 + Ен2), де

Ен2 — норматив приведення різночасних витрат при нарахуванні амортизації основних фондів (Ен2 = 0,08).

Т — рік, у якому видається кредит;

t — кінцевий рік повернення кредиту.

Нарощена сума боргу (S) повинна бути забезпечена величиною джерела погашення банківського кредиту (Rn) за той термін, на який видається кредит.

Таким чином, якщо Rn > S, то позичальник кредитоспроможний. У випадку, якщо сума величини недостатня для погашення нарощеної суми боргу, тобто Rn < S, позичальник не кредитоспроможний. У цьому випадку банк може знизити запитувану суму кредиту, змінити банківську ставку відсотка за кредит або термін погашення позички так, щоб була вірна рівність:

Rn = S.

Якщо позичальник не може надати дані про чистий прибуток і амортизаційні відрахування (зносу основних фондів) за майбутній період, на який видається кредит, застосовується загальна формула окупності, котра має такий вигляд:

n = S / R, де

S — нарощена сума кредиту;

R — річна (базова) величина джерела погашення кредиту.

Підставивши значення R у формулу терміну окупності, маємо:

n = P / R – P х і, де

Р — сума кредиту;

R — річна (базова) величина джерела погашення банківського кредиту;

і — банківська ставка відсотка за кредит.

Зазначену формулу можна застосовувати для визначення терміну окупності на попередньому етапі висновку кредитного договору. Таким чином, розрахунок проводиться без обліку фактора часу, тобто величина джерела погашення кредиту, одержувана в різні періоди, приймається рівною звітному (базовому) року.

У випадку, якщо на попередньому етапі розрахункові дані не збігаються з вимогами позичальника, банк визначає з урахуванням фактичної величини джерела погашення кредиту в позичальника реальний термін погашення позички, що визначається послідовним підсумовуванням надходжень (R) і підрахунком часу доти, поки величина джерела погашення кредиту не виявиться рівній нарощеній сумі боргу.

Якщо розрахований термін повернення позички банк не приймає, він вправі знизити розмір кредиту.


Читайте також:

  1. А. Фінансові коефіцієнти
  2. А. Фінансові коефіцієнти
  3. Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку
  4. Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства
  5. Аналіз показників рентабельності.
  6. Аналіз рентабельності діяльності підприємства
  7. Аналіз рентабельності підприємства
  8. Аналіз рентабельності продукції
  9. Аналіз рентабельності продукції.
  10. Аналіз та оцінка рентабельності продукції
  11. Біноміальні коефіцієнти
  12. Визначення показників рентабельності




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ПОКАЗНИКИ ОБОРОТНОСТІ | Розрахунок індексу кредитоспроможності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.